Постанова

від 26.01.2022 по справі 370/1319/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 370/1319/20 головуючий у суді І інстанції Косенко А.В.

провадження № 22-ц/824/1318/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А. ,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія на рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 8,89 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, що розташована в с. Пашківка Макарівського району Київської області, укладений між ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія та ОСОБА_2 , який посвідчений 29 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за № 1134; визнати незаконним рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , що була здійснена 29 травня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу за індексним номером 52441388 з наступним скасуванням державної реєстрації цього права та вилученням із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ПАТ Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ТОВ Пашківський сад про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором. В якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань перед банком 12 березня 2013 року під час отримання споживчого кредиту було укладено договір іпотеки земельної ділянки. Вказана земельна ділянка розміром 8,89 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства знаходиться в с. Пашківка Макарівського району Київської області та належить позивачу та його дружині на праві приватної власності. На даний час на ній посаджено сад та вирощуються різноманітні плодово-ягідні культури. У процесі розгляду справи в суді борг позивача було продано на торгах ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія , яка подала до суду заяву про заміну сторони по справі та в даний час являється позивачем по справі на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 березня 2018 року. Згідно з п. 2.1 цього договору ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія купила права вимоги банку до позичальника, іпотекодавців, заставодавця та поручителя, зазначених в додатку № 1 до цього договору, в якому вказано і позивача. ОСОБА_1 не погоджується з сумою боргу. У період забезпечення позову 21 березня 2019 року ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія перереєструвала на себе право власності на земельну ділянку, яке було скасовано рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року (справа № 370/1239/19). Після слухання цієї справи в суді апеляційної інстанції 29 травня 2020 року ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія продала земельну ділянку позивача ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу був посвідчений та виданий 29 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. на підставі ст. 38 Закону України Про іпотеку і цього ж дня нотаріус винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за договором купівлі продажу. Позивач зазначає, що договір купівлі-продажу є незаконним та має бути визнаний судом недійсним, а державна реєстрація прав та їх обтяжень - незаконною та скасована. ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія не набула права іпотекодержателя, як це зазначено приватним нотаріусом в актуальній інформації про державну реєстрацію іпотеки, та являється помилковим твердженням.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутня мотивувальна частина. Судом не зазначено жодної норми матеріального права, яка була порушена ким-небудь з відповідачів. Суд не застосував норму права, яка підлягає застосуванню. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено відповідно до наявного у договорі іпотеки застереження, а приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи для укладення договору та державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за покупцем. Станом на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу у позивача існувала заборгованість перед товариством. У зв`язку з наявністю заборгованості товариством було направлено вимогу позивачу, яку останнім було отримано та не виконано. Жодних обставин, які б перешкоджали товариству законно укласти оскаржуваний договір, не існувало.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що 12 березня 2013 року між ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKLNF6.1116.003 (а.с.38, Т.1).

12 березня 2013 року в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки земельної ділянки № ZXR029520.1116.004 від 12 березня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. за реєстровим № 346.

Згідно з умовами договору іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку банку наступне нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 8,8900 га, кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, яка розташована за адресою Київська область, Макарівський р-н, Пашківська сільська рада (а.с.41, Т.1).

19 березня 2018 року між ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія та ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку було укладено договір № 119 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія перейшло право вимоги за кредитним договором № MKLNF6.1116.003 від 12 березня 2013 року, що був укладений між ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку та ОСОБА_1 , та права іпотекодержателя відповідно до договору іпотеки земельної ділянки №ZXR029520.1116.004 від 12 березня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. за реєстровим № 346 (а.с.45, Т.1).

Після набуття права вимоги ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія направило засобами поштового зв`язку (Укрпошта) на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги, яку ОСОБА_1 отримав 06 квітня 2018 року (а.с.127-129, Т.1).

29 травня 2020 року ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу серії та номер 1134, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. на підставі ст. 38 Закону України Про іпотеку і цього ж дня приватний нотаріус Пономарьова Д.В. винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за договором купівлі-продажу, індексний номер 52441388.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 210987033) від 02 червня 2020 року земельна ділянка розміром 8,89 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Пашківка Макарівського району Київської області належить праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.28-29).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладеним оспорюваним договором порушені цивільні права позивача щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка незаконно вибула з його власності.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та з урахуванням висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 8,8900 га, яка розташована за адресою Київська область, Макарівський р-н, Пашківська сільська рада на підставі договору іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодержатель набув права звернення стягнення на предмет іпотеки у разі дотримання встановленого чинним законодавством порядку, зокрема, шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки у будь-який спосіб на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України Про іпотеку .

Вимоги частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 цього Закону), а саме на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною третьою зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати такі способи задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього ж Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього ж Закону.

Згідно із частиною п`ятою статті 38 Закону України Про іпотеку дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виступає як боржник та іпотекодавець за кредитним договором та договором іпотеки.

Сторони зазначених договорів досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від власного імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України Про іпотеку якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2018 року ОСОБА_1 було надіслано вимогу про усунення порушень, яка отримана іпотекодавцем особисто 06 квітня 2018 року (а.с.127-128, Т.1).

Тобто, позивач був обізнаний про намір ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з метою задоволення вимог іпотекодержателя у разі несплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 227 830 грн..

Реалізовуючи своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у позасудовому порядку, відповідач ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія діяло на підставі договору іпотеки та Закону України Про іпотеку та права ОСОБА_1 укладенням договору купівлі-продажу та рішенням про державну реєстрацію права власності порушені не були.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія не набула права іпотекодержателя.

У той же час, у матеріалах справи міститься договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого 19 березня 2018 року ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку відступило ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія право вимоги за кредитним договором від 12 березня 2013 року, що був укладений між ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку та ОСОБА_1 , та права іпотекодержателя відповідно до договору іпотеки земельної ділянки від 12 березня 2013 року. Вказаний договір є чинним та позивачем не оскаржувався.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія сплатило судовий збір у розмірі 2 522 грн. 40 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, а позивач звільнений від сплати судового збору сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія задовольнити .

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасувати та прийняти постанову .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Стягнути з держави на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , місце знаходження - вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 32 у м. Київ, ідентифікаційний код 38750239, судовий збір у розмірі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні, 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.