Рішення

від 26.01.2022 по справі 910/19466/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2022Справа № 910/19466/21 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 96, кімната 15) до проТовариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 82, офіс 256) стягнення заборгованості у розмірі 18 493 грн. 30 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 18 493 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №3Г-000024 від 28.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19466/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.12.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 07.12.2021 року про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС є 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 82, офіс 256.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/19466/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС (Покупець) було укладено Договір поставки №ЗГ-0000024, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити Покупцю продукцію промислового призначення, окремими партіями, за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які зазначені в рахунках-фактурах та в видаткових накладних, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та строки, передбачені даним договором. Загальний об`єм товару, який постачається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими, на умовах даного Договору, окремими партіями Товару. (а.с.10-11)

Найменування, кількість, асортимент та ціна на Товар вказуються в належним чином оформлених видаткових накладних та відповідних рахунках-фактурах. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.3.6 Договору право власності на товар, та ризик випадкового знищення переходить до Покупця від дня складання товарно-транспортної накладної (декларації) або іншого документу перевізника.

Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов`язаний перевірити кількість та якість Товару в момент його прийняття за видаткової накладною, а якщо це з об`єктивних причин неможливо здійснити в момент прийняття - не пізніш наступного робочого дня. У випадку виявлення невідповідності якості та/або кількості Товару умовам Договору та/або відсутності документів, що мають бути передані разом з Товаром Покупець має не пізніш наступного робочого дня з моменту їх виявлення направити Постачальнику письмове повідомлення про ц( та повідомити Постачальника про виявлену невідповідність якості та/або кількості Товару та/або відсутності документів, що мають бути передані разом із Товаром. Якщо такі дії не були вчинені у вказаний строк, і вважається, що Покупець прийняв Товар без зауважень.

Згідно з п.5.2 Договору оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в договорі, протягом 14 банківських днів від дня отримання товару.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості товару в строки, погоджені сторонами, або у випадку порушення Покупцем строку, зазначеного в п.3.7 договору, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період затримки оплати, від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожен день порушення строків платежу.

У п.6.5 Договору зазначено, що відповідно до вимог ст. 259 Цивільного кодексу України сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки) за Договором, становить три роки, а штрафні санкції будуть зараховуватися за весь період прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу на підставі генеральних доручень прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №ЗГ-00001025 від 19.03.2019 року на суму 1 173 грн. 60 коп., №ЗГ-00001026 від 19.03.2019 року на суму 10 495 грн. 80 коп., №ЗГ-00001068 від 21.03.2019 року на суму 3 127 грн. 32 коп., №ЗГ-00003335 від 02.09.2019 року на суму 2 528 грн. 40 коп., №ЗГ-00002837 від 29.07.2019 року на суму 1 527 грн. 07 коп., №ЗГ-00000047 від 10.01.2020 року на суму 2 297 грн. 08 коп., а загалом на суму в розмірі 21 149 грн. 27 коп. (а.с.12-19)

12.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №04-01/45 від 12.10.2021 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист, накладної. (а.с.20-22)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ становить 13 465 грн. 62 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС пеню у розмірі 1 954 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 984 грн. 62 коп. та інфляційні у розмірі 2 088 грн. 38 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу на підставі генеральних доручень прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №ЗГ-00001025 від 19.03.2019 року на суму 1 173 грн. 60 коп., №ЗГ-00001026 від 19.03.2019 року на суму 10 495 грн. 80 коп., №ЗГ-00001068 від 21.03.2019 року на суму 3 127 грн. 32 коп., №ЗГ-00003335 від 02.09.2019 року на суму 2 528 грн. 40 коп., №ЗГ-00002837 від 29.07.2019 року на суму 1 527 грн. 07 коп., №ЗГ-00000047 від 10.01.2020 року на суму 2 297 грн. 08 коп., а загалом на суму в розмірі 21 149 грн. 27 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печаткою Позивача без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.12-19)

Згідно з п.3.6 Договору право власності на товар, та ризик випадкового знищення переходить до Покупця від дня складання товарно-транспортної накладної (декларації) або іншого документу перевізника.

Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов`язаний перевірити кількість та якість Товару в момент його прийняття за видаткової накладною, а якщо це з об`єктивних причин неможливо здійснити в момент прийняття - не пізніш наступного робочого дня. У випадку виявлення невідповідності якості та/або кількості Товару умовам Договору та/або відсутності документів, що мають бути передані разом з Товаром Покупець має не пізніш наступного робочого дня з моменту їх виявлення направити Постачальнику письмове повідомлення про ц( та повідомити Постачальника про виявлену невідповідність якості та/або кількості Товару та/або відсутності документів, що мають бути передані разом із Товаром. Якщо такі дії не були вчинені у вказаний строк, і вважається, що Покупець прийняв Товар без зауважень.

Згідно з п.5.2 Договору оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в договорі, протягом 14 банківських днів від дня отримання товару.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОМЕТ-СЕРВІС з оплати отриманого товару відповідно до умов Договору поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року на підставі видаткових накладних настав.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару у розмірі 7 683 грн. 65 коп., проте не надав доказів на підтвердження зазначеного. В той же час, відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. За таких підстав, враховуючи визнання Позивачем вказаної обставини, вона не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ за Договором поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року становить 13 465 грн. 62 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ в розмірі 13 465 грн. 62 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 13 465 грн. 62 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 09.04.2019 р. по 23.11.2021 р. у розмірі 984 грн. 62 коп. та інфляційні у розмірі 2 088 грн. 38 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 09.04.2019 р. по 23.11.2021 р. у розмірі 984 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 09.04.2019 р. по 23.11.2021 р. у розмірі 2 088 грн. 38 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 23.11.2020 р. по 23.11.2021 р. у розмірі 1 954 грн. 68 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості товару в строки, погоджені сторонами, або у випадку порушення Покупцем строку, зазначеного в п.3.7 договору, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період затримки оплати, від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожен день порушення строків платежу.

У п.6.5 Договору зазначено, що відповідно до вимог ст. 259 Цивільного кодексу України сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки) за Договором, становить три роки, а штрафні санкції будуть зараховуватися за весь період прострочення.

Таким чином, сторони у Договорі поставки №ЗГ-0000024 від 28.01.2019 року передбачили інший період нарахування штрафних санкцій ніж той, що визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 23.11.2020 р. по 23.11.2021 р. у розмірі 1 954 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 13 465 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 984 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 2 088 грн. 38 коп. та пеня у розмірі 1 954 грн. 68 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НПК АГРОМЕТ-СЕРВІС (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 82, офіс 256, Ідентифікаційний код юридичної особи 39365338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 96, кімната 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 32555699) заборгованість у розмірі 13 465 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп., 3% річних у розмірі 984 (дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 62 (шістдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 38 (тридцять вісім) коп., пеню у розмірі 1 954 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин