Постанова

від 27.01.2022 по справі 400/4112/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4112/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, прийняте у складі суду судді Гордієнко Т.О. в місті Миколаїв, по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - Позивач, ГУ ДПС у Миколаївській області, Контролюючий орган) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб за 2019-2020 роки у загальному розмірі 198 827, 72 грн..

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що за Відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в сумі 99 122, 93 грн.; в іншій частині - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення судом розміру суми податку, який підлягає стягненню, оскільки визначена до сплати сума податкового зобов`язання у розмірі 99 122, 93 грн. нарахована за 2019 рік та ця сума не відповідає умовам Договору оренди землі від 12.04.2005 року за № 040500700172 (із змінами 2011 року), так як обчислена неправильно, без додержання норм законодавства України.

При обрахуванні суми податкового зобов`язання за 2019 рік коефіцієнти Контролюючим органом застосовувалися починаючи з 2011 року. Зважаючи на те, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у 2011, 2012, 2013, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках дорівнювали одиниці, Позивач застосував коефіцієнти за 2014 та 2015 роки, а саме: 1, 249 та 1,2 відповідно. З урахуванням цих коефіцієнтів, на думку скаржника, сума податкового зобов`язання повинна була становити 56 448, 13 грн., а не 99 122, 93 грн., як це вказано в податковому повідомленні-рішенні (далі - ППР) № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року. Отже, був застосований ще один коефіцієнт, а саме 1,756 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року. Але застосування коефіцієнту 1,756 ніяким чином не узгоджується з чинним законодавством, оскільки застосування такого коефіцієнта не передбачено нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Отже, неправомірно нарахована, внаслідок застосування коефіцієнту 1,756, надлишкова сума податкового зобов`язання становить 42 674, 80 грн. (99 122, 93 грн. - 56 448, 13 грн.), яка, на думку апелянта, не може підлягати стягненню, так як вказана сума зобов`язання визначена з порушенням вимог законодавства.

Крім цього, сторона зазначає, що оренду плату за землю за 2019 рік було сплачено в сумі 56 500 грн., про що є в матеріалах справи копія відповідної квитанції, тобто із заявленої до стягнення суми податкового зобов`язання у сумі 99 122,93 грн. Відповідачем сплачено 56 500 грн., решта становить 42 622, 93 грн., що майже відповідає неправомірно нарахованій сумі податкового зобов`язання внаслідок застосування коефіцієнту 1, 756.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, 12.04.2005 року, на виконання розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) від 11.04.2005 року за № 216, між Березанською РДА та громадянином ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 120,64 га ріллі, кадастровий номер 4820983200:05:000:0161, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 967 185, 81 грн., який зареєстрований за № 040500700172 (далі - Договір оренди). Термін дії Договору оренди 49 років. Орендна плата за земельну ділянку була визначена у сумі 11 501, 82 грн. за рік відповідно до розрахунку, проведеного управлінням економіки райдержадміністрації та затвердженого розпорядженням голови РДА від 11.04.2005 року за № 217.

В подальшому, 14.06.2006 року між ОСОБА_1 (далі - суборендодавець) та Фермерським господарством Тихон (далі - суборендар) укладено Договір суборенди землі, відповідно до якого Суборендодавець, відповідно до Договору оренди землі від 20.04.2005 року, укладеного між ним і Березанською РДА надає, а Суборендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності (запасу) в межах території Матіясівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Договір суборенди землі). В суборенду передається земельна ділянка площею 120,64 га ріллі із земель державної власності. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 967 185, 81 грн..

15.08.2011 року, на виконання розпорядження Березанської РДА від 14.02.2011 року за № 71, Березанською РДА та громадянином ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 року № 040500700172, зареєстрованої у відділі ДЗК у Березанському районі 24.11.2011 року за № 48209000400560, якою, у зв`язку із змінами щодо суми сплати орендної плати за землю, що вноситься орендарем, викладено пункт 7 Договору оренди земельної ділянки у наступній редакції:

- розмір орендної плати був встановлений у розмірі 37 662, 22 грн. за рік відповідно до розрахунку, проведеного управлінням економіки райдержадміністрації та затвердженого розпорядженням голови РДА від 14.02.2011 року за № 71. Усі інші умови договору оренди від 12.04.2005 року за № 040500700172 залишаються без змін.

В свою чергу, як вбачається з розпорядження Березанської РДА від 14.02.2011 року за № 71, орендна плата визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за землю, за останнім виник борг, який станом на 01.09.2020 року згідно довідки ГУ ДПС у Миколаївській області про розрахунки з бюджетом становить у загальному розмірі 198 827, 72 грн., з яких:

- 99 122, 93 грн. нарахованих на підставі ППР № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року за платежем орендної плати з фізичних осіб, та з урахуванням переплати в сумі 8 655, 02 грн., сума до сплати становить 90 467, 91 грн.;

- 99 122, 93 грн. нарахованих на підставі ППР № 78605-5306-1407від 25.05.2020 року за платежем орендної плати з фізичних осіб;

- 9 236, 88 грн. нарахованої пені.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення надсилалися ОСОБА_1 та були отримані останнім, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.07.2020 року Контролюючим органом було складено податкову вимогу до ОСОБА_1 форми Ф за № 88800-53 щодо сплати податкового боргу в сумі 146 967, 91 грн., який виник станом на 22.07.2020 року, відповідно до підпункту 59.1 статті 59 ПК України, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка була отримана ОСОБА_1 - 30.07.2020 року.

Між тим, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 400/3455/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.05.2020 року № 78605-5306-1407.

Невиконання з боку ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки стало підставою для звернення ГУ ДПС у Миколаївській області до суду з вказаним позовом про стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте задовольнив їх частково та стягнув з Відповідача податковий борг в сумі 99 704, 79 грн. у зв`язку із скасуванням судовим рішенням, яке набрало законної сили, податкового повідомлення-рішення від 25.05.2020 року № 78605-5306-1407, яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 99 122, 93 грн..

В свою чергу, в межах цієї справи, Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції саме в частині задоволення позовних вимог.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, справа та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судовою колегією в апеляційному порядку саме в частині задоволення позовних вимог Позивача.

Отже, переглядом перегляду в суді апеляційної інстанції є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача податкового боргу в сумі 99 704, 79 грн., який виник на підставі ППР № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року за платежем орендної плати з фізичних осіб на суму 99 122, 93 грн., а також пені в сумі 9 236, 88 грн., із урахуванням переплати в сумі 8 655, 02 грн.

В свою чергу, доводи апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, зводяться на невірному обчислені судом першої інстанції розміру суми податку, який підлягає стягненню в якості орендної плати за 2019 рік за користування земельною ділянкою, нарахованих Контролюючим органом на підставі ППР № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття Контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Питання правомірності нарахованих Контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки ППР суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відтак, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена Контролюючим органом у ППР статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.

Саме така правова позиція щодо предмету доказування у подібних взаємовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 року по справі № 813/2092/15.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Так, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 Конституції України).

Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

За приписами абзаців 1 та 2 пункту 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Положеннями п.п. 288.2, 288.3 та 288.4 ст. 288 ПК України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (абзац 1 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України).

Як визначено пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (абзац 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України).

Абзацом 1 пункту 287.5 статті 287 ПК України встановлено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Положеннями абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

За приписами п. 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України встановлено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

Водночас, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 06.02.2018 року по справі № 826/12162/17, від 20.11.2018 року по справі № 804/7638/16 та від 04.12.2018 року по справі № 806/4015/15.

Як встановлено колегією суддів, податковий борг зі сплати орендної плати за землю в сумі в сумі 99 704, 79 грн. виник у ОСОБА_1 на підставі ППР № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року на суму 99 122, 93 грн. та нарахованої пені згідно ст. 129 ПК України на суму 9 236, 88 грн.. Враховуючи наявну переплату в сумі 8 655, 02 грн., залишок непогашеного боргу склав - 99 704, 79 грн. ((99 122, 93 грн. + 9 236, 88 грн.) - 8 655, 02 грн. = 99 704, 79 грн.).

Разом з тим, факт неналежного виконання з боку ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою підтверджується інтегрованою карткою платника податків за період з 31.12.2017 року по 31.28.2020 року, а також довідкою ГУ ДПС у Миколаївській області про розрахунки з бюджетом від 01.09.2020 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що заборгованість Відповідача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 99 704, 79 грн., яка заявлена до стягнення за цим позовом, виникла в результаті несплати грошових зобов`язань, визначених на підставі відповідного ППР.

З метою погашення податкового боргу Контролюючим органом було виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу форми Ф за № 88800-53 від 23.07.2020 року, яка була отримана останнім 30.07.2020 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п. 87.9 ст. 87 ПК України).

Абзацом 1 пункту 95.3. статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПК України).

Таким чином, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у податковій служби для стягнення сум боргу існує 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу. Положення наведених вище норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Податкове повідомлення-рішення № 6062424-5306-1407 від 27.05.2019 року на суму 99 122, 93 грн. не оскаржено та не скасовано, а отже є чинним, тому сума податкового боргу зі сплати орендної плати за землю, що сплачуються фізичними особами, у загальному розмірі 99 122, 93 грн., яка ним визначена, є узгодженою з платником податків.

Також, колегія суддів приймає до уваги наведений Позивачем розрахунок пені за несплату орендної плати за землю, що сплачуються фізичними особами у загальному розмірі 9 236, 88 грн., вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

З огляду на наявну переплату з орендної плати за землю з боку ОСОБА_1 в сумі 8 655, 02 грн., залишок непогашеного боргу складає - 99 704, 79 грн., виходячи з наступного розрахунку: ((99 122, 93 грн. + 9 236, 88 грн.) - 8 655, 02 грн. = 99 704, 79 грн.).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували припинення з боку ОСОБА_1 податкового обов`язку внаслідок самостійного перерахування платником податків коштів до бюджету у спірній сумі.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду визначеною у постановах від 24.04.2020 року по справі № 818/263/16, від 10.04.2020 року по справі № 813/7758/14, від 21.11.2019 року по справі № 821/1126/16, 09.10.2019 року по справі № 803/1101/15-а.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки останні фактично зводяться на незгоді Відповідача із нарахованими сумами, проте в даному випадку предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки ППР суб`єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі

Більш того, абзацом 10 пункту 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення Відповідача до Позивача із заявою про проведення перерахунку суми податку внаслідок невірного обрахунку суми зі сплати орендної плати за оренду землі за 2019 рік із застосуванням коефіцієнту 1,756 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року.

До того ж, під час перегляду справи в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено порушення з боку Контролюючого органу процедури стягнення податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ГУ ДПС у Миколаївській області вірно визначено суму податкового боргу, додержано процедуру узгодження сум несплачених зобов`язань, податковий борг є узгодженим, у зв`язку з чим підлягає стягненню у встановлений ПК України спосіб, тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача податкового боргу в сумі 99 704, 79 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідних висновків дійшов й суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, проте в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення з Відповідача в дохід держави податкового боргу в сумі 99 122, 93 грн., отже має місце невідповідність висновків, до яких дійшов суд у мотивувальній частині свого рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Враховуючи викладене та те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення правильно визначено суму податкового боргу, яка підлягає до стягненню в судовому порядку, а саме в сумі 99 704, 79 грн., але в резолютивній частині рішення помилкового зазначено іншу суму, а саме - 99 122, 93 грн., колегія суддів вважає необхідним, відповідно до ст.ст. 315, 317 КАС України, змінити резолютивну частину судового рішення шляхом її викладення в новій редакції, а в іншій частині рішення слід залишити без змін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінні в частині його резолютивної частини шляхом викладення її в новій редакції, в іншій частині рішення залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - змінити в резолютивній його частині шляхом викладення її в наступній редакції:

Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави податковий борг в сумі 99 704, 79 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот чотири) гривні 79 коп..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. .

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець

Суддя: Л.Є. Зуєва