Рішення

від 26.01.2022 по справі 127/24193/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24193/21

Провадження № 2/127/4116/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Гаврилюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання біржового контракту дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання біржового контракту дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яка складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 0510136600:02:029:0020 та 0510136600:02:029:0021, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 52/100 частки в праві власності на будинок за АДРЕСА_1. За життя померла склала заповіт на користь позивача, який є її рідним братом.

ОСОБА_1 прийняв спадщину та оформив спадщину на вказані земельні ділянки, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на 52/100 частки будинку було відмовлено, у зв`язку з тим, що ним був наданий як правовстановлюючий документ на будинок біржовий контракт, який не відповідає вимогам законодавства, оскільки він не був нотаріально посвідчений.

З огляду на викладене, позивач позбавлений можливості реалізувати свої майнові права на 52/100 частки житлового будинку, тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте його представник подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Також зазначила, що судові витрати пов`язані з розглядом справи просить залишити за позивачем.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, проте на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Щодо вирішення питання по суті, покладається на розсуд суду.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 31.10.1995 року між ОСОБА_3 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , на Українській біржі нерухомості Вінницької філії, укладено біржовий контракт №133, договір купівлі-продажу 52/100 частки будинку АДРЕСА_1 спуск (а.с. 8-10). Нотаріально договір не посвідчувався, але сторони домовились про всі суттєві умови договору та відбулось його повне виконання.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 05.05.2004 року, судом вбачається, що власниками зазначеного будинку є ОСОБА_2 - 52/100 частки та ОСОБА_4 - 48/100 частки (а.с. 11-15).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Відповідно до заповіту від 21.01.1997 року серії ААВ № 014183, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Стеблюк Н.В., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1 (а.с. 16).

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу нотаріусом Терещенко В.В. заведена спадкова справа № 25, після смерті ОСОБА_2 , 1935 року народження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 52333339, виданим 19.06.2018 року приватним нотаріусом Терещенко В.В. (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 29.01.2019 року ОСОБА_1 є спадкоємцем двох земельних ділянок площею 0,0444 га та0,0335 га в межах згідно з планом, кадастрові номера 0510136600:02:029:0020 та 0510136600:02:029:0021, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19, 20).

29.01.2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину будинку за АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що для оформлення спадщини їй було надано документ без дотримання існуючого на момент оформлення права власності на частину будинку законодавства - без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (а.с. 22-23).

Зі змісту відповіді КП ВМБТІ від 14.06.2021 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №3345 14.11.1995 року на підставі Біржового контракту від 31.10.1995 року №133 про купівлю-продаж нерухомості проведено реєстрацію права власності на 52/100 частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Реєстраційне посвідчення щодо вказаної реєстрації в матеріалах інвентаризаційної справи - відсутнє (а.с. 26).

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-ІV (вступив в дію з 01.01.2013 року) визначена обов`язковість державної реєстрації прав прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст.ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому, п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, правовідносини щодо купівлі-продажу спірного майна виникли у 1995 році, тому для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так, статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Крім того, у статті 15 Закону України Про товарну біржу вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 Щодо діяльності товарних бірж передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101, 102, 105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що їм не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналися про обов`язковість нотаріального посвідчення він лише при зверненні щодо розпорядження власністю, тому просять поновити строк позовної давності та визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина перша статті 227 ЦК УРСР, але він був письмо укладений та зареєстрований Українською біржею нерухомості Вінницька філія та зареєстрований у Вінницькому міському бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Тому, суд вважає, що є підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом слід зазначити наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст. 1268 ЦК України).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач оформив свої права на частину спадкового майна, проте щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину на частину будинковолодіння було відмовлено.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, позивач не може реалізувати своє право розпорядження належним йому нерухомим майном, оскільки біржовий контракт не відноситься до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, тому його право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання права.

Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 57, 58 Конституції України, ст. 15 Закону України Про товарну біржу , ст.ст. 45, 47, 128, 224, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 5, 182, 220, 316, 317, 321, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання біржового контракту дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати дійсним біржовий контракт №133 про купівлю-продаж нерухомості від 31.10.1995 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Вінницькій філії Української біржі нерухомості за номером №132 від 31.10.1995 року.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 52/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2022 року.

Суддя: