Рішення

від 04.01.2022 по справі 183/5609/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5609/21

№ 2/183/1385/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

13 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим № 93, йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що в будинку зареєстровані члени сім`ї колишнього співвласника ОСОБА_5 , а саме відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Реєстрація відповідачів перешкоджає реалізації прав позивача як власника будинку.

В зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст. 317, 319, 391 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти останніх з реєстраційного обліку.

Ухвалою суду від 28 серпня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просив суд задовольнити вимоги, у разі повторної неявки відповідачів в судове засідання не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,причин неявки суду не повідомили, клопотання про розгляд справи у їх відсутність, зокрема клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавали.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведен6е, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не завився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем та його представником письмові докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та позивачем (покупець), посвідченого 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим № 93, на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241974066 від 27 січня 2021 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2264459412119; номер запису про право власності: 40283426).

Даний житловий будинок належав продавцю ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В. 26 жовтня 2007 року за реєстровим № 6117; договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. 07 жовтня 2020 року за реєстровим № 1274. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. 30 грудня 2020 року за номером: 40024313, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2264459412119.

Судом встановлено, що в спірному житловому приміщені зареєстровані члени сім`ї колишнього власник ОСОБА_5 , а саме відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідками виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року за вих. № 199, від 19 серпня 2021 року за вих. № 3617, вих. № 3618 та вих. № 3619.

Згідно акту від 06 липня 2020 року, складеного головою квартального комітету № 18 в присутності сусідів, відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак в житловому приміщенні не проживають.

Зокрема судом встановлені наступні обставини, що стосується даного спору.

26 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ КБ Надра укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1617-ПР, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти на споживчі цілі в сумі 75 000,00 доларів США в порядку і на умовах визначених, цим Договором, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14,49% річних, зі строком повернення до 20 жовтня 2022 року.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з Банком договір іпотеки: будинок АДРЕСА_1 , домоволодіння складається з: А- будинку, В - сараю, Г - вбиральні, Д - літнього душу, Е - альтанки, Є - цоколю під гараж, Ж - гараж, З - літньої кухні, І - навісу, И - цоколю під сарай, Я - зливної ями, 4 - воріт, 5 - огорожі, 6 - хвіртки, І - замощення, 7 - огорожі, 8 - огорожі, ц - цоколю, ІІ - замощення. Загальна площа - 137,6 кв.м., житлова площа - 83,2 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в день укладення цього Договору.

На виконання п. 2.1 кредитного договору між позичальником ОСОБА_6 і ВАТ КБ Надра зареєстровано договір іпотеки № 6117 від 26 жовтня 2007 року, об`єктом обтяження якого є: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 1211900000:02:016:0005, яка знаходиться за адресою житлового будинку, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15144268 від 26 жовтня 2007 року (реєстраційний номер: 5919330).

Встановлено, що 26 жовтня 2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ВАТ КБ Надра укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1617-ПР від 26 жовтня 2007 року.

17 липня 2020 року між ПАТ КБ Надра і ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп укладено договір GL.48N718070_1_3 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. за р.№ 1274, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп набуло права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 227280529 та № 227279486 від 07 жовтня 2020 року.

Встановлено, що 07 жовтня 2020 року між ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп та ОСОБА_5 (колишнім власником житлового будинку) укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 07.10.2020/2-Л, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (продавець) передало ОСОБА_5 (покупцю) право вимоги до боржників ОСОБА_6 і ОСОБА_6 (відповідача) за Кредитним договором № 8/2007/840-К/1617-ПР від 26 жовтня 2007 року та Договором поруки від 26 жовтня 2007 року, що підтверджується Реєстром прав вимоги до Договору купівлі-продажу 07.10.2020/2-Л від 07 жовтня 2020 року, а також актами прийому-передачі від 07 жовтня 2020 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з частини 2 статті 48 Закону України Про власність власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до частини 1статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, частини 1статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1ст. 391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підстав статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до вимог статті 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно вимог ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Пункт 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України від 12.04.1985 року вказує, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені обставини в їх системному зв`язку свідчать про те, що право користування спірним жилим приміщенням у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було похідним від права власності ОСОБА_6 на будинок, оскільки вони як члени сім`ї власника будинку, у відповідності до приписів ст. 150, 156 Ж України, мали право користуватися приміщенням для особистого проживання і проживання членів своєї сім`ї.

Оскільки ОСОБА_6 втратив право власності на зазначене нерухоме майно у зв`язку з задоволенням вимог іпотекодержателя, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як члени сім`ї власника будинку втратили право користування даним жилим приміщенням, а тому суд дійшов висновку, що право власності позивача підлягає захисту судом у спосіб, що передбачений ст. 391 ЦК України, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , підзаконними нормативними актами, визначено позасудовий порядок вирішення і оформлення питань зняття з реєстрації місця проживання особи, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та інших органів державної влади.

Таким чином, рішення суду про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб, що відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, і суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки у такий спосіб суд своїм рішенням всупереч вимог закону підмінив би юрисдикційну діяльність іншого органу державної влади.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 302,67 грн., з кожного.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 200, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,67 грн. (триста дві грн. 67 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,67 грн. (триста дві грн. 67 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,67 грн. (триста дві грн. 67 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходженняза адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного с удового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 04 січня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький