Постанова

від 20.01.2022 по справі 918/869/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 918/869/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. (повний текст - 01.11.2021р.) у справі №918/869/20 (суддя Войтюк В.Р.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул.Госпітальна, 12г, Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (вул.Кам`янецька, 46, Хмельницький, Хмельницька область, 29000)

про банкрутство Приватного підприємства "УБ-Коменс" (34625, Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Адамівка, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 32354764)

за участю представників:

Скаржника - Домецький О.І.;

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Огородник В.В.;

Арбітражний керуючий - Бурлаков В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерне товариство "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "УБ-Коменс" (далі - ПП "УБ-Коменс").

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 квітня 2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "УБ-Коменс"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ПП "УБ-Коменс" у розмірі 1020092 грн 50 коп. (в тому числі: основний борг в сумі - 996 097 грн 23 коп., пеня - 12315 грн 07 коп., витрати по сплаті державного мита - 11562 грн 20 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн 00 коп.);

20.04.2021р. о 18:52 год. на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/ оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "УБ-Коменс" за номером публікації: 66298.

19.05.2021р. до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" надійшла заява із конкурсними кредиторськими вимогами до боржника (вх.№1347/21 від 19.05.2021р.).

20.05.2021р. до Господарського суду Рівненської області від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява із конкурсними кредиторськими вимогами до боржника (вх.№1364/21 від 20.05.2021р.).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20, зокрема, внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги визнані судом, а саме: Головного управління ДПС у Рівненській області (33013, м.Рівне, вул.Відінська, 12, код.44070166) в загальному розмірі 26888 грн 75 коп. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" до боржника - відхилено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді заяви з грошовими вимогами ТОВ Плодорозсадник Глинське не було в повному обсязі з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи в результаті чого відбулось неправильне застосування норм матеріального права та не було належним чином оцінено всі надані докази зі сторони кредитора, що призвело до безпідставної відмови у визнанні заявлених кредиторських вимог. Крім даного, при винесенні оспорюваного судового рішення судом не було дотримано (відображено) всіх вимог ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до ПП "УБ-Коменс" обґрунтовувалися неналежним виконанням боржником Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15 жовтня 2012 року, який укладений між кредитором і боржником, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків.

Кредитором ТОВ "Плодорозсадник Глинське" на підтвердження того, що дійсно між сторонами відбулась господарська операція, і що даний правочин (зобов`язання) мав місце і існує на даний момент, було надано ряд первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15.10.2012р., Специфікації №1 та №2 до даного договору, в яких сторонами узгоджувалась асортимент товару, накладні на відпуск (поставку) товару №34 від 15.10.2012р. та №35 від 22.10.2021р. Однак, судом належним чином не було надано правову оцінку даним документам, які саме в розумінні як ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, і є первинними документами, що підтверджують наявність грошового зобов`язання.

Всупереч даного, оцінка підставності та обґрунтованості грошових вимог кредитора ТОВ "Плодорозсадник Глинське" здійснювалась на підставі підписаних сторонами вказаного вище правочину актів звірки.

Скаржник зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

Стверджує, що було надано всю необхідну первинну документацію, яка підтверджує факт того, що господарська операція відбулась між сторонами договору, а самі акти звірки були лише документами, що підтвердили визнання даної заборгованості боржником та фактичне сальдо по розрахунках, то з урахуванням наведеного вище суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні вимог. Оскільки баланси, які були дослідженні судом і взяті за основу при винесенні судового рішення, не є документами первинного обліку, а є елементом синтетичного бухгалтерського обліку, достовірність якого має підтверджуватися висновком аудитора.

Апелянт звертає увагу, що сама по собі природа даної операції щодо ТОВ Плодорозсадник Глинське відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, передбачала відображення даних коштів на позабалансовому рахунку, який в силу ПСБО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності не відображається у статтях балансу, які аналізував суд.

Оскільки на момент розгляду заяв конкурсних кредиторів судами не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності правочинів, на підставі яких виникли грошові вимоги ТОВ Плодорозсадник Глинське , а відтак діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Апелянт звертає увагу, що ухвалою суду від 19.04.2021р. було відкрито провадження у справі та визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора, однак, суду необхідно було в ухвалі від 25.10.2021р., яка виносилась за результатами попереднього судового засідання, повторно відобразити вимоги ініціюючого кредитора з зазначенням його статусу (конкурсний чи забезпечений) та черговості задоволення його вимог. Оскільки саме ухвала суду від 25.10.2021р. по своїй правовій природі є процесуальним документом, який дає право розпоряднику майна вносити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів в частині відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. А також, саме дана ухвала суду є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20 в повному обсязі, та прийняти за результатами розгляду нове рішення, яким внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" в загальному розмірі 7398322,02 грн, з яких сплачений судовий збір 4540,00 грн - 1 черга задоволення, 6909564,02 грн - 4 черга задоволення (2646000,00 грн - основний борг, 521733,21 грн - 3% річних, 3741830,81 грн - інфляційні втрати) та пеня в сумі 484218,00 грн - 6 черга задоволення, та визнати вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України» до ПП "УБ-Коменс" у розмірі 1020092,50грн як такі, що забезпечені заставою в повному обсязі та задовольняються - позачергово.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Листом №918/869/20/7270/21 від 11.11.2021р. матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

18.11.2021р. (вх.№8800/21) матеріали справи №918/869/20 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

19.11.2021р. на адресу суду від скаржника надійшла квитанція про сплату судового збору у розмірі 6810,00грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2021р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження подати до Північно-західного апеляційного господарського суду у строк по 08.12.2021р. письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження.

07.12.2021р. (вх.№9314/21) на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві, зокрема, зазначає, що як вбачається з фінансових звітів ПП "УБ-Коменс" за 2012-2014 роки та ТОВ "Плодорозсадник Глинське" за 2012-2015 роки баланси заявника та боржника не містять відповідної дебіторської та кредиторської заборгованості на заявлену суму вимог; баланс останнього у 2012 році не містив біологічних активів у розмірі 2646000 грн 00 коп.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що акти звірки підписано заінтересованою особою в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, як вбачається з інформації з відкритих державних реєстрів Літвищенко Андрій Михайлович, будучи директором ПП УБ-Коменс (боржник у справі), є також засновником з часткою у статутному фонді у розмірі 51% кредитора ТОВ Плодорозсадник Глинське .

Документами, які надані боржником спростовується факт поставки ТОВ Плодорозсадник Глинське саджанців лохини у кількості 15000шт. на загальну вартість 840000,00грн та саджанців смородини у кількості 86000шт. на загальну вартість 1806000,00грн.

Також зазначає, що станом на 15.10.2012р. (Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12) ТОВ Плодорозсадник Глинське не пройшов атестації на право виробництва та реалізації садивного матеріалу, відповідно не отримав паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій, не був занесений до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

Звертає увагу, що АТ Ощадбанк є кредитором за заявою якого відкрито провадження у даній справі про банкрутство. Вимоги АТ Ощадбанк до боржника визнано відповідно до змісту ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.04.2021р., а не змісту оскаржуваної ухвали.

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Плодорозсадник Глинське - без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. - без змін.

07.12.2021р. (вх.№9333/21) на адресу суду від арбітражного керуючого Бурлакова В.В. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві, зокрема, зазначає, що як вбачається з фінансових звітів ПП "УБ-Коменс" за 2012-2014 роки та ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" за 2012-2015 роки баланси заявника та боржника не містять відповідної дебіторської та кредиторської заборгованості на заявлену суму вимог, баланс останнього у 2012 року не містив біологічних активів у розмірі 2646000,00 грн.

Згідно фінансового звіту Товариства з обмеженою відповідальністю Плодорозсадник Глинське баланс останнього станом на 31.12.2014р. містив дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги всього на суму 11100,00 гривень. Поряд з цим, як вбачається з фінансового звіту боржника (ПП УБ-Коменс ) баланс останнього станом на 31.12.2014р. містив кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в розмірі 461000,00грн. Аналогічна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відображалась боржником на початок 2012 року в фінансовому звіті за 2012рік. Тобто до 15.10.2012р. - дата наданого заявником договору договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що акти звірки підписано заінтересованою особою в розумінні Кодексу з процедур банкрутства. Зокрема, як вбачається з інформації з відкритих державних реєстрів Літвищенко Андрій Михайлович, будучи директором ПП УБ-Коменс (боржник у справі) є також засновником з часткою у статутному фонді у розмірі 51% кредитора ТОВ Плодорозсадник Глинське .

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Плодорозсадник Глинське без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. - без змін.

Ухвалою від 09.12.2021р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.01.2022р.

18.01.2022р. (вх.№439/22) на адресу суду від Арбітражного керуючого Бурлакова В.В. надійшли додаткові пояснення, в яких крім уже зазначеного звертає увагу, що ні Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське", ні боржником ПП "УБ-Коменс" не було надано договір про збільшення позовної давності; ТОВ "Плодорозсадник Глинське" не є кредитором по справі №908/869/20, та не має право надавати боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "Плодорозсадник Глинське" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. - без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 20.01.2022р. з`явились Арбітражний керуючий Бурлаков В.В., представники ТОВ "Плодорозсадник Глинське" та ПАТ "Державний ощадний банк України".

Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників у судове засідання суду апеляційної інстанції, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що неявка представників учасників провадження не перешкоджає розгляду справи, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії для належної участі всіх учасників провадження у судовому засіданні, явка учасників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.01.2022р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20 в повному обсязі, та прийняти за результатами розгляду нове рішення, яким внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" в загальному розмірі 7398322,02 грн, з яких сплачений судовий збір 4540,00 грн - 1 черга задоволення, 6909564,02 грн - 4 черга задоволення (2646000,00 грн - основний борг, 521733,21 грн - 3% річних, 3741830,81 грн - інфляційні втрати) та пеня в сумі 484218,00 грн - 6 черга задоволення, та визнати вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Державний ощадний банк України" до ПП "УБ-Коменс" у розмірі 1020092,50 грн як такі, що забезпечені заставою в повному обсязі та задовольняються - позачергово.

Арбітражний керуючий та представник ПАТ "Державний ощадний банк України" заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" та залишити без змін ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Згідно з ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова Верховного Суду від 02.09.2021р. у справі №914/1194/16).

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019р. зі справи №910/4994/18).

Саме на кредитора покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

19.05.2021р. в межах процесуального строку після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі №918/869/20 про банкрутство до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" надійшла заява з грошовими вимогами до ПП "УБ-Коменс", які виникли до відкриття провадження у даній справі, у розмірі 7393782 грн 02 коп. (з яких - 2646000 грн 00 коп. - основний борг, 484218 грн 00 коп. - пеня, 521733 грн 21 коп. - 3% річних, 3741830 грн 81 коп. - інфляційні втрати).

Грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинські" до ПП "УБ-Коменс" виникли у зв`язку з невиконанням останнім Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15.10.2012р., який укладений між кредитором і боржником, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків.

Згідно з п.1.1. даного Договору продавець (ТОВ "Плодорозсадник Глинське") зобов`язується набути або виробити (виростити) та передати у власність у встановленому порядку та строки, а покупець (ПП "УБ-Коменс") прийняти та оплатити саджанці ягідних культур (далі - товар).

У відповідності до п.п.5.1., 5.2. Договору сторони здійснюють взаємні розрахунки щодо суми Договору, яка включає ціну товару ,відсотки за право користування товарним кредитом, а також відшкодування понесених продавцем витрат. Ціни товарів, що поставляються, зміні не підлягають. Ціни товарів по кожній позиції номенклатури визначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість товарів, що поставляються, складає 3000000 грн 00 коп.

Як погоджено п.5.3. Договору покупець зобов`язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товарів (вартість поставлених товарів) у термін 730 днів з дати постачання товарів, а саме: на суму 1806000 грн 00 коп. - до 15 жовтня 2014 року включно; на суму 840000 грн 00 коп. - до 22 жовтня 2014 включно. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються.

Як вбачається із п.9.2. Договору у разі несвоєчасного виконання зобов`язань, передбачених ст.5 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення таких зобов`язань.

Договір діє з моменту його підписання Сторонами до повного виконання обов`язків по Договору.

Кредитор надав додатки до даного Договору:

- Специфікація №1 від 15.10.2012р. на загальну вартість замовлення саджанців смородини 1806000 грн 00 коп. (поставка товару здійснюється у період з 15 жовтня 2012 року по 15 листопада 2012 року). На підставі якої поставка товару (саджанців) відбулася 15 жовтня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною №34 від 15.10.2021р., яка підписана як зі сторони особи, що відвантажила продукцію, так і зі сторони особи, що її отримала.

- Специфікація №2 від 22.10.2012р. на загальну вартість замовлення саджанців лохини 840000 грн 00 коп. (поставка товару здійснюється у період з 22 жовтня 2012 року по 22 листопада 2012 року). На підставі якої поставка товару (саджанців) відбулася 22 жовтня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною №35 від 22.10.2021р., яка підписана як зі сторони особи, що відвантажила продукцію, так і зі сторони особи, що її отримала.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, на виконання Договору продавець поставив покупцю товар на загальну суму 2646000 грн 00 коп., а саме:

- саджанці смородини (Ювілейна компанія) у кількості 86000 шт. на загальну суму 1806000 грн 00 коп. з ПДВ за накладною №34 від 15 жовтня 2012 року;

- саджанці лохини (Блюкроп) у кількості 15000 шт. на загальну суму 840000 грн 00 коп. згідно з накладною №35 від 22 жовтня 2012 року.

Однак, розрахунки боржник своєчасно та в повному обсязі не провів, у зв`язку із чим за ПП "УБ-Коменс" обліковується заборгованість на суму 2646000 грн 00 коп.

Між продавцем та покупцем підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2014 року на загальну суму 2646000 грн 00 коп., 31 грудня 2016 року на загальну суму 2646000 грн 00 коп. та на 31 грудня 2018 року на загальну суму 2646000 грн 00 коп.

Розглянувши грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" до боржника Приватного підприємства "УБ-Коменс", колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18.

При цьому, важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Колегія суддів вважає, що акт звірки розрахунків, в розумінні ст.ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у заяві. При цьому, колегія суддів приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №916/2620/20.

Як вбачається з актів звірки взаєморозрахунків, сторони відобразили у ньому дані свого бухгалтерського обліку щодо здійснених господарських операцій. Вказаний акт підписаний уповноваженими особами відповідача.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки , доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок; укладення договору, підлягають виконанню.

В матеріалах справи відсутні докази недійсності правочинів, на підставі яких виникли грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське", а відтак діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що природа даної операції щодо ТОВ Плодорозсадник Глинське відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, передбачала відображення даних коштів на позабалансовому рахунку, який в силу ПСБО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності не відображається у статтях балансу.

Зважаючи на вищевикладене, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" до боржника Приватного підприємства "УБ-Коменс" заявлено правомірно, оскільки заявником було надано докази, що господарська операція відбулась, а саме: Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15.10.2012р., Специфікації №1 та №2 до даного договору, в яких сторонами узгоджено асортимент товару, накладні на відпуск (поставку) товару №34 від 15.10.2012р. та №35 від 22.10.2021р.

При цьому, акти звірки підтвердили визнання даної заборгованості боржником.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних, пені, колегія суддів дійшла висновку, що останній є арифметично вірним та підлягає задоволенню повністю.

Щодо твердження арбітражного керуючого про відсутність укладеного між сторонами договору про збільшення позовної давності, колегія суддів звертає увагу, що сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014р., 31.12.2016р. та 31.12.2018р. на загальну суму 2646000,00 грн.

Підписання сторонами актів звірки, у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, є дією яка свідчить про визнання відповідачем боргу, а відтак, має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у акті звірки. При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу.

Подібний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №910/16725/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 09.07.2019р. у справі №903/849/17.

Крім цього, у відзивах зазначено про те, що акти звірки підписано заінтересованою особою - ОСОБА_1 , директором ПП УБ-Коменс (боржник у справі), який є також засновником з часткою у статутному фонді у розмірі 51% кредитора ТОВ Плодорозсадник Глинське .

Відповідно до положень ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Вказівка про те, що акти звірки підписано заінтересованою особою - ОСОБА_1 не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки кредитор, засновником з часткою у статутному фонді якого є директор боржника, не визначений приписами ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства як заінтересована особа стосовно боржника.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відтак, розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020р. у справі №909/146/19).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16).

Відповідно до положень ч.2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

При цьому, щодо можливості визначити в ухвалі за результатами попереднього засідання черговість вимог кредиторів, колегія суддів зазначає, що в разі наявності спору - заперечень боржника, розпорядника майна, чи інших учасників в справі - визнаних кредиторів, щодо черговості вимог певного кредитора, суд має обов`язок розглянути заявлені вимоги та заперечення із врахуванням принципу змагальності в господарському судочинстві та визначити черговість у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а відповідна ухвала є підставою для внесення розпорядника майна відомостей до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги апелянта про внесення до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" в загальному розмірі 7398322 грн 02 коп., з яких: 4540 грн 00 коп. судового збору - 1 черга задоволення; 2646000 грн 00 коп. основного боргу; 521733 грн 21 коп. - 3% річних; 3741830 грн 81 коп. інфляційних втрат - 4 черга задоволення; 484218 грн 00 коп. пені - 6 черга задоволення.

Апелянт також просив визнати вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України» до ПП "УБ-Коменс" у розмірі 1020092,50грн як такі, що забезпечені заставою в повному обсязі та задовольняються - позачергово.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги АТ Ощадбанк до боржника визнано відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.04.2021р., а не змісту оскаржуваної ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20, зокрема, її мотивувальна та резолютивна частини, не містять будь яких відомостей про розгляд вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України» до ПП "УБ-Коменс" у розмірі 1020092,50грн, чи визначенні її черговості.

Тому зазначена вимога скаржника не підлягає розгляду в апеляційному порядку під час розгляду цієї апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування боржник, заперечуючи грошові вимоги та посилаючись на підписання актів звірки про відсутність боргу, повинен довести зазначені обставини.

Відповідно до п.2, п.4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, а оскаржену ухвалу скасувати в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" до боржника Приватного підприємства "УБ-Коменс" та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги, а в решті ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" - задоволити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021р. у справі №918/869/20 в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" до боржника Приватного підприємства "УБ-Коменс" (пункт 2 ухвали).

Прийняти в цій частині нове рішення.

Внести до реєстру вимог кредиторів визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" (35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, місто Здолбунів, вул.Стефановича, будинок 1, код ЄДРПОУ 37105179) в загальному розмірі 7398322 грн 02 коп., з яких:

- 4540 грн 00 коп. судового збору - 1 черга задоволення;

- 2646000 грн 00 коп. основного боргу, 521733 грн 21 коп. - 3% річних, 3741830 грн 81 коп. інфляційних втрат - 4 черга задоволення;

- 484218 грн 00 коп. пені - 6 черга задоволення.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25.01.2022р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.