Постанова

від 24.01.2022 по справі 920/826/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. м.Київ Справа№ 920/826/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 30.09.2021 (повний текст складено та підписано 01.10.2021)

у справі № 920/826/21 (суддя Яковенко В.В.)

За позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс"

про стягнення 36 011 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" (далі - відповідач) безпідставно збережених коштів в сумі 36011 грн. 47 коп. за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.10.2020 по 30.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Укрхімсервіс" набувши право власності на 503/1000 частин нежитлового приміщення загальною площею 1132,4 кв. м., з урахуванням вимог ст. ст. 120 , 125 Земельного кодексу України мав укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначеного приміщення.

Проте, оскільки, такий договір не укладено, Сумська міська рада вважає, що ТОВ "Укрхімсервіс" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Сумська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ "Укрхімсервіс" за рахунок Сумської міської ради.

Крім того, позивач вказував, що згідно з наданими розрахунками, розмір збережених "Укрхімсервіс" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.10.2020 по 30.04.2021 становить 36011,47 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, що площа земельної ділянки повинна бути визначена у розмірі частки 503/1000 від усієї загальної площі земельної ділянки на якій розташована будівля Б-ІІ та інші будівлі за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до розрахунку позивача, збитки розраховані з застосуванням нормативно-грошової оцінки, згідно Витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, станом на 2021 рік, що не може бути застосовано для обрахування збитків за 2020 рік.

Також представник відповідача зазначає, з посиланням на платіжні доручення, що ним був сплачений земельний податок на загальну суму 40 004,40 грн., що не було враховано позивачем при поданні позову.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.09.2021 у справі № 920/826/21 позовні вимоги Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс " про стягнення 36 011 грн. 47 коп. - задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" на користь Сумської міської ради 36 011,47 грн (тридцять шість тисяч одинадцять гривень 47 копійок) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.10.2020 по 30.04.2021.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, однак, ТОВ "Укрхімсервіс" маючи на праві власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклав з Сумською міською радою відповідного договору оренди.

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем 503/1000 частин нежитлового приміщення по вул. Харківській, 122, оскільки останні належать йому на праві власності, сформування вказаної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, заявлення до стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.10.2020 по 30.04.2021, тобто за період коли вказана земельна ділянка була сформована, наявність у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, а також враховуючи те, що відповідачем повідомлені у позові обставини не спростовані, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс") (20.10.2021 відповідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2021 у справі № 920/826/21 та прийняти нове рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що ТОВ "Укрхімсервіс" на виконання вимог законодавства у строк не пізніше 20 лютого щорічно подавало податкову декларацію за поточний рік до ГУ ДПС у Сумській області.

На підтвердження сплати земельного податку, ТОВ "Укрхімсервіс" надало до Господарського Суду копії платіжних доручень № 603 від 28.10.2020 на суму 5716,28 гри., № 679 від 27.11.2020 на суму 5716,28 грн., № 777 від 24.12.2020 на суму 5716,28 грн., № 22 від 27.01.2021 на суму 5706,72 грн., № 103 від 26.02.2021 на суму 5716,28 грн, № 166 від 29.03.2021 на суму 5716,28 грн., № 227 від 29.04.2021 на суму 5716,28 грн., таким чином ТОВ "Укрхімсервіс" в 2020 році було сплачено 17148,84 грн., в 2021 - ТОВ "Укрхімсервіс" в 2021 році було сплачено 22865,12 грн., але зазначені платежі не були враховані судом першої інстанції, у зв`язку з тим, що неможливо встановити за користування якою саме земельною ділянкою відповідач сплачував земельний податок, оскільки ТОВ "Укрхімсервіс" є власником декількох об`єктів нерухомості, що розташовані в м. Суми за різними адресами.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 21.07.2021 за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122 розташована тільки одна земельна ділянка, який присвоєний кадастровий номер, а саме ділянка під нежитловою будівлею, механічна майстерня, площею 0,2756 га, кадастровий номер 5910136300:15:001:0015. Дата державної реєстрації земельної ділянки 30.09.2020, підстава для реєстрації проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 15.06.2020. Інших земельних ділянок, яким би були присвоєні інші кадастрові номери, за ТОВ "Укрхімсервіс" не зареєстровано. Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що не можна встановити, за яку земельну ділянку ТОВ "Укрхімсервіс" сплачував податок на землю - є необгрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/826/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2021, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/826/21, а розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 надіслана учасникам справи за адресами їх місцезнаходження, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (отримана скаржником згідно рекомендованого поштового відправлення 4003504378695, а від позивача повернулась без вручення за рекомендованим поверненням 0411636096067 з зазначенням причин повернення за закінченням терміну зберігання ), у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку ст. 120 ГПК України.

22.11.2021 на виконання вимог ухвали з Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/826/21.

Відзив на апеляційну скаргу від Сумської міської ради - до суду апеляційної інстанції у встановлений строк - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Сумську міську раду не було обмежено у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання позивачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення апеляційного розгляду у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "Укрхімсервіс" 11.08.2004 набув право власності на 503/1000 частин нежитлового приміщення (приміщення: № 1 722,3 кв.м, № 2 389,3 кв.м, № 3- 9,2 кв.м, № 4 11,6 кв.м, загальна площа 1132,4 кв.м), розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.08.2004, рішенням господарського суду Сумської області від 04.08.2005 у справі № 4/363-05, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.09.2005, номер запису 1266.

Відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Враховуючи, що земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:15:001:0015, розташована в межах населеного пункту м. Суми, не перебуває у приватній та державній власності, власником цієї земельної ділянки є Сумська міська рада.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України установлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

27.05.2020 Сумська міська рада прийняла рішення № 6901-МР "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122", відповідно до п. 1.1. якого відповідачу був наданий дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у користування на умовах оренди за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, орієнтовною площею не більше 0,3000 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, під виробничим приміщенням площею 1132,4 кв.м (номер запису про право власності 1266 від 04.09.2005).

Як підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.07.2021 за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122 розташована земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:15:001:0015, площею 0,2756 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації земельної ділянки 30.09.2020, підстава для реєстрації проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 15.06.2020.

Отже, зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,2756 га, кадастровий номер 5910136300:15:001:0015, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є позивач.

Як зазначає позивач, на даний час відповідач не звертався до позивача із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання йому у користування на правах оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:001:0015, на якій знаходиться його нерухоме майно.

02.03.2021 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист про усунення порушень земельного законодавства, в якому запропонував останньому з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, звернутися до позивача за затвердженням розробленого проєкту землеустрою та наданням відповідно земельної ділянки в оренду.

Проте, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без оформлення права на неї.

Листом від 26.05.2021 відповідача було повідомлено про те, що оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, йому нарахований недоотриманий міським бюджетом Сумської міської територіальної громади дохід із зазначенням розміру.

Листом від 27.07.2021 відповідачу був надісланий уточнений розрахунок втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади у зв`язку з використанням спірної земельної ділянки без оформленого права на неї, який складав 36011,47 грн.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Укрхімсервіс" набувши право власності на 503/1000 частин нежитлового приміщення загальною площею 1132,4 кв. м., з урахуванням вимог ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України мав укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначеного приміщення. Проте, оскільки, такий договір не укладено, Сумська міська рада вважає, що ТОВ "Укрхімсервіс" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Сумська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ "Укрхімсервіс" за рахунок Сумської міської ради.

Згідно з наданими Сумською міською радою розрахунками, розмір збережених "Укрхімсервіс" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.10.2020 по 30.04.2021 становить 36011,47 грн.

Сумська міська рада вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі ТОВ "Укрхімсервіс" зобов`язане відшкодувати на користь Сумської міської ради на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов наголошував, що відповідачем був сплачений земельний податок на загальну суму 40 004,40 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України , відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ст. 122 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт, що згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2020 ТОВ "Укрхімсервіс" є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122. Дата державної реєстрації: 15.07.2020. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1.

Проте, ТОВ "Укрхімсервіс" маючи на праві власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклало з Сумською міською радою відповідного договору оренди, тому позивач вважає, що у відповідача наявний обов`язок сплатити 36011,47 грн., як орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.10.2020 по 30.04.2021.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача про те, що право власності було зареєстровано в Сумському БТІ на праві колективної власності, - судом першої інстанції обгрнутовано відхилені як підстава для відмови у позові, оскільки у спірний період відповідач був власником зазначеного нерухомого майна, що тягне за собю відповідні правові наслідки.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції і що підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "Укрхімсервіс" 11.08.2004 набув право власності на 503/1000 частин нежитлового приміщення (приміщення: № 1 722,3 кв.м, № 2 389,3 кв.м, № 3- 9,2 кв.м, № 4 11,6 кв.м, загальна площа 1132,4 кв.м), розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.08.2004, рішенням господарського суду Сумської області від 04.08.2005 у справі № 4/363-05, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.09.2005, номер запису 1266.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру речових прав за суб`єктом (код ЄДРПОУ 23998917) відповідач є власником декількох об`єктів нерухомості, що розташовані в м. Суми за різними адресами.

Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідачем не було доведено належними та допустимими засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України на здійснення оплати позивачу спірної суми кошти саме на підставі доданих у справу платіжних доручень, оскільки вказані платіжні доручення не містять відомостей за яку земельну ділянку ТОВ "Укрхімсервіс" сплачував вказані кошти, на підставі яких реквізитів відповідні кошти були зараховані в якості оплати відповідного платежу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що з поданих ТОВ "Укрхімсервіс" копій платіжних доручень № 603 від 28.10.2020 на суму 5716,28 гри., № 679 від 27.11.2020 на суму 5716,28 грн., № 777 від 24.12.2020 на суму 5716,28 грн., № 22 від 27.01.2021 на суму 5706,72 грн., № 103 від 26.02.2021 на суму 5716,28 грн, № 166 від 29.03.2021 на суму 5716,28 грн., № 227 від 29.04.2021 на суму 5716,28 грн., вбачається, що відповідні відомості стосовно підстав сплати відповідних коштів - в них відсутні, а тому сплачені ТОВ "Укрхімсервіс" в 2020 році 17148,84 грн., в 2021 - 22865,12 грн., на підставі вищенаведених платіжних доручень, які були надані на підтвердження сплати земельного податку, - не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.

При цьому, матеріали справи не містять жодних звернень відповідача до позивача стосовно відомостей про цільове призначення зарахування сплати коштів згідно платіжних доручень № 603 від 28.10.2020 на суму 5716,28 гри., № 679 від 27.11.2020 на суму 5716,28 грн., № 777 від 24.12.2020 на суму 5716,28 грн., № 22 від 27.01.2021 на суму 5706,72 грн., № 103 від 26.02.2021 на суму 5716,28 грн, № 166 від 29.03.2021 на суму 5716,28 грн., № 227 від 29.04.2021 на суму 5716,28 грн. в якості сплати вказаних коштів за певним об`єктом, зокрема і спірною земельною ділянкою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав, підтверджених належними засобами доказування в розумінні вимог процесуального закону, щодо зарахування зазначених грошових коштів в якості оплати земельного платежу за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє даний довод скаржника стосовно сплаченого земельного податку саме за земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:15:001:0015, оскільки дані обставини не доведені скаржником у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

За період з 01.10.2020 по 30.04.2021 місцевий бюджет недоотримав 36011,47 грн. внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у м. Суми, ВУЛ. Харківська, 122, з порушенням законодавства.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, під час розрахунку розміру неотриманої орендної плати позивачем враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель; нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки; нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата за період; несплачена орендна плата за період з 01.10.2020 по 30.04.2021.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановлено, що враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем 503/1000 частин нежитлового приміщення по вул. Харківській, 122, оскільки останні належать йому на праві власності, сформування вказаної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, заявлення до стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.10.2020 по 30.04.2021, тобто за період коли вказана земельна ділянка була сформована, наявність у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, а також враховуючи те, що відповідачем повідомлені у позові обставини - не спростовані належними засобами доказування.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 0,2756 га під належним відповідачу нерухомим майном сформована згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України з присвоєнням їй кадастрового 5910136300:15:001:0015 та зареєстрована 30.09.2020 Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів орендної плати здійснено позивачем за користування земельною ділянкою площею 0,2756 га без укладення договору оренди з позивачем за період з 01.10.2020 по 30.04.2021 у розмірі 36011,47 грн.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (п.14.1.72.) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття "плати за землю" наведено у підпункті 147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні з земельним податком.

За своєю економічною сутністю орендна плата є доходом власника земельної ділянки, платіж повинен включати як земельний податок, так і плату за користування земельною ділянкою як об`єктом отримання економічної вигоди, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю має сплачуватись за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.10.2019 у справі №815/4222/15).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, і при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №917/266/19, відповідно до якого правове значення має площа, яку фактично використовує відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

Відтак, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю, - є обов`язковою.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, зокрема, висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 10.09.2019 у справі №922/96/19, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, для встановлення розміру земельної ділянки, яку використовує особа, вона повинна бути сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, а для розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати необхідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, і були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 36 011,47 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.10.2020 по 30.04.2021, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2021 у справі №920/826/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2021 у справі №920/826/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2021 у справі №920/826/21- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс".

4. Матеріали справи №920/826/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала