Рішення
від 25.01.2022 по справі 703/985/20
СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/985/20

2/703/50/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

24 березня 2020 року ТОВ НВФ Урожай звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача кошти у сумі 142 003 гривні 38 копійок та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2130 гривень 05 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору №1 від 14 січня 2020 року ТОВ НВФ Урожай передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 160 000 гривень. Зарахування коштів відбулося 17 січня 2020 року. Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору передбачено, що позичальник поверне позику протягом 25 календарних місяців, щомісячними рівними частинами у розмірі 6 400 гривень 00 копійок. Позичальник сплачує щомісячні платежі до кінця кожного календарного місяця, починаючи з наступного за місяцем видачу позики, та зобов`язаний повернути всю позику до 14 лютого 2022 року. Крім того, пунктами 5.2 та 5.3 зазначеного договору передбачено, що позика вважається повернутою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві всієї суми позики, визначеної в п.2.1 договору, що підтверджують оформлені належним чином прибуткові ордери та виписки банку про зарахування коштів на поточний рахунок (у позикодавця) та квитанції банку (у позичальника) в залежності від форми повернення позики. У випадку звільнення позичальника з роботи (незалежно від причин звільнення), тобто у випадку припинення трудових правовідносин між позичальником та позикодавцем, до моменту повернення всієї суми позики, наданої позичальникові відповідно до договору, сума позики підлягає обов`язковому повернення позичальником негайно протягом 5 календарних днів із дня звільнення позичальника в порядку, установленому п.5.2 договору. Наказом №12/03-5К від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу охорони праці та екології ТОВ НВФ Урожай . За період з 14 січня 2020 року по 12 березня 2020 року позичальником було повернуто частину позики шляхом утримання з заробітної плати коштів у сумі 17996 гривень 62 копійки. На момент звільнення позичальника з роботи, поверненню підлягала частини позики, що становить суму 142 003 гривні 38 копійок. Таким чином, враховуючи звільнення позичальника з роботи, не повернута частина позики мала бути повернута повністю позичальником протягом 5 днів починаючи з 12 березня 2020 року, тобто до 17 березня 2020 року. Станом на 18 березня 2020 року зобов`язання позичальником по договору №1 від 14 січня 2020 року не виконані, частина позики, що становить суму 142 003 гривні 38 копійок не повернута, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

08 квітня 2020 року ухвалою судді Кирилюк Н.А. відкрито провадження у вказані справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відповідачу роз`яснено право на подання до суду відзиву на позовну заяву.

30 квітня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву ТОВ НВФ Урожай , відповідно до якого, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі. Зазначає, що до позовної заяви додається договір №1 від 14 січня 2020 року та платіжне доручення №1098210001 від 17 січня 2020 року, але вказані матеріали не можуть бути достатніми доказами щодо стягнення з відповідача 160 000 гривень заборгованості. Відповідно до вказаного договору, він підписаний директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 Однак, згідно Статуту ТОВ НВФ Урожай , протоколу загальних зборів №21 від 05 грудня 2019 року та додатку до даного протококу, право підпису без обмежень має виключно ОСОБА_2 , а директор ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 може підписувати договір позики виключно за попереднього погодження з учасниками ТОВ НВФ Урожай . Як вбачається з матеріалів справ, погодження учасниками ТОВ НВФ Урожай на надання права підпису ОСОБА_3 на підписання договору позики №1 від 14 січня 2020 року не надавалося, в зв`язку з чим у відповідача наявні сумніви щодо легітимності даного договору. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства про передачу позикодавцем позичальнику до моменту підписання договору позики грошових коштів, оскільки на платіжному дорученні №1098210001 від 17 січня 2020 року відсутні будь-які підписи посадових осіб, відсутні відмітки банку про отримання та виконання даного доручення. Також, на думку відповідача, не може бути прийнята як доказ у даній справі бухгалтерська довідка за підписом головного бухгалтера ОСОБА_4 , оскільки в даній довідці не зазначено обов`язкових реквізитів, які повинні бути в офіційному документі. На момент подачі позовної заяви договір №1 продовжує діяти, а представник позивача в своїх позовних вимогах не ставить питання про дострокове розірвання договору. Вказана обставини, на думку відповідача, вказує на безпідставність стягнення 142 003 гривень 38 копійок з нього, оскільки фактично відсутня будь-яка прострочена заборгованість. Також, не може бути доказом у даній справі наказ №12/03-5К від 12 березня 2020 про звільнення відповідача з займаної посади, оскільки даний наказ оскаржено до суду. Крім того відповідач вказує на наявність у нього сумнівів щодо повноважень адвоката Якимчук Я.В. представляти інтереси ТОВ НВФ Урожай та подавати від його імені дану позовну заяву. З врахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у позові у повному обсязі.

07 травня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача ТОВ НВФ Урожай на відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому зазначає, що наданий позивачем договір позики №1 від 14 січня 2020 року є правомірним, оскільки він не визнаний судом недійсним, тому є належним та допустимим доказом. Крім висловлених свої припущень, на яких не може ґрунтуватися доказування, відповідачем не надано жодного допустимого та належного доказу, яким підтверджується недійсність договору позики №1 від 14 січня 2020 року. Також правомірність підписання вказаного договору позики не можу бути предметом розгляду справи про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки вказана обставина є предметом доказування у справах про визнання правочинів недійсними. Зі змісту ч.1 ст.241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Отже, припущення відповідача про легітимність договору не може братися до уваги, оскільки на них не може ґрунтуватися доказування, а доводи щодо перевищення повноважень підписанта договору не є предметом розгляду цієї справи, а також не підтверджується належними та допустимими доказами, які б підтверджували визнання такого договору недійсним. Наданий позивачем договір №1 від 14 січня 2020 року є дійсним та належним доказом в силу презумпції правомірності правочину. Також, надане позивачем платіжне доручення №1098210001 від 17 січня 2020 року містить відмітку банку Проведено банком 17.01.2020 , тобто кошти в сумі 160 000 гривень були зараховані на рахунок відповідача. Оскільки позивач та відповідач є клієнтами одного банку, при здійсненні операції по перерахуванню грошових коштів згідно договору позики №1 від 14 січня 2020 року, то платіжне доручення, як розрахунковий документ з відміткою про дату виконання такого доручення є належним доказом про передачу позичальнику позикодавцем грошових коштів. Крім того, позивачем додатково отримано довідку АТ Укрсиббанк , якою підтверджується факт перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 160 000 гривень згідно платіжного доручення №1098210001, а також отримано завірену банком копію виписки по рахунку позивача щодо списання 17 січня 2020 року з рахунку позивача коштів в сумі 160 000 гривень на підставі вказаного платіжного доручення. Вважає, що твердження відповідача щодо бухгалтерської довідки є проявом надмірного формалізму, оскільки відповідач не вказує, що не визнає саме визначену довідною суму заборгованості. Оскільки відповідач, кий станом на момент звернення до суду є звільненим з роботи, не повернув позику згідно умов договору позики, у нього існує прострочена заборгованість. Також відповідачем не надано підтвердження повернення всієї суми позики, тобто не спростовано відсутність заборгованості належними доказами, а також не надано підтвердження того, що відповідач продовжує здійснювати щомісячні платежі, передбачені договором, спрямовані на повернення позики. Наказ про звільнення відповідача з роботи не скасований. Довіреність є достатнім підтвердженням повноважень адвоката. Отже, заперечення відповідача, вказані у відзиві є безпідставними, такими що ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами.

13 травня 2020 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь ТОВ НВФ Урожай на відзив, в яких відповідач зазначає, що на легітимність договору позики представник ТОВ НВФ Урожай навела безліч юридичних термінів, які, на його думку, нічого не підтверджують, оскільки не було підтверджено, що директор ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 мав право підписувати вказаний договір. Вважає, що в даному випадку договір фактично не підписаний стороною, а саме генеральним директором ТОВ НВФ Урожай . Стверджує, що копія платіжного доручення №1098210001 від 17 січня 2020 року підтверджує списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок одержувача, але це не може бути доказом отримання відповідачем коштів, саме як позики. Вважає, що в платіжному дорученні вказані відомості, які не відповідають дійсності. Під час отримання грошових коштів на рахунок одержувач не може бачити призначення платежу, яке зазначене в платіжному дорученні, а тому після отримання грошових коштів на рахунок неможливо чітко встановити чи це є заробітна плата, річна премія, допомога на оздоровлення, відпускні чи інше. Таким чином, на думку відповідача, фактично належного та допустимого підтвердження передачі йому грошових коштів, саме як позики, позивачем не було надано, а з огляду на той факт, що генеральним директором ТОВ НВФ Урожай договір позики не підписувався, договір не є укладеним та невчинено, а тому і стягнення по ньому не можуть проводитися. Як вбачається з відповідачі на відзив на позов, більшість додатків, як докази підписувалося в травні 2020 року, що підтверджує, що вказані докази формувалися в процесі підготовки відповіді на відзив на позов відповідача, тобто так як необхідно для розгляду судової справи, а не відображаючи обставини, які відбувалися в дійсності, а том відповідач вважає, що представником позивача і на даний час не було надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Просив у відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08 квітня 2020 року ухвалою судді Кирилюк Н.А. відкрито провадження у вказані справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року закрито підготовче провадження у справ та призначено судовий розгляд

08 липня 2020 року ухвалою суду зупинено провадження у вказаній цивільній справі до вирішення цивільної справи №703/1124/20, знаходиться на розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВФ Урожай про визнання незаконним та скасування наказу про накладення адміністративного стягнення у вигляді догани, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2021 року №199, повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями вказана цивільна справа передана на розгляд судді Ігнатенко Т.В.

Ухвалою судді Ігнатенко Т.В. від 21 липня 2021 року цивільну справу за вказаним позовом прийнято до свого провадження, в зв`язку зі зміною складу суду вирішено розгляд справи проводити спочатку зі стадії підготовчого провадження, призначено засідання з розгляду клопотання про поновлення розгляду справи.

05 жовтня 2021 року ухвалами суду поновлено розгляд справи, закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача ТОВ НВФ Урожай - адвокат Орленко В.В. у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 21 грудня 2021 року не з`явився, звернувся до суду з заявою про відкладення судового розгляду. Підстави, які були викладені у заяві відповідача про відкладення розгляду справи, визнані ухвалою суду від 21 грудня 2021 року не поважними, в зв`язку з чим судове засідання було відкладено внаслідок неявки відповідача без поважних причин.

25 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ч.3 ст.223 ЦПК України та надання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе вирішити справу без участі відповідача на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, рішення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію представника позивача, яка викладена у його заяві про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14 січня 2020 року між ТОВ НВФ Україна , в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (надалі іменується Позикодавець ), з одного боку, та працівником Позикодавця ОСОБА_1 (надалі іменується Позичальник ), з іншої сторони, попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, свідомо та розумно, без впливу, обману, помилки, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, розуміючи значення своїх дій та їх правові й фактичні наслідки, уклали Договір позики №1 (надалі - Договір) (а.с.6-8).

Згідно п.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору, розмір позики за договором становить 160 000 гривень 00 копійок. Позика за цим договором є поворотною та безпроцентною. Проценти за позикою не нараховуються та не сплачуються.

Згідно п.3.1 Договору, позикодавець надає позику протягом 3 календарних днів із моменту підписання договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, позика надається в готівковій формі за видатковим касовим ордером або шляхом переведення на картковий рахунок позичальника для виплати заробітної плати позикодавцем, якщо інший поточний рахунок позичальника не вказано в реквізитах даного договору.

Згідно п.3.3 Договору, позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту передання грошей, що підтверджує оформлений належним чином видатковий касовий ордер або платіжне доручення на перерахування коштів з поточного рахунку та виписка банку в залежності від форми надання позики.

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Договору, сторони домовилися, що позичальник поверне позику протягом 25 календарних місяців, щомісячними рівними частинами у розмірі 6400 гривень 00 копійок. Позичальник сплачує щомісячні платежі до кінця кожного календарного місяця, починаючи з наступного за місяцем видачі позики, та зобов`язаний повернути всю позику до 14 лютого 2022 року.

Згідно п.5.1 та п.5.2 Договору, позика повертається в готівковій формі в касу позикодавця з оформленням прибуткового касового ордера або шляхом відрахування позикодавцем вказаних сум із заробітної плати позичальника, або шляхом внесення позичальником готівкових коштів на рахунок позикодавця через банківську установу. Позика вважається повернутою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві всієї суми позики, визначеної в п.2.1 договору, що підтверджують оформлені належним чином прибуткові ордери або виписка банку про зарахування коштів на поточний рахунок (у позикодавця) та квитанції банку (у позивальника) в залежності від форми повернення позики.

Відповідно до п.5.3 Договору, у випадку звільнення позичальника з роботи (незалежно від причин звільнення), тобто у випадку припинення трудових правовідносин між позичальником та позикодавцем, до моменту повернення всієї суми позики, наданої позичальникові відповідно до договору, сума позики підлягає обов`язковому поверненню позичальником негайно протягом 5 календарних днів із дня звільнення позичальника в порядку, установленому п.5.2 договору.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_5 , як на підставу для відмови у задоволенні позову, вказує, що Договір підписаний посадовою особою, а саме - директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3, який не мав на це достатніх повноважень.

Так, наказом генерального директора ТОВ НВФ Урожай від 05 січня 2018 року №05/01-2К Про призначення ОСОБА_3 вирішено призначити ОСОБА_3 з 09 січня 2018 року на посаду директора ТОВ НВФ Урожай з посадовим окладом згідно з штатним розписом у порядку переведення з ТОВ Агро-С (а.с.14).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 січня 2018 року, від імені ТОВ НВФ Урожай має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у тому числі підписувати договори ОСОБА_2 (без обмежень), ОСОБА_3 (відповідно до Статуту) (а.с.13).

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ НВФ Урожай , затвердженого протоколом загальними зборами учасників ТОВ НВФ Урожай №9 від 13 вересня 2018 року (надалі - Статут), ТОВ НВФ Урожай створене на підставі чинного законодавства України. Товариство не використовує у своїй господарській діяльності печатку, інформація щодо розміру статутного капіталу товариства, його учасників та розміру їх часток у статутному капіталі міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.15-16).

Згідно п.3.1 Статуту, вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до п.3.2 Статуту, виконавчим органом товариства є дирекція, до її складу входять генеральний директор та директор, які обираються та відкликаються загальними зборами.

Згідно п.4.9 Статуту, директор не має права на вчинення наступних правочинів без попереднього погодження загальними зборами товариства, зокрема, будь-які правочини, пов`язані із залученням/наданням фінансування, включаючи, але не обмежуючись, депозитні договори, кредитні договори, договори позички, позички, договори лізингу.

Відповідно до п.5.2 Статуту, категорія права підпису - повноваження, що надаються фізичним та/або юридичним особам щодо представлення інтересів товариства та підписання договорів, правочинів, супровідних документів до них (акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, акти надання послуг, рахунки-фактури тощо), листів, довідок, повідомлень та інших письмових документів від імені товариства, які є підставою виникнення, зміни та припинення цивільних та інших правовідносин.

Згідно п.5.3 Статуту, види категорій права підпису - класифікація повноважень, які надаються фізичним та/або юридичним особам, залежно від визначеної товариством грошової суми, напрямку діяльності товариства та/або займаної посади.

Відповідно до п.5.6 Статуту, особи, яким присвоєно категорію, не мають права на вчинення наступних правочинів без попереднього погодження учасниками товариства, зокрема, будь-які правочини, пов`язані із залученням/наданням фінансування, включаючи, але не обмежуючись, депозитні договори, кредитні договори, договори позички, позички, договори лізингу.

Як вбачається з протоколу №21 загальних зборів учасників ТОВ НВФ Урожай від 05 грудня 2019 року, зборами прийнято рішення провести класифікацію повноважень осіб, які мають право діяти від імені товариства та/або усіх його філій, відокремлених підрозділів щодо підписання договорів та інших документів, правочинів, супровідних документів до них (акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, акти надання послуг, рахунки-фактури тощо), листів, довідок, повідомлень та інших письмових документів від імені товариства, які є підставою виникнення, зміни та припинення цивільних та інших правовідносин, а також представляти інтересів товариства та/або усіх його філій, відокремлених підрозділів у правовідносинах із третіми особами (фізичними особами, юридичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо), створивши відповідні групи/категорії права підпису. Обсяг повноважень осіб відповідного виду категорії права підпису наведено у додатку до даного протоколу. При зміні обсягу повноважень представника/представників, загальні збори учасників вносять зміни у діючу редакцію додатку до протоколу або приймають додаток до протоколу у новій редакції.

Категорії права підпису присвоюються на підставі Статуту товариства та цього рішення без видачі довіреності. Представництво виникає на підставі цього рішення (актів органу юридичної особи, як це встановлено актами цивільного законодавства). Особи, яким присвоєна відповідна категорія права підпису діють без довіреності та мають право передоручати свої повноваження третім особам на підставі довіреності.

Категорії права підписів є загальнодоступними для третіх осіб і публікуються на веб-ресурсі, що є офіційним засобом комунікації між товариством та третіми особами, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Обсяг повноважень осіб, визначний у додатку є виключним.

Особи, яким присвоєно категорію права підпису (окрім категорії А) не мають права на вчинення наступних правочинів (без попереднього погодження учасниками товариства), зокрема, будь-які правочини, пов`язані з залученням/наданням фінансування, включаючи, але не обмежуючись: депозитні договори, кредитні договори, договори позики, позички, договори лізингу (а.с.48-49).

Відповідно до додатку до протоколу загальних зборів ТОВ НВФ Урожай №21 від 05 грудня 2019 року, ОСОБА_3 присвоєно категорію права підпису Д та наділено наступними повноваженнями щодо придбання та відчуження товарів, робіт, послуг на суму 20 000 000 гривень, а саме: підписання правочинів/документів в межах визначеної суми, підписання документів в межах укладеного правочину, включаючи, але не обмежуючись: сертифікати, листи, повідомлення, запити на отримання згоди, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти звірки розрахунків, специфікації, інвойси, проформи-інвойси та інші документи; засвідчення копій документів, в тому числі повноважень згідно Статуту (а.с.50-55).

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що директор ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями на укладення з ОСОБА_5 . Договору без попереднього його погодження загальними зборами учасників ТОВ НВФ Урожай .

Доказів, попереднього погодження директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 укладення договору позики між ТОВ НВФ Урожай та відповідачем ОСОБА_1 з загальними зборами учасників ТОВ НВФ Урожай , матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Отже, директор ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3, діючи від імені ТОВ НВФ Урожай та укладаючи Договір з відповідачем ОСОБА_1 , перевищив надані йому Статутом та рішенням загальних зборів учасників ТОВ НВФ Урожай , яке оформлене протоколом загальних зборів учасників №21 від 05 грудня 2019 року та додатком до нього, повноваження.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.92 ЦК України, у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №668/13907/13-ц зазначила, що з огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період Ті чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі №6-72цс17.

Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій. які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/1163/17, від 25 квітня 2018 року у справі №910/9915/17, від 10 квітня 2018 року у справі №910/11079/17.

Разом із тим, обставини справи, навпаки свідчать про реальність наміру на укладення договору та його виконання. Сума позики, передбачена Договором, у розмірі 160 000 гривень 00 копійок була перерахована на підставі платіжного доручення позивача ТОВ НВФ Урожай на рахунок відповідача ОСОБА_1 17 січня 2020 року, тобто фактично Договір було укладено через 3 дні з моменту його підписання сторонами, яке відбулося 14 січня 2020 року, що надавало позивачу ТОВ НВФ Урожай час на відмову від укладення договору у разі, якщо б він заперечував проти його укладення.

Після перерахунку суми позики, позивач ТОВ НВФ Урожай переказані кошти не намагався повернув, шляхом звернення до відповідного банку та відповідача ОСОБА_1 , як помилково переказі, та вираховував з заробітної плати відповідача, як це передбаченого п.4.1 Договором, кошти як щомісячний платіж, направлений на повернення коштів.

Тобто перерахуванням суми позики на рахунок відповідача, не зверненням до відповідного банку та відповідача з метою повернення їх як безпідставно перерахованих, вираховуючи з заробітної плати відповідача, як це передбаченого п.4.1 Договором, кошти як щомісячний платіж, направлений на повернення коштів, позивачем було вчинено дії, які беззаперечно, враховуючи специфіку правовідносин позики, свідчать про схвалення ним та прийняття до виконання укладеного Договору.

Таким чином, Договір було прийнято позивачем до виконання і жодних заперечень щодо його укладення від часу укладення і до моменту розгляду даної справи по суті, тобто більше двох років, позивачем не висловлювалося.

Крім того, про прийняття позивачем ТОВ НВФ Урожай Договору до виконання, як це передбачено ч.1 ст.241 ЦК України, відсутність дрказів про намагання позивача розірвати договір чи визнати його недійсним в судовому порядку з часу його укладання, підтверджує схвалення оспорюваного правочину відповідачем протягом тривалого часу.

У постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 зазначено, що правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії позивача ТОВ НВФ Урожай з виконання Договору (перерахування коштів на рахунок позичальника та прийняття часткової оплати від позичальника за Договорам) дають підстави вважати правочин схваленим особою, від імені якої його було укладеного представником, у даному випадку директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі №760/8121/16-ц зазначено, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи у випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність.

При цьому, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 на час укладення Договору перебував у трудових відносинах з позивачем ТОВ НВФ Урожай та перебував на посаді начальника відділу охорони праці та екології, та приймаючи до уваги, що інформація щодо категорій права підписів є загальнодоступними для третіх осіб і публікуються на веб-ресурсі за відповідним посиланням, що є офіційним засобом комунікації між товариством та третіми особами, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, за всіма обставинами відповідач ОСОБА_1 не міг не знати про обмеження повноважень директора ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ НВФ Укрожай , зокрема щодо відсутності відповідних повноважень на укладення договору позики, внаслідок чого обмеження повноважень директора ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 щодо представництва позивача ТОВ НВФ Урожай при укладенні Договору набуло юридичної сили для відповідача ОСОБА_1 .

Отже, доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що Договір підписаний посадовою особою, а саме - директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3, який не мав на це достатніх повноважень, не є підставою для відмови у задоволенні позову, а його звернення до суду з позовною заявою про визнання Договору недійсним, яка обґрунтована виключно обставинами, що є ідентичними обставинам, які зазначені у відзиві на позовну заяву у даній справі, відтак також підлягають встановленню в межах даної справи, жодного значення для правильного вирішення спору у даній справі не має.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_5 , які зазначені у запереченнях на відзив про те, що Договір є неукладений, оскільки не підписаний генеральним директора ТОВ НВФ Урожай , так як під час судового розгляду встановлено, що Договір від імені позивача підписаний директором ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3, який не мав на це повноважень, тобто з перевищенням повноважень, а також відповідачем ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків..

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з платіжного доручення №1098210001 від 17 січня 2020 року, яка в цей же день отриманий АТ Укрсиббанк , ТОВ НВФ Урожай здійснив переказ коштів у сумі 160 000 гривень 00 копійок на рахунок ОСОБА_1 , а саме на карту НОМЕР_1 , на підставі договору №1 від 14 січня 2020 року (а.с.10, 88).

Відповідно до довідки №65-5-05-32/240, виданої начальником відділення №466 Черкаського РУ АТ Укрсиббанк 05 травня 2020 року, банк підтверджує, що 17 січня 2020 року платіжне доручення №1098210001 від 17 січня 2020 року на суму 160 000 гривень 00 копійок з призначенням платежу: На карту НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , за займи співробітникам, згідно договору №1 від 14 січня 2020 року, виконано, кошти відправнику не поверталися на розрахунковий рахунок.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Таким чином, вищевказане платіжне доручення є належним доказом перерахунку ТОВ НВФ Урожай на рахунок відповідача ОСОБА_1 коштів у сумі 160 000 гривень 00 копійок, на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

З врахуванням викладеного, доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів передачі грошових коштів за Договором є безпідставними.

При цьому, згідно п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Однак, доказів на спростування доводів позивача, які підтверджені відповідними належними та допустимими доказами, щодо переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 , на підставі Договору, та отримання їх, зокрема, виписки з особового рахунку, останнім не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з розрахункових листків ОСОБА_1 за січень, лютий та березень 2020 року, з його заробітної плати утримано на погашення позики: у січні 2020 рок - 6400 гривень 00 копійок, у лютому 2020 року - 6400 гривень 00 копійок, у березні 2020 року - 5196 гривень 62 копійки, тобто у сумах (з врахуванням звільнення відповідача з займаної посади у березні 2020 року), які передбачені Договором, як щомісячний платіж, направлений на повернення позики (а.с.87).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які свідчать про вчинення ним дій, направлений на оспорення утримання позивачем вищевказаних сум.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що під час отримання грошових коштів на рахунок одержувач не може бачити призначення платежу, яке зазначене в платіжному дорученні, а тому після отримання грошових коштів на рахунок неможливо чітко встановити чи це є заробітна плата, річна премія, допомога на оздоровлення, відпускні чи інше, оскільки відповідачем не надано доказів отримання ним у січні 2020 року заробітної плати, річної премії, допомоги на оздоровлення та відпускних у сумі 160 000 гривень 00 копійок, та виписки з його особового рахунку, на який було зараховано кошти за Договором, а також спростовуються його розрахунковим листом за січень 2020 року, відповідно до якого, заробітна плата відповідача, без вирахувань утримань, склала 33577 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Доказів оспорення відповідачем ОСОБА_1 . Договору з підстав, передбачених ч.1 ст.1051 ЦК України, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ НВФ Урожай належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов`язання, передбачені Договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 у позику кошти у сумі 160 000 гривень 00 копійок, а останній отримав таку позику.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Наказом директора ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_3 від 12 березня 2020 року №12/03-5К Про звільнення ОСОБА_1 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони праці та екології ТОВ НВФ Урожай 12 березня 2020 року за прогули без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.11).

Таким чином, з врахуванням положень п.5.3 Договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути позивачу ТОВ НВФ Урожай негайно протягом 5 календарних днів із дня його звільнення, тобто до 17 березня 2020 року, суму позики в порядку, установленому п.5.2 Договору, тобто фактично передати ТОВ НВФ Урожай всю суму позики, що б підтверджувалося оформленими належним чином прибутковими касовими ордерами або виписками банку про зарахування коштів на поточний рахунок (у позивача) та квитанціями банку (у відповідача) в залежності від форми повернення позики.

За вказаних обставин доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що строк повернення позики, передбачений п.4.2 Договору, на момент звернення до суду не настав, є безпідставними, оскільки внаслідок припинення його трудових правовідносин з позивачем ТОВ НВФ Урожай до строку повернення всієї суми позики застосовуються положення п.5.3 Договору.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, у справі №703/1124/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВФ Урожай про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано наказ, виданий ТОВ НВФ Урожай від 12 березня 2020 року №12/03-2К про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді догани; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.127-133).

Згідно п.1 ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахункових листків ОСОБА_1 за січень, лютий та березень 2020 року, з його заробітної плати утримано на погашення позики загальну суму у розмірі 17996 гривень 62 копійки (а.с.87).

З врахуванням відомостей, які зазначені у вищевказаних розрахункових листах, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , в зв`язку з припиненням трудових правовідносин з позивачем ТОВ НВФ Урожай , зобов`язаний був повернути останньому в період з 13 березня 2020 року по 17 березня 2020 року включно суму позики за Договором, яка становить 142 003 гривні 38 копійок (160 000 гривень 00 копійок (загальна сума позики за Договором) відняти 17996 гривень 62 копійок (повернута сума позики за Договором у січні, лютому та березні 2020 року).

Відповідно до бухгалтерської довідки, складеної головним бухгалтером ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_4 18 березня 2020 року, станом на 18 березня 2020 року заборгованість перед підприємством ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , за договором позики №1 від 14 січня 2020 року становить 142 003 гривні 38 копійок (а.с.9).

При цьому, сам по собі факт відсутності у вищевказаній бухгалтерській довідці обов`язкових реквізитів, як на цьому наполягає відповідач ОСОБА_1 , не свідчить про недостовірність викладеної в ній інформації щодо стану заборгованості відповідача за Договором.

Крім того, згідно бухгалтерської довідки №2-04 від 04 травня 2020 року ТОВ НВФ Урожай , останнім підтверджено зазначену у вищевказаній бухгалтерській довідці заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором станом на 18 березня 2020 року, та здійснено її фактичний розрахунок (а.с.85).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, передбачених п.5.2 Договору, виконання або часткового виконання ним своїх зобов`язань за Договором як в період з 13 березня 2020 року по 17 березня 2020 року, так і у період з 18 березня 2020 року до розгляду даної справи по суті.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ НВФ Урожай є обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №1295260145 від 20 березня 2020 року, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у сумі 2130 гривень 05 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2130 гривень 05 копійок.

Керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай адреса: 19421, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Корнилівка, вул. Шкільна, буд.4, код ЄДРПОУ 31860551, заборгованість договором №1 від 14 січня 2020 року у сумі 142 003 (сто сорок дві тисячі три) гривні 38 (тридцять вісім) копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2130 (дві тисячі сто тридцять) гривень 05 (п`ять) копійок, а всього - 144 133 (сто сорок чотири тисячі сто тридцять три) гривні 43 (сорок три) копійки.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай адреса: 19421, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Корнилівка, вул. Шкільна, буд.4, код ЄДРПОУ 31860551.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 31 січня 2022 року.

Головуючий Т.В. Ігнатенко

Дата ухвалення рішення25.01.2022
Оприлюднено01.02.2022

Судовий реєстр по справі —703/985/20

Рішення від 25.01.2022

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Рішення від 25.01.2022

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 21.12.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 16.11.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 16.11.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 05.10.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 05.10.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 05.10.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 21.07.2021

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Ігнатенко Т. В.

Ухвала від 08.07.2020

Цивільне

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Кирилюк Н. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні