Рішення

від 20.01.2022 по справі 909/1100/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1100/21 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного

товариства "Івано-Франківськцемент", вул. Н. Яремчука, буд. 2А/70,

с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Таун Девелопмент",

вул. Вовчинецька, буд. 207, м. Івано-Франківськ,76006;

про стягнення 433 314,11 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовної заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Таун Девелопмент" про стягнення 433 314,11 грн за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором на купівлю-продаж продукції і товару №90 від 10.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.12.2021. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору на купівлю-продаж продукції і товару №90 від 10.08.2018 та неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання з оплати повної вартості поставленого в період лютий 2019 - червень 2021 товару (товарний бетон та залізобетонні вироби) по видаткових, товарно-транспортних накладних в сумі 433 314,11 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 525, 526, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 20, 180, 181 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 отримана відповідачем 30.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.216). В подальшому ухвала суду від 16.12.2021 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлена ТОВ "Дрім Таун Девелопмент" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - вул. Вовчинецька, буд. 207, м. Івано-Франківськ,76006 повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Дочірнім підприємством "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім Таун Девелопмент" (покупець/відповідач) укладено договір на купівлю-продаж продукції і товару №90 від 10.08.2018 з додатковою угодою №1 від 30.12.2020. Згідно умов цього договору продавець постачає покупцю товар (товарний бетон та залізобетонні вироби), а покупець приймає та сплачує товар шляхом 100% попередньої оплати або не пізніше 10 календарних днів з моменту відвантаження (1.1., 1.2., 6.1. договору).

Виконуючи умови договору, позивач в період лютий 2019 - червень 2021 поставив, а відповідач прийняв товар (товарний бетон та залізобетонні вироби) на загальну суму 2 061 351,62грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.13-170).

Проте доказів сплати повної вартості отриманого товару у розмірі 433 314,11 грн (1 628 037,51грн - сплачено, а.с.172-202) відповідач суду не подав.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в сумі 433 314,11 грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на купівлю-продаж продукції і товару №90 від 10.08.2018 з додатковою угодою №1 від 30.12.2020 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Правилами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе грошового зобов"язання встановленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 433 314,11 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Таун Девелопмент" про стягнення 433 314,11 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Таун Девелопмент", вул. Вовчинецька, буд. 207, м. Івано-Франківськ,76006 (ідентифікаційний код 41043449) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (ідентифікаційний код 00292988) 433 314,11 грн (чотириста тридцять три тисячі триста чотирнадцять грн 11 коп.) - заборгованості, 6 499,71 грн (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять грн 71 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.01.2022

Суддя С.Кобецька