Ухвала

від 26.01.2022 по справі 924/502/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

У Х В А Л А

"26" січня 2022 р.Справа № 924/502/20 (924/931/21)

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву ліквідатора

приватного підприємства "Вигода" , с. Видава Хмельницького району Хмельницької області

до 1) ОСОБА_1 , м. Хмельницький

2) ОСОБА_2 , с. Видава Хмельницького району Хмельницької області

3) ОСОБА_3 , с. Петриківці Хмельницького району Хмельницької області

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода", с. Видава Хмельницького району Хмельницької області

про визнання недійсною додаткової угоди від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ПП "Вигода", скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44565829;

визнання недійсним договору оренди землі №108/11 від 03.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Вигода", скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44566051;

визнання недійсною додаткової угоди від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 28.03.2016 року, укладеної між ОСОБА_3 та ПП "Вигода"; скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534821;

визнання недійсним договору оренди землі від 03.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Вигода"; скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534992,

(в межах справи про банкрутство ПП "Вигода", с. Видава Хмельницького району Хмельницької області),

за участю представників учасників справи:

ліквідатора: Ведмедєв С.С. (в режимі ВКЗ);

відповідача-1: Драч В.М. - згідно ордеру №142033 від 01.11.2021р.;

відповідача-2: Драч С.О. - згідно ордеру №024176 від 12.11.2021р.;

відповідача-3: Драч С.О. - згідно ордеру №024178 від 12.11.2021р.;

відповідача-4: Павлунішен С.М. - представник згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Вигода" (31270, Хмельницька область, Волочиський район, с. Видава, вул. Трудова, 12, код 33233377); введено процедуру розпорядження майном.

Постановою від 06.10.2020 року визнано приватне підприємство "Вигода" (31270, Хмельницька область, Волочиський район, с. Видава, вул. Трудова, 12, код 33233377) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором приватного підприємства "Вигода" (31270, Хмельницька область, Волочиський район, с. Видава, вул. Трудова, 12, код 33233377) призначено арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича, 01001, м. Київ, а/с 116, код 3314108317, свідоцтво №1795 від 19.06.2017 року, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

14.09.2021 року від ліквідатора надійшла заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "Вигода", у якій ліквідатор просить суд: визнати недійсною додаткову угоду від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладену між ОСОБА_2 та ПП "Вигода", скасувати та зобов`язати державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44565829; визнати недійсним договір оренди землі №108/11 від 03.11.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Вигода", скасувати та зобов`язати державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44566051; визнати недійсною додаткову угоду від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 28.03.2016 року, укладену між ОСОБА_3 та ПП "Вигода"; скасувати та зобов`язати державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534821; визнати недійсним договір оренди землі від 03.11.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Вигода"; скасувати та зобов`язати державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534992.

Заяву мотивує тим, що додаткові угоди, відповідно до яких були припинені договори оренди землі, укладені з ПП Вигода , всупереч положенням статуту банкрута не погоджувались загальними зборами ПП Вигода , дозвіл на їх попереднє укладення директору ПП Вигода не надавався. Отже, директор ОСОБА_1 перевищив свої повноваження та порушив умови статуту, чим спричинив економічно невигідні умови для ведення господарської діяльності ПП Вигода . Зауважує, що фактично одночасно із реєстрацією припинення договорів оренди землі із ПП Вигода зареєстровані оскаржувані договори із ТОВ Вигода , одним із засновників якого є ОСОБА_1 . Вказане, на переконання ліквідатора, свідчить про навмисне позбавлення права оренди землі та переваженого права на оренду даної землі у ПП Вигода , та надання такого права ТОВ Вигода .

Згідно ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 14.04.2021 року у справі №905/1818/19 конкретизував, що визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ст. 42 КУзПБ).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2021 року прийнято заяву ліквідатора приватного підприємства "Вигода" , с. Видава Хмельницького району Хмельницької області до розгляду; відкрито провадження у справі №924/502/20 (924/931/21) для її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ліквідатор в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні та у наданому відзиві заперечує проти заяви. Стверджує, що статут ПП Вигода містить положення щодо надання дозволу загальними зборами власників підприємства лише для попереднього укладення та розірвання договорів, а не самого діючого договору. Звертає увагу на відсутність обмежень керівника ОСОБА_6 у відомостях ЄДРЮО, ФОП та ГФ та реалізацію права відповідача 2 на припинення договору в односторонньому порядку шляхом подання відповідної заяви. Стверджує про пропуск спеціального однорічного строку для звернення з позовами про визнання недійсними правочинів відповідно до законодавства про банкрутство, не визначення ліквідатором змін розміру або складу ліквідаційної маси боржника в розмінні ст. 7 КУзПБ. Додатково заявляє про сплив строку позовної давності, який вважає річним відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство.

Представник відповідачів 2 та 3 в судовому засіданні та у наданих відзивах на заяву ліквідатора також заперечує проти заявлених ліквідатором вимог. Стверджує, що статут ПП Вигода містить положення щодо надання дозволу загальними зборами власників підприємства лише для укладення та розірвання договорів. Вважає, що додатковою угодою було лише внесено зміни в договір оренди землі та визначено новий строк його дії. Наголошує на пропуску ліквідатором річного строку позовної давності та не зазначення останнім змін розміру та складу ліквідаційної маси боржника у випадку задоволення відповідної заяви.

Представник відповідача 4 під час судового розгляду заяви та у наданому відзиві заперечує проти вимог ліквідатора, зазначаючи про відсутність будь-яких правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі. Звертає увагу, що у заяві не наведено жодних обставин обізнаності відповідачів 2 та 3 щодо наявності обмежень повноваження директора при укладенні додаткових угод та не зазначено про вплив правочинів на ліквідаційну масу банкрута. Також вважає, що ліквідатором пропущено річний строк позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.03.2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та приватним підприємством Вигода в особі директора Гнідка В.М. (орендар) укладено договір оренди землі №108/11 (далі - договір 1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бронівської сільської ради Волочиського району, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6820981200:04:011:0143, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79974,00 грн.

Згідно п. 8 договору 1 він укладений на 10 років з дати державної реєстрації права оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 9 договору 1 орендодавець має право на припинення договору оренди землі за згодою сторін. При цьому сторони погодили, що домовленості про припинення договору відбуваються після збору врожаю та закінчення польових робіт на земельній ділянці орендодавця.

Дія договору 1 припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря, в інших випадках, передбачених договором (п. 36 договору 1).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (п. 37 договору 1).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації речового права (п. 44 договору 1.).

Договір 1 підписано сторонами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ) та скріплено печаткою орендаря.

01.03.2016 року ОСОБА_2 передано, а ПП Вигода прийнято по акту приймання-передачі об`єкту оренди земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6820981200:04:011:0143.

01.07.2016 року відповідне право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, яке 06.12.2018 року припинено згідно додаткової угоди від 15.08.2018 року, та тоді ж на вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди ТОВ Вигода згідно договору оренди №108/11 від 03.11.2018 року на термін до 30.10.2028 року з правом пролонгації.

25.12.2017 року між ОСОБА_2 та ПП Вигода в особі директора ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, у якій доповнили п. 8 договору оренди наступним змістом: починаючи з 01.01.2018 року орендодавець - власник земельної ділянки має право припинити договір оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку за наслідками подання відповідної заяви орендарю у будь-який час.

ОСОБА_2 звернулася до директора ПП Вигода ОСОБА_1 із заявою від 25.01.2018 року, у якій повідомляє про розірвання договору оренди землі від 01.03.2016 року.

15.08.2018 року між ОСОБА_2 та ПП Вигода в особі директора ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, у якій сторони домовились розірвати договір оренди землі від 01.03.2016 року.

03.11.2018 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Вигода в особі директора ОСОБА_6 (орендар) укладено договір №108/11, згідно з яким ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ Вигода на строк до 30.10.2028 року земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6820981200:04:011:0143.

28.03.2016 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та приватним підприємством Вигода в особі директора Гнідка В.М. (орендар) укладено договір оренди землі №111/2 (далі - договір 2), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бронівської сільської ради Волочиського району, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6820981200:04:010:0044, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79974,00 грн.

Згідно п. 8 договору 2 він укладений на 10 років з дати державної реєстрації права оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 9 договору 2 орендодавець має право на припинення договору оренди землі за згодою сторін. При цьому сторони погодили, що домовленості про припинення договору відбуваються після збору врожаю та закінчення польових робіт на земельній ділянці орендодавця.

Дія договору 2 припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря, в інших випадках, передбачених договором (п. 36 договору 2).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (п. 37 договору 2).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації речового права (п. 44 договору 2.).

Договір 2 підписано сторонами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ) та скріплено печаткою орендаря.

01.07.2016 року відповідне право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, яке 05.12.2018 року припинено згідно додаткової угоди від 15.08.2018 року, та тоді ж на вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди ТОВ Вигода згідно договору оренди від 03.11.2018 року на термін до 30.10.2028 року з правом пролонгації.

25.12.2017 року між ОСОБА_3 та ПП Вигода в особі директора ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820981200:04:010:0044, у якій доповнили п. 8 договору оренди наступним змістом: починаючи з 01.01.2018 року орендодавець - власник земельної ділянки має право припинити договір оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку за наслідками подання відповідної заяви орендарю у будь-який час.

ОСОБА_3 звернувся до директора ПП Вигода ОСОБА_1 із заявою від 25.01.2018 року, у якій повідомляє про розірвання договору оренди землі від 01.03.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820981200:04:010:0044.

15.08.2018 року між ОСОБА_3 та ПП Вигода в особі директора ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, у якій сторони домовились розірвати договір оренди землі від 01.03.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820981200:04:010:0044.

03.11.2018 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Вигода в особі директора ОСОБА_6 (орендар) укладено договір, згідно з яким ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ Вигода на строк до 30.10.2028 року земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6820981200:04:010:0044.

Як вбачається із статуту приватного підприємства Вигода , затвердженого рішенням Загальних зборів власників 06.12.2016 року, власниками ПП Вигода є ТОВ СК Бужок із часткою 60% загального розміру статутного капіталу та ОСОБА_1 із 40% від загального розміру статутного капіталу. За положеннями п. 8.1. та п. 8.2. статуту вищим органом управління підприємством є загальні збори власників, до компетенції яких належить, зокрема, надання дозволу на (попереднє) укладення директором або генеральним директором та іншими членами дирекції господарських договорів, в тому числі, договорів оренди землі (земельних часток (паїв)), а також договорів (правочинів), заяв, згод і т. п. щодо їх розірвання. Відповідне рішення приймається більшістю голосів (п. 8.3. статуту).

У п.п. 8.10., 8.11. статуту визначено, що у підприємстві рішенням загальних зборів власників може створюватись виконавчий орган - дирекція, або одноособовий орган - директор. Генеральний директор або директор вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів власників.

Як вбачається із протоколу загальних зборів учасників ТОВ Вигода від 15.12.2021 року та інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, ОСОБА_1 є учасником ТОВ Вигода із 50% голосів від загальної кількості голосів учасників.

З вищевикладеного, ліквідатор звернувся з даною заявою до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Вигода" (31270, Хмельницька область, Волочиський район, с. Видава, вул. Трудова, 12, код 33233377); введено процедуру розпорядження майном. Постановою від 06.10.2020 року визнано приватне підприємство "Вигода" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором приватного підприємства "Вигода" призначено арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича.

Згідно ч. 2 (абзаци 1-3) ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 42 КУзПБ за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Частиною другою статті 7 цього Кодексу визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті.

При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів за вимогами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено в постановах ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах КГС ВС від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

Як свідчить системний аналіз частин першої, другої статті 7 КУзПБ, частини першої статті 41, статті 45 ГПК України, законодавець визначив, що в межах справи про банкрутство розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником (аналогічний висновок викладено в постанові КГС ВС від 09.06.2020 у справі № 910/3704/13).

За положеннями ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює визначені вказаною статтею повноваження, в тому числі, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

14.09.2021 року від ліквідатора ПП Вигода надійшла заява про визнання недійсними додаткових угод, якими було розірвано договори оренди землі між фізичними особами та банкрутом, договори оренди землі, укладені в подальшому між такими фізичними особами із третьою особою, повноваження директора якої на час укладення договорів виконував бувший директор ПП Вигода , а також скасування відповідних записів в Державному реєстрі речових прав. Вимоги ліквідатора мотивовані ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки оскаржувані правочини вчинені директором з перевищенням повноважень та спрямовані на навмисне позбавлення права оренди ПП Вигода та надання такого права ТОВ Вигода .

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованою на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 923/1297/14).

За положеннями ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Водночас, під час розгляду господарських спорів судам необхідно врахувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Отже, факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 та у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №33/29, від 02.02.2021 у справі №910/12809/16, від 12.11.2020 у справі №911/956/17.

Разом з тим, аналізуючи положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та положення статті 42 КУзПБ, яка набрала чинності в подальшому, положення цих статей щодо підстав, наслідків не є повністю тотожними.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин (укладення договорів оренди та подальшого укладення угод про дострокове розірвання) Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення.

Суд в даному випадку приходить до висновку щодо можливості застосування річного строку, передбаченого положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним згідно законодавства про банкрутство, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору). Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.07.2021 року у справі №923/278/17 та від 28.10.2021 року у справі №911/1012/13. Оскільки оскаржувані додаткові угоди про розірвання договорів землі укладено 15.08.2018 року, а провадження у справі про банкрутство ПП "Вигода" відкрито 18.05.2020 року, на такі правочинии не поширюються спеціальні норми законодавства про банкрутство щодо визнання їх недійсними.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 20 Закону про банкрутство є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом (позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 923/1297/14).

Водночас, зі змісту заяви не вбачається посилання ліквідатора як на підставу недійсності правочинів ст. 42 КУзПБ або ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 року у справі №911/1012/13 зазначила, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" (у цьому випадку - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок викладений також Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Ліквідатор у поданій ним заяві посилається на ст. 203, ст. 215 ЦК України та відповідні положення статуту ПП Вигода , стверджуючи про перевищення директором Гнідком В.М. своїх повноважень та не отримання згоди Загальних зборів власників на вчинення правочину щодо розірвання договору.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 15.08.2018 року між ПП "Вигода" в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту, та відповідачами 2 та 3 укладено оскаржувані ліквідатором додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі.

Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Суди мають встановити або реальну обізнаність третьої особи про наявність обмежень або виходити із правової презумпції, що за всіма обставинами контрагент за договором не міг про них не знати.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 року у справі №911/3039/19 дійшов висновку, що сама лише вказівка в договорі про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, не свідчить про реальну обізнаність контрагента з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень. Жодних інших доказів на підтвердження обізнаності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із наявними обмеженнями директора ОСОБА_1 щодо укладення угод про розірвання договорів оренди землі суду не надано.

Окрім того, судом приймається до уваги, що 25.12.2017 року між ПП "Вигода" та відповідачами 2 та 3 укладено додаткову угоду до договорів оренди землі від 01.03.2016 року, яка є чинною та не оскаржується, щодо можливості розірвання договору орендодавцем в односторонньому порядку внаслідок подання відповідної заяви у будь-який час.

Суд зазначає про не релевантне в цьому випадку застосування положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на таке.

Положення статті 759 ЦК України, статті 93 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" дають підстави для висновку про те, що договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, сторонами якого є орендар (користувач) та орендодавець (власник майна).

Боржник у цій справі не є власником майна, а був користувачем земельної ділянки. Саме орендодавцю відповідно до положень статті 78 ЗК України належать права щодо володіння, користування та розпорядження власним майном.

Водночас, власник орендованого майна не повинен нести відповідальність за помилки та недобросовісну поведінку орендаря.

У цьому випадку у зобов`язаннях, які виникли у боржника перед кредиторами, безпосередній власник не є поручителем, його майно не було обтяжене заставою чи іпотекою. Тому власник орендованого майна у цьому випадку не повинен відповідати за зобов`язаннями боржника перед третіми особами за рахунок власного майна, а наявність у боржника заборгованості перед третіми особами не повинна створювати умови, за яких власник земельної ділянки буде позбавлений можливості користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном.

Відтак, орендодавці - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до положень п. 8 договорів оренди землі від 01.03.2016 року та від 28.03.2016 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.12.2017 року) скористались наданим їй правом щодо володіння та розпорядження земельними ділянками, які перебувають у їх власності. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі №923/278/17.

Також за положеннями ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Таким чином, з 06.10.2020 року господарська діяльність ПП "Вигода" закінчена, що унеможливлює використання банкрутом спірних орендованих земельних ділянок. Визнання недійсними спірних угод не надає можливість ПП "Вигода" права користування земельними ділянками, оскільки в силу закону господарська діяльність банкрута закінчена, договори оренди мають бути припинені, а земельні ділянки повернуті орендодавцю.

Єдиною метою визнання правочину недійсним в процедурі банкрутства є наповнення ліквідаційної маси боржника для проведення розрахунків з кредиторами.

Відповідно до ч.1 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства до складу ліквідаційної маси банкрута включаються усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать йому на праві власності або господарського відання.

Згідно п.7 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Як підтверджується письмовими доказами, наявними у даній справі, право оренди спірних земельних ділянок не могло і не може бути в складі ліквідаційної маси ПП "Вигода".

Аналогічно зазначено у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі №923/278/17 щодо того, що орендована земельна ділянка (чи грошові кошти в межах її вартості) не може бути повернута боржнику в його ліквідаційну масу.

З всього вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора до відповідачів 2, 3 та 4 з мотивів необґрунтованості. У вимозі до відповідача 1 суд відмовляє з приводу того, що останній не є належним відповідачем в даному спорі, оскільки не є стороною оскаржуваних правочинів.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви у суду відсутні підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності.

Керуючись ст. 60 КУзПБ, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви ліквідатора приватного підприємства "Вигода", с. Видава Хмельницького району Хмельницької області до 1) ОСОБА_1 , м. Хмельницький, 2) ОСОБА_2 , с. Видава Хмельницького району Хмельницької області, 3) ОСОБА_3 , с. Петриківці Хмельницького району Хмельницької області, 4) товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода", с. Видава Хмельницького району Хмельницької області про визнання недійсною додаткової угоди від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ПП "Вигода", скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44565829; визнання недійсним договору оренди землі №108/11 від 03.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Вигода", скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.12.2018 року, індексний номер рішення 44566051; визнання недійсною додаткової угоди від 15.08.2018 року до договору оренди землі від 28.03.2016 року, укладеної між ОСОБА_3 та ПП "Вигода"; скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення іншого речового права від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534821; визнання недійсним договору оренди землі від 03.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Вигода"; скасування та зобов`язання державного реєстратора вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2018 року, індексний номер рішення 44534992.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

повний текст ухвали складено 28.01.2022 р.

Суддя Музика М.В.

Віддрук. у 7 прим.: 1 - до справи; 2 - боржнику (31270, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Видава, вул. Трудова, 12) - рек. з пов. про вручення; 3 - ліквідатору арб. кер. Ведмедєву С.С. (01001, м. Київ, а/с 116) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу 1 ( АДРЕСА_1 ) - рек. з пов. про вручення; 5 - відповідачу 2 (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Видава, вул. Шкільна, буд. 23) - рек. з пов. про вручення; 6 - відповідачу 3 (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Петриківці, вул. Л. Українки, буд. 6) - рек. з пов. про вручення; 7 - відповідачу 4 ТОВ "ВИГОДА" (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Видава, вул. Трудова, буд. 12) - рек. з пов. про вручення