Рішення

від 13.01.2022 по справі 905/1602/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2022 Справа №905/1602/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Галагузі М.П.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський , м.Київ, ЄДРПОУ 40621191,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 24155428,

про стягнення 5 821 080,82 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Мандриков Д.В. - ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

від відповідача (в режимі відеоконференції): не з`явився, -

І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський , м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №19.08.21-1 від 19.08.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5 821 080,82 грн., у тому числі:

- сума боргу у розмірі 4 300 000,00 грн. на підставі договору позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018;

- пеня у розмірі 301 589,04 грн. на підставі ст.549 Цивільного кодексу України та п.3.1 договору позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018;

- сума витрат від інфляції у розмірі 864 300,00 грн. на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України;

- сума 3% річних у розмірі 355 191,78 грн. на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Обґрунтуванням заявлених вимог є невиконання відповідачем умов договору позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018 в частині своєчасного повернення коштів, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: договір позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018; платіжне доручення №25 від 22.08.2018; супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський №11.05.21-3 від 11.05.2021 з додатком: акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2018-13.05.2021.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1050 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Одночасно заявлено до стягнення з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 000,00грн., судового збору у розмірі 87 316,21грн.

07.10.2021 від відповідача через канцелярію Господарського суду Донецької області отримано відзив б/н від 04.10.2021 на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором позики, з додатками згідно переліку (надіслано поштою 04.10.2021 згідно відомостей, що містяться на поштовому конверті, у якому надійшов відзив), просить поновити строк на подання відзиву та доказів на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський , у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс про стягнення суми боргу в розмірі 4 300 000,00 грн., пені в розмірі 301 589,04 грн., витрат від інфляції в сумі 864 300,00 грн., нарахувань 3% річних в сумі 355 191,78 грн, судових витрат у вигляді правничої допомоги в сумі 500 000,00 грн. та судового збору у розмірі 87 316,21 грн. відмовити у повному обсязі, відкласти розгляд справи, надавши сторонам час на примирення та укладення мирової угоди; визнано надання та передачу позики у сумі 4 300 000,00грн. на поворотній основі до 30.10.2018, яку у зв`язку з складним матеріальним становищем у строк повернуто не було; посилаючись на положення ст.551 Цивільного кодексу України заперечує проти застосування пені, оскільки спірним договором не передбачено штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми позики; із сумою заявлених вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 500 000,00грн. не погоджується з посиланням на судову практику та відсутність доказів на їх підтвердження; повідомлено про надходження на адресу відповідача листів Товариства з обмеженою відповідальністю УК Вітропарки України №28-09/02 від 28.09.2021 та №01-10/02 від 01.10.2021 відповідно до яких останнім запропоновано позасудове врегулювання господарських відносин між підприємствами та запропоновано графік погашення заборгованості в сумі 13 616 724,46грн., з урахуванням суми позики за договором №18/13-08/2018 від 13.08.2018; звернуто увагу, що сторонами узгоджено зменшення суми неустойки, інфляції та 3% річних до 574 789,25грн.

До відзиву надано докази його надсилання позивачу, докази дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії листів №28-09/02 від 28.09.2021 та №01-10/02 від 01.10.2021.

12.10.2021 від відповідача через канцелярію Господарського суду Донецької області отримано клопотання б/н від 06.10.2021 про відкладення підготовчого засідання, з додатками згідно переліку. В означеному звернені вказано, що на адресу суду відповідачем спрямовано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд надати час сторонам для примирення та укладання мирової угоди відповідно до вимог ст.192 Господарського процесуального кодексу України. Також повідомлено, що представник відповідача в призначений день та призначену годину не може прибути до суду для участі в підготовчому засіданні у зв`язку із зайнятістю. Просить прийняти клопотання до свого розгляду, задовольнити його та відкласти проведення підготовчого засідання у справі №905/1602/21, яке призначено на 12.10.2021.

26.10.2021 від позивача на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла відповідь №20.10.21-2 від 20.10.2021 на відзив, з додатками. За змістом представленої відповіді позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується, наполягає, що ним правомірно нараховано пеню до стягнення, говорить про тривання врегулювання наявних суперечливих питань між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФВТ , між позивачем та відповідачем не акцептовано жодної угоди щодо врегулювання питання погашення заборгованості у справі №905/1602/21. Інформація викладена у направлених Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Вітряні парки України листах на адресу відповідача, про які зазначено останнім, станом на 20.10.2021, не мала наслідків щодо погодження пропозиції трьома сторонами шляхом підписання будь-якого правочину; визначено доводи заявлені відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву безпідставними, а висновки відзиву - передчасними. Просить суд задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський у повному обсязі.

28.10.2021 від позивача через канцелярію Господарського суду Донецької області отримано паперовий примірник відповіді №20.10.21-2 від 20.10.2021 на відзив.

08.11.2021 від представника відповідача, адвоката Гаврилюка Володимира Володимировича, на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла заява б/н від 08.11.2021, з додатками згідно переліку. Просить відкласти підготовче засідання на іншу дату та час.

26.11.2021 від позивача через канцелярію Господарського суду Донецької області отримано клопотання №15.11.21-1 від 15.11.2021 про залучення до матеріалів справи, з додатками згідно переліку. Просить залучити до матеріалів справи №905/1602/21 засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банківської установи платіжне доручення №25 від 22.08.2018 та засвідчену підписом відповідальної особи та відбитком печатки банківської установи виписку по рахунку від 22.08.2018, додано до клопотання.

07.12.2021 від відповідача на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла заява б/н від 07.12.2021 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.02.2021 по 01.08.2021, за змістом якого зазначено про незмінність своєї позиції викладеній у відзиві на позовну заяву щодо заявленої позивачем пені та, поряд із цим, зазначено, якщо суд дійде виснову про правомірність нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, то відповідач також вважає необхідним заявити про сплив позовної давності та необхідність застосування його наслідків, оскільки виходячи з приписів ст.258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення пені у даному випадку сплив 30.04.2020.

17.12.2021 від відповідача на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання б/н від 17.12.2021 про розгляд справи у відсутність сторони, у якому просить розглядати справу №905/1602/21 та ухвалити рішення у справі у відсутність представника відповідача, при вирішенні справи враховувати доводи, викладені за змістом відзиву на пред`явлений позов та заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив не надано.

Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2022 на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у заявах по суті справи, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання 13.01.2022 не з`явився, у судових засіданнях: визнавав укладання спірного договору з позивачем; визнавав отримання позики, зазначав, що у зв`язку з скрутним матеріальним становищем відповідача позику не повернуто в обумовлений договором строк; звертав увагу на строки позовної давності в частині стягнення пені; зазначав, що відповідачем здійснено контррозрахунок інфляційних збитків і виявлено помилку у відповідному розрахунку позивача; розрахунок позивача в частині 3% річних вважав вірним, проте, відповідач не визнає позовні вимоги за основним зобов`язанням та позовні вимоги за додатковими зобов`язаннями; заперечує проти заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу вважаючи її безпідставною, зазначав, що ці витрати позивачем не доведені, не є співрозмірними обсягу роботи представника позивача та розміру позовних вимог.

ІІ. Процесуальні дії суду:

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1602/21 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 13.09.2021 прийнято позовну заяву №19.08.21-1 від 19.08.2021 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1602/21; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.10.2021; встановлено позивачу: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив у строк до 12.10.2021 разом із доказами її направлення на адресу відповідача; встановлено відповідачу надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 30.09.2021, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати відповідачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; визнано явку представників сторін у підготовче засідання обов`язковою.

Клопотання відповідача б/н від 06.10.2021 про відкладення підготовчого засідання задоволено судом, встановлено відсутність порушення процесуальних строків відповідачем для подання відзиву, про що відображено в ухвалі суду від 12.10.2021.

Ухвалою суду від 12.10.2021 відкладено підготовче засідання на 28.10.2021; встановлено строк позивачу для надання відповіді на відзив до 28.10.2021, направити останнє на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до означеної дати підготовчого засідання; відмовлено у поновленні строку Товариству з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс на подання відзиву; визнано явку представників сторін у підготовче засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 28.10.2021 відкладено підготовче засідання на 11.11.2021; роз`яснено право відповідача на подання заперечень у порядку ст.167 Господарського процесуального кодексу України; встановлено строк відповідачу на подання заперечень до 11.11.2021 разом із доказами їх направлення на адресу позивача; визнано явку представників сторін у підготовче засідання обов`язковою.

У задоволенні заяви представника відповідача б/н від 08.11.2021 про відкладення підготовчого засідання, за викладених у ній підстав, відмовлено.

Ухвалою суду від 11.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 12.12.2021 (включно); відкладено підготовче засідання на 07.12.2021; повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження 07.12.2021 та призначення справи до судового розгляду по суті у відповідності до приписів ст.185 Господарського процесуального кодексу України; визнано явку представників сторін у підготовче засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1602/21; призначено справу до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 13.12.2021 для розгляду справи по суті.

13.12.2021 судове засідання з розгляду справи по суті оголошено відкритим, оголошено перерву у судовому засіданні по 13.01.2022, про що представник позивача та представник відповідача повідомлені під запис у судовому засіданні.

Представлені сторонами документи долучено до матеріалів справи, прийнято та враховано судом під час розгляду справи по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасників справи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи (оголошення перерви) та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:

13.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (позичальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський (позикодавцем) укладено договір позики №18/13-08/2018, відповідно до п.1.1 якого, позикодавець передає, а позичальник приймає у власність та зобов`язується повернути, в порядку та на умовах, викладених у даному договорі грошові кошти (сума позики) у розмірі 4 300 000,00 грн.

У п.1.2 договору визначено, що сума позики передається позикодавцем позичальнику на поворотній основі строком до 30.10.2018, з моменту її передачі.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що сума позики надається позикодавцем позичальнику на безкоштовній основі, без сплати будь-яких відсотків, без мети позикодавця отримати прибуток або збереження реальної вартості фінансових активів. Мета надання позики - поповнення обігові кошти позичальника.

Згідно з п.1.4 договору, повернення суми позики здійснюється у вказані у даному договорі строки на підставі письмової вимоги позикодавця.

Відповідно до п.2.1 договору, позикодавець передає позичальнику грошові кошти (гроші), що є сумою позики, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника, зазначений у реквізитах даного договору, у строк до 23.08.2018.

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму займу грошовими коштами (грошима) у національній валюті України, в готівковій та/або безготівковій формі, а за згодою сторін, також у іншій формі та в іншому порядку, не забороненому чинним законодавством України. За закінченням строку, зазначеному у п.1.2 даного договору, сума позики повертається позикодавцю позичальником повністю, одним платежем (п.2.2, п.2.3 договору).

Згідно з п.3.1 договору, за невиконання, неналежне виконання прийнятих на себе за цим договором зобов`язань, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.4.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 30.10.2018.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторону від виконання взятих на себе зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками товариств.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , зазначений у договорі позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018, перераховано грошові кошти в сумі 4 300 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 22.08.2018 та банківською випискою АТ Ощадбанк за 22.08.2018 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський .

У означеному платіжному дорученні позивачем в графі Призначення платежу визначено як (мовою оригіналу): Займ на поворотній основі, згідно договору займа №18/13-08/2018 від 13.08.2018 без ПДВ .

Дані обставини визнано відповідачем.

Листи №28-09/02 від 28.09.2021 та №01-10/02 від 01.10.2021, як доказ обставин, що можуть вплинути на розгляд справи по суті, судом відхилено, оскільки з них не відстежується врегулювання спірних відносин між сторонами, як і зміна умов повернення суми позики.

Не повернення відповідачем суми позики у розмірі 4 300 000,00 грн. у визначений договором №18/13-08/2018 від 13.08.2018 строк та не врегулювання спірних питань у позасудовому порядку, стало підставою звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладання договору позики та передання суми позики у розмірі 4 300 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається відповідачем.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2018 позивач виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25 від 22.08.2021.

Факт отримання грошових коштів відповідачем визнано.

Відповідно до п.1.2, п.2.3 договору суми позики підлягає поверненню відповідачем не пізніше 30.10.2018.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено, що суму позики у розмірі 4 300 000,00 грн. у строк до 30.10.2018 повернуто не було.

Доказів, що свідчать про повернення цієї суми позики в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

V. Висновки суду:

Враховуючи строк визначений сторонами у п.2.3 договору позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018 та умови його п.1.2, мотиви з яких виходить суд та наведені положення чинного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс є таким, що не виконало взяті на себе зобов`язання за спірним договором з повернення суми позики, а відтак, позовна вимога в частині стягнення суми у розмірі 4 300 000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Згідно з п.3.1 договору, за невиконання, неналежне виконання прийнятих на себе за цим договором зобов`язань, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Як встановлено судом, повернення суми позики повинно відбуватись не пізніше 30.10.2018.

Невиконання цього обов`язку відповідачем свідчить про порушення договору позики в частині своєчасного повернення суми позики, наслідки чого встановлено ст.1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат фактично нарахована за період з листопада 2018 року по липень 2021 року на суму 4 300 000,00 грн. та визначена в розмірі 864 300,00 грн.

Перевіривши розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , судом встановлено, що сума інфляційних витрат з простроченої суми за договором позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018 за період прострочення з листопада 2018 року по липень 2021 року складає 811 809,14 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, у сумі вказаній судом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку від суми заборгованості у розмірі 4 300 000,00 грн. за період прострочення з 01.11.2018 по 01.08.2021 заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 355 191,78 грн.

Перевіривши підстави та арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , суд дійшов висновку про те, що розрахунок позивача є арифметично невірним, за розрахунками суду сума 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4 300 000,00 грн. за період прострочення з 01.11.2018 по 01.08.2021 складає 354 838,36 грн., а відак позов у цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі визначеній судом.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 301 589,04 грн. суд зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено наслідком несвоєчасного повернення суми позики, як зобов`язання сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Сплата неустойки з відсиланням до ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, визначено як наслідок несвоєчасного повернення речі, визначеної родовими ознаками.

Отже, останнє не можна вважати неустойкою встановленою законом за несвоєчасне повернення суми позики, оскільки є наслідком порушення позичальником договору позики по відношенню до іншого об`єкта позики ніж грошові кошти.

До того ж, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України регулюють поняття неустойки, підстави виникнення права на неустойку, предмет неустойки та правові наслідки сплати (передання) неустойки. Поряд з цим не передбачено розмір таких санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Разом з цим, умови договору позики №18/13-08/2018 від 13.08.2018 не містять погодження сторін щодо штрафних санкцій у вигляді сплати пені, яка підлягає нарахуванню у разі прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання з повернення суми позики та її розміру.

Наразі, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не звільняє сторін від обов`язку погоджувати певний розмір штрафних санкцій у договорі, а лише встановлює граничний розмір пені, який не може перевищувати нарахована неустойка.

Разом з тим, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

З означеним узгоджуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові у справі №904/4156/18 від 10.12.2019, де вказано, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як зазначено, законодавчим актом не встановлено означеного розміру неустойки.

Відтак відсутні підстави застосування відповідальності у вигляді нарахування пені, у тому числі у розмірі облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 301 589,04 грн. є безпідставними, а отже неправомірними, та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи викладене, заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 залишається судом без розгляду, оскільки вимоги позивача у цій частині визнано неправомірними.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 87 316,22 грн. та на оплату професійної правничої допомоги в сумі 500 000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що в контексті ст.ст.124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правничу допомогу та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню за умови, якщо вони підтверджені документально.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано договір про надання правової допомоги №07/09-2020 від 14.09.2020, укладений між адвокатом Мандриковим Дмитром Вікторовичем (адвокат) та позивачем (замовник), предметом якого відповідно до п.1.1 договору є зобов`язання адвоката надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 1.2 договору, встановлено перелік послуг правової допомоги адвоката відповідно до узгоджених сторонами доручень.

Цей договір набирає чинності з 09.09.2020 і діє до 31.12.2021 включно (п.2.1 договору).

Ціну договору встановлено у розділі 3.

Відповідно до п.3.1 договору, сторони погодили, що за надану адвокатом правову допомогу, передбачену в п.1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи із обсягу фактичного наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.

Згідно з п.3.2 договору сторони погодили, що винагорода адвоката щодо надання послуг із правової допомоги для замовника, дорівнює сумі встановленій у п.4.1 цього договору.

Винагорода адвоката за надання правової допомоги становить 500 000,00 грн., оплачується замовником у строк до 01.08.2021. Винагорода перераховується замовником на рахунок адвоката, зазначений у розділі 8 цього договору (п.4.1 договору).

Суду також представлено документи у підтвердження статусу представника позивача як адвоката.

Проте ані актів приймання-передачі наданих послуг, ані додаткових угод, ані узгоджених сторонами доручень суду не надано, як і доказів фактичної оплати у розмірі 500 000,00грн., чи інших документів у підтвердження того, що ця сума підлягає сплаті за обсяг правової допомоги наданої та пов`язаної із розглядом справи №905/1602/21.

Наданий позивачем договір про надання правової допомоги не можливо розцінити як доказ у підтвердження понесення витрат у сумі 500 000,00грн. на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом лише даної справи, оскільки він обумовлює загальний зміст доручення та його загальну вартість без посилання на справу №905/1602/21.

За таких обставин, не можна встановити дійсний розмір понесених витрат на правничу допомогу, пов`язаність з розглядом лише даної справи та їх відповідність досягнутим домовленостям сторін в порядку укладеного договору про надання правової допомоги.

Враховуючи таке та те, що відповідної заяви у порядку абз.2 ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України не подано, відсутні підстави для стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 500 000,00 грн.

Судові витрати як судовий збір підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5 821 080,82 грн., у тому числі: сума боргу у розмірі 4 300 000,00 грн.; пеня у розмірі 301 589,04 грн.; сума витрат від інфляції у розмірі 864 300,00 грн.; сума 3% річних у розмірі 355 191,78 грн., задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Леніна, будинок 68-А; код ЄДРПОУ 24155428, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітряний парк Лиманський (04070, місто Київ, вулиця Паркова Дорога, будинок 16-А, нежитлове приміщення 28; код ЄДРПОУ 40621191, банківські реквізити не зазначено) 5 466 647,50 грн., у тому числі: сума боргу у розмірі 4 300 000,00 грн.; сума витрат від інфляції у розмірі 811 809,14 грн.; сума 3% річних у розмірі 354 838,36 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 81 999,71 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.У судовому засіданні 13.01.2022 оголошено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

6.Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

7.Повний текст рішення складено 24.01.2022.

Суддя О.В. Кротінова