Постанова

від 07.12.2021 по справі 910/8807/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Справа№ 910/8807/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Проценко Р.Р.

відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект"

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2021 р.

у справі № 910/8807/21 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект"

до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

про стягнення 323147,20 грн

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 323147,20 грн заборгованості за договором субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16 від 30.10.2016 р.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, не виконав свого обов`язку щодо вчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2021 р. у справі № 910/8807/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що, вирішуючи питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором субпідряду, місцевий суд не повинен був приймати до уваги укладену між сторонами мирову угоду від 24.09.2019 р. та викладені у ній умови, оскільки вона не була затверджена у судовому порядку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8807/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8807/21 та призначено її до розгляду на 23.11.2021 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2021 р.

У судовому засіданні 07.12.2021 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач був позбавлений можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутнім у судовому засіданні.

Крім цього, відповідач не наполягав на обов`язковій участі у судовому засіданні його представника, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

30.10.2016 р. між Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент проект" (далі - виконавець) було укладено договір субпідряду № 0101/10/16 на виконання проектних робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, відповідно до умов цього договору виконати проектно-кошторисну документацію об`єкту: "будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгово-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі міста Києва. Розробка проекту житлового будинку № 33 по генплану" стадія "Проект" (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти дані роботи та оплатити їх.

За п. 2.1 договору вартість робіт визначається згідно з діючими державними будівельними нормами та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) становить 789454,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 131575,67 грн.

Як передбачено п. п. 3.1.1, 3.1.2 договору, за розробку проектно-кошторисної документації (стадія "Проект") замовник проводить розрахунки в такому порядку: авансовий платіж становить 20% вартості проектних робіт по кожній стадії. Аванс в розмірах та строках погоджений із замовником перераховується виконавцю по стадіях, згідно з календарним планом виконання робіт (додаток № 2 до договору) за кожну стадію окремо, після отримання листа від виконавця, протягом 10-ти банківських днів; оплата робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт, відповідно до календарного плану виконання робіт (додаток 2 до договору). Оплата здійснюється протягом 10-ти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), з урахуванням авансу, що раніше був перерахований за відповідний етап проектних робіт на виконання умов договору, за умови отримання коштів за ці види робіт від генерального проектувальника Товариства з обмеженою вдповідальністю "Нові будівельні матеріали", відповідно до умов основного договору від 03.04.2015 р. № 2015-37.

У відповідності до п. 3.2 договору кошти, отримані замовником на розрахунковий рахунок, по основному договору від 03.04.2015 р. № 2015-37, замовник зобов`язується перерахувати виконавцю за виконані проектні роботи, згідно умовам цього договору.

Передача-приймання виконуваних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складаються за результатом повного виконання робіт (п. 4.1 договору).

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 договору замовник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після отримання акту передачі-приймання виконаних робіт підписати та повернути акт виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт. При неотриманні виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором виконавець і замовник несуть відповідальність, згідно з діючим законодавством.

Згідно з п. 6.3 договору, у разі порушення замовником, з власної вини, строків остаточного розрахунку, згідно з умовами п. п. 3.1, 3.2 розділу 3 даного договору, він сплачує виконавцю пеню в розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.5 договору, у разі ненадходження коштів за ці види робіт від генерального проектувальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" відповідно до умов основного договору від 03.04.2015 р. № 2015-35, замовник не несе відповідальності, передбаченої п. 6.1 та п.6.3 договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

На виконання мов укладеного договору відповідачем було здійснено на користь позивача оплату авансу у розмірі 157890,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 261 від 11.05.2017 р.

30.06.2020 р. між сторонами було підписано акт виконаних робіт № 13 на загальну суму 466306,80 грн.

Платіжним дорученням № 13 від 27.09.2019 р. відповідачем було сплачено позивачу 308416,00 грн за виконані роботи.

27.08.2020 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 43 до якого долучив акти виконаних робіт від 27.08.2020 р. № 14 на суму 236836,20 та від 27.08.2020 р. № 26 на суму 86311,00 грн.

Факт надсилання зазначених актів підтверджується накладною та фіскальним чеком № 0306106233855 від 27.08.2020 р. та описом вкладення у цінний лист № 00306106233855 від 27.08.2020 р.

01.09.2020 р. відповідач отримав направленого позивачем листа, що підтверджується роздруківкою з сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0306106233855.

Однак, відповідач вказані акти не підписав, заборгованість у розмірі 323147,20 грн не оплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов`язання за укладеним договором щодо повної оплати за виконані роботи не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як передбачено ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України).

За ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих за договором субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16 від 30.10.2016 р., на суму 323147,20 грн на даний час не настав, оскільки між сторонами було укладено мирову угоду.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, 24.09.2019 р. між Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент проект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" було укладено мирову угоду про врегулювання, зокрема, договору № 0101/10/16 від 30.10.2016 р.

Відповідно до абз. 4 п. 1 мирової угоди сторони визнають, що станом на дату підписання мирової угоди про врегулювання заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи, які виконані в повному обсязі та прийняті стороною 3 (генеральним проектувальником ТОВ "Нові будівельні матеріали"), становить - 4031555,60 грн, зокрема, за договором № 0101/10/16 від 30.10.2016 р. на виконання проектних робіт у розмірі 631563,20 грн - за стадію "проект".

Згідно з п. 2 мирової угоди відповідач гарантує і зобов`язується сплатити суму заборгованості в повному обсязі в наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 1000000,00 грн з ПДВ, що будуть першочергово зараховані в рахунок погашення заборгованості починаючи з 24.09.2019 р. Подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок відповідача від ТОВ "Нові будівельні матеріали" з моменту підписання даної угоди до повного погашення заборгованості у сумі 4031555,60 грн в т.ч. ПДВ 20%, а саме: відповідно до додатку № 1 до даної мирової угоди про врегулювання, яка є його невід`ємною частиною, і у разі надходження коштів на рахунок відповідача від ТОВ "Нові будівельні матеріали".

За п. 4 мирової угоди відповідач та ТОВ "Нові будівельні матеріали" гарантують і зобов`язуються протягом трьох робочих днів повідомити позивача про перерахування та надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача шляхом відправлення підтверджуючих документів (банківських виписок, платіжних доручень).

Мирова угода про врегулювання вважається укладеною з моменту підписання сторонами (п. 10 мирової угоди).

Вказана угода була підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Мирова угода не є договором у цивільному/господарському правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 904/8731/17 від 20.06.2018 р.

Таким чином, мирова угода не є договором у господарсько-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України.

Особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом.

У зв`язку з цим укладена між сторонами мирова угода від 24.09.2019 р. не породжує правових наслідків та не змінює способу здійснення розрахунків за договором субпідряду від 30.10.2016 р. № 0101/10/16, оскільки не затверджена у судовому порядку.

Відтак, зазначена мирова угода не є мировою угодою у розумінні ст. 192 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 323147,20 грн заборгованості за договором субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16 від 30.10.2016 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 11/05-2021 від 11.05.2021 р.;

- копією додаткової угоди № 5 від 27.09.2021 р.;

- копією акту приймання передачі правової допомоги від 30.09.2021 р.

Відповідно до п. 1.1 договору бюро зобов`язується здійснювати захист, представляти інтереси клієнта та надавати йому інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , іншими актами чинного законодавства, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору за надану правову допомогу та послуги, що надаються бюро, клієнт сплачує бюро гонорар, розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами та визначаються у додатках до цього договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, судова колегія дійшла висновку про задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2021 р. у справі № 910/8807/21 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект".

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2021 р. у справі № 910/8807/21 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" задовольнити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26А, код 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-А, код 38657646) 323147 (триста двадцять три тисячі сто сорок сім),20 грн заборгованості.

5. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26А, код 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-А, код 38657646) 4847 (чотири тисячі вісімсот сорок сім),21 грн судового збору за подання позовної заяви, 7270 (сім тисяч двісті сімдесят),81 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3000 (три тисячі),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.01.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В.Андрієнко

В.В. Шапран