Рішення

від 26.11.2021 по справі 761/40831/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40831/19

Провадження № 2/761/1029/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Бондар О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн" про припинення трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява, яка була розподілена судді Кондратенко О.О.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.09.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 року, вказана справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

В позовних вимогах позивач просить: трудові відносини між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"визнати припиненими внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника у зв`язку із звільненням за власним бажанням з посади директора на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 04.07.2017 року.

Вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2016 року позивача було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн" про що було прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства.

Як зазначає позивач, на даний час учасники Товариства компанією Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"не займаються, не цікавляться. Компанія не має найманих працівників, статутні завдання не виконує. З врахуванням зазначеного позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу мотивацію на перебування на посаді директора. Позивач, як він зазначив в позові, бажає змінити місце роботи, однак відсутній будь-який зв`язок із засновниками, тому вирішити питання про звільнення немає можливості.

21.06.2017 року та 04.10.2017 року позивач направив загальним зборам (учасникам Товариства) заяву про звільнення за власним бажанням та надіслав повідомлення про скликання загальних зборів. Проте вказані листи не були отримані Учасниками Товариства.

Оскільки учасники Товариства ігнорують заяву позивача, для захисту порушеного права, він звернувся до суду з цим позовом.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, до суду уповноважений представник позивача звернувся із заявою про слухання справи в його відсутність в якій він просив задовольнити позовні вимоги та проводити подальше слухання справи в їх відсутність.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не надходив.

А тому у відповідності до положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явилися в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"є ОСОБА_1 .

Засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"є ОСОБА_2 .

21 червня 2017 року та 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням з 04 липня 2017 року або з 13.11.2017 року та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн".

Як зазначив ОСОБА_1 в позовній заяві, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"не відбулись у зв`язку із відсутністю учасників.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року N 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року N 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява N 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява N 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати припиненими трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн" з 04.07.2019 року.

Однак, згідно діючим законодавством (статут суду надано не було) вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ "Грін Дженерейшн", суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "Грін Дженерейшн" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,77-83,89,95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн" (ЄДРПОУ 40224235, адреса: м.Київ, вул.Черняховського, буд.16/30 офіс 1) про припинення трудових відносин- задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, за власним бажанням з 04.07.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Дженерейшн"на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2021 року

Суддя : Н.Г.Притула