Ухвала від 24.01.2022 по справі 589/2797/19

Справа №589/2797/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/199/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2021 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2018 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 2 роки,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.309 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання,

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , в яких, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини на кваліфікацію дій, як обвинувачений, так і захисник просять вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2021 року змінити, призначити більш м`яке покарання, у виді штрафу, з застосуванням ст. 69 КК України.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.309 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання за:

- ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_8 цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2018 року у виді одного місяця позбавлення волі та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 4022,16 грн.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування поданих апеляційних скарг, зазначаючи аналогічні доводи, як захисник ОСОБА_7 , так і обвинувачений ОСОБА_8 вказують, що при призначенні покарання, суд не врахував, як пом`якшуючи покарання, ті обставини, що будь якої шкоди від дій обвинуваченого не настало, низький рівень тяжкості вчинених ним правопорушень, те що останній не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, після ухвалення відносно нього попереднього вироку, тривалий час жодних правопорушень не вчиняв, що свідчить про відсутність його суспільної небезпеки.

Посилаючись на вказане, апелянти вважають, що у суду були всі підстави для призначення покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, а неврахування зазначених обставин, які могли істотно вплинути на висновки суду, послугувало тому, що судом було прийнято рішення без застосування закону, який підлягав до застосування з призначенням покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, що є підставою для його зміни.

На апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, прокурором у кримінальному провадженні подано заперечення, в яких прокурор вказує на безпідставність вимог апелянтів, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке прокурор просить залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення.

Згідно з вироком суду першої інстанції, в березні 2019 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Шостка Сумської області, а саме біля озера, розташованого неподалік автозаправки «WOG» за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченко, 20, серед гілок та трави на землі побачив згорток з поліетиленового пакету білого кольору. Розгорнувши даний пакет, ОСОБА_8 побачив, що в ньому знаходиться предмет ззовні схожий на пістолет, а також шість патронів до нього, оглянувши їх, він по зовнішньому огляду зрозумів, що вказаний пістолет, патрони придатні до стрільби та відноситься до вогнепальної зброї, після чого, вставив один патрон до патронника пістолета, з якого зробив один постріл в повітря. Після здійснення пострілу ОСОБА_8 вирішив їх забрати собі. Для цього, ОСОБА_8 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не повідомивши про свою знахідку до правоохоронних органів, поклав знайдений ним пістолет та п`ять патронів до своїх речей, таким чином незаконно придбав зазначені предмети. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, у ОСОБА_8 виник прямий умисел, направлений на незаконне зберігання вищевказаної вогнепальної зброї та бойових припасів, для чого останній поклав саморобний однозарядний пістолет та п`ять гвинтівкових патронів калібру 5,6 мм до свого одягу, а таким чином почав незаконно її зберігати.

Одразу ж після цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, зберігаючи при собі без передбаченого законом дозволу знайдений ним саморобний пістолет та патрони, маючи прямий умисел на незаконне носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, пішов до себе додому за місцем мешкання, де поклав їх на кухні та зальній кімнатах, цим самим вчинивши незаконне носіння вогнепальної зброї.

Такі умисні дії ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, в один із днів 2019 року, більш точної дати встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 , знаходячись на необроблюваній ділянці місцевості, розташованій в районі садового масиву «Любитель» (колишній район «Сільхозхімії») за м. Шостка, Сумської області, знайшов п`ять дикорослих кущів рослин коноплі. Після чого, розуміючи, що знайдені кущі є наркотичним засобом «канабісом», при вживанні якого можна отримати наркотичне сп`яніння, та маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання вказаного наркотичного засобу, для подальшого особистого вживання, без мети збуту, зірвав знайдені кущі, а таким чином незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі наркотичний засіб «канабіс» без мети збуту. Після чого, ОСОБА_8 , незаконно зберігаючи при собі знайдений ним наркотичний засіб «канабіс», переніс його до місця свого мешкання, а саме до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де принесені рослини коноплі залишив сушитись.

З цього часу по 27 травня 2019 року, ОСОБА_8 частину незаконно придбаного та виготовленого, шляхом перетирання в руках «канабісу», декілька раз вживав шляхом викурювання, а решту продовжував зберігати для особистого вживання, без мети збуту.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів", (Таблиця 1, Список 1) « канабіс » відносяться до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Умисні дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.

В судове засідання призначене на 24 січня 2022 року на 09 год. 00 хв. до апеляційного суду ОСОБА_8 , в черговий раз, не з`явилась, направлена на відому суду адресу судова повістка повернулася з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, відповідно п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку», позиції, викладеній у постанові ВП ВС № 800/547/17 від 25 квітня 2018 року, ОСОБА_8 вважається таким, що своєчасно сповіщений у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду вказаної справи.

При цьому, при вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності апелянта, апеляційний суд враховує наступне.

У провадженні апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2021 року перебуває з березня 2021 року.

Тривалий не розгляд вказаної справи пов`язаний з тим, що судові засідання неодноразово відкладались у зв`язку з тим, що направлені на адресу ОСОБА_8 судові повістки поверталися не врученими останньому. При цьому, приймались рішення про здійснення розгляду даної справи у режимі відеоконференції на задоволення клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , тобто, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення права ОСОБА_8 на справедливий суд.

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_8 , знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває його апеляційна скарга, в судові засідання за викликом не з`являється, судові повістки не отримує, колегія суддів дійшла висновку, що останній не бажає приймати участь у апеляційному розгляді даного провадження.

За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд даного провадження за відсутності ОСОБА_8 , враховуючи при цьому, що в дане судове засідання відбувається за участі його захисника адвоката ОСОБА_7 , який також є апелянтом і діє виключно в інтересах обвинуваченого.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги поданих апеляційних скарг та просив їх задовольнити, доводи прокурора, яка вважала вирок суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 ніким не оспорюються і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Кваліфікація дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст.309 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України також не оспорюється, тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційному перегляду і в цій частині вирок не підлягає.

Що стосується доводів апелянтів про те, що при призначенні покарання, суд не врахував усі наявні обставини, як могли вплинути на вид та розмір призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з врахуванням наступного.

Так, положеннями ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених протиправних дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

На спростування доводів апелянтів, як вбачається з оскаржуваного вироку, суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, їх характер, наслідки, дані про особу обвинуваченого, а саме, те, що він не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, має постійне місце проживання, відсутність даних про негативну характеристику за місцем проживання, що він не працює, утриманців не має, є особою раніше судимою.

При цьому, судом було встановлено обставини, що пом`якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочину.

Саме з врахуванням вказаних обставин, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд і дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 309 КК України та позбавлення волі за ч. 1 ст. 263 КК України, в межах санкції передбачених вказаними статтями.

При цьому, колегія суддів зауважує, що судом, за ч. 1 ст. 263 КК України було призначено мінімальне покарання, оскільки санкція вказаної статті передбачає покарання від трьох до семи років, виключно, позбавлення волі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що остаточне покарання у виді 3 років одного місяця позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_8 було призначено з урахуванням положень ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з приєднанням частково не відбутої останнім частини покарання за попереднім вироком до покарання призначеного за даним вироком.

Таким чином, судом першої інстанції належним чином були враховані усі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питання призначення покарання, та призначив обвинуваченому саме те покарання, яке буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_8 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і вважати таке покарання суворим, у колегії суддів підстави відсутні.

Що стосується доводів апелянтів про те, що від дій обвинуваченого будь якої шкоди не настало, посилання на низький рівень тяжкості вчинених ним правопорушень, що після ухвалення попереднього вироку ОСОБА_8 тривалий час жодних правопорушень не вчиняв, що свідчить про відсутність його суспільної небезпеки, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з врахуванням того, що інкриміновані злочини останній вчинив під час іспитового строку, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив злочин (ч.1 ст. 263 КК України), який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Що стосується доводів апелянтів про те, що в даному випадку справедливим було б призначення покарання з застосування ст. 69 КК України, то вони є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, оскільки як під час розгляду вказаного провадження в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не встановлено додаткових обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 злочинів, за яких можливо було б перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкціях статей кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинуваченого було визнано винним.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його зміни відсутні, у зв`язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення.

Керуючись ст. 404,405,407,418, 419 КПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2021 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника на цей вирок без задоволення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4