Ухвала

від 26.01.2022 по справі 344/3474/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/3474/21

Провадження № 11-сс/4808/39/22

Категорія ст. 170 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи - захисника ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021 року про накладення арешту на нерухоме майно в кримінальному провадженні №42018091010000002 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7

представника третьої особи ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник третьої особою захисник ОСОБА_6 просить поновити строк, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в клопотанні слідчого. В якості причини пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що судове рішення було постановлено без виклику третьої особи ОСОБА_8 щодо майна якої вирішується питання про арешт, то строк обчислюється з дня отримання копії цього рішення, яка була отримана останнім 17.01.2022 року, а тому, на думку апелянта, скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження. Апелянт стверджує, що слідчий не є суб`єктом звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, що належить третьої особи, згідно приписів ст. 64-2 КПК України, оскільки таке право у вказані категорії надано виключно прокурору. В обґрунтування незаконності судового рішення посилається на те, що зі змісту матеріалів провадження не вбачається, що, належне ОСОБА_8 майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також відсутні й відомості про те, що вказане майно є об`єктом кримінально-протиправних дій, або набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення тощо, як того вимагає ст.ст. 170, 98 КПК України. Звертає увагу, що постанови про визнання вказаного нерухомого майна речовим доказом матеріали провадження не містять. Вказує на те, що жодних мотивів в рішенні слідчого судді щодо необхідності встановлення обмежувальних заходів для реальних потреб розслідування не наведено. Зазначає, що реалізація права власника не впливає ні на збереження доказової інформації щодо змін статусу нерухомого майна, ні на збереження нерухомого майна як речі, а тому, на думку апелянта, обтяження, які несе власник майна, не викликані реальними потребами розслідування. Апелянт також вважає, що обмеження право власності у виді заборони користуватись майном є неспівмірним із завданням досудового розслідування і може привести до непоправних наслідків і шкоди для власника нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021 року задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на нерухоме майно 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52.4 кв.м., яка знаходиться в житловому будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:03:002:0562 площею 0,082 га., із забороною розпоряджатися, користуватися вказаним майном та вчиняти реєстраційні дії. Слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим доведено необхідність вжиття як заходу забезпечення кримінального провадження - арешту даного майна з правом користування вказаним майном, однак із позбавленням права розпорядження ним та із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій, з метою запобігання його відчуженню, та з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки незастосування таких заходів може призвести до продовження злочинної діяльності, або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини по кримінальному провадженню.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді;

- прокурор не підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження, дослідивши матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку належить задовольнити, апеляційну скаргу - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін, виходячи з наступного.

Як зазначено у ч. 2ст. 309, п. 3 ч. 2 ст. 395 КПКУкраїни під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно протягом 5 днів з дня її проголошення.

В той же час, за приписами ч. 1ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Враховуючи те, що справу було розглянуто у відсутність третьої особи ОСОБА_8 щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, копію оскаржуваного рішення отримано 17.01.2022 року, про що свідчить розписка захисника ОСОБА_6 (а.п. 41), а апеляційну скаргу (датовану апелянтом 21.01.2022 року) подано 24.01.2022 року згідно штампу суду, з незначним періодом пропуску строку на оскарження, то, на думку колегії суддів, пропущений строк підлягає поновленню.

По суті вимог щодо незаконності ухвали слідчого судді, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до вимогст. 370 цього Кодексусудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннямиКримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 404КПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що копії матеріалів, доданих до клопотання, завірені у передбачений Законом спосіб, у зв`язку із чим можуть бути підставою для висновків щодо обставин викладених у клопотанні.

Так, з наданих суду матеріалів вбачається, що 29.01.2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження за №42018091010000002 про вчинення кримінального правопорушення, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України (а.п. 3-6), де короткий виклад обставин, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення викладено наступним чином: «особи ОК «ЖБК Добра Справа», на підставі підроблених документів одержали право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 та на об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирний житловий будинок), розміщений на земельній ділянці із кадастровим номером № 2610100000:03:002:0562 площею 0,082, що перебували у власності ПП «Коврижних», внаслідок чого завдали майнової шкоди пайовикам вищевказаного підприємства».

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накласти арешт на нерухоме майно 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52.4 кв.м., яка знаходиться в житловому будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:03:002:0562 площею 0,082 га., із забороною розпоряджатися, користуватися вказаним майном та вчиняти реєстраційні дії, при цьому, слідчим суддею було враховано що клопотання про арешт майна, було погоджене прокурором (а.п. 2).

На переконання колегії суддів, слідчим суддею було належним чином перевірено, що зазначене вище нерухоме майно, в повній мірі відповідає ознакам, визначеним уст. 98 КПК України, а відтак, наявна правова підстава, передбачена ст. 170 КПК Українидля арешту вказаного майна.

З огляду на положення ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги про неможливість арешту вказаного майна є недоведеними.

На думку колегії суддів, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні органу досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, та колегією суддів не встановлено.

На переконання колегії суддів, арешт майна в даному конкретному випадку відповідає принципу розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Втручання у права та інтереси власника майна, на які посилається сторона захисту, окрім іншого, не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, оскільки Кримінальний кодекс Українимає своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст.1 КК України).

На переконання колегії суддів, у даному конкретному випадку, той факт, що клопотання про арешт майна подане слідчим, не є тим істотним порушенням, що є безумовною підставою для визнання прийнятого слідчим суддею рішення незаконним, за умови, що таке клопотання погоджено з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , шляхом його підписання разом із слідчим, чим фактично й було підтверджено факт особистого волевиявлення прокурора (а.п. 2).

Отже, сам по собі факт звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна слідчим, за умови його погодження та підписання прокурором, не може бути підставою для відмови в арешті майна, виходячи із завдання кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді є обґрунтованою, належно мотивованою, та такою, що ґрунтується на законі. Підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Залишаючи рішення слідчого судді про арешт майна без змін, колегією суддів було враховано й те, що відповідно до наданого стороною обвинувачення супровідного листа, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018091010000002 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, направлений до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді не позбавляє права зацікавленої особи у зверненні до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України або до судді під час судового провадження з клопотанням про скасування арешту майна.

Обставин, які б викликали сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження як слідчим, так й слідчим суддею зібраних доказів, колегією суддів не встановлено, а тому прийняте слідчим рішення є таким, що відповідає загальним засадам кримінального провадження, обґрунтованим та законним.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді, які б тягли за собою скасування судового рішення, допущено не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 172, 376, 404, 405, 407, 419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику третьої особи - захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021 року про накладення арешту на нерухоме майно.

Апеляційну скаргу представника третьої особи - захисника ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021 року про накладення арешту на нерухоме майно в кримінальному провадженні №42018091010000002 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України,-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_4

ОСОБА_3