Рішення

від 27.01.2022 по справі 910/19454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2022Справа № 910/19454/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна"

про стягнення 641 824,59 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" про стягнення 641 824,59 грн., з яких 610 345,79 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами суборенди нежитлових приміщень № 13/12-13 від 13.12.2013 та № 05/06-14 від 05.06.2014, а також 14 999,46 грн 3% річних та 16 479,34 грн інфляційних втрат, відповідно до ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Алмарк Україна" на користь ТОВ "Сіті Інвест Буд" заборгованість у розмірі 610 345,79 грн, 3% річних у розмірі 13 257,51 грн. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, будинок 5; ідентифікаційний код 38365651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 6; ідентифікаційний код 33101228) заборгованість у розмірі 610 345 (шістсот десять тисяч триста сорок п`ять) грн 79 коп., 3% річних у розмірі 13 257 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 9354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 05 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити".

Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 610 345,79 грн, 3% річних у розмірі 13 257,51 грн.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 скасовано, справу №910/19454/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021, матеріали справи передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2021 прийняв справу № 910/19454/20 до свого провадження, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення) судового засідання; запропонував учасникам справи у строк 30 днів з моменту винесення цієї ухвали (підготовче провадження) подати письмові пояснення по справі з урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 11.10.2021.

07.12.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він повідомив, що Верховним Судом не перевірялися факти, з`ясовані Північним апеляційним господарським судом у судовому засіданні, що відбулось 12 травня 2021 та підтверджується звукозаписом. Зазначає, що у вказаному засіданні встановлено, що ТОВ Алмарк Україна фактично й по сьогоднішній день займає приміщення за адресою: м.Київ, вулиця Лаврська, 20, літера А, каб.318,320. Фактичне займання приміщення приховане відповідачем , відповідач замовчував, що він і надалі незаконним чином продовжує займати приміщення. Відповідачем не надано жодних документів для припинення або зміни договорів, таким чином договори є поновленими і фактично діючими, а строк позовної давності - не може вважатись пропущеним.

Відповідач у своїх поясненнях, які надійшли до суду 24.11.2021 та 31.12.2021 зазначив, що дійсно відповідачем були підписані Акти звірки взаєморозрахунків у лютому 2017 року, які додані до позовної заяви, проте ці Акти не переривають строки позовної давності. Якщо рахувати загальний строк позовної давності не з моменту закінчення договорів оренди та підписання сторонами Акту приймання- передачі приміщення, а з моменту підписання відповідачем Актів звірки взаєморозрахунків, а саме з лютого 2017 року, то загальний строк позовної давності закінчився у лютому 2020 року, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва у грудні 2020 року, з пропуском строків позовної давності. Враховуючи наведене, просить суд застосувати положення чинного законодавства щодо наслідків пропуску строків позовної давності та відмовити в задоволення позову повністю.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.12.2013 між ТОВ "Сіті Інвест Буд" (суборендодавець) та ТОВ "Алмарк Україна" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №13/12-13 (далі - договір 1), відповідно до п. 1.1 якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 119,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 20, літера А, каб. 318, 320, а суборендар зобов`язується прийняти ці приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути орендовані приміщення суборендодавцеві в належному стані.

05.06.2014 між ТОВ "Сіті Інвест Буд" (суборендодавець) та ТОВ "Алмарк Україна" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №05/06-14 (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 23,99 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 20, літера А, каб. 316, а суборендар зобов`язується прийняти ці приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути суборендовані приміщення суборендодавцеві в належному стані.

Згідно з п. 2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування об`єктом після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Пунктом 3.1. договору 1 передбачено, що суборендар за користування суборендованим об`єктом щомісячно сплачує орендну плату протягом дії цього договору. Орендна плата визначається сторонами і складає: 266,43 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди; крім того ПДВ 20% - 55,29 грн, разом - 319,72 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди, що еквівалентно 40 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.

Орендна плата за місяць складає 31 731,81 грн, крім того ПДВ - 6 346,36 грн. Загальна сума орендної плати на місяць складає 38 078,17 грн, що еквівалентно 4 764 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.

При здійсненні платежу за цим договором перерахунок вищезазначеної суми в доларах США в суму в гривнях, яка підлягає сплаті суборендарем, здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку. У випадку зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу долара США до гривні на день виставлення рахунку, порівняно з курсом, який діяв на день укладення даного договору, розмір щомісячної плати за суборенду пропорційно збільшується або зменшується.

Пунктом 3.1. договору 2 передбачено, що суборендар за користування суборендованим об`єктом щомісячно сплачує орендну плату протягом дії цього договору. Орендна плата визначається сторонами і складає: 392,00 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди; крім того ПДВ 20% - 78,40 грн, разом - 470,40 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди, що еквівалентно 40 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.

Орендна плата за місяць складає 9 404,08 грн, крім того ПДВ - 1 880,81 грн. Загальна сума орендної плати на місяць складає 11 284,89 грн, що еквівалентно 959,60 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.

При здійсненні платежу за цим договором перерахунок вищезазначеної суми в доларах США в суму в гривнях, яка підлягає сплаті суборендарем, здійснюється за курсом, встановленому Національним банком України на день виставлення рахунку. У випадку зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу долара США до гривні на день виставлення рахунку, порівняно з курсом, який діяв на день укладення даного договору, розмір щомісячної плати за суборенду пропорційно збільшується або зменшується.

Орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок суборендодавця кожного місяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.3. договорів).

На виконання умов зазначених договорів позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкти оренди, що підтверджується актами прийому-передачі від 13.12.2012 та від 05.06.2014 підписаними сторонами.

Позивачем виставлялись рахунки на оплату орендних платежів за період користування орендованими приміщеннями, а саме з 13.12.2012 та 05.06.2014 відповідно по 31.12.2016 (дата повернення об`єктів з суборенди).

Як стверджує позивач, суборендар неналежним чином виконував свої зобов`язання з оплати орендних платежів за період з початку користування нежитловими приміщеннями по 31.12.2016, то за ТОВ "Алмарк Україна" рахується заборгованість в загальній сумі 610 345,79 грн, в т.ч. 290816,26 грн за договором №13/12-13 від 13.12.2013 та 319 529,53 грн за договором № 05/06-14 від 05.06.2014, що стало підставою для звернення ТОВ "Сіті Інвест Буд" з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "Алмарк Україна" основної заборгованості, а також нараховано інфляційні та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема, заявив про пропуск строків позовної давності, мотивовану посиланням на положення статті 267 ЦК України.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в постанові від 11.10.2021 Верховний Суд вказав, що колегія суддів вважає висновки судів передчасними, оскільки апеляційний господарський суд, зазначаючи, що строк позовної давності за вимогами у цій справі переривався у зв`язку з підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків, не дослідив коли саме було складено вказані акти і не встановив точної дати початку та закінчення строку позовної давності після його переривання, наявність обставин з якими закон пов`язує новацію вказаного строку.

Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі господарським судам попередніх інстанцій необхідно було чітко визначити початковий момент строку позовної давності і момент з якого він переривався у зв`язку з підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків, та дослідити чи не закінчився зазначений строк на дату звернення ТОВ "Сіті Інвест Буд" з цим позовом до суду після такого переривання.

Враховуючи викладене, висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 762 ЦК України та статтею 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з узгоджених сторонами в договорах умовах орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок суборендодавця кожного місяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.3 Договорів).

Судом встановлено, що позивачем виставлялись рахунки на оплату орендних платежів за період користування орендованим приміщенням, а саме з 13.12.2012 та 05.06.2014 (відповідно) по 31.12.2016 (дата повернення об`єктів з суборенди).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 3.3. договорів, орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок суборендодавця кожного місяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період користування приміщенням з 13.12.2012 та 05.06.2014 (відповідно) по 31.12.2016 (дата повернення об`єктів з суборенди).

ТОВ Алмарк Україна свої зобов`язання виконував не належним чином, що зумовило виникнення у останнього заборгованості з оплати орендних платежів за договором №13/12-13 від 13.12.2013 в сумі 290 816,26 грн та за договором №05/06-14 від 05.06.2014 в сумі 319 529,53 грн.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин наявності заборгованості у вищенаведених сумах суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже зазначалось судом, відповідач наявність вказаної заборгованості не спростував, при цьому заявив про застосування строків позовної давності.

Судом встановлено, що з урахуванням положень пунктів 3.3. договорів строк оплати за грудень 2016 року настав не пізніше 10 січня 2017 року, а за попередні місяці -ще раніше.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини першої статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення було передано в суборенду відповідачу згідно з актами прийому-передачі від 13.12.2013 та від 05.06.2014 та повернуто позивачу за актами прийому-передачі від 31.12.2016. Тобто вказані приміщення перебували в оренді Відповідача в період з 13.12.2013 та 05.06.2014 (відповідно) по 31.12.2016.

При цьому відповідно до копій актів звірки взаєморозрахунків, що підписані уповноваженими представниками сторін (зокрема директором відповідача) та скріплені їх печатками , відповідач визнав наявність грошового зобов`язання перед позивачем за договором № 13/12-13 від 13.12.2013 в загальній сумі 1 201 326,26 грн та за договором № 05/06-14 від 05.06.2014 в загальній сумі 319 529,53 грн.

Останні Акти звірки взаєморозрахунків підписані відповідачем у лютому 2017 року, підписанням яких перервано загальний строк позовної давності, при цьому якщо рахувати загальний строк позовної давності з моменту підписання Актів звірки з лютого 2017 року, загальний строк позовної давності закінчився у лютому 2020 року.

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду в грудні 2020 року, з пропуском загального строку позовної давності навіть після його переривання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 09.04.2020 у справі №10/Б-743), що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №752/4422/17).

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі №911/3680/17).

Стверджування позивача, що відповідач продовжує займати приміщення не приймаються судом до уваги, оскільки жодним чином не є підставою для поновлення (переривання чи продовження) строків позовної давності.

Позивач заяви про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності до суду не подав, тому суд позбавлений можливості здійснити оцінку цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову у даній справі.

Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 610 345,79 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами суборенди нежитлових приміщень № 13/12-13 від 13.12.2013 та № 05/06-14 від 05.06.2014 судом не задовольняються у зв`язку зі спливом строку позовної давності для звернення з цими вимогами до суду.

Вимоги в частині стягнення 14 999,46 грн 3% річних та 16 479,34 грн інфляційних втрат, як похідні вимоги,також судом не задовольняються.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки встановлені статтями 256 - 258 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак