Ухвала

від 27.01.2022 по справі 263/7339/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 263/7339/16-ц

провадження № 61-20988ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Смітюх Іриною Іванівною, на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Спартак до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Отель Спартак , Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНТОРГ-КОМ , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ Фрегат СВ , ОСОБА_4 , ТОВ АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ , приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ Готельний комплекс Спартак звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Готельний комплекс Спартак відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ Готельний комплекс Спартак оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року Апеляційну скаргу ТОВ Готельний комплекс Спартак задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року скасовано повністю та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ТОВ Готельний комплекс Спартак задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 28 січня 2015 року, реєстраційний номер 329, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С. В. на підставі статті 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року і протоколу про проведення аукціону, складеного Донецькою товарною біржею, від 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 , нежитлової будівлі: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. а-7, приямки літ. а8-а13, підвал літ. А 3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано на користь ТОВ Готельний комплекс Спартак нерухоме майно готелю Спартак : прибудову літ. А2-1, прибудову літ. А2/п, прибудову літ. А3-1, підвал А3/п, холодильну камеру літ. Р-1, приміщення для генератора літ. Р1-1, гараж літ. Н-1, сходи літ. а 17, готель літ. А-4. підвал літ А/п, готель літ А-5, площадку літ. А7, підвал літ. А/п, приямки літ. а8-а13, а всього загальною площею 4443,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 , ТОВ ДОНТОРГ-КОМ , ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) та ТОВ Отель Спартак .

Витребувано на користь ТОВ Готельний комплекс Спартак нерухоме майно готелю Спартак : цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2 площею 752,7 кв.м з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВ ДОНТОРГ-КОМ , ОСОБА_3 та ТОВ Отель Спартак .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Смітюх І. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте зазначає постанови Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (справа про стягнення заборгованості за кредитним договором), від 21 лютого 2020 року в справі №813/2646/18 (справа про визнання протиправними дій посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті Міністерства внутрішніх справ України та стягнення компенсації за частину невикористаної відпустки), від 14 березня 2018 року в справі № 917/1503/17 (розглянуто заяву про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 25% річних та інфляційних втрат), від 28 лютого 2018 року в справі № 800/284/17 (справа про визнання протиправної бездіяльності Вищої ради юстиції, в саме щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді та зобов`язання розглянути питання про її звільнення), від 22 травня 2018 року в справі № 800/474/16 (розглянуто адміністративний позов судді до ВККС про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 28 липня 2016 року № 54/вп-16 про продовження строку його відсторонення від посади), від 07 листопада 2018 року № 214/2435/17 (справа про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників, зобов`язання вчинити певні дії), від 07 листопада 2018 року в справі № 703/1181/16-ц (справа про витребування майна з чужого незаконного володіння за договором зберігання транспортного засобу), від 03 липня 2019 року в справі № 127/2209/18 (справа про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування рішення про реєстрацію, в якій вирішувалося питання щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства), від 15 січня 2020 року в справі № 360/746/19 (адміністративний позов до Головного управління ДФС у Луганській області, Офісу великих платників податків ДФС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії), від 15 січня 2020 року в справі № 826/16577/17 (адміністративний позов до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності та дій протиправними), від 13 лютого 2020 року в справі № 0670/2919/12 (адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування), від 22 травня 2020 року в справі № 826/8733/16 (адміністративний позов про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії), від 13 лютого 2020 року в справі № 640/1007/19 (адміністративний позов до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення), від 13 серпня 2020 року в справі № 200/959/19-а (адміністративний позов до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення), від 25 липня 2019 року в справі № 826/13000/18 (адміністративний позов до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішень), від 07 листопада 2019 року в справі № 640/1221/19 (адміністративний позов до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії), від 13 березня 2020 року в справі № 805/2340/17-а (адміністративний позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Прокуратури Донецької області про визнання протиправним та скасування висновку щодо результатів перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною п`ятою статті 5 Закону України Про очищення влади ), від 25 червня 2020 року в справі №804/704/16 (адміністративний позов про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії).

Тобто, заявник вказує постанови Верховного Суду в яких викладено висновок про застосування норми права не у подібних правовідносинах, отже, посилання на вказані постанови не може бути підставою касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявник має право надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), а саме уточнити посилання на пункт перший частини другої вказаної статті (вказати постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Смітюх Іриною Іванівною, на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська