Постанова

від 25.01.2022 по справі 125/1209/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1209/21

Провадження № 22-ц/801/247/2022

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 рокуСправа № 125/1209/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Берегового О.Ю., Сала Т.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року про забезпечення позову , постановлену суддею Барського районного суду Вінницької області Хитруком В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В ході розгляду справи представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку та заборонити ТОВ ВП Імпульс Плюс проводити будь-які сільськогосподарські роботи, здійснювати посіви та передачу в оренду або суборенду іншим фізичним або юридичним особам вказану земельну ділянку.

Мотивує заяву тим, що вона є власником земельної ділянки, яка передана в оренду ТОВ ВП Імпульс Плюс . Однак, ТОВ ВП Імпульс Плюс як орендар земельної ділянки не виконувало істотні умови договору, а саме не здійснювало розрахунки орендної плати з урахуванням індексації, та в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці допущено погіршення корисних властивостей земельної ділянки.

Вказує, що ОСОБА_1 було виявлено факт підміни першої та другої сторінок договору оренди, що призвело до збільшення терміну оренди з 5 до 20 років. Тому відповідач може здійснювати дії з передачі земельної ділянки в оренду третім особам з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки п. 19 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що Відповідач може без письмової згоди Позивача як орендодавця, передавати земельну ділянку в оренду чи суборенду іншим фізичним чи юридичним особам.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року заяву позивача задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0068 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського району, Вінницької області. Заборонено ТОВ ВП Імпульс Плюс передавати в оренду або суборенду іншим фізичним або юридичним особам дану земельну ділянку.

Відмовлено в частині вимог заборонити ТОВ ВП Імпульс Плюс проводити будь-які сільськогосподарські роботи та здійснювати посіви на земельній ділянці з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0068.

Не погодившись з такою ухвалою відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що вона постановлена судом з порушення норм процесуального права, при цьому не повно з`ясовані обставини справи, ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, тому просить її скасувати.

В якості основного доводу скаржник посилався на ту обставину, що суд першої інстанції під час вирішення заяви не врахував, що позивачем не надано доказів, які свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову. Крім того позивач не надав жодного доказу в підтвердження необхідності забезпечення позову, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов.

В судове засіданні позивач не з`явилась, про причини своєї нявки суд не повідомила.

Її адвокат 25.01.2022 на електронну адресу суду подала клопотання, в якому просить перенести на інший час судове засідання, оскільки в цей час вона приймає участь в іншому судовому засіданні та здійснює представництво інтересів потерпілого ОСОБА_2 .

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 371 ЦПК України, зважаючи на те, що причини неявки захисника, з урахуванням обставин справи, суд не розцінює як поважні, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 та її адвоката Беліменко В.І.

Відповідач також в судове засідання також не з`явився з невідомих суду причин. Суд вирішив розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1,2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом зазначеного позову є розірвання договору оренди земельної ділянки .

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, земельна ділянка з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0068 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського району, Вінницької області належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Між сторонами даної справи існує спір щодо розірвання договору оренди земельної ділянки через не виконання відповідачем істотних умов договору.

Пред`явлена позивачем вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки - є немайновими.

Вимог майнового характеру позивач не пред`являла і право власності позивачем на земельну ділянку не оспорюється, а предметом спору є виключно зобов`язально-правові (договірні) відносини.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії обмежує правомочності орендаря використовувати земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Накладення арешту на земельну ділянку та заборона вчиняти відповідачу певні дії щодо земельної ділянки може вплинути на господарську діяльність, яка ним здійснюється є та втручанням у його право, як сторони угоди.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.05.2021 у справі №376/2984/19.

Вказаний заявником вид забезпечення позову не тільки позбавляє підприємство право на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності як юридичної особи з якою був укладений оскаржуваний договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постанові 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995св20).

Враховуючи зміст вимог позову, таке втручання як арешт та заборона вчиняти певні дії , не є виправданим, оскільки воно не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що у даній справі забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо земельної ділянки не відповідає ч. 1 ст. 6 Конвенції та порушує ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

При цьому наявність самого по собі позову про розірвання договору оренди земельної ділянки не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясував співмірність видів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, позовним вимогам, не дослідив, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, належним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Також суд першої інстанцій не врахував, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову в спосіб, обраний заявником, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки при задоволенні позовних вимог відповідач буде зобов`язаний повернути земельну ділянку позивачу.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги вагомі, приймаються до уваги, оскільки спростовують висновки суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду залишатися в силі не може, в силу ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення заяви ОСОБА_1 , з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс Плюс задовольнити.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року про забезпечення позову в частині задоволення заяви ОСОБА_1 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову .

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.Ю. Береговий

Т.Б. Сало