Рішення

від 20.01.2022 по справі 909/1165/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1165/21 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76004;

до відповідача: Приватного підприємства "ЛК-КАПІТАЛ",

вул. Дністровська, буд.26, м. Івано-Франківськ,76018;

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 31 809,53 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ЛК-КАПІТАЛ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 31 809,53 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - ПП "ЛК-КАПІТАЛ" є власником нерухомого майна та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 по вул. Стефаника 31 в м. Івано-Франківськ. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.12.2020 до 30.06.2021 в розмірі 31 809,53 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.12.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.01.2022. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що Приватне підприємство "ЛК-КАПІТАЛ" є власником нерухомого майна - незавершеного будівництва за адресою: вул. Стефаника 31 в м. Івано-Франківськ, реєстраційний номер об"кта нерухомого майна 376106726101 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №267603352 від 27.07.2021, а.с.18-22).

У відповідності до інформації з Державного земельного кадастру від 16.06.2021 (а.с.17) 21.11.2013 за № 3492310 проведено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м.Івано-Франківська на земельну ділянку площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 по вул. Стефаника 31 в м. Івано-Франківськ з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування.

26 липня 2021 року інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради в присутності свідків проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 по вул. Стефаника 31 в м. Івано-Франківськ. Обстеженням встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщено нерухоме майно - незавершене будівництво, яке належить ПП "ЛК-КАПІТАЛ". Наявності правовстановлюючих документів, укладеного договору оренди земельної ділянки - не встановлено (акт обстеження земельної ділянки №392 від 26.07.2021 з план схемою земельної ділянки, а.с.11-12). Повідомленням №452/34.3-02/18в від 16.06.2021 (а.с.14) Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради інформовано Приватне підприємство "ЛК-КАПІТАЛ" про проведення обстеження земельної ділянки. Акт обстеження №392 від 26.07.2021 направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача (а.с.8).

Згідно з інформацією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №6796/5/09-19-04-27 від 29.06.2021 (а.с.16) ПП "ЛК-КАПІТАЛ" протягом 2020-2021 років не декларує та не сплачує податкові зобов"язання за користування земельною ділянкою площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 по вул. Стефаника 31 в м. Івано-Франківськ.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у витягу з технічної документації №1402 від 09.07.2021 (а.с.15), встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 по АДРЕСА_1 станом на 2021 рік - 1 825 546,92 грн.

Розрахунком (а.с.10) позивачем визначено розмір безпідставно збережених коштів за використання землі ПП "ЛК-КАПІТАЛ" без правовстановлюючих документів з 01.12.2020 до 30.06.2021 у сумі 31 809,53 грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 31 809,53 грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Документальними доказами, що містяться в матеріалах справи перед судом доведено, що відповідач - ПП "ЛК-КАПІТАЛ" є власником нерухомого майна - незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382, на підставі договору купівлі-продажу №3421 від 11.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 01.12.2020 до 30.06.2021 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ПП "ЛК-КАПІТАЛ", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи документально підтверджено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:06:002:0382; визначено її площу - 0,2391га; земельну ділянку зареєстровано 21.11.2013 у Державному земельному кадастрі.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель" ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отож витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

При цьому, чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Матеріали справи містять витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,2391га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0382 станом на 2021 рік - 1 825 546,92 грн.

З урахуванням вище сказаного в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 31 809,53 грн. При цьому розрахунок позивача (а.с.10) визнається судом арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до відповідача Приватного підприємства "ЛК-КАПІТАЛ" про стягнення 31 809,53 грн - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛК-КАПІТАЛ", вул. Дністровська, буд.26, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 35517174) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76004 (ідентифікаційний код 33644700) 31 809,53 грн (тридцять одну тисячу вісімсот дев`ять грн 53 коп.) - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.01.2022

Суддя С.Кобецька