Рішення

від 24.01.2022 по справі 690/415/21

ВАТУТІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 690/415/21

Провадження № 2/690/15/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Здоровило В.А.

за участю: секретаря Мельник С.В.

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

озглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 до 1/9 частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму громадян для дітей відповідного віку, до досягнення сином повноліття та зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/6 до 1/9 частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму громадян для дітей відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття, посилаючись на те, що відповідно до рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.11.2014 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу та на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_10 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу. 16.09.2016 він зареєстрував шлюб з третьою особою ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_11 , який має статус дитини-інваліда, має хронічне захворювання та у зв`язку з цим потребує постійного стороннього догляду, який здійснює його дружина. А тому його матеріальний стан змінився, він також зобов`язаний матеріально утримувати і сина ОСОБА_12 та його матір, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. На даний час він перебуває у складних матеріальних умовах, а тому звернувся до суду з даним позовом. Просив справу розглянути в його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Ухвалою судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.10.2021 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки вбачається збільшення доходів останнього. Крім того, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може буди меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач з сином не спілкується взагалі, не має ніякого уявлення про прізвище дитини, про місце навчання та стан здоров`я, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. А дитина страждає на вроджену ваду серця та має деформацію жовчного міхура, що в свою чергу потребує додаткових витрат на дитину. Позивач є особою працездатного віку, не є інвалідом, його матеріальний стан та стан здоров`я не погіршився, а тому вони вважають, що підстав для задоволення позову немає.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що їх спільна дитина має статус дитини інваліда підгрупи А, інвалід з дитинства, встановлений діагноз аутизм, дитина зовсім не розмовляє, сама себе не обходить. Після розлучення з ОСОБА_1 , він дитиною взагалі не займався, в її лікуванні участі не приймав. А дитина потребує постійного лікування та реабілітації. Натомість позивач є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та отримує грошове забезпечення у достатньому розмірі, з урахуванням утриманих аліментів. Крім аліментів жодної допомоги від ОСОБА_1 , вона не отримувала.

Суд, заслухавши сторони, їх представників та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.11.2014 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу та на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_10 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу. 16.09.2016 він зареєстрував шлюб з третьою особою ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_11 .

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналізуючи зміст ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст. 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст. 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки вбачається збільшення доходів останнього, оскільки станом на 2014 рік його заробітна плата становила 5810 гривень, а на даний час майже 28000 гривень.

Позивач стверджує про купівлю спеціального реабілітаційного обладнання , однак не надає жодних підтверджуючих документів понесених витрат.

Що стосується виплат до УПФ, оренди житла, проїзд маршрутного таксі та утримання непрацездатного батька, то вказані обставини уже були предметом розгляду та враховувалися судом при розгляді справи №690/627/14ц, провадження №2/260/227/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів, за рішенням якого позивачу уже зменшувались аліменти з 1/4 на 1/6 частину.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначені різні адреси проживання його та третьої особи, при цьому позивач зазначає, що вказані особи перебувають на його утриманні, однак ніяких підтверджуючих документів не надає. Твердження позивача про утримання батька ОСОБА_1 крім того, що не підтверджено жодними доказами так і не вказано, що позивач не єдина дитина в сім`ї, ОСОБА_1 має ще й дочку ОСОБА_13 .

Крім того ОСОБА_1 являється учасником бойових дій та відповідно до законодавства України має ряд пільг гарантованих державою.

Також у позивача у власності є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,9795 га (кадастровий номер 7122255400:02:001:0037), яка перебуває в оренді ТОВ КВФ`Урожай та отримується орендна плата, вказане підтверджується інформаційною довідкою 168437690. Аліменти з орендної плати жодного разу не відраховувались.

Так, належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров"я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суду не надано. Зокрема, позивачем не доведено про наявність медичних протипоказань, а посилання на скрутне матеріальне становище не звільняє його від обов`язку утримувати своїх дітей шляхом сплати аліментів в розмірі, необхідному для її гармонійного розвитку, та має стати стимулом для відшукання можливостей збільшення заробітку. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, як факту перебування його батька на утриманні позивача, так і того, що він потребує утримання.

Сімейним Кодексом передбачено , наступний розмір аліментів: на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Тобто на трьох дітей передбачено стягнення аліментів в розмірі 50 відсотків на кожну дитину припадає 16,7 %, що дорівнює 1/6 частині .

Тобто на даний час розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7 не буде спрямовано на належне забезпечення дітей - сина ОСОБА_14 та дочки ОСОБА_10 та суперечитиме їх інтересам.

Позивач не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/9 частки від заробітку, в процентному відношенні 1/9 частина складає 10 % , не вмотивовано чому 10%.

Позивач з дітьми не спілкується в загалі, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суд вважає необхідним, витрати по оплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача: (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

А тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст. 180-183, 192 СК України та керуючись ст. 12, 13, 200, 206, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області 04.02.1997, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий В.А. Здоровило