Постанова

від 20.01.2022 по справі 650/485/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м.Херсон

Номер справи: 650/485/20

Номер провадження: 22-ц/819/422/22

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач):Ігнатенко П.Я. Суддів:Воронцової Л.П. Пузанової Л.П. При секретарі:Савицькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу адвоката Сікози В`ячеслава Олександровича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року у складі судді Хомик І.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії про скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки, стягнення збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 9,77 Га, кадастровий номер 6520983500:04:012:0017 на території Новокам`янської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03 травня 2007 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії ( далі - ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії або Товариство) укладено договір оренди вище вказаної земельної ділянки, строком на 9 років, до 01 грудня 2016 року, зареєстрований відповідно до вимог закону.

У 2018 році позивач дізнався, що посадові особи відповідача підписали від його імені угоду про внесення змін до вищевказаного договору, термін дії якого продовжили до 31 грудня 2023 року, вказана угода зареєстрована за № ХС-652090004002519 у Відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області 25 липня 2012 року, речове право в державному реєстрі зареєстровано 19 грудня 2015 року.

Позивач зазначає, що фізично не міг підписати додаткову угоду, оскільки з 14 жовтня 2011 року по 19 серпня 2012 року знаходився за межами території України, що підтверджується відповідними документами. Факт підробки угоди від 25 липня 2012 року, якою було продовжено термін дії договору від 03 травня 2007 року до 31 грудня 2023 року, підтверджується висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 19-625/626 від 03 січня 2020 року судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12019230040000017 від 02 січня 2019 року. На даний час відповідач на власний розсуд, підробивши офіційні документи, усупереч волі позивача використовує спірну земельну ділянку (засіває, обробляє, збирає урожай) та отримує з цього прибуток. На неодноразові вимоги позивача про повернення земельної ділянки не реагує, оскільки відповідач незаконно використовує майно позивача за період з 2017 по 2020 рік, то повинен відшкодувати вартість врожаю, зібраного в результаті незаконного використання земельної ділянки площею 9,77 га, або орендної плати, яку потенційно міг би отримати позивач. Окрім того своїми незаконними діями відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, яка полягає в отриманому емоційному стресі, так як позивач був позбавлений права користування та розпорядження своєю власністю, витратив чимало часу для доведення факту підробки його підпису на додатковій угоді, вимушений був неодноразово звертатися з цього приводу до правоохоронних органів, за юридичною допомогою, також змушений був здійснити витрати на правову допомогу та скористатися послугами адвоката.

На підставі викладеного, після уточнення позовних вимог просив суд:

- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 12687740), проведену 19 грудня 2015 року державним реєстратором Бериславського районного управління юстиції, угоди про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 25 червня 2007 року № 4АА002094-040771600003, зареєстрованої у Відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області 25 липня 2012 року за № ХС-652090004002519, укладеної між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії та ОСОБА_1 , в частині оренди земельної ділянки кадастровий номер 6520983500:04:012:0017;

- витребувати земельну ділянку кадастровий номер 6520983500:04:012:0017 з незаконного користування ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії та передати її власнику ОСОБА_1 ;

- стягнути з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії на свою користь вартість врожаю, що був ним зібраний в результаті незаконного використання земельної ділянки позивача кадастровий номер 6520983500:04:012:0017, площею 9,77 Га за період з 2017 по 2020 роки, моральну шкоду, завдану неправомірними діями у розмірі 20 000 гривень, на відшкодування витрат на правову допомогу 15 000 гривень та судового збору 1 681,60 гривні.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 12687740), проведену 19 грудня 2015 року державним реєстратором Бериславського районного управління юстиції, угоди про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 25 червня 2007 року № 4АА002094-040771600003, зареєстрованої у Відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області 25 липня 2012 року за № ХС-652090004002519, укладеної між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії та ОСОБА_1 , в частині оренди земельної ділянки кадастровий номер 6520983500:04:012:0017.

Витребувано земельну ділянку кадастровий номер 6520983500:04:012:0017 з незаконного користування ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії та передано її власнику ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позову в частині стягнення вартості врожаю, зібраного в період 2017-2020 років, моральної шкоди, витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Ковальчук І.М., яка діє в інтересах ТОВ Злато Таврії просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати на ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Адвокат Сікоза В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні вартості врожаю зібраного в період 2017-2020 р.р., моральної шкоди, витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вказані позовні вимоги повністю.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30.06.2021 року апеляційні скарги залишено без задоволення, а рішення суду Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25.02.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду касаційна скарга ТОВ СП Злато Таврії задоволена. Постанову Херсонського апеляційного суду від 30.06.2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до п.5 ст. 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

В ході нового апеляційного розгляду ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії подало заяву про відмову від апеляційної скарги, яка прийнята ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.

Адвокат Сікоза В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу подану ним підтримав в частині стягнення вартості врожаю зібраного відповідачем в період 2017-2020 р.р. та моральної шкоди, просить ухвалити нове судове рішення стосовно цих вимог і повністю їх задовольнити.

Представник ТОВ Злато Таврії в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення збитків, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Необхідною підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність таких умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних цивільних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,77 га, кадастровий номер 6520983500:04:012:0017 на території Новокам`янської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 495932 від 21 березня 2007 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6503155702017 від 03 жовтня 2017 року (а.с.9-10).

03 травня 2007 року між позивачем та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії укладено договір оренди земельних ділянок, за яким останньому було передано в оренду вказану вище земельну ділянку строком до 9 років з моменту реєстрації договору оренди до 01 грудня 2016 року, зареєстрований у Великоолександрівському районному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 25 червня 2007 року за № 4АА002094-040771600003 (а.с.13-15).

25 липня 2012 року у Відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області здійснено державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії (а.с.17).

Згідно висновка експерта судової почеркознавчої експертизи Одеського науково - дослідного інституту судових експертів № 19-625/625 від 03.01.2020 р., виконана в межах кримінального провадження № 12019230010000017 від 12.01.2019 р. порушеного за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 в угоді від 25.07.2012 року виконаний не громадянином ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.27-39).

Судом не встановлено та ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що протиправні дії відповідача призвели до неотримання позивачем доходів при можливій самостійній обробці земельної ділянки. Не встановлено таких обставин та реальність намірів позивача з отримання прибутку від вирощування певних сільськогосподарських культур шляхом самостійної обробки земельної ділянки і в ході апеляційного розгляду, в зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії на користь позивача вартість врожаю, що був зібраний в результаті незаконного використання земельної ділянки за період з 2017 по 2020 роки.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими та апеляційний суд з цим погоджується, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, що завдала моральну шкоду, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В той же час, пунктом 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до роз`яснень, даних в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не доведено наявність моральних страждань завданих діями чи бездіяльністю Товариства та складу правопорушення. З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено особу, яка вчинила незаконні дії по підробці підпису позивача на додатковій угоді, на підставі якої відповідач займав та використовував спірну земельну ділянку. Додаткова угода, зареєстрована в передбаченому законом порядку та враховуючи презумпцію правомірності правочину діяла до моменту визнання її недійсною. Утримання відповідачем земельної ділянки до вирішення спору не дає підстав для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, з чим колегія суддів погоджується.

В частині витрат на правову допомогу: адвокат Сікоза В.Л. в ході апеляційного розгляду не підтримав ці вимоги. Окрім того, висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами третьою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злато Таврії на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу немає, оскільки позивачем не надано суду в передбаченому законом порядку доказів щодо реального обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Отже, ОСОБА_1 не виконано вимоги процесуального закону щодо доведення розміру судових витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний і процесуальний закон та ухвалено законне, обґрунтоване рішення в частині позовних вимог про стягнення збитків, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, в зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Сікози В`ячеслава Олександровича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

Л.В.Пузанова