Рішення

від 25.01.2022 по справі 638/10309/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10309/19

Провадження № 2/638/1046/22

РІШЕННЯ

іменем України

25.01.2022 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Штих Т.В.,

за участі секретарки Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гаражного товариства Динамовець про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Гаражного товариства Динамовець про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.11. 2005 року за власні кошти він придбав гараж № НОМЕР_1 у гаражному товаристві Динамовець , за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , сума угоди склала 6900 доларів США ( шість тисяч дев`ятсот доларів США). Угода здійснювалася шляхом добровільного виходу ОСОБА_2 зі складу членів гаражного товариства Динамовець , і одночасного прийому позивача в товариство Динамовець , за його заявою, внесенням паю згідно п. 7, п. 28 статуту гаражного товариства Динамовець .

Позивач зазначає, що суперечки з приводу користування вказаним гаражним боксом вже розглядалися судами, посилається на постанову від 03 червня 2019 року Харківського апеляційного суду по справі 638/11756/17, де зазначено, що позивачем та іншими учасниками справи недоведено право користування чи права власності на вказаний гаражний бокс № НОМЕР_1 , а надані апелянтом в додатках до апеляційної скарги копії протоколів засідань членів правління від 15 листопада 2005 року, 08 травня 2006, 26 листопада 2012 року не є належними доказами прийняття сторін у справі до членів гаражного кооперативу у розумінні вимог статуту гаражного товариства та закону. Позивач зазначає, що він хоча і придбав за власні кошти вказаний гаражний бокс, проте з вини гаражного кооперативу документально всі ці дії були оформлені неналежно, що у подальшому призвело до того, що він позбавлений права користування своєю власністю Позивач зазначає, що він сплачує видатки на утримання гаражного боксу № НОМЕР_1 в гаражному товаристві Динамовець , проте користуватися вказаним майном не може.

Ухвалою від 15 липня 2019 року позовні вимоги залишались без руху.

Відповідно до ухвали від 25 липня 2019 року провадження у справі відкрите.

27 лютого 2020 року відповідач звернувся з відзивом на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 25 січня 2021 року закрите підготовче провадження, вирішені коло клопотань позивача та відповідача, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що він у 2005 році увійшов до складу членів гаражного товариства Динамовець , та набув права користування гаражним боксом № НОМЕР_1 у вказаному гаражному товаристві. Весь час він сплачував членські внески, послуги за користування, комунальні платежі у вказаному гаражному товаристві. У подальшому в силу того, що він був позбавлений волі, та відбував покарання, та звільнився лише у грудні 2015 році, він не був обізнаний з долею майна, в тому числі і гаражного боксу № НОМЕР_1 , яким він користувався. Після звільнення з місць позбавлення волі позивач звернувся до голови гаражного товариства з метою з`ясування всіх обставин, які склалися, проте йому запропонували звернутися до суду, так, як самостійно не змогли вирішити вказане питання.

Представник відповідача повідомив, що користувачем вказаного гаражного боксу на сьогодні є ОСОБА_3 , її членство у гаражному кооперативі підтверджена протоколами, які ним додано до відзиву. Вважав позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Вивчивши матеріали вказаної цивільної справи, вислухавши учасників судового засідання суд приходить до наступного.

Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновками експертів.

Згідно ч.1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

В судовому засіданні встановлено, що 03.11. 2005 року за власні кошти ОСОБА_1 придбав гаражний бокс та був прийнятий до членів гаражного товариства Динамовець , та отримав право користування гаражним боксом № НОМЕР_1 у вказаному товаристві, розташованому АДРЕСА_1 .

Угода здійснювалася шляхом добровільного виходу ОСОБА_2 зі складу членів гаражного товариства Динамовець , і одночасного прийому позивача в товариство Динамовець , за його заявою, внесенням паю згідно п. 7, п. 28 статуту гаражного товариства Динамовець .

У подальшому відсутні дані та належні докази щодо оформлення уповноваженим органом гаражного товариства вказаного набуття права користування вказаним гаражним боксом.

Суд не приймає до уваги протоколи засідань членів правління від 15 листопада 2005 року, 08 травня 2006, 26 листопада 2012 року, як такі, що є неналежними доказами прийняття інших осіб, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до членів гаражного кооперативу у розумінні вимог статуту гаражного товариства та закону.

Стороною відповідача не надано жодного іншого документу, який би свідчив про прийняття ОСОБА_1 до членів вказаного гаражного товариства.

Суд застосовує доктрину плодів отруйного дерева , а саме з огляду на те, що відсутні первинні документи про прийняття в члени гаражного товариства Динамовець ОСОБА_1 тому і подальші дії щодо вирішення питань про користування вказаним гаражним боксом інших осіб вважаються такими, що не можуть прийматися судом, та є неналежними.

Про порушення права щодо членства у вказаному гаражному товаристві позивач дізнався січні 2016 року, коли звернувся до голови товариства з метою оплати чергових внесків. В січні 2016 року позивача було повідомлено, що членом вказаного товариства є ОСОБА_3 , яка тривалий час не проводила оплати.

Враховуючи все вищевикладене, суд констатує порушення прав позивача, так, як вказане майно (гаражний бокс № НОМЕР_1 гаражного товариства Динамовець ) вибуло з його користування в позазаконний спосіб, без вирішення питання щодо його членства в гаражному кооперативі, при цьому при повній виплаті за вказаний бокс коштів ( відплатний правочин).

Відповідно до вимог п.п. 2,6 статуту гаражного товариства Динамовець вказане товариство організоване та експлуатації гаражних боксів для співробітників обласного об`єднання Динамо , членів товариства Динамо , які мають на правах власності автомобіль.

Відповідно до п. 28 вказаного статуту члени гаражного товариства мають право розпоряджатися своїм гаражним боксом на правах особистої власності. Проте в даному випадку судом констатовано, що право власності ні у ОСОБА_1 , ні у подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виникло. Натомість право ОСОБА_1 на вирішення питання щодо прийняття його у члени гаражного товариства порушене.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив, що на даний час гаражем користуються не встановлені особи, що унеможливлює користування ним вказаним гаражем, хоча він має право користування автомобілями на підставі відповідних довіреностей, для чого необхідне місце для їх зберігання.

Відповідно до п. 7 вказаного статуту прийом у члени товариства Динамовець громадян відбувається загальними зборами товариства, яке відбувається один раз на рік, між зборами правління товариства з подальшим затвердженням загальними зборами. Не дивлячись на це, суду не надані належні докази проведення зборів щодо прийнятті в члени товариства ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Суд вважає, що позивач правильно обрав спосіб захисту, так, як в позасудовому порядку він не мав змоги вирішити вказаний спір, тому посилання представника відповідача на виключну дискрецію загальних зборів гаражного товариства Динамовець з цього питання не є правильним.

До матеріалів справи долучені докази- заяви звернення ОСОБА_1 до відповідача з метою проведення відповідних зборів уповноваженим органом для вирішення питання прийняття його у члени товариства у належний спосіб. Проте жодної відповіді позивач не отримав. Сторона відповідача не надала жодного коментаря з цього приводу, лише зауважила, що суд не може втручатися у діяльність товариства.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині визнання дій колективного підприємства гаражне товариство Динамовець незаконними, суд вважає, що в цій частині позивач не довів свої вимоги.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, враховуючи достатність і переконливість наявних доказів, на підставі принципів змагальності та диспозитивності, суд прийшов до висновку про порушення цивільних прав позивача з боку відповідачів та необхідності їх захисту шляхом часткового задоволення позову.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265,266,268, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гаражного товариства Динамовець про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважений орган Гаражного товариства Динамовець (код ЄДРПОУ 25473136) вчинити дії пов`язані з розглядом заяви ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 щодо прийняття його в члени Гаражного товариства Динамовець ( м. Харків вул. Динамівська № 3).

Стягнути з Гаражне товариство Динамовець (код ЄДРПОУ 25473136) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 суму судового збору у розмірі 384 гривни 20 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 26 січня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апелляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : ШТИХ Т.В.