Постанова

від 24.01.2022 по справі 200/1869/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року справа №200/1869/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі №200/1869/21-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства Благоустрій Вугледарської міської ради про надання дозволу на погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд надати Головному управлінню ДПС у Донецькій області дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 529571,57 грн. за рахунок майна платника податків Комунального підприємства Благоустрій Вугледарської міської ради, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №200/7117/19-а з відповідача стягнуто податковий борг з рахунків у банківських установах, які обслуговують КП Благоустрій на суму 767 130.76 грн.

Станом на 04.02.2021 за цим рішенням залишилась заборгованість у сумі 529 571,57 грн.

Позивачем здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу шляхом направлення до банківських установ, які обслуговують рахунки відповідача інкасових доручень, які повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не звернув увагу на листи податкового органу, з яким позивач звертався до Вугледарської міської ради щодо незадовільного стану розрахунків з бюджетом, та відповідь виконкому ради, що порушене питання прийнято до відома та буде розглянуто при наявності коштів.

Крім того, стаття 95 ПК України не передбачає обов`язку контролюючому органу доводити повторність (системність) відсутності коштів на рахунку платника. Визначальним є факт відсутності коштів на рахунках, який підтверджується повернутими без виконання інкасовими дорученнями та наявність податкового боргу.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Податковим кодексом та Законами України та включено до ЄДРПОУ ВП за номером: 44070187.

Відповідач - Комунальне підприємство Благоустрій Вугледарської міської ради є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40761077, місцезнаходження юридичної особи: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Молодіжна, буд. 2.

Відповідно до статуту відповідача Власником та Засновником Підприємства є територіальна громада міста Вугледара Донецької області в особі Вугледарської міської ради. (п.1.2 Статуту)

Засновником та Власником Підприємства є Вугледарська міська рада, далі - Засновник (або Власник ) (п.5.1 Статуту)

Майно Підприємства на праві власності належить територіальній громаді в особі Вугледарської міської ради, далі - Засновник (або Власник ) (п.5.2 Статуту).

Майно Підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Нерухоме майно Підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.(п.8.1 Статуту)

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №200/7117/19-а стягнуто податковий борг з рахунків у банківських установах, які обслуговують КП Благоустрій на суму 767 130.76 грн.

Рішенням набрало законної сили 29 листопада 2019 року та не містить будь - яких встановлених судом фактів щодо того, що позивач звертався до власника майна щодо виділення коштів, які можливо направити на погашення податкового боргу відповідача.

Станом на 09.08.2021 за даними позивача залишилась не погашена заборгованість у сумі 413078,39 грн.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/7117/19-а від 17.10.2019 про стягнення податкового боргу з рахунків у банках позивачем здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом направлення до установ банків, які обслуговують відповідача інкасових доручення (розпорядженнь), а саме:Філії - Донецьке обласне

управління AT Ощадбанк інкасові доручення (розпорядження) від 19.11.2020 №№ 4107/38. 4110/38. які повернуті з наступних причин:

- часткова оплата інкасового доручення (розпорядження) № 4107/38 від 19.11.2020 у розмірі 1519,48 грн.;

-інкасове доручення (розпорядження) № 4110/38 від 19.11.2020 повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника;

Донецького РУ АТ КБ ГІриватбанк м. Маріуполь інкасові доручення (розпорядження) від 23.11.2020 №№ 4144/38, 4147/38. 4149/38. 4146/38. які повернуті з наступних причин:

- часткова оплата інкасових доручень (розпоряджень) від 23.11.2020 №№ 4144/38 у розмірі 624.71 грн.. 4147/38 у розмірі 661.94 грн.;

- інкасове доручення (розпорядження) № 4146/38 від 23.11.2020 повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника;

-інкасове доручення від 23.11.2020 № 4149/38 повернуто без виконання у зв`язку з тим. що рахунок відкрито для страхових виплат, а страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Позивачем сформована податкова вимога від 10.05.2017 року на суму 18978 грн., яка вручена відповідачу 22.03.2017 року (т.1, а.с.11).

Згідно зі статтею 89 розділу II Податкового кодексу України було прийнято рішення від 01.11.2017 № 444 про опис майна у податкову заставу (т.1, а.с. 12) .

Майно боржника перебуває у податковій заставі та зареєстровано у відповідному державному реєстрі обтяжень. Складено акт опису майна від 28.10.2019 № 6/38 на загальну суму 4 709 911,08 грн. стосовно нежитлової будівлі, виробнича база МПП Монтажник , інв.. 10330685, розташовано за адресою: м. Вугледар, вул.. Молодіжна, буд.2 (т.1, а.с. 13) .

Рішенням Вугледарської міської ради від 21.03.2018 №7/28-18 затверджена міська цільову програму Реалізація заходів щодо соціально-економічного розвитку міста Вугледара на 2018 рік та визначено, що джерелом фінансування даної міської цільової програми є міський бюджет в сумі 8 000,00 тис. грн.

Головним розпорядником бюджетних коштів за цією Програмою є виконавчий комітет Вугледарської міської ради.

Виконавець Програми та одержувач бюджетних коштів визначено комунальне підприємство Благоустрій Вугледарської міської ради .

Рішенням Вугледарської міської ради від 20.04.2018 №7/29-6 вирішено придбати у комунальну власність територіальної громади міста Вугледара об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП Монтажник , загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд№2, вартістю 5 518 497, 00 (п`ять мільйонів п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 00 копійок), згідно з висновком оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки.

Затвердити, що вартість придбання об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, виробничої бази МПП Монтажник дорівнює 4 900 000,0 (чотири мільйона дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Уповноважити комунальне підприємство Благоустрій Вугледарської міської ради в особі директора Солов`я Євгена Володимировича укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, виробничої бази МИТІ Монтажник , загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 з правом підпису договору куиівлі-продажу.

Провести державну реєстрацію права комунальної власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП Монтажник , загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2, за територіальною громадою м.Вугледара та права господарського відання на нього за комунальним підприємством Благоустрій Вугледарської міської ради .

Доручити директору комунального підприємства Благоустрій Вугледарської міської ради Солов`ю Євгену Володимировичу подати документи для державної реєстрації права господарського відання на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП Монтажник , загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 за комунальним підприємством Благоустрій Вугледарської міської ради .

Придбаний об`єкт нерухомості-нежитлову будівлю, виробничу базу МПП Монтажник , загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 передати в господарське відання та на баланс комунальному підприємству Благоустрій Вугледарської міської ради .

В суді першої інстанції відповідачем надані додаткові докази по справі за вимогою суду, а саме: акт опису майна № 47 від 07.11.2017 року на загальну суму 773681,99 грн., акт опису майна № 18/38 від 15.06.2021 року на суму 463972,35 грн.

Також, надана копія нотаріально посвідченого договору нерухомого майна від 06.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Волноваського нотаріального округу Донецької області Степаніщенком Е.А. відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 та відповідач уклали Договір купівлі продажу нерухомого майна: нежитлова будівля, виробнича база МПП Монтажник , загальною площею 1529 кв.м, розташована за адресою донецька область, м. Вугледар, вул.. Молодіжна,2.

Відомості пр. складові частини об`єкту: Гараж з адміністративно-побутовим комбінатом, літ.А-2; Бокс легкових автомашин, літ.Б-1; Будівля охорони, літ.В-2; Цех столярної майстерні, літ.Д-1; Прибудова топочної, літ. д; Прибудова цеху сушіння деревини, літ.1Д-1;Прибудова топочної, літ. 1д; Балкон зі сходами, літ.в;

Металева споруда для зберігання газових балонів, літ.Г; Підсобна будівля для складу, літ. Е; Нужник, літ. Є; Навіс для деревообробки, літ.Нв;

Металевий склад мастильного пального, літ. Ж,З; Цистерна пального, літ. Цс 1; Ворота металеві,літ. Вр1; Ворота металеві, літ.Вр2; Хвіртки,літ. Хв; Огорожа залізобетонні плити, літ.1; Огорожа металева, літ.2; Під садом, літ.3; Тверде щебеневе покриття, літ. Щ;

Асфальтовий тротуар,літ. Асф.

Вищезазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності.

Продаж майна здійснено за 4900000 грн.

Відповідно до Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наданого позивачем, за власником: Вугледарською міською радою зареєстрована право власності нежитлова будівля, виробничу базу МПП Монтажник , загальною площею 1529,0 м2. Правокористувачем визначений відповідач, яке використовує право господарського відання відносно цього нерухомого майна.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не додержано порядок стягнення податкового боргу з комунального підприємства, визначений ст.96 ПК України.

Оцінка суду.

На підставі статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно пункту 30 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Як визначено пунктом 4 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

На підставі частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно частини п`ятої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Як визначено частинами 6,7,8,9 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:

1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Положеннями абзаців 1, 2 підпункту 87.1, підпункту87.2 статті 87 Податкового кодексу України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпунктів 88.1,88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

На підставі пункту 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлено положеннями статті 96 Податкового Кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

В постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №820/2916/17 (за аналогічними правовідносинами) визначено наступне.

Доводи позивача (…) зводяться до того, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу передбачено положеннями п.п.20.1.33статті20 Податкового Кодексу України, а додержання встановленого статтею 96 Податкового Кодексу України недоцільне.

Верховним Судом вже висловлювалась правова позиція щодо застосування положень статті 96 Податкового Кодексу Україниу випадках здійснення контролюючим органом дій щодо погашення податкового боргу комунального підприємства.

Так, в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №821/1295/17 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передумовою стягнення податкового боргу є звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Вчинені податковим органом дії не узгоджуються з положеннями пункту 96.1 статті96 Податкового кодексу України, оскільки він не звертався до Херсонської міської ради з таким поданням, а відтак, не вжив всіх передбачених кодексом заходів щодо стягнення податкового боргу. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що податковий орган неправильно обрав спосіб судового захисту та звернувся до суду із порушенням норм процесуального права за загальною процедурою, в порушення положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 183-3Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Враховуючи, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФС з передбаченими статтею 96 Податкового Кодексу Україниподаннями до (…) міської ради не зверталась, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок щодо недодержання позивачем, встановленого статтею 96 Податкового Кодексу Українипорядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову .

Як свідчать матеріали справи позивачем не надано жодного належного доказу щодо звернення позивача до Вугледарської міської ради про виділення коштів для погашення податкового боргу саме в рамках вищезазначеної адміністративної справи, непогашена заборгованість у якій є підставою для надання дозволу судом на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача.

Не містить такого посилання на докази або встановлені факти і рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 200/7117/19.

У рішенні Конституційний Суд України від 24 березня 2005 року №2-рп/2005 зазначив, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов`язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

З огляду на викладене положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним .

У відповідача станом на 09.08.2021 року сума залишку несплаченого податкового боргу, заявленого у цій справі , складає 413078,39 грн.

Проте, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у сумі 4 709 991,08 грн., згідно до Акту опису майна №6/38 від 28 жовтня 2019 року складеного Головним управлінням ДПС у Донецькій області: нежитлова будівля, виробнича база МПП Монтажник інв. №'10330685, розташована за адресою: Донецька обл , Вугледар, зул. Молодіжна буд. 2.

Тобто, вартість описаного майна становить що у 11,4 рази перевищує суму непогашеного податкового боргу.

Правомірність обмеження майнових прав (законних очікувань) платників податків з боку держави неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини, внаслідок чого Судом було сформовано уніфіковану позицію, за якою обмеження у реалізації будь-якого права може бути визнано правомірним за дотримання таких умов як: законність, легітимна мета та необхідність у демократичному суспільстві. Сукупність таких умов наразі відома під назвою трискладовий тест .

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії:

- чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством);

- чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес, тобто чи є легітимною мета такого обмеження;

- чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як правильно визначив суд першої інстанції в цій справі позивачем не надано доказів звернення до третьої особи щодо вирішення питання додаткового фінансування відповідача з метою погашення податкового боргу, яка б передувала розгляду справи та прийнятті рішення у справі № 200/1117/19-а.

Позивачем описано майно у податкову заставу, вартість якого в 11,4 рази перевищує суму податкового боргу на яку позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу.

Не забезпечений справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Позивач просить надати дозвіл на погашення боргу за рахунок майна, яке є власністю територіальної громади і порядок вилучення або реалізації якого, визначений Законом України Про місцеве самоврядування .

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд не приймає доводи позивача, що суд першої інстанції не звернув увагу на листи податкового органу, з яким позивач звертався до Вугледарської міської ради щодо незадовільного стану розрахунків з бюджетом, оскільки зазначене не спростовує факт відсутності звернення позивача до Вугледарської міської ради про виділення коштів для погашення податкового боргу саме в рамках вищезазначеної адміністративної справи.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі №200/1869/21-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі №200/1869/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 січня 2022 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко