Рішення

від 22.11.2021 по справі 376/704/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/704/21

Провадження № 2/376/725/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2021 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружні Сходи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан СВ", ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району", про визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації,

Встановив:

ТОВ Дружні сходи звернулось до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого представник позивача вказує, що в травні 2006 року між ТОВ Дружні сходи та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019, яка належить останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 595 374 і одночасно сторонами укладено Акт прийому-передачі земельної ділянки, який зареєстровано у Державному реєстрі земель Сквирським відділом Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 01.06.2006 року за № 040634800014.

Строк дії договору оренди визначено на 15 років, тобто його дія визначена сторонами до 01.06.2021 року.

У січні 2021 року при підготовці документів для реалізації переважного права поновлення Договору на новий строк з Державного реєстру речових прав позивачу стало відомо, що земельна ділянка з вказаним кадастровим номером та площею передана в оренду ТОВ АГРОЛАН СВ за договором від 05.12.2017 року, про що здійснено запис про інше речове право № 23844170 від 06.12.2017 року.

Представник позивача вказує, що відповідачці ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність Договору, укладеного з ТОВ Дружні сходи .

Позивач вказує, що відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із п.6 Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач вважає, що відповідачі, уклавши договір оренди земельної ділянки та зареєструвавши його при наявності не припиненого Договору, порушили вимоги законодавства та права орендаря - ТОВ Дружні сходи на використання орендованої земельної ділянки до припинення договору оренди, тобто до 01.06.2021 року, а також переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

У підготовче судове засідання позивач подав заяву про зміну предмета позову у якій послався на те, що під час розгляду справи закінчився строк оренди, визначений первісним договором, позивач не може скористатися умовами п. 6 первісного Договору про поновлення договору оренди для внесення запису в Державний реєстр речових прав або використати переважне право укладення договору на новий строк, що передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі , при наявності іншого зареєстрованого договору.

Таким чином, вважає, що відповідачі, уклавши договір оренди земельної ділянки та зареєструвавши його, при наявності не припиненого Договору, порушили вимоги законодавства та права - ТОВ Дружні сходи на використання орендованої земельної ділянки до припинення договору оренди, а також на поновлення на новий строк із внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав.

З урахуванням наведеного представник позивача просить суд:

- Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019 від 05.12.2017 року , укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОЛАН СВ ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1433016732240, а саме: право оренди Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОЛАН СВ земельної ділянки площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019 , номер запису про інше речове право 23844170;

- визнати укладеним на новий строк Договір оренди земельної ділянки в редакції, викладеній у заяві позивача про зміну предмета позову;

- стягнути з відповідачів на користь ТОВ Дружні сходи судові витрати в рівних частках.

В судове засідання представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю Дружні сходи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі (а.с.130).

Представник відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Агролан СВ та ОСОБА_1 - адвокат Очеретяний О.Г. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи належно повідомлений. Проте, подав до суду відзиви на позовну заяву, в яких позов не визнає та просить відмовити повністю у його задоволенні (а.с.36-42, 52-57).

У відзивах зазначено, що між ТОВ Дружні сходи (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) 05.12.2017 року укладено договір оренди землі (далі Оспорюваний договір ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 322 408 4300:04:004:0019 , площею 2,0791 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 595374 від 14.04.2005 року.

Відповідачем-2 повідомлено відповідача-1 про те, що раніше, вищевказана земельна ділянка перебувала в користуванні Позивача на підставі договору оренди землі від 2006 року, однак 7-ми річний строк дії Договору закінчився. Примірника договору оренди, укладеного із позивачем у відповідача - 2 немає, так, як позивач не надав його після проведення державної реєстрації договору, а звернення власника щодо отримання примірника договору, постійно ігнорує.

У подальшому Оспорюваний договір у встановленому законом порядку подано до КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району для його державної реєстрації.

Після державної реєстрації договору, у грудні 2017 року, при огляді відповідачем-1 земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ АГРОЛАН СВ , з метою проведення оранки, було встановлено, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1 використовується ТОВ Дружні сходи .

Також, вказує на те, що керівник відповідача-1 зустрівся із керівництвом позивача з метою врегулювання ситуації щодо оренди земельної ділянки, належної відповідачу-2.

На що, позивач, повідомив, що земельна ділянка перебуває у його користуванні на підставі договору оренди землі від 2006 року, укладеного із відповідачем-2. При цьому позивач вказав, що строк дії договору оренди закінчується 01.06.2021 року, та оскільки, власник земельної ділянки уклав 05.12.2017 року договір оренди землі із відповідачем-2, то останній зможе приступити до використання ділянки, після закінчення строку оренди за договором, укладеним між позивачем та відповідачем-2, а саме: після 01.06.2021 року.

Навіть, після укладення оспорюваного договору, земельна ділянка залишилась у фактичному користуванні позивача, до того ж позивач був поінформований відповідачами про укладення оспорюваного договору у 2017 році, тому відповідачі вважають, що укладення оспорюваного договору ніяким чином не призвело до порушення прав позивача на користування земельною ділянкою.

Також, відповідачі зазначають, що доводи позивача про порушення ними переважного права на поновлення договору оренди землі є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на те, що відповідач-2, заздалегідь письмово повідомив позивача про своє небажання продовжувати із ним договір оренди земельної ділянки (укладати договір оренди землі на новий строк), що підтверджуються копіями письмових заяв відповідача-2 . Однак, його звернення проігноровано позивачем.

Правові підстави поновлення договору оренди землі (укладення договору оренди землі на новий строк) визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди), що передбачено частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі і визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Зважаючи на те, що відповідачем-2, у встановлені чинним законодавством та договором строки, повідомлено позивача про відсутність наміру продовжувати з ним договірні відносини з оренди землі, що свідчить про відсутність його волевиявлення, як власника земельної ділянки, на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, беручи до уваги той факт, що позивачем не дотримано визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі процедури та строків реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідачі вважають, що доводи позивача про порушення ними його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк - безпідставними, а вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору таким, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинене.

Також, відповідачі вважають доводи позивача щодо порушення ними його права як орендаря на використання орендованої земельної ділянки до припинення договору оренди землі від 2006 року - необґрунтованими та безпідставними.

Посилаючись на те, що сам факт укладення договору оренди землі (Оспорюваного договору) від 05.12.2017 року між відповідачами, ніяким чином не порушував та не порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідача-2, так як з моменту укладення оспорюваного договору, земельна ділянка увесь час залишалась у користуванні позивача.

Відповідачі вказують, що сам позивач не надав відповідачу-2 примірник договору оренди землі від 2006 року, внаслідок чого відповідач-2, був позбавлений можливості ознайомитись з його істотними умовами, зокрема йому не було відомо, що строк оренди у договорі визначено 15 років, в той час, як відповідач-2, був переконаним, що зареєстровано договір на умовах, погоджених із позивачем, а саме зі строком оренди на 7 років. До того ж, позивач у 2017 році достеменно знав про існування оспорюваного договору, оскільки, відповідачі особисто повідомляли йому про цей факт і впродовж 4-х років, жодних заперечень з його боку до відповідачів не надходило.

Вважають, що на момент розгляду даного спору, позивач не скористався своїм переважним правом на продовження договору оренди землі, оскільки не вчинив, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі дій, необхідних для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, у зв`язку з чим його переважне право припинене. А право оренди земельної ділянки площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019 , яка належить відповідачу-2, на час розгляду даного спору - припинене.

Вказують, що суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, зазначену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

За таких обставин, відповідачі просять відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дружні сходи до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОЛАН СВ , ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Центр розвитку та інвестицій Васильківського району .

Представник відповідачів звернувся до суду із заявою про подання доказів витрат, які сторона сплатила у справі № 376/704/21, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник третьої особи Комунального підприємства Центр розвитку та інвестицій Васильківського району в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 87,88,119), причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 223,247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019 , що розташована на території Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області та належить останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 595 374 від 14.04.2005 року, що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Номер інформаційної довідки: 239 730 855 (а. с. 14).

У травні (точної дати не зазначено) 2006 року між позивачем ТОВ Дружні сходи та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі, згідно п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0791 га, кадастровий номер 322 408 4300:04:004:0019 (а. с. 9).

Договір зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на території Сквирського району Київської області за № 040 634 8000 14 від 01.06.2006 року, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11.03.2021 року № 8 - 10-0.222-2723/21 (а. с. 11).

Згідно п. 6 вищевказаного договору: Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а. с. 9)

Згідно п. 30 Договору оренди землі, дія договору припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено (а. с. 9 зворотня сторона).

Всі примірники договору оренди землі позивач залишив у себе, мотивуючи це тим, що їх потрібно подати до відповідних державних органів для проведення державної реєстрації.

Примірник договору оренди землі відповідачу-2 позивачем не надано. У зв`язку із цим, у подальшому, відповідач-2, особисто звертався до виконавчого директора ТОВ Дружні сходи з проханням надати примірник укладеного договору та припинити використання земельної ділянки, що підтверджується заявами відповідача-2 з підписами про отримання представника позивача та доказами відправки листа поштою (а.с. 58-61).

Між відповідачем-1 та відповідачем-2, 05.12.2017 року укладено договір оренди землі (далі Оспорюваний договір ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 322 408 4300:04:004:0019 , площею 2,0791 га, яка належить на праві власності Відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 595374 від 14.04.2005 року.

В подальшому Оспорюваний договір у встановленому законом порядку подано до КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району для його державної реєстрації.

Після державної реєстрації договору, у грудні 2017 року, при огляді відповідачем-1 земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ АГРОЛАН СВ , з метою проведення оранки, було встановлено, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1 використовується позивачем по цій справі - ТОВ Дружні сходи .

Відповідач-2 письмово звертався до представників позивача з вимогою надати примірник договору оренди землі, провести індексацію орендної плати та припинити використання належної йому земельної ділянки (копії заяв з підписам посадової особи позивача - ОСОБА_2 про отримання заяв від 07 грудня 2015, 08 лютого 2016 та 23 січня 2017 року в матеріалах справи (а.с.58-61).

Будучи переконаним, що строк оренди земельної ділянки, за договором оренди землі від 2006 року закінчився, відповідачем-2, 05.12.2017 року укладено договір оренди землі із відповідачем-1 - ТОВ АГРОЛАН СВ .

Після укладення оспорюваного договору, земельна ділянка залишилась у фактичному користуванні позивача, що сторони не оспорюють.

Із наданих відповідачем до відзиву доказів вбачається, що позивач був поінформований відповідачами про укладення оспорюваного договору у 2017 році. А тому укладення відповідачами оспорюваного договору не призвело до порушення прав позивача на користування земельною ділянкою.

Неодноразові звернення відповідача-2 до позивача із заявами про надання примірника договору, проведення індексації орендної плати та припинення використання належної відповідачу-2 земельної ділянки, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди та відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на поновлення договору оренди з позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі (укладення договору оренди землі на новий строк) визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди), що передбачено частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі і визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вищевикладене кореспондується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у Постанові від 01 вересня 2020 року по справі № 272/364/18.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 лютого 2020 року в справі № 272/439/18, від 13 квітня 2020 року в справі № 272/452/18, від 14 травня 2020 року в справі № 272/449/18, від 29 травня 2020 року в справі № 272/365/18, від 08 липня 2020 року в справі № 272/441/18.

Судом встановлено, що відповідачем-2 у встановлені чинним законодавством та Договором строки повідомлено позивача про відсутність наміру продовжувати з ним договірні відносини з оренди землі, що свідчить про відсутність його волевиявлення, як власника земельної ділянки, на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, беручи до уваги той факт, що позивачем не дотримано визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі процедури та строків реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, доводи позивача про порушення відповідачами його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк є необгрунтоаними, а вимоги щодо визнання недійсним Оспорюваного договору такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинене.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 квітня 2020 року по справі № 610/1030/18, (Пункти 46.3, 46.4): Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити .

У п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, судом сформовано правову позицію щодо подібних правовідносин, а саме: Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень .

Таким чином, позивач, як первинний орендар зобов`язаний послуговуватись чинним законодавством та з 1 січня 2013 року реєструвати своє право, у випадку його наявності, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в іншому разі суд має обмежені законом можливості захисту права первинного орендаря.

У частині позовних вимог позивача, щодо визнання укладеним на новий строк договору оренди земельної ділянки в редакції від 02.06.2021 року, викладеній у заяві позивача про зміну предмета позову, судом встановлено, що позивачем не дотримано вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, яке можливе лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця та не дотримано процедури, визначеної законодавством.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу-2 листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проекту договору.

Суд не приймає до уваги копію довідки №1853-Г-2021072610068-В від 10.08.2021 року, виданої Центром зв`язку Головна пошта України 10009 (а.с.111), про те, що поштовим відділенням 10008 м. Житомир 26.04.2021 було отримано від ТОВ Дружні сходи та відправлено в с. Миньківці Сквирського району Київської області поштові відправлення на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як належний доказ направлення позивачем відповідачу-2 листа-повідомлення та проекту договору, оскільки копія довідки про поштове відправлення на адресу відповідача-2 є неналежним доказом здійснення відправлення позивачем проекту договору оренди землі від 02.06.2021 року власнику земельної ділянки, так як згідно з вимогами частини 3 статті 13 Закону України Про поштовий зв`язок та підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, довідка про поштове відправлення, не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв`язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Отже, враховуючи наведені вище положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкту поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.

Крім того із копії вказаної довідки не вбачається, що саме було направлено на адресу відповідача-2, як і не вбачається чи отримав він зазначене поштове відправлення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 626,627, 792 ЦК України, ст. 124 ЗК України, ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 13 Закону України Про поштовий зв`язок , підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, ст. ст. 2,4, 12,13, 76 - 82, 141, 223,247, 258, 259, 263 - 265, 268, 351,352,354 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружні Сходи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан СВ", ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району", про визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації - відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко