Постанова

від 11.01.2022 по справі 640/1355/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1355/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Васильчук С.С., представника відповідачів Боднарчука Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян Текстиль-Трейд до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

21.01.2021 Підприємство об`єднання громадян Текстиль-Трейд звернулось до суду з позовом, який уточнювався, до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 13.11.2020 року №32495/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2020 року №0002430402 та №0002420402, від 03 вересня 2020 року №0002490402 та №0002480402, від 06 жовтня 2020 року №0033340402, прийнятих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2021 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року №0002430402 та №0002420402, від 03 вересня 2020 року №0002490402 та №0002480402, від 06 жовтня 2020 року №0033340402. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що податковим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки первинних документів, також не заперечується їх обсяг, внаслідок чого визнав їх належними, достатніми та допустимими доказами на підтвердження позиції позивача.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, та суперечать нормам матеріального права.

Апелянт наголосив, що документальними позаплановими виїзними перевірками позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, і зазначене порушення виникло у зв`язку із не підтвердженням під час проведення перевірки здійснення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Вестнант , Товариством з обмеженою відповідальністю Тенерифо , Товариством з обмеженою відповідальністю Сабтехпром та Товариством з обмеженою відповідальністю Рутекс-М , у яких встановлено відсутність джерела походження товару по ланцюгу за квітень-травень 2020 року та відсутність основних фондів, що свідчить про відсутність у контрагентів можливості здійснювати фактичні товарні операції з позивачем.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким погоджується з висновками суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі через порушення відносно позивача справи про банкрутство було розглянуто у судовому засіданні про що постановлено протокольну ухвалу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства об`єднання громадян Текстиль Трейд з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ па поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 14 липня 2020 року №355/10-36-04-02/42396722 (т.1 а.с.40).

Не погоджуючись з його висновками Підприємство подало заперечення. За результатом розгляду заперечень було прийнято рішення провести позапланову перевірку з питань, що стали предметом оскарження, за наслідком якої контролюючим органом складено Акт перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722 (т.1 а.с.81).

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ Текстиль Трейд пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за період квітень 2020 року на суму ПДВ 986 570 грн.; вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - завищення податкового кредиту у податковій декларації за квітень 2020 року на суму 4424536,89 гри., у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) у сумі 4424536,89 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03 вересня 2020 року №0002490402 про відмову в бюджетному відшкодуванні за квітень 2020 на суму 986 570 грн.; від 03 вересня 2020 року №0002490402 про зменшення від`ємного значення ПДВ за квітень 2020 на суму 4 424 536,89 грн. (т.1 а.с.134, 135).

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх до Державної податкової служби України, яка 13.11.2020 року прийняла рішення №32495/6/99-00- 06-02-03-06 про результати розгляду скарги, яким відмовила у задоволенні скарги (т.1 а.с.147).

Крім цього, Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОГ Текстиль Трейд з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку па додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2020 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення та від`ємного значення за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722 (т.1 а.с.159).

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ Текстиль Трейд пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині правомірності декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку по податковій декларації за травень 2020 року та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) та у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України відмовлено в наданні бюджетного відшкодування по декларації за травень 2020 року на суму ПДВ 1358388 грн. та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21), у сумі ПДВ 72216,66 гри.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками, подав заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722 залишено без змін (т.1 а.с. 175).

27.08.2020 відповідачем було прийнято рішення №0002430402 про зменшення від`ємного значення ПДВ за травень 2020 на суму 72 216,66 грн. та №0002420402 про відмову в бюджетному відшкодуванні за травень 2020 на суму 703296 грн. (т.1 а.с. 184, 187).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, проте Рішенням Державної податкової служби України від 11 листопада 2020 року №32304/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги було відмовлено, а висновки Акту перевірки залишені без змін (т.1 а.с.186, 197).

Також Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОГ ТЕКСТИЛЬ ТРЕЙД з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2020 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ та від`ємного значення за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396722 (т.1 а.с.216).

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ ТЕКСТИЛЬ ТРЕЙД пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за період червень 2020 року на суму ПДВ 260064 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396722 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року №0033340402, яким платнику податків відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за червень 2020 в розмірі 260 064 грн (т.1 а.с.238).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку і Рішенням Державної податкової служби України від 10 грудня 2020 року №34796/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги відмовлено, а висновки акту перевірки залишені без змін (т.1 а.с.202).

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

гідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (пп 200.7.1, 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Водночас, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 9 Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Також аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Матеріалами справи підтверджено, що висновки відповідача (зроблені під час перевірки і відображені в акті перевірки) щодо нереальності господарської операції позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Вестнант , Товариством з обмеженою відповідальністю Тенерифо , Товариством з обмеженою відповідальністю Сабтехпром та Товариством з обмеженою відповідальністю Рутекс-М ґрунтуються на лише на податковій інформації, зокрема те, що підприємства не мали змоги поставити продукцію та послуги у об`ємах, визначених у первинних документах, оскільки по ланцюгу походження товару у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Вестнант , Товариства з обмеженою відповідальністю Тенерифо , Товариства з обмеженою відповідальністю Сабтехпром та Товариства з обмеженою відповідальністю Рутекс-М відсутня можливість у реалізації такої продукції.

Проте, такий висновок податкового органу спростовується матеріалами справи, які ретельно були досліджені судом першої інстанції.

Зокрема, реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, якими є первинна документація, і до яких у відповідача під час складення акту перевірки не було зауважень.

Так судом було досліджено договір укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Вестнант (Постачальник) від 03.03.2020 №143-11 про купівлю-продаж: взуття вживане I, II, ІІІ категорії, second hand, інші вживані речі.

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивач надав наступні документи: видаткові накладні від 03.04.2020 №РН-0400006, від 03.04.2020 №РН-0400007, від 03.04,2020 №14-1-0400008, від 03.04.2020 №РІ 1-0400009, від 06.04.2020 №РН- 0400010, від 06.04.2020 №РИ-0400011, від 06.04.2020 №РІ1-0400012, від 06.04.2020 №Р11-0400013; податкові накладні які зареєстровані в ЄРПН, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, оборотно-сальдову відомість.

Крім того, вантажно-митними деклараціями підтверджується факт імпорту товару вказаним контрагентом, який у подальшому був реалізований позивачу.

Також, позивачем 01.04.2015 укладався договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Тенерифо про купівлі вживаного одягу, взуття, речей.

На виконання умов цього договору позивач надав наступні документи: видаткові накладні, зареєстровані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківську виписку, оборотно-caльдову відомість.

Також позивачем був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Рутекс-М (Орендодавець) договір суборенди швейного цеху №0111 від 01.12.2019, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове виробниче приміщення (швейний цех), яке укомплектоване відповідним обладнанням (додаток 1), загальною площею 22.4 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, з усіма необхідними приналежностями та мережами, що забезпечують можливість споживання комунальних послуг.

Передача майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2019. Надання послуг оренди підтверджується актом наданих послуг від 29.05.2020 №17 та виписаною і належним чином зареєстрованою податковою накладною від 26.05.2020 №2. Операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно- сальдовою відомістю.

Доводи контролюючого органу в частині спростування операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Рутекс-М зводяться до того, що дане товариство не подавало окремі звіти (щодо наявності та місцезнаходження основних засобів, майна) до контролюючого органу. З цього приводу слід зазначити, що платник податків не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати іншу діяльність, не заборонену законом, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.

Стосовно посилань контролюючого органу на неможливість підтвердити постачання ТМЦ, оскільки деякі номерні знаки транспортних засобів, вказаних у ТТН не відповідають базі даних МВС, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, згідно з пунктом 1 якого у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується лише операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про допустимість доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними тому, що така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Належними та допустимими доказами є первинна документація підприємства яка повинна перевіряючими під час перевірки аналізуватися з використанням додаткової інформації лише у сукупності.

Аналогічна правова позиція щодо можливості використання податкової інформації була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 820/329/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17 та інших.

Таким чином, в межах спірних правовідносин доводи податкового органу зводяться фактично до використання наявної податкової інформації, а також тверджень про відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових і матеріально-технічних ресурсів, які були спростовані вище. У свою чергу, контролюючим органом не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

Апелянтом не надано відповідних доказів щодо спростування вищевикладеного. Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Отже, висновки податкового органу про нереальність господарської операції спростовуються наданими позивачем документами, внаслідок чого правильними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, висновки суду - обґрунтованими, оскільки позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень, зауваження відповідача щодо правильності оформлення деяких первинних документів не підтверджуть нереальність здійснення господарських операцій, а є лише формальними помилками при оформлені первинної документації.

Також колегія суддів зазначає, що суду не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Так, колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 17.01.2022.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян Текстиль-Трейд до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель