Рішення

від 17.01.2022 по справі 541/2396/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2396/21

Провадження №2/541/99/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 січня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді Куцин В.М.,

секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Обґрунтовуючи позов послалася на те, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років.

ОСОБА_2 було засуджено за те, що він 24 липня 2018 року незаконно заволодів моїми грошовими коштами, у сумі 60000 гривень та 1000 доларів США, що знаходились в приміщенні квартири АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Державного ощадного банку України станом на 24 липня 2018 року курс долара до гривні склав: 1 долар США - 26,44968 гривень, що еквівалентно 26,44968 гривень.

Загальна сума матеріальних збитків - 86449 гривень 68 копійок. У ході судового розгляду кримінального провадження відповідач відшкодував тільки 10000 гривень.

Отже, матеріальна шкода, що була завдана, виражається у 76449 гривень 68 копійок. Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що у приватній власності ОСОБА_2 знаходяться 4 земельні ділянки, за наступними кадастровими номерами 5323281200:00:002:0099, 5323281200:00:002:0081, 5323281200:00:002:0082, 5323281200:00:001:0020, розташовані за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Вовнянська сільська рада, тож, вважала, що у відповідача є матеріальна можливість повернути кошти.

Крім цього, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях та стражданнях, адже гроші вона відкладала досить тривалий час та планувала витратити на лікування сина.

У результаті цієї події вона перенесла значний емоційний стрес, що супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху. Зазначене призвело до виникнення гіпертонічної хвороби III ступенів, що підтверджується довідкою КНП Миргородського міського центру ПМСД Миргородської міської ради.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини її душевних страждань, ступеня вини особи, яка ухилилася від добровільного відшкодування шкоди, тривалості порушення її прав (більше 3 років), виходячи з вимог розумності та справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається нею в 50000 грн. одноразово.

Добровільно відшкодувати шкоду відповідач не бажає, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 23.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 викрав у неї 24 липня 2018 року грошові кошти, у сумі 60000 гривень та 1000 доларів США, що знаходились в приміщенні квартири АДРЕСА_1 . Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року його було визнано винним у вчиненні злочину. Загальна сума матеріальних збитків становить 86449 гривень 68 копійок. У ході судового розгляду кримінального провадження відповідач відшкодував тільки 10000 гривень. В зв`язку з викраденням коштів їй була завдана моральна шкода, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях та стражданнях, адже гроші вона відкладала досить тривалий час та планувала витратити в любій кризовій ситуації. Моральну шкоди вона оцінює в розмірі 50000 грн. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, про місце та час розгляду справи належно повідомлений за адресою місця проживаннята шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 42-44).

Враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, та ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України.

Заслухавши позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 , у сумі 60000 гривень та 1000 доларів США, що знаходились в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , згідно довідки Державного ощадного банку України станом на 24 липня 2018 року курс долара до гривні склав: 1 долар США - 26,44968 гривень, що еквівалентно 26,44968 гривень. Загальна сума матеріальних збитків становить 86449 гривень 68 копійок.

В ході судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 10000 гривень (а.с.45-46).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності ОСОБА_2 знаходяться чотири земельні ділянки, за кадастровими номерами 5323281200:00:002:0099, 5323281200:00:002:0081, 5323281200:00:002:0082, 5323281200:00:001:0020, розташовані за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Вовнянська сільська рада (а.с. 9-15).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з вищевказаного вироку, потерпіла від кримінального правопорушення ОСОБА_1 з цивільним позовом в межах кримінального провадження не зверталася.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди судам роз`яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Разом з цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, підлягає частковому задоволенню.

Моральна шкода завдана позивачу полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, перенесенні емоційного стресу.

Суд враховує, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач зазнала матеріальної шкоди в розмірі 76449 грн. 68 коп. та моральної шкоди, однак заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. є надмірною.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, суд враховує глибину та ступінь моральних і душевних страждань ОСОБА_1 , яких вона зазнала в зв`язку з вчиненням протиправних дій відповідача, їх тривалість, а також принципи розумності та справедливості, та визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачу з відповідача 20000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 961 (дев`ятсот шістдесят одна) гривня 02 копійки судового збору, від сплати якого був звільнений позивач.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 1177 ЦК України, ст.ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 76449 (сімдесят шість тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 68 копійок матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) 00 копійок моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 961 (дев`ятсот шістдесят одна) гривня 02 копійки судового збору, від сплати якого був звільнений позивач.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Миргород, Полтавська область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Іжевськ, Удмуртська Республіка, Російська Федерація зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 22 січня 2022 року.

Суддя: В. М. Куцин