Постанова

від 20.01.2022 по справі 152/947/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/947/20

Провадження № 22-ц/801/36/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мельник А.Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 рокуСправа № 152/947/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря Олійник Г.Є.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: селянське (фермерське) господарство ДАР ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року, повний тест якого виготовлений 06.10.2021 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Мельник А.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства ДАР про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства ДАР про розірвання договору оренди землі, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 0525310100:03:003:0049, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шаргородської міської ради Шаргородського району . Згідно договору оренди №7 від 1 травня 2017 року вказану земельну ділянку він передав в оренду селянському (фермерському) господарству ДАР , що використовує її протягом трьох років , проте орендну плату не сплачує. На неодноразові звернення господарство та його керівник Лисунь В.Д. про проведення розрахунків і розірвання договору не реагують. Посилаючись на те, що систематичною несплатою належної йому орендної плати порушуються його законні права, а тому існують підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, просив суд вказаний договір оренди розірвати і відшкодувати судові витрати .

Ухвалою Шаргородського районного суду від 02.02.2021 року у справі призначено судово -почеркознавчу експертизу та експертизу давності документів, провадження якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Рішенням Шаргородського районного суду від 01.10.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ Дар про розірвання договору оренди відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права , а у справі ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Вказав, що суд неповно з`ясував обставини справи та не дав належну оцінку доказам , зокрема тим ,що стосуються несплати йому орендної плати відповідачем та підтвердження сплати цих коштів ; розглянув справу без дослідження умов договору оренди земельної ділянки, обмежившись посиланнями на відомості про отримання орендної плати за 2017-2019 роки та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зв`язку із сплатою відповідачем орендної плати позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник СФГ Дар - адвокат Браславець Я.Ю. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 0525310100:03:003:0049, що розташована на території Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди землі №7 від 1 травня 2015 року, ОСОБА_1 надав СФГ Дар в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Вінницької області, розміром 2,7872 га, кадастровий номер 0525310100:03:003:0049, строком на 49 років.

Згідно умов договору розмір орендної плати у рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5 цього договору і орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря до 31 грудня кожного року.

Державна реєстрація укладеного сторонами договору оренди землі від 1 травня 2015 року №7 проведена 14.06.2017 року (а.с.41).

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав СФГ Дар заяву з проханням надати йому екземпляр укладеного договору оренди земельної ділянки №7 від 1 травня 2017 року та акт її прийому-передачі .

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву про розірвання ним у добровільному порядку договору оренди земельної ділянки від 1 травня 2017 року, в зв`язку з порушенням вимог законодавства, невиконанням відповідачем умов договору і несплатою ним орендної плати протягом двох років.

У відповідь СФГ Дар листом повідомило ОСОБА_1 про те, що договір №7 від 1 травня 2017 року укладений у письмовій формі, пройшов державну реєстрацію, за цим договором сплачувалась оренда плата, а тому відповідач на законних підставах використовує земельну ділянку, підстав для визнання договору оренди землі недійсним немає, а дії позивача спрямовані на перешкоджання орендареві у користуванні орендованою земельною ділянкою.

З висновку судової - технічної та почеркознавчої експертизи від 24 червня 2021 року №1318/1319/1320/1321/1322/21-21 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на видачу готівки за паї м. Шаргород 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік належать ОСОБА_1 . Експертом було встановлено, що підписи виконанні рукописним способом, вирішити питання чи в недавній час , не вбачається за можливе з причин відсутності фахівців та обладнання у Вінницькому відділенні КНДІСЕ

Відмовляючи у задоволенні позову , суд виходив з того, що підстави для розірвання договору оренди у зв`язку із систематичною невиплатою позивачу орендної плати відсутні. Матеріали справи містять докази вчинення вчинення відповідачем дій для належного виконання ним обов`язку по сплаті орендної плати, передбачені пунктом 10 договору оренди землі від 1 травня 2015 року №7 .

Колегія суддів вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та наявність правових підстав для цього.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. При цьому, частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Водночас, у пункті д частини першої статті 141 ЗК України, передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ч. ч. 1,2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Доводи апеляційної скарги про невірну оцінку доказів і з`ясування судом обставин справи ,а також неправильну їх правову оцінку ,не заслуговують на увагу.

З висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1318/1319/1320/1321/1322/21-21 від 24.06.2021 року вбачається , що підпис від імені ОСОБА_1 у відомостях на видачу готівки за паї м. Шаргород 2017-2019 років - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис належить ОСОБА_1 . Таким чином, твердження ОСОБА_1 про неотримання ним орендної плати ,не відповідають дійсності .

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Частиною 1 ст. ст. 150 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

З урахуванням наведеного, оскільки з матеріалів справи не встановлено, а скаржником не доведено, що висновок експерта необґрунтований або такий, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності,

, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, так як встановлено, що твердження позивача щодо порушення його права як орендодавця у зв`язку з неотриманням орендної плати за договором оренди землі, не відповідають дійсним обставинам справи.

Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність постановленого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01.10.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський