Ухвала

від 24.01.2022 по справі 947/1837/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/1837/22

Провадження № 1-кс/947/643/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000084 від 11.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, СВ Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021162240000084 від 11.11.2021 за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказане кримінальне провадження розпочато Білгород-Дністровською окружною прокуратурою щодо групи осіб, які шляхом обману, підробки та використання документів, що містять завідомо недостовірні відомості, протиправно поза конкурентних засад передбачених ст. 134 ЗК України, тобто без проведення електронного аукціону (земельних торгів), придбано право користування земельними ділянкою на території смт Затока, чим завдано збитки в особливо великих розмірах територіальній громаді смт Затока.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 отримано право користування, яке є речовим правом на майно, що надає переваги у розвитку готельної справи, значно збільшуючи його капіталізацію на фондовому ринку, завдаючи збитки територіальній громаді, оскільки таке право передано неправомірно на 49 років, а також укладанням договору оренду надано переважне право ОСОБА_4 на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236, яке стало можливим через вчинення ним цілого ланцюга незаконних дій.

Враховуючи, що існує сукупність достатніх підстав вважати, що земельна ділянка є об`єктом кримінально протиправних дій, а також встановлені за результатами проведення робіт із землеустрою відомості про розмір земельної ділянки, її конфігурація, місце розташування,та інші характеристики, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Постановою про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні від 14.01.2022, земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі забудови, що значно ускладнить або взагалі унеможливить повернення земельної ділянки територіальній громаді смт. Затока.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236 є об`єктом кримінально-протиправних дій, існує загроза її забудови (зміни), передачі права власності на споруди, що можуть бути збудовані на користь третіх осіб, поділу на частини, а також вибуття її на користь орендаря шляхом викупу, тобто відчуження з комунальної власності.

У разі набуття особами прав власності на об`єкти будівництва останні набудуть права на землю у порядку ст. 120 Земельного кодексу України, а також ст. 377 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомого майна.

Прокурор надав заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч.1 ст. 170 КПК України).

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В рамках кримінального провадження № 42021162240000084 від 11.11.2021 року, на теперішній час здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Матеріалами клопотання підтверджується те, що ОСОБА_4 ймовірно отримано право користування, яке є речовим правом на майно, що надає переваги у розвитку готельної справи, значно збільшуючи його капіталізацію на фондовому ринку, завдаючи збитки територіальній громаді, оскільки таке право передано неправомірно на 49 років, а також укладанням договору оренду надано переважне право ОСОБА_4 на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236, яке стало можливим через вчинення ним цілого ланцюга незаконних дій, перелік яких міститься у клопотанні.

Згідно отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236 площею 0,3975 га, належать територіальній громаді селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 04537052), що передана у користування(оренду за договором від 19.10.2020) ОСОБА_4 .

Постановою прокурора від 14.01.2022 року, про визнання речовим доказом, вказаний об`єкт нерухомого майна визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він є об`єктом кримінальних протиправних дій та набутий кримінальним протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оскільки є підстави вважати, що особи, можуть вчинити дії задля приховування кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів, а саме земельних ділянок зазначених у клопотанні, а також проведення в подальшому інших слідчих дій, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, із забороною відчуження, розпорядження, передачі у користування, вчинення реєстраційних дій, із забороною їх забудови (проведення підготовчих та будівельних робіт).

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.98, 131,170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000084 від 11.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт, із забороною користування, розпорядження, передачі у користування, вчинення реєстраційних дій, із забороною забудови (проведення підготовчих та будівельних робіт), а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0236 площею 0,3975 га, право власності на яку належать територіальній громаді селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 04537052), що передана у користування(оренду за договором від 19.10.2020) ОСОБА_4 .

Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1