Рішення

від 18.01.2022 по справі 698/100/21

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/100/21

Провадження № 2/698/29/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 р. смт Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Лазаренка В.В.,

секретаря судового засдання - Гончар Т.О.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Колісника С.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Замковенка В.М.,

представника відповідача Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області - головного спеціаліста з юридичних питань відділу земельних відносин, аграрних питань та екології Катеринопільської селищної ради Суської Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання нечинним рішення та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Катеринопільського районного суду Черкської області з позовом до ОСОБА_2 , Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання нечинним рішення Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому на праві власності належить житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, площею 0,6 га, що розташований по АДРЕСА_1 , а також йому належить прилегла земельна ділянка, 0,3532 га призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , а користувачем суміжних земельних ділянок 0,2493 га та 0,0865 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 з яким у позивача виникло непорозуміння з приводу землекористування, оскільки відповідач без дозволу встановив огорожу, що перешкоджає позивачу у доступі до його земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що рішення Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області від 23.12.2009 року № 33-29/V про передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок 0,2493 га та 0,0865 га по АДРЕСА_1 на підставі якого відповідачу видано державні акти про право власності на земельні ділянки є незаконним, оскільки відповідачу були виділені земельні ділянки частина з яких, у розмірі 200 метрів були в загальному користуванні та належали громаді і були самовільно захоплені відповідачем, а в актах встановлення та погодження меж земельних ділянок від 16.10.2009р. відсутні підписи суміжних користувачів, що порушує порядок надання у власність земельних ділянок та право позивача як користувача суміжної земельної ділянки.

Про оспорюванні рішення дізнався в грудні 2020 року, після звернення до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить визнати його неналежним відповідачем по справі та зауважує, що доказів порушення законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не надано, а реєстрація права власності на земельні ділянки здійснювалася на підставі рішення Гончариської сільської ради.

Від Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить в задоволені позову відмовити повністю, оскільки вважає, що не підписання суміжними користувачами земельних ділянок акту про встановлення та погодження меж земельної ділянки не є підставою для відмови органом місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 17.03.2021 року відкрито зальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.08.2021 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому. Позивач наполягав, що непогодження меж суміжних земельних ділянок є підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Замковенко В.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 користується земельною ділянкою у межах, які визначені в державному акті на право приватної власності на землю та підстави для визнання нечинним рішення сільської ради в цій частині відсутні. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що заїзд на город, яким користується ОСОБА_1 здійснювався через його земельну ділянку з його дозволу, оскільки на земельній ділянці яка належить ОСОБА_1 була встановлена пасіка.

Представник відповідача Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Суська Л.М., позовні вимоги не визнала посилаючись на викладене у відзиві.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок і процедура передачі земельної ділянки у власність громадянинові встановлена статтею 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК).

Ст. 50 Закону України Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок; проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ст. 393 ЦК України передбачено, що акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника/користувача за його позовом визнається незаконним та скасовується.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність в подальшому.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 належить житловий будинок 51,4 кв. м. з допоміжними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,6 га, відповідно до копії договору дарування житлового будинку від 26.06.2002 року, серія АЕК № 693156 та земельна ділянка, 0,3532 га призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.09.2020 року серія НМВ № 393942.

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серія НИ № 653626 від 11.01.2010 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка 0,2493 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, на підставі рішення сесії Гончариської сільської ради від 23.12.2009 року № 33-29/V.

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серія НИ № 653627 від 11.01.2010 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка 0,0865 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, на підставі рішення сесії Гончариської сільської ради від 23.12.2009 року № 33-29/V.

Отже відповідач ОСОБА_2 є суміжним з позивачем землекористувачем земельних ділянок.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що до 2012 року був власником будинку в АДРЕСА_1 та сусідом ОСОБА_2 , а щодо погодження меж земельної ділянки нічого не знає, оскільки будинок він продав, а ділянка була не приватизована.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що проживав по сусідстві з ОСОБА_2 з 1986 року та знає, що спірний проїзд знаходився на земельній ділянці ОСОБА_2 , а на город, який на даний час належить ОСОБА_1 їздили трактором з дозволу ОСОБА_2 , хоча можливо було зробити заїзд з земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_5 , який працює старостою с. Гончариха, пояснив, що на картах села не вказано, що між земельною ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є заїзд або дорога спільного користування, у попереднього власника ОСОБА_6 спірних питань щодо заїзду на город з ОСОБА_2 не виникало, а ОСОБА_2 дозволяв ОСОБА_1 проїзд до городу поки не встановив паркан на своїй земельній ділянці. Також зазначив, що 2021 році земельна ділянка ОСОБА_1 була оброблена, тому на його думку ОСОБА_1 мав можливість заїхати трактором на город через свою ділянку.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 та знає, що на земельну ділянку, якою користувався ОСОБА_1 заїжджали трактором через земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки у ОСОБА_1 в дворі була пасіка. З приводу заїзду з попереднім власником ОСОБА_6 спору не було.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та знає про те що, в разі необхідності обробити город попереднім власником ОСОБА_6 погоджувалося питання про можливість проїзду трактора через земельну ділянку ОСОБА_2 , спірних питань з приводу заїзду у сусідів не виникало, а на даний час ОСОБА_1 може заїхати на город через свій двір але цому заважає труба газопостачання. Щодо підписання акту визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі, пояснив, що підписував якісь документи але які саме не пам`ятає.

Всі покази свідків сходяться до того, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній проїзд.

Як встановлено судом, вказані спірні державні акти на право власності на земельну ділянку видано на підставі рішення сесії Гончариської сільської ради від 23.12.2009 року № 33-29/V, копію якого суду не надано та клопотання щодо витребування доказів з цього приводу не надходило.

Також, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що спірний проїзд зник за рахунок земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_2 , враховуючи, що проїзд відноситься до земель загального користування, щодо передачі у власність таких існує заборона за ч. 4 ст. 83 ЗК України.

Клопотання про проведення земельно-технічної експертизи щодо наявності спірного проїзду суду не заявлялося.

Доводи позивача про те, що непогодження меж суміжних ділянок є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та надані на пітвердження зазначеного копії актів від 16.10.2009 року сприймаються судом критично, оскільки доказів того, що на час складання актів погодження меж земельних ділянок в 2009 році ОСОБА_1 був користувачем суміжної земельної ділянки з ОСОБА_2 та саме з ним необхідно було погоджувати межі ділянок суду не надано, а підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації, а відтак саме по собі не підписання суміжним користувачем акту погодження меж чи відсутність такого акту не може бути безумовною підставою для скасування державного акту, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 року у справі № 681/1039/15-ц.

Судом не виявлено порушень закону, в тому числі вимог статті 118, 116 Земельного Кодексу, які б були підставою для визнання прийнятих радою рішень незаконним. Судом не встановлено таких порушень прав і інтересів позивача вказаним рішенням, які б тягли за собою скасування даного рішеня. Тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав на користування власною земельною ділянкою призначеної для ведення особистого селянського господарства, тим самим не доведено, що відповідачем ОСОБА_2 , як суміжним землекористувачем, захоплено проїзд 200 метрів, земель громади.

Позовна заява обґрунтована виключно незгодою з діями ОСОБА_2 , щодо встановлення паркану на власній земельній ділянці, а неспроможність позивача заїхати на власний город через свій двір, як встановлено в судовому засіданні, обумовлена наявністю труби газопостачання, що заважає це зробити але, на переконання суду, не є підставою для скасування рішення про виділення земельної ділянки суміжному землекористувачу.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що звернення до суду із вимогою про визнання нечинним рішення Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області від 23.12.2009 року № 33-29/V в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельних ділянок площею 0,2493 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,0865 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтоване та не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акту серія ЯИ № 653826 на право власності на земельну ділянку площею 0,2493, кадастровий номер 7122281500:01:001:0129 та державного акту серія ЯИ № 653827 на право власності на земельну ділянку площею 0,0865, кадастровий номер 7122281500:01:001:0130, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 суд вважає їх такими, що не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, а тому у стягнені судових витрат з відповідачів необхідно відмовити.

Керуючись ст. 328 ЦК України ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання нечинним рішення та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко