Рішення

від 24.01.2022 по справі 903/930/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2022 року Справа № 903/930/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу №903/930/21

за позовом: Володимир-Волинського ліцею «Центр освіти» Волинської обласної ради, Волинська область, м. Володимир-Волинський

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ» , м. Луцьк

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Позивач - Володимир-Волинський ліцей «Центр освіти» Волинської обласної ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ» , в якому просить: зобов`язати відповідача провернути позивачу майно - дрова паливні твердих порід в кількості 30 метрів кубічних, вартістю 21600,00 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу, що орієнтовно становлять 4000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору відповідального зберігання №3 від 23.09.2020 в частині повернення майна, а саме: 30,00 м.куб. дров паливних твердих порід, вартістю 21600,00 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.11.2021.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкладено підготовче засідання на 20.12.2021.

Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2022.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав:

1. клопотання про долучення доказів до матеріалів справи за вх.№01-57/444/22 від 24.01.2022, ак саме:

1)розрахунок суми судових витрат від 21.01.2022;

2) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 21.01.2022 відповідно до якого просить сягнути 4400 грн. витрат на правову допомогу;

3) договір про надання правової допомоги №2610/1 від 26.10.2021;

4) рахунок №1 на оплату від 26.10.2021;

5)рахунок №2 на оплату від 22.12.2021;

6)акт наданих послуг №1 від 01.11.2021;

7) акт наданих послуг №2 від 22.12.2021;

8) платіжне доручення №2568 від 02.11.2021;

9) платіжне доручення №2945 від 23.12.2021;

2. заяву за вх.№01-57/443/22 від 24.01.2022 про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

23 вересня 2020 між Володимир-Волинським ліцеєм Центр освіти Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ був укладений договір відповідального зберігання № 3 (а.с. 6-8)

Відповідно до п. 2.1.4. договору сторони визначили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю (позивачу) за першою вимогою останнього відповідно до додатку №1 згідно накладної або акту приймання на товар.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернути майно повністю або частково, яке знаходиться на зберіганні.

Згідно п.п 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

23.09.2020 згідно акту №1 прийому-передачі до договору відповідального зберігання №3 від 23.09.2020 позивач передав, а відповідач прийняв майно - дрова паливні твердих порід -130 м 3 для відповідного зберігання. (а.с. 9 )

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 3 від 23.09.2020 сторони визначили, що відповідач повинен повернути дрова позивачу у жовтні 2020 у кількості 130 м 3 .(а.с. 8)

Даний договір, акт та додаток №1 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ст.949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

У відповідності до ст.953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є повернення майна позивача- дров на умовах договору відповідального зберігання №3 від 23.09.2020 та на підставі акту приймання-передачі від 23.09.2020.

Як слідує із матеріалів справи відповідачем повернуто позивачу частково майно у кількості 100,00 м 3 .

Позивач на адресу відповідача направив претензії за №778/1.12 від 04.11.2020, та за №532/01-21 від 26.07.2021, в яких просив у найкоротші терміни повернути дрова 30 м 3 , однак останні залишенні без належного реагування. (а.с. 18-21)

Вартість дров, у грошовому еквіваленті становить 21600,00 грн., що підтверджується договором про спрощену закупівлю за № 163 від 28.07.2020 з додатком 1 (специфікація), звіту про результати проведення процедури закупівлі від 28.07.2020 року, платіжним дорученням № 1634 від 25.09.2020, видатковою накладною за № 163 від 04.09.2020.

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОМУ ЛІЦЕЮ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ майна - дрова паливні твердих порід в кількості 30 метрів кубічних, вартістю 21600 грн. є обґрунтованими, відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Позивач в прохальній частині заяви позовної заяви просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ» на користь ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО ЛІЦЕЮ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4400 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2021 між ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИМ ЛІЦЕЙОМ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (клієнт) та Адвокатським бюро ГРОМ в особі керівника Грома Б.М. укладений договір про надання правової допомоги №2610/1, за змістом якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в суді першої інстанції у господарській справі про зобов`язання ТзОВ Агроенерготорф- ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38009759) повернути майно, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи договір про надання послуг правової допомоги від 26.10.2021, що укладений між ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИМ ЛІЦЕЙОМ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (клієнт) та Адвокатським бюро ГРОМ в особі керівника Грома Б.М., оригінал ордеру серія АС №1028009 від 26.10.2021 на представництво інтересів позивача в Господарському суді Волинської області, рахунки на оплату №1 від 26.10.2021, №2 від 22.12.2021, акти наданих послуг №1 від 01.11.2021, №2 від 22.12.2021, платіжні доручення №2568 від 02.11.2021 та №2945 від 23.12.2021 на загальну суму 4400 грн.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Згідно п.5.3 договору про надання послуг правової допомоги сторони визначили загальну суму договору в сумі 6000 грн.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не заперечив та не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4400 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/930/21.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38009759, 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 22) повернути ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОМУ ЛІЦЕЮ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (код ЄДРПОУ 13353993, 44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. Берегово, будинок 1) майно - дрова паливні твердих порід в кількості 30 метрів кубічних, вартістю 21600 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОЕНЕРГОТОРФ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38009759, 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 22) на користь ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО ЛІЦЕЮ "ЦЕНТР ОСВІТИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (код ЄДРПОУ 13353993, 44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. Берегово, будинок 1) витрати про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4400 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

28.01.2022

Суддя В. М. Дем`як