Вирок

від 25.01.2022 по справі 346/57/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/57/22

Провадження № 1-кп/346/370/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду, у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні № 1-кп/346/370/22, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.09.2021 року за № 12021096180000304, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, не працює, одружений, не судимий, є інвалідом 2-ої групи, на утриманні має двох малолітніх дітей,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений вчинив умисні дії, які виразились в безгосподарському використанні земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, порушення структури грунту.

Кримінальний проступок вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений, будучи власником земельної ділянки із кадастровим номером 2623285801:01:001:0103, площею 0,2000 га, яка розташована за вказаним місцем проживання обвинуваченого, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (сільськогосподарського призначення), в період з листопада 2016 року по грудень 2019 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, на порушення вимог статті 14, частини 6 статті 41 Конституції України, пунктів «а», «б», «г», «ж» частини 1 статті 91, частини 2, абзацу 2 частини 5 статті 20, частини 1 статті 23, статтей 162-164, 166, 168 Земельного кодексу України та статтей 35-37, 52 Закону України «Про охорону земель», умисно, без виготовлення документів на зміну цільового призначення вищенаведеної земельної ділянки у встановленому законом порядку, який передбачений частиною 3 статті 20 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про вищевказані вимоги, обов`язки та обмеження, за допомогою спеціальної техніки, умисно протиправно вчинив безгосподарське використання земель сільськогосподарського призначення, що виразилось у знятті на вказаній земельній ділянці грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, а також влаштуванні на ній штучної водойми (ставка) загальною площею 0,1613 га.

Таке використання ОСОБА_3 даної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості та спричинило: виведення її з сільськогосподарського обороту, що полягає у припиненні та неможливості подальшого використання зазначеної земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства назавжди, тобто неможливості вирощування на ній сільськогосподарських культур; порушення структури грунту, що виразилось у втраті його фізичних, хімічних, біологічних та економічних властивостей, а також природного рослинного покриву, зміні його механічного та технічного складу під впливом антропогенного навантаження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_4 04.01.2022 року, щодо беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною.

Відповідно до частини 4 ст.107КПКУкраїни у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.254ККУкраїни як безгосподарське використання земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, порушення структури грунту.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказані в ст.67 КК України, відсутні.

Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.254ККУкраїни у вигляді штрафу. Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити основне покарання у виді штрафу в розмірі, нижчому, ніж його нижня межа, передбачена санкцією ч.1 ст. 254 КК України, та не застосовувати додаткове покарання.

Необхідностізастосуваннязапобіжного заходу до обвинуваченогодо набранняцимвироком законноїсилинемає.

Речові докази відсутні. Витрат на залучення експерта немає.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 124, 370, 373, 374, 376, 381, 382, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайоннийсудпротягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Суддя ОСОБА_1