Постанова

від 27.01.2022 по справі 161/10117/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/10117/21 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/223/22 Категорія: 16 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури 04 червня 2021 року звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів. Позов мотивовано тим, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:42:011:0087, належить до комунальної власності Луцької міської ради і на ній знаходяться два об`єкти нерухомого майна: 1) незавершене будівництво адміністративно-побутового корпусу /літера А-3/, реєстраційний номер об`єкт 1892883707101, який з 13 серпня 2019 року на праві власності належить ОСОБА_1 ; 2) незавершене будівництво головного корпусу /літера Б-1/, реєстраційний номер об`єкт 2153510407101, який з 26 серпня 2020 року на праві власності належить ОСОБА_1 . Вказує, що відповідачі протиправно не оформляли правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Договір оренди з її власником - територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради відповідач ОСОБА_1 уклав лише 25 лютого 2021 року. До цього відповідачі безпідставно не сплачували орендні платежі за неї. Посилаючись на положення глави 83 ЦК України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави , прокурор просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 103 540,38 грн за безпідставне користування земельною ділянкою.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 103 540,38 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури сплачену суму судового збору в розмірі 2270,00 грн по 1135,00 з кожного.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що позивач намагається стягнути з ОСОБА_1 розмір безпідставно збережених грошових коштів за, нібито, спільне користування з ОСОБА_2 , усією земельною ділянкою, не доводячи це жодними належними та допустимими доказами. Та обставина, що жодному із відповідачів у переіод 13.08.2019 по 25.08.2020 належало на праві приватної власності два окремих об`єкта нерухомого майна, що знаходились на різних частинах земельної ділянки, не доводить факт використання ОСОБА_1 половини земельної ділянки площею 1,0704 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 071010000:42:011:0087. Виконуючим обов`язки заступника керівника Луцької окружної прокуратури подано позов в інтересах Луцької міської ради без відповідних на те повноважень. Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Тобто ключовим є інтерес держави . З посиланням на ст. 143 Конституції України вважає, що органи місцевого самоврядування, що представляють інтереси держави територіальної громади є самостійним та незалежним інститутом побудови конституційного ладу в Україні. Лише в окремих випадках органи місцевого самоврядування можуть виконувати функції держави, діючи в інтересах держави, будучи підконтрольними відповідним органам виконавчої влади за виконання взятих на себе повноважень. В даному випадку прокурором не доведено існування необхідності захисту саме інтересів держави або його неналежне здійснення органом місцевого самоврядування, а тому позов прокурора у цій справі мав бути залишений без розгляду судом першої інстанції. Вказує, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про відвід і яка не оскаржується окремо від рішення суду є упередженою, а тому має бути прийнята до уваги апеляційним судом при перегляді рішення у комплексі з іншими доводами. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову у цій справі.

Луцька окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції жодним із відповідачів не надано доказів на підтвердження формування за адресою: АДРЕСА_1 а земельних ділянок меншою площею для експлуатації та обслуговування окремих будівель. Представник відповідача ОСОБА_1 вказував, що останній використовує земельну ділянку меншої площі під об`єктом належного йому на праві власності нерухомого майна у спірний період, не надавши при цьому доказів формування земельної ділянки під таким об`єктом. Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. В статті 4 того ж закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів. В даному випадку інтереси держави збігаються з інтересами територіальної громади, а тому прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , здійснює представництво інтересів держави в особі Луцької міської ради. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дробчак Л. В. подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що Луцькою окружною прокуратурою не наведено жодного дійсного обґрунтування підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним нерухомим майном, проте відповідачі вказаних дій не вчинили та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносили.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:42:011:0087, належить до комунальної власності Луцької міської ради і на ній знаходяться два об`єкти нерухомого майна: 1) незавершене будівництво адміністративно-побутового корпусу /літера А-3/, реєстраційний номер об`єкт 1892883707101, який з 13 серпня 2019 року на праві власності належить ОСОБА_1 ; 2) незавершене будівництво головного корпусу /літера Б-1/, реєстраційний номер об`єкт 2153510407101, який з 26 серпня 2020 року на праві власності належить ОСОБА_1 ОСОБА_2 до 20.08.2020 належало незавершене будівництво головного корпусу, а до 13.08.2019 - незавершене будівництво адміністративно-побутового корпусу.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі є власниками чи постійними землекористувачами земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:123:0060 не надано, відповідачі не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для них як осіб, які користуються земельною ділянкою, є орендна плата.

За ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 334 806,86 грн.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідачі не довели суду, що вони не користувалися вказаною земельною ділянкою, а також не надали суду доказів на спростування використання земельної ділянки саме такою площею як зазначає прокурор. Також будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі є власниками чи постійними землекористувачами земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:123:0060, того, що є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, відповідачі суду не надали. А тому є правильним висновок суду першої інстанції про те, що доказами у справі підтверджено обставину користування відповідачами земельною ділянкою площею 1,0704 га, а також обґрунтованості розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений прокурором за період з 13 серпня 2018 року по 25 серпня 2020 року, виходячи з нормативно-грошової оцінки ділянки і що формою здійснення плати за землю для відповідачів як осіб, які користуються земельною ділянкою, є орендна плата.

Відповідач ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не зазначає фактичний розмір земельної ділянки, якою він користувався і на якій знаходився належний йому об`єкт нерухомості, як і не зазначає розміру об`єкта нерухомості. У справі відсутні докази, що спірною земельною ділянкою користувались інші особи, а не відповідачі.

Свого розрахунку орендної плати відповідачі не надали. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю стягнувши солідарно з відповідачів безпідставно збережені кошти в сумі 103 540,38 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності.

Інтерес громади в цій справі співпадає з інтересом держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України Про прокуратуру , Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову, Луцькою міською радою самостійно не заявлено такого позову, а отже допущено бездіяльність органом, уповноваженим на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів. При цьому, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Луцьку міську раду про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу.

Аргументи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про відвід і яка не оскаржується окремо від рішення суду є упередженою, то вони нічим не підтверджені, підстави вважати, що вказана ухвала постановлена з порушення норм процесуального права відсутні. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції процесуального законодавства і вчинення суддею дій, які б були спрямовані на обмеження ОСОБА_1 у доступі до правосуддя. Проведення судового засідання з участю представника учасника справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком суду. Незгода учасника справи з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу. Підстави для відводу судді апеляційним судом визнаються необгрунтованими.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд у складі колегії суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді