Постанова

від 19.01.2022 по справі 912/1467/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2022 року м.Дніпро Справа № 912/1467/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Островерхий Г.М.

інші сторони у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2021 року (повний текст рішення складено 13.09.2021 року) у справі № 912/1467/21 (суддя Поліщук Г.Б.)

за позовом Фермерського господарства "Ярок", 27133, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Семенасте

до відповідача Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, 27160, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Рівне, вул. Центральна, буд. 116

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2021 року у справі №912/1467/21 позов задоволено. Визнано за Фермерським господарством "Ярок" (27133, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Семенасте, ідентифікаційний код 23689990) право постійного користування земельною ділянкою площею 1,8645 га, цільове призначення земельної ділянки 01.02 - Для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія КР №146, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №102.

Визнано недійсним рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 14.04.2021 року №439 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність", яким було надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення що перебувають у запасі орієнтовною площею - 2,0000 га.

Визнано недійсним рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 14.04.2021 року №440 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність", яким було надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення що перебувають у запасі орієнтовною площею - 2,0000 га.

Стягнуто з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27160, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Рівне, вул. Центральна, буд. 116, ідентифікаційний код 04363998) на користь Фермерського господарства "Ярок" (27133, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Семенасте, ідентифікаційний код 23689990) 7 945,00 грн. судового збору.

Суд, обґрунтовуючи рішення, зазначив, що під час розгляду справи встановлено відсутність правових підстав, передбачених положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України, для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою, що розташована на території Семенастівської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана громадянину ОСОБА_3 згідно розпорядження Новоукраїнської райдержадміністрації Новоукраїнського району Кіровоградської області від 28 лютого 1997 року за № 159-р, який створив ФГ "Ярок", передавши земельну ділянку у розпорядження ФГ.

Суд зазначив, що:

- в результаті розпаювання земельної ділянки площею 19,5 га земельна ділянка ОСОБА_3 склала 5.8834 га., ОСОБА_4 5.8834 га. та ОСОБА_5 5.8831 га., а всього - 17.6499 га.;

- згідно п. 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним;

- підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи є припинення діяльності відповідного фермерського господарства, однак станом на день вирішення спору позивач - ФГ "Ярок" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування;

- ФГ "Ярок" добровільно не відмовлялось від права постійного користування земельною ділянкою, наданої за державним актом на право постійного користування землею серії А00 №079783, не давало згоду на її вилучення; розпаювання частини земельної ділянки між членами фермерського господарства не припиняє право постійного користування рештою земельної ділянки.

З урахуванням викладеного судом зроблено висновок, що відповідач своїми оскаржуваними у цій справі рішеннями здійснив дії, спрямовані на позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, тобто прийняв оскаржувані рішення всупереч вимог ст. 141 Земельного кодексу України та, одночасно, порушив право позивача на користування земельною ділянкою, передбачене ст.92 Земельного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, відповідач - Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій зазначає на те, що:

- суд першої інстанції всупереч ч.13 ст. 79-1 Земельного кодексу України безпідставно та не обґрунтовано визнав право постійного користування на іншу земельну ділянку площею 1.8645 га. згідно Державного акту на право постійного користування землею площею 19.5 га серія КР № 146, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 102, оскільки згідно ч. 13 ст. 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі (зокрема): поділу або об`єднання земельних ділянок;

- задовольняючи позов, суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано проігнорував офіційний веб-сайт центрального виконавчого органу - Публічну кадастрову карту, на якій відсутні межі земельної ділянки ФГ "Ярок" на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серія КР № 146. що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 102;

- відповідачем неодноразово надавалися викопіювання з Публічної кадастрової карти на момент розгляду даної справи, де чітко вказано, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Рівнянської сільської ради і згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України вважається земельною ділянкою комунальної власності Рівнянської ОТГ;

- в судовому засіданні представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, звертав увагу на ситуаційні плани, що були подані позивачем до позову, що конфігурація земельних ділянок, що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшла за межі земельної ділянки, яка існувала в межах Державного акту на право постійного користування землею серія КР № 146. що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 102.

Вважає, що суд не взяв до уваги пояснення представника відповідача, що внаслідок поділу, шляхом розпаювання, земельної ділянки площею 19.5 га. земельна ділянка, що була раніше визначена в межах площі земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія КР № 146, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 102, згідно ч. 13 ст. 79- 1 З К України припинила існування як об`єкт цивільних прав, і відповідно Державний акт на право постійного користування землею серія КР № 146, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 102. що посвідчував право на таку ділянку, припинив свою чинність.

Суд всупереч чинному законодавству України самостійно безпідставно передав та незаконно визнав право власності на земельну ділянку, яка перебуває у розпорядженні відповідача.

Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, зазначає на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу також не надали, явку представників у судове засідання не забезпечили.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу основними принципами господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторін процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавались.

Також, суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в період дії карантину, в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не позбавлені можливості забезпечити у засіданні суду участь повноваженого представника.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, строк розгляду апеляційної скарги, визначений ст.273 Господарського процесуального кодексу України вичерпано, оскільки апеляційна скарга прийнята до розгляду судом відповідно до ухвали від 28.12.2021 року, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з причин неявки відповідача та третіх осіб.

Крім того, правова позиція сторін викладена письмово. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не спростовується наступне:

23.04.1997 року на підставі розпорядження Новоукраїнської райдержадмінстрації Новоукраїнського району Кіровоградської області від 28.02.1997р. №159-р, громадянину ОСОБА_3 видано Державний акт на право постійного користування землею серії КР №146, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102 (а.с. 9).

19.05.1997 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Ярок", засновником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №079783 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-14).

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 30.11.2004 року №1450 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств" надано дозвіл голові та членам ФГ "Ярок" на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) із земель, наданих їм у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 15-16).

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11.11.2005 року №1221-р "Про передачу у власність земельних ділянок (паїв) голові та членам Фермерського господарства "Ярок" (Семенастівська сільська рада) затверджено проект землеустрою та передано у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки громадянам - голові та членам фермерського господарства у постійне користування для ведення фермерського господарства на території Семенастівської сільської ради. В додатку до якого зазначено перелік громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Ярок":

- ОСОБА_3 , номер ділянки на плані 1, площею 5,8834 га, з них рілля 5,8834 га;

- ОСОБА_4 , номер ділянки на плані 2, площею 5,8834 га, з них рілля 5,8834 га;

- ОСОБА_5 , номер ділянки на плані 3, площею 5,8831 га, з них рілля 5,8831 га (а.с. 17-18).

В результаті розпаювання ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 5,8834 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії КР №065139 від 22.11.2010 року (а.с. 21), ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 5,8834 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії КР №065138 від 22.11.2010 року (а.с. 20), ОСОБА_5 передано земельну ділянку площею 5,8831 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії КР №065137 від 22.11.2010 року (а.с. 19).

20.04.2021 року керівник ФГ "Ярок" ОСОБА_3 звернувся до Відділу у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з заявою, в якій просив надати інформацію щодо залишку земельної ділянки, яка залишилася в постійному користуванні фермерського господарства після надання у власність голові та членам ФГ "Ярок" земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв).

У відповідь на заяву ОСОБА_3 було надано Викопіювання з кадастрової карти (плану) НВ-3512684772021 від 20.04.2021 року та Інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524086000:02:000:, що надається державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу.

Згідно Інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524086000:02:000: вбачається, що земельна ділянка має площу 1,8645 га, має цільове призначення 01.02 - Для ведення фермерського господарства, згідно форми 6-зем відноситься до земель запасу. Земельна ділянка відноситься до комунальної власності та має обтяження, а саме: Державний акт на право постійного користування землею, № 102, від 23.04.1997 року виданий гр. ОСОБА_3 (а.с. 30-31).

16.03.2021 року Фермерське господарство "Ярок" звернулось до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості (а.с. 22).

Як стверджував позивач, 15.04.2021 року йому стало відомо, що 14.04.2021 року Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району, Кіровоградської області прийняла рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_2 за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ФГ "Ярок".

19.04.2021 представник позивача звернувся до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області з адвокатським запитом у якому просив надати копію рішень Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 14.04.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок гр. ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_2 , а також копії заяв з графічним матеріалом гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , які стали підставою для прийняття вищевказаних рішень.

Крім того, просив надати інформацію стосовно того, чи була розглянута заява ФГ "Ярок" від 16.03.2021 року щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області від 27.04.2021 року № 373 "Про надання інформації", на адвокатський запит було надано відповідь на запитувану інформацію (а.с.23).

Згідно вказаного листа заява ФГ "Ярок" щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не розглядалась. Заявнику надано копію рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області від 14.04.2021 року № 439 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність", яким було надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення що перебувають у запасі орієнтовною площею - 2,0000 га та копію рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області від 14.04.2021 № 440 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність", яким було надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) за рахунок земель сільськогосподарською призначення що перебувають у запасі орієнтовною площею - 2,0000 га (а.с. 24-25).

Також Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району, Кіровоградської області було надано копії заяв гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з викопіюванням із публічної кадастрової карти України на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

За наявності цих доказів у суду не було необхідності досліджувати в судовому засіданні публічну кадастрову карту, про що вказує апелянт.

З наданого вбачається, що вказані особи мають намір отримати у власність земельні ділянки, які знаходяться ліворуч від земельної ділянки з кадастровим номером - 3524086000:02:000:9018 та відносяться до земельної ділянки площею 1,8645 га, право постійного користування якою є предметом спору у даній справі.

З метою доведення тієї обставини, що рішеннями Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області від 14 квітня 2021 року № 439 та № 440, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки площею 1,8645 га, що знаходиться в постійному користуванні ФГ "Ярок" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР № 146, що був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, позивач уклав договір про розроблення технічного звіту з ФОП Куцевол С.В., який має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника № 012972 від 26.12.2016 року, та кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста № 012900 від 05.10.2015 року (а.с.32).

Предметом вказаного договору є виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення технічного звіту щодо виявлення перетину меж проектних земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з земельною ділянкою що надана гр. ОСОБА_3 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 146, що був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, на території Рівнянської (Семенастівської) сільської ради, Новоукраїнського р-ну Кіровоградської області.

Згідно технічного звіту ФОП Куцевола С.В., було виявлено перетин меж проектної земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 площею 1,2863 га з земельною ділянкою, що надана громадянину ОСОБА_3 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 146, що був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, та перетин меж проектної земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 площею 1,4770 га з земельною ділянкою що надана громадянину ОСОБА_3 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 146, що був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102 (а.с.32-41).

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскільки згідно розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 1221 -р від 11.11.2005 року про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства "Ярок" було передано у власність земельні ділянки площею 17.6499 га., то позивач втратив право користування земельною ділянкою площею 1.8645 га. При цьому відповідач посилається на ст. 79-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 зазначила наступну правову позицію:

"Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 ЗК України.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в РішенніКонституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005."

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2018 року у справі № 920/590/17 вказав, що:

"Відповідно до статей 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Як установлено статтею 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зі змісту статей 141, 142 Земельного кодексу України вбачається, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси."

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 912/757/19 (п. 8.25-8.27) вказав:

"8.25. Так, статтею 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення Рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою: б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом: в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

8.26. Відповідно до приписів частини першої статті 27 ЗК України, яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки: 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів. їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

8.27. З викладеного слідує, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ. так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, яке набуто у встановленому порядку, як не оформлення права постійного користування земельною ділянкою відсутня".

Що стосується реєстрації земельної ділянки, то згідно положень ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У даній справі судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії КР № 146 був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, що свідчить відмітка на вказаному Акті (а.с.9). Тому він є дійсним відповідно до ч. З ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції від 18.12.1990 року, чинній на момент видачі позивачу Державного акту, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Отже, наявність у позивача Державного акту на право постійного користування землею є підставою для користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Саме з такою заявою позивач звернувся до відповідача 16.03.2021року. Втім, як свідчать матеріали справи, заява не розглянута і докази іншого відповідачем не надано.

Відповідно ч. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними, (дата набрання чинності Законом - 01.01.2013 року).

Як вказано вище, керівник позивача ОСОБА_3 на звернення до Відділу у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадасгру у Кіровоградській області про надання інформації щодо залишку земельної ділянки, яка залишилася в постійному користуванні ФГ "Ярок" після надання у власність голові та членам ФГ "Ярок" земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв), отримав Викопіювання з кадастрової карти (плану) НВ-3512684772021 від 20.04.2021 року та Інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524086000:02:000:

Згідно Інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524086000:02:000:, що надається державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу, вбачається, що земельна ділянка має площу 1,8645 га., має цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства, згідно форми 6-зем відноситься до земель запасу. Земельна ділянка відноситься до комунальної власності та має обтяження, а саме - Державний акт на право постійного користування землею. № 102. від 23.04.1997 року виданий гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Відділ у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є структурним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Тобто, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, підтвердив, що земельна ділянка площею 1.8645 га. має обтяження, а саме - Державний акт на право постійного користування землею, № 102. від 23.04.1997 року, виданий гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Посилаючись на вказані докази, господарський суд Кіровоградської області, встановивши набуття права постійного користування земельною ділянкою ФГ "Ярок" у встановленому законодавством порядку, встановивши, що рішення компетентного органу про вилучення земельної ділянки з постійного користування ФГ "Ярок" не приймалося, встановивши ту обставину, що центральний орган виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері земельних відносин підтвердив право постійного користування земельною ділянкою площею 1.8645 га. на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 102 від 23.04.1997 року, а також встановивши, що згідно технічного звіту ФОП Куцевола С.В., підтверджується перетин меж проектної земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 площею 1,2863 га та перетин меж проектної земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 з земельною ділянкою, що надана громадянину ОСОБА_3 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 146, що був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

На думку суду апеляційної інстанції господарський суд Кіровоградської області повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Апелянт висновки суду не спростував. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2021 року у справі № 912/1467/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 26.01.2022 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков