Рішення
від 16.09.2021 по справі 758/914/16-ц
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/914/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М. ,

за участю секретаря судового засідання - Пальчак Р. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" звернулося до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 18 жовтня 2013 року між ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" в особі ФОП ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір № 120593117 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, а саме: сумочки жіночої Shimmer BD2238S31_N, вартістю 6 181 грн. 43 коп.

Даний договір укладався на строк протягом якого відповідач зобов`язувався сплачувати чергові платежі.

Відповідно до п. 3.1, 5.4.2 даного договору у відповідача перед позивачем виникли зобов`язання щодо сплати орендних платежів.

ОСОБА_1 лише частково сплатила суму заборгованості в розмірі 618 грн. 14 коп.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши обладнання ОСОБА_1 у відповідні строки та належної комплектації, а відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати платежів не виконала, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" суму заборгованості за невиконання договірних зобов`язань у розмірі 46 806 грн. 51 коп. та судові витрати.

17 лютого 2020 року позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" подав письмову заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" з посиланням на ст.ст. 625, 785 ЦК України заборгованості в розмірі 90 315 грн.28.

З них 5563 грн.29 коп. місячні лізингові платежі за договором за період з листопада 2013 року по липень 2014 рік, 8359 грн.57 коп. - інфляційне збільшення суми місячних лізингових платежів за період з грудня 2013 року по січень 2020 рік), 979 грн.34 коп. 3% річних на лізинові платежі, 75 413 грн.08 коп. неустойка за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення предмета лізингу за період з січня 2015 по січень 2020 року.

Відповідач будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та ухвалити рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

08 лютого 2016 року Подільський районний суд м.Києва відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

19 квітня 2016 року Подільський районний суд м.Києва постановив заочне рішення, яким позов задовольнив, стягнув з відповідача ОСОБА_1 46 806 грн.51 коп. заборгованість за договором, та судові витрати у справі.

22 травня 2017 року Подільський районний суд м.Києва заочне рішення Подільського районного суду м.Києва скасував, та призначив справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданій заяві просили розглядати справу у їх відсутність, позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки, суду не повідомив.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

8 жовтня 2013 року між ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" в особі ФОП ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір № 120593117 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, а саме: сумочки жіночої Shimmer BD2238S31_N .

ФОП ОСОБА_2 діяла від імені та за дорученням позивача на підставі довіреності № 02060701 від 07.06.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 умов договору клієнт приймає участь у системі LeaseІТ, зокрема отримує обладнання та інші товари від постачальника - учасників системи LeaseІТ, а також отримує послуги на умовах, визначених обраним клієнтом Пакетом LeaseІТ, а оператор LeaseІТ зобов`язується на підставі заяви клієнта забезпечити передання клієнту товарів ( ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів тощо) обраним клієнтом Постачальників та надання клієнту послуг за умовами виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом LeaseІТ.

Згідно із актом приймання-передачі майна від 18 жовтня 2013 року № 120593117 позивач передав відповідачеві, а останній - отримав від лізингодавця сумочку жіночу Shimmer BD2238S31_N, вартістю 6 181грн. 43 коп..

Сторони визначили, що Правила отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІТ є невід`ємною частиною договору - п. 1.2 договору .

Пунктом 8.1. даного договору передбачено, що строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов`язаний передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Факт належного виконання лізингодавцем взятого на себе обов`язку щодо передачі лізингоодержувачу предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі майна від 18 жовтня 2013 року № 120593117.

Відповідно до п.6.12. Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІТ у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseІТ залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний відповідно до умов договору своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 5.4.2. договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі передбачено обов`язок лізингоодержувача своєчасно в повному обсязі сплачувати платежі, визначені пакетом LeaseІТ та цим договором.

Строки та порядок сплати лізингових платежів встановлені у п. п. 6.1.- 6.11. Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІТ.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе за договором № 120593117 від 18 жовтня 2013 року зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати лізингових платежів, допустила заборгованість.

На момент пред`явлення позову відповідач сплатив позивачу 618 грн.14 коп. а отже несплачена частина боргу ОСОБА_1 становить 5563 грн., тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 5563 грн. заборгованості за договором.

При цьому розмір зазначеної заборгованості враховується судом при розрахунку інфляційних нарахувань і 3% річних, нарахованих на суму простроченого зобов`язання.

До вимог за період понад три роки з моменту заявлення вимог, суд при розрахунку інфляційних нарахувань і 3% річних на суму основного боргу виходить з наступного.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 260 ЦК країни позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність впливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання основного зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 р. у справі № 905/2324/17 наголосив, що стягнення 3% річних і інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Так, вимогу про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних на суму основного боргу позивачем заявлено з 18 жовтня 2013 року, отже стягнення даних нарахувань з урахуванням строку позовної давності можливе за період з 18 жовтня 2013 р. по 22 січня 2016 р., а перебування справи на розгляді у суді у даному випадку не має правового значення щодо перебігу строку позовної давності (статті 264 ЦК України).

При розрахунку розміру інфляційних нарахувань і 3% річних на суму основного боргу суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03.02.2020 р. у справі № 569/613/19 про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді 3% та інфляційних втрат не є санкцією, передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Отже факт пред`явлення позивачем позову про стягнення основного боргу жодним чином не впливає на перебіг строку позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних, нарахованих на суму основного зобов`язання, тому розрахунок розміру інфляційних нарахувань і 3% річних на суму основного боргу починається з 18 жовтня 2013 року і закінчується 18 жовтня 2016 року.

Таким чином заборгованість становить 5563 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 29 коп.,сума основного боргу, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 95 коп. 3% річних на суму простроченої заборгованості, 5945 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат,

Приватне акціонерне товариство Лізинг інформаційних технологій заявило вимогу про стягнення з відповідача 75413 грн. 08 коп. неустойки, свої вимоги обґрунтовує частиною другою статті 785 ЦК України, яка визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, та обґрунтовує такі вимоги статтею 806 ЦК України, якою визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Втім надані суду документи свідчать про те, що укладений між сторонами договір має назву Договір про надання обладнання в системі LeaseІT та за своєю правовою природою є змішаним договором.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингодавцем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), втім договір із відповідачем ОСОБА_1 укладено на п`ять місяців.

Із означеної вище норми також випливає, що лізингодавець, а ним себе називає позивач, має набути у власність річ у продавця (постачальника), втім всупереч статті 81 ЦПК України позивач не надав доказів, що набув право власності на обладнання.

З акту приймання-передачі майна № 1205931117 від 18.10.2013 року вбачається, що обладнання ОСОБА_1 передано саме ФОП ОСОБА_2 .

До того ж позивач, розраховуючи розмір неустойки, чергові платежі називає орендними, хоча договір таких положень не містить; згідно положень договору всі чергові платежі, які мав сплатити відповідач у своїй сукупності становлять вартість обладнання, тобто фактично за договором відбувся продаж товару з розстроченням платежів.

До того ж договір не припинений, тому до відносин, що склалися між сторонами, не можна застосовувати положення статті 785 ЦК України, та згідно пункту 16 договору договір діє до моменту розірвання з ініціативи будь-якої зі сторін або з підстав, передбачених цим договором та Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За змістом пункту 14 договору в разі прострочення сплати платежу повністю або частково на строк, більше 30 днів, ОСОБА_1 повинна самостійно повернути обладнання за адресою постачальника або за іншою адресою, вказаною оператором, тобто із вимогою про повернення обладнання до відповідача могло звернутися ФОП ОСОБА_2 , отже у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 неустойки слід відмовити.

Приватне акціонерне товариство Лізинг інформаційних технологій заявило вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з отриманням виконання, а також стягнення з відповідача інфляційне збільшення суми витрат, 3% річних на суму витрат, втім всупереч статті 81 ЦПК України позивач не надав доказів понесення витрат у зазначеній сумі, отже у задоволенні вимог в цій частині позову слід також відмовити.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, враховуючи ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 р., якою Приватному акціонерному товариству Лізинг інформаційних технологій відстрочено сплату судового збору у справі на невизначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, враховуючи заяву Приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій про зміну підстав позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 295 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача судові витрати у виді судового збору в розмірі 1807 грн. 00 коп покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 22, 509, 526, 610, 611, 623 ЦК України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій заборгованість за договором у розмірі 5563 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 29 коп., 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 95 коп. три відсотка річних на суму простроченої заборгованості, 5945 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, а всього стягнути 12344 (дванадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 295 (двісті дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Лізінг інформаційних технологій в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 00 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне найменування сторін справи:

Позивач: приватне акціонерне товариство Лізинг інформаційних технологій (адреса знаходження: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 28; код ЄДРПОУ 33149830);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. М. Головчак

СудПодільський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення16.09.2021
Оприлюднено31.01.2022
Номер документу102800433
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —758/914/16-ц

Рішення від 16.09.2021

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Рішення від 16.09.2021

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Рішення від 16.09.2021

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Ухвала від 22.05.2017

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Роман О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні