Постанова

від 25.01.2022 по справі 908/3468/13

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 м. Дніпро Справа № 908/3468/13

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 по справі № 908/3468/13 (суддя Черкаський В.І.), повний текст рішення складено 19.03.2021

за позовом: позивача-1 - Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

позивача-2 - Фізичної особи-підприємця Руденка Анатолія Петровича м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

позивача-3 - Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод , м. Запоріжжя

до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод , м. Запоріжжя

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Метизи , м. Запоріжжя

відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжальянс , м. Запоріжжя

про визнання недійсними правочинів та витребування майна,

в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод , -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

19.08.2019 до Господарського суду Запорізької області від фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Руденка Анатолія Петровича надійшла позовна заява про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в якій позивачі, з урахуванням уточнень позовних вимог від 05.11.2020 просять суд:

- підтвердити нікчемність правочину щодо укладання 13.06.2006 між ПАТ Запорізький сталепрокатний завод та ТОВ ТД Метизи договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: адміністративного корпусу літ. Ж (інв. № 221001) загальною площею 153,7 кв.м, спального корпусу літ. А (інв. № 221002) загальною площею 282,3 кв.м, спального корпусу літ. Б (інв. № 221003) загальною площею 284,5, спального корпусу літ. У (інв. № 221004) загальною площею 284,1 кв.м, спального корпусу літ. Г (інв. №221005) загальною площею 239,7 кв.м, спального корпусу літ. Д (інв. № 221006) загальною площею 239,5 кв.м, спального корпусу літ. Е (інв. №221007) загальною площею 238,0 кв.м, гуртожитку літ. М (інв. №221008) загальною площею 88,7 кв.м, гуртожитку літ.П (інв. № 221009) загальною площею 62,8 кв.м, будівлі обслуговуючого персоналу літ.Л (інв. №221010) загальною площею 70,0 кв.м, ізолятору літ. Н (інв. № 221011) загальною площею 145,2 кв.м, їдальні літ. В (інв. № 221012) загальною площею 564,0 кв.м, пральні літ.О (інв.№221013) загальною площею 167,5 кв.м, складу літ. Р (інв. № 221014) загальною площею123,4 кв.м, будівлі сторожа літ. З (інв. № 221016) загальною площею 41,0 кв.м, льодника з овочесховищем літ. К (інв. № 222001) загальною площею 94,2 кв.м, будівлі естради літ.С (інв. № 222010) загальною площею 329,0 кв.м, трансформаторної підстанції літ. И-2 (інв. № 224001) загальною площею 27,0 кв.м, вбиральні інв. № 222006, 222005, 222007, 222011, 222023, парканів № 1,2-6. танцювального майданчику № 8, пожежної водойми № 9, водопроводів № 10,11, замощень 1,11. що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 7,9451 кв.м. (далі - нерухоме майно);

- визнати недійсним правочин, щодо придбання ТОВ Запоріжальянс нерухомого майна;

- витребувати у ТОВ Запоріжальянс на користь ПАТ ЗСЗ вказане нерухоме майно.

Крім того 21.09.2020 до Господарського суду Запорізької області від арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича надійшла позовна заява, в якій він просить суд:

- визнати недійсним правочин, щодо придбання ТОВ Запоріжальянс нерухомого майна;

- витребувати у ТОВ Запоріжальянс на користь ПАТ Запорізький сталепрокатний завод (далі - ПАТ "ЗСЗ") вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 у справі № 908/3468/13 відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Руденка Анатолія Петровича. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ ЗСЗ . Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 23.09.2020 по справі № 908/3468/13.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 у справі № 908/3468/13 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що укладений 13.06.2006 між ПАТ ЗСЗ і ТОВ Метизи договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним не тільки, як такий що спрямований на незаконне заволодіння, знищення майна ПАТ ЗСЗ , з посиланням на суспільні, економічні та соціальні основи держави, але й порушує правовий режим вилученого з обігу об`єкта цивільного права у вигляді дитячого табору.

На думку апелянта, місцевий господарський суд неправильно визначився з тим, що єдиним і обов`язковим доказом вини членів Наглядової ради ПАТ ЗСЗ може бути вирок суду, постановлений в кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що ТОВ ТД Метизи не могло продавати нерухоме майно (будівлі дитячого табору) ТОВ Запоріжальянс без належного оформлення земельної ділянки та передачі права користування землею.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Запоріжальянс просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, оскільки відсутні передбачені чинним законодавством підстави для визнання недійсним правочину щодо придбання ТОВ Запоріжальянс спірного нерухомого майна, адже спірне нерухоме майно придбане на законних підставах (реалізоване на аукціоні, відповідно до затвердженого судом плану санації ТОВ Торговий дім Метизи (далі - ТОВ "ТД "Метизи")).

Доводи апелянта щодо маніпуляцій зі спірним нерухомим майном, яке було предметом продажу з метою отримання прибутків для власних потреб родиною ОСОБА_2 , в ході розгляду справи не підтверджені та судом не встановлені, а тому безпідставними є ці доводи апелянта.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про незаконність укладання Договору між ТОВ ТД Метизи та ТОВ Запоріжальянс і продажу майна на аукціоні.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ПАТ ЗСЗ до розгляду.

Постановою суду від 30.03.2015 процедуру санації ПАТ ЗСЗ (код ЄДРПОУ 00191247) припинено. Припинено повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни. Визнано ПАТ ЗСЗ банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну.

Постановою суду від 26.03.2018 (суддя Черкаський В.І.), постанову Господарського суду Запорізької області № 908/3468/13 від 30.03.2015 скасовано. Припинено повноваження ліквідатора ПАТ ЗСЗ - Нагіх Людмили Костянтинівни. Відновлено процедуру санації ПАТ ЗСЗ та повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни.

Ухвалою суду від 14.04.2020 (суддя Сушко Л.М.) заяву арбітражного керуючого Нагіх Людмили Костянтинівни - задоволено. Відсторонено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну від виконання повноважень керуючого санацією ПАТ ЗСЗ . Керуючим санацією ПАТ ЗСЗ призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Наразі у справі № 908/3468/13 продовжується процедура санації.

На підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2011 у справі № 5/5009/6592/11 місцевим господарським судом установлено, що 13.06.2006 між ВАТ ЗСЗ (продавець) та ТОВ ТД Метизи (покупець) укладено договір купівлі-продажу (надалі за текстом - Договір ) відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно, а саме: інв. № № 221001, 221002, 221003, 221004, 221005, 221006, 221007, 221008, 221009, 221010, 221011, 221012, 221013, 221014, 221016, 222001, 222010, 224001, що знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Ленська, буд. 32, яке розташоване на земельній ділянці площею 7,9451 кв.м., та сплатити за нього визначену за домовленістю сторін суму.

Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 2499647 від 13.06.2006 предмет право чину: реєстраційний № об`єкту у РПВН: 14461333, інв. № № 221001, 221002, 221003, 221004, 221005, 221006, 221007, 221008, 221009, 221010, 221011, 221012, 221013, 221014, 221016, 222001, 222010, 224001, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 32; відчужувач - ВАТ ЗСЗ , код ЄДРПОУ 00191247, набувач - ТОВ ТД Метизи .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.06.2006 № 11050670, реєстраційний № 14461333, тип об`єкта: № № 221001, 221002, 221003, 221004, 221005, 221006, 221007, 221008, 221009, 221010, 221011, 221012, 221013, 221014, 221016, 222001, 222010, 224001, адреса об`єкта: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 32, власником вищеперелічених об`єктів є ТОВ ТД Метизи на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2006.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що Договір підписаний головою правління - генеральним директором ВАТ ЗСЗ ОСОБА_7 з боку продавця, з боку покупця - генеральним директором ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Калініною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2074, нотаріус встановила правоздатність та дієздатність сторін, належність продавцю нерухомого майна (а. с. 127-129 т 76).

Згідно з п. 7.15 Статуту ВАТ ЗСЗ в редакції станом на 15.03.2006 до виключної компетенції Наглядової ради підприємства відноситься прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що перевищує 10 відсотків фінансової вартості активів.

До справи надане рішення Наглядової ради ВАТ ЗСЗ , оформлене протоколом № 10 від 31.05.2006, щодо надання згоди правлінню на продаж майна дитячого оздоровчого табору Романтик , що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32, за ринковою вартістю у сумі 530504,40 грн., в т.ч. ПДВ 88417,40 грн, згідно Акту оцінки станом на 01.04.2006 (а. с. 105 т 76).

Також судом установлено, що зборами учасників ТОВ ТД Метизи прийняте рішення від 01.06.2006 (протокол № 118 від 01.06.2006) придбати у власність нерухоме майно, що належить ВАТ ЗСЗ , що знаходиться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 7,9451 кв.м., ринковою вартістю 530504,40 грн (а. с. 106 т 76).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та Руденко А.П. посилаються на зміст ст. ст. 92, 203, 204, 215, 216 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, вважають, що правочин - договір купівлі-продажу від 13.06.2006, укладений між ВАТ ЗСЗ (правонаступником якого є ПАТ ЗСЗ ) та ТОВ ТД Метизи (далі - договір), порушує публічний порядок, та є нікчемним.

Також посилаються на ст. 10 Закону України Про господарські товариства , ст. 25 Закону України Про акціонерні товариства , вважають, що укладання зазначеного Договору порушує права акціонера ОСОБА_1 передбачених чинним законодавством та статутом боржника.

Зазначають, що в судових господарських справах № 908/602/16 та № 908/3468/13 було установлено, що родина ОСОБА_2 , яка складалася з батька ОСОБА_4 , сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 , одночасно були беніфіціарами ТОВ ТД Метизи та членами наглядової ради ПАТ ЗСЗ , діяли не в інтересах товариства, умисно з корисними намірами погодили укладання договору. Вважають, що у судовій господарській справі № 5/5009/6592/11 зафіксовано, що метою маніпуляцій з нерухомим майном, яке було предметом продажу за Договором, та розташовувалось на земельній ділянці за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32 житлового комплексу було отримання прибутків для власних потреб родини ОСОБА_2 у сумі 3178080,00 доларів США.

На думку позивачів, розташування на вказаній земельній ділянці житлового комплексу замість дитячого табору, власником якого повинно мало бути ТОВ ТД Метизи , явно не свідчить про дії наглядової ради ПАТ ЗСЗ на користь заводу, його працівників та акціонерів, додатковим доказом чого є рішення у судових справах № 908/602/16 та № 908/3468/13 (про визнання 6 правочинів недійсними в зв`язку з порушенням наглядовою радою заводу порядку укладання правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість).

Керуючий санації ПАТ ЗСЗ обґрунтовує позовні вимоги щодо визнання недійсним правочину, щодо придбання ТОВ Запоріжальянс нерухомого майна, оформленого свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 739, видане 14.08.2014, видавник: Ракитянська Т.Г. приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу та витребування у ТОВ Запоріжальянс аналогічними підставами.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з мотивами прийнятого судом першої інстанції рішення.

Статтею 328 ЦК України визначено умови набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти. При цьому законодавець визнає необхідність державної реєстрації прав на нерухомість. Натомість, ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов .

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір відповідно до вимог ЦК України посвідчений нотаріально. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оскаржуваний Договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

На підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2011 у справі № 5/5009/6592/11 судом встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії Запорізької міської ради четвертого скликання від 25.01.2006 № 50 вирішено затвердити містобудівну документацію - Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг, м. Запоріжжя .

Головне управління архітектури та містобудування листом від 30.10.2006 № 5737 надав генеральному директору ТОВ ТД Метизи Любімову В.І. та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Черкаска В.В. пропозиції щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Ленській, 32, оскільки розглянувши та узгодивши проектні матеріали розташування житлового комплексу по вул. Ленській, 32 (витяг з протоколу засідання містобудівної ради від 25.07.2006 № 332), згідно матеріалів ТЕО функціонування с. Великий Луг, погоджених у встановленому порядку рішенням міської ради від 25.01.2006 № 50, вказана територія по вул. Ленській, 32 визначена як РЖ-2 - рекреаційно-житлова з переважним розміщенням садибної та блокованої забудови та ДМ - громадська зона. Погоджені матеріали житлового комплексу по вул. Ленській, 32 не суперечать ТЕО функціонування с. Великий Луг і тому внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2003 № 361/97 в частині зміни функціонального призначення земельної ділянки ГУАтаМ вважає можливим.

Рішенням шістнадцятої сесії Запорізької міської ради п`ятого скликання від 30.11.2007 № 35/217 вирішено передати в оренду строком до 28.05.2014 ТОВ ТД Метизи земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0054) площею 7,9452 га (землі оздоровчого призначення) по вул. Ленській, 32 для розташування житлового комплексу в межах раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2003 № 361/97 за рахунок земель право оренди якими припиняється п. 3 даного рішення.

Відповідно до п. 3 зазначеного рішення вирішено припинити ВАТ ЗСЗ право оренди земельної ділянки площею 7,9452 га раніше наданої рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2003 № 361/97 Про затвердження ВАТ ЗСЗ матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Ленській, 32 для розташування оздоровчого табору Романтик та передати за належністю.

14.08.2008 між Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Є.Г. (далі - Орендодавець) та ТОВ ТД Метизи в особі генерального директора Любімова В.І. (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець, відповідно до рішення 16 сесії 5 скликання Запорізької міської ради № 35/213 від 30.11.2007 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового комплексу.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна діяльна загальною площею 7,9452 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря, інші об`єкти інфраструктури відсутні (п. 3).

Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря (п. 4). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17980782,12 грн (п. 5). Договір укладається до 28 травня 2014 року (п. 8).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 07.05.2008 Запорізька міська рада передала ТОВ ТД Метизи земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:041:0054, загальною площею 7,9452 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32, а ТОВ ТД Метизи прийняло вищевказану земельну ділянку в оренду.

Пунктом 2 зазначеного акту встановлено, що земельна ділянка знаходиться у стані придатному для розташування житлового комплексу.

На земельній ділянці знаходяться: будівлі та споруди орендаря (п. 3 акту).

25.11.2010 за вих. № 104-4209вих11 прокуратурою м. Запоріжжя внесено протест на рішення Запорізької міської ради від 30.11.2007 № 35/213 про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ ТД Метизи по вул. Ленській, 32 для розташування житлового комплексу, з тих підстав, що відповідно до генерального плану розвитку м. Запоріжжя на переданій в оренду ТОВ ТД Метизи земельній ділянці по вул. Ленській, 32 площею 7,9452 га, передбачено розміщення дитячих оздоровчих закладів, відповідно зазначені ділянки відносяться до земель оздоровчого призначення, тобто на переданій в оренду вищезазначеному товариству земельній ділянці забороняється розміщення житлового комплексу.

Рішенням десятої сесії Запорізької міської ради шостого скликання від 22.06.2011 року № 76 задоволено протест прокуратури м. Запоріжжя від 25.11.2010 року № 104-4209вих11, рішення міської ради від 30.11.2007 № 35/213 Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ ТД Метизи по вул. Ленській, 32 для розташування житлового комплексу скасовано.

Крім того 15.11.2010 за вих. № 104-4089вих10 прокуратурою м. Запоріжжя внесено протест на рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 № 50 Про затвердження містобудівної документації - Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг, м. Запоріжжя .

Листом від 01.07.2011 № 17712/01-17 міський голова Сін О.Ч. повідомив прокуратуру м. Запоріжжя про те, що вищевказаний протест прокуратури не розглянуто. Остаточний розгляд зазначеного документу прокурорського реагування відбудеться на найближчій чергові сесії Запорізької міської ради.

Рішенням Запорізької міської ради № 79 від 22.06.2011, враховуючи не відповідність коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг м. Запоріжжя, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 25.06.2006 № 50, генеральному плану м. Запоріжжя, беручи до уваги, що Департаментом архітектури містобудування Запорізької міської ради ведуться роботи по внесенню змін до генерального плану м. Запоріжжя у відповідності до Програми раціонального використання території та комплексного містобудівного розвитку міста на 2011-2013 роки , затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 29.12.2010 із змінами і доповненнями, керуючись Законом України Про місцеве самоврядування , Запорізька міська рада вирішила визнати таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 № 50 Про затвердження містобудівної документації - Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг, м. Запоріжжя .

Генеральний директор ТОВ ТД Метизи ОСОБА_5 листом від 24.06.2011 № Д/0985 звернувся до міської голови м. Запоріжжя Сіна О.Ч., у якому просить згідно рішення Запорізької міської ради № 50 від 25.01.2006, рішення № 35/213 та договору оренди земельної ділянки від 14.08.2008 включити ТОВ ТД Метизи в генеральний план забудови м. Запоріжжя.

Листом від 17.08.2011 за вих. № 1373 Департамент архітектури та містобудування повідомив генерального директора ТОВ ТД Метизи Любімова В.І. та заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Гладченко С.М. про те, що звернення ТОВ ТД Метизи про внесення змін до генерального плану місті щодо можливості розташування житлового комплексу по вул. Ленській, 32, у зв`язку з невідповідністю функціонального використання земельної ділянки положенням генерального плану міста (рекреаційна зона, дитячі оздоровчі установи) і припиненням дії рішення міської ради від 25.01.2006 № 50 Про затвердження містобудівної документації - Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг, м. Запоріжжя буде розглянута при підготовці чергового внесення змін до генерального плану розвитку міста та розробки схеми зонування території і погодження вказаної містобудівної документації з генеральним розробником УДНДІПМ Діпромісто , згідно вимог чинного законодавства.

02.12.2011 за вих. № 146-6580вих11 прокуратура м. Запоріжжя направила до начальника Департаменту архітектури та містобудування Трубіна В.П. вимогу в порядку ст. ст. 8, 20 Закону України Про прокуратуру , в якій у зв`язку з проведенням перевірки просив надати інформацію щодо призначення земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:041:0054) переданої в оренду ТОВ ТД Метизи по вул. Ленській, 32, площею 7,9452 га, згідно генерального плану м. Запоріжжя станом на час прийняття рішення Запорізької міської ради від 30.11.2007 № 35/213 та на теперішній час.

Листом від 05.12.2011 за вих. № 4231 директор департаменту - головний архітектор міста ОСОБА_8 пояснив, що земельна ділянка по вул. Ленській, 32 на час прийняття рішення міської ради від 30.11.2007 № 35/213 визначалась, згідно діючих на той час затверджених матеріалів Коригування ТЕО функціонування сел. Великий Луг, як РЖ-2 рекреаційно-житлова з переважним розміщенням садибної та блокової забудови. За генеральним планом, на теперішній час запитувана земельна ділянка визначена, як рекреаційна територія з розташування дитячих оздоровчих закладів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2011 у справі № 5/5009/6592/11, яке залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012, визнано недійсним договір оренди землі від 14.08.2008, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ ТД Метизи , який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040826101553. Зобов`язано ТОВ ТД Метизи повернути до земель Запорізької міської ради земельну ділянку (кадастровий № 2310100000:04:041:0054) загальною площею 7,9452 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32, надану для розташування житлового комплексу. На виконання рішення видано наказ (а. с. 19-23 т 76).

Рішення суду мотивоване тим, що Запорізька міська рада безпідставно, всупереч наданих Законом повноважень, в порушення вимог Законів України Про основи містобудування своїм рішенням фактично змінило цільове призначення земельної ділянки та внесла зміни до містобудівної документації - генерального плану розвитку м. Запоріжжя, договір оренди землі від 14.08.2008 укладено з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ФОП Руденка А.П., підставою недійсності Договору позивачами визначається порушення ним публічного порядку, укладення його не в інтересах ПАТ ЗСЗ , а в інтересах сім`ї Любімових, внаслідок чого майже все рухоме та нерухоме майно заводу було або продане, або закладене з метою забезпечення кредитних коштів, які отримувало ТОВ ТД Метизи .

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ознаками ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду , постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16 та від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний Договір не можна віднести до правочинів, які порушують публічний порядок, оскільки останній не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок.

Позивачі, посилаючись на дії відповідача-2 та інших осіб, що здійснювались після укладення спірного Договору та були направлені на зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32, не надали до суду доказів порушення саме Договором публічного порядку відповідно до положень ст. 228 ЦК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для застосування до правовідносин Закону України Про акціонерні товариства з огляду на наступне.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5 - 6.7 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження 12-80гс20)).

Щодо захисту корпоративних прав акціонера у разі визнання недійсним судом правочину щодо якого є заінтересованість, вчиненого акціонерним товариством з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, Центральний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до ст. 25 цього Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.

Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Частиною 2 ст. 72 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції Закону від 17.09.2008 № 514-VI) було передбачено, що у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених ст. 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про акціонерні товариства щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств № 2994-VI від 03.02.2011, що набрав чинності 02.03.2011 , текст ст. 72 було викладено в іншій редакції: правочин, вчинений з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним . Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину .

Натомість, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів № 289-VIII від 07.04.2015, який набрав чинність 01.05.2016 , ст. 72 Закону України Про акціонерні товариства була викладена в новій редакції, і норма про можливість визнання правочину судом недійсним була виключена .

Так, ст. 72 Закону України Про акціонерні товариства передбачалося, що значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину. Окремо у ст. 71 цього Закону зазначалося, що відповідальність за шкоду, заподіяну акціонерному товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог цієї статті, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

Водночас, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 № 132-IX було внесено зміни до ст. 71 Закону, зокрема:

частину одинадцяту викладено в такій редакції:

11. Солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням цієї статті, несуть особа, яка порушила вимоги цього Закону, та особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину ;

доповнено частиною дванадцятою такого змісту:

12. Правочин із заінтересованістю, вчинений на умовах, які за висновком залученої відповідно до цієї статті особи (незалежного аудитора, суб`єкта оціночної діяльності або іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію) є для товариства гіршими за звичайні ринкові умови, може бути визнаний судом недійсним за позовом акціонера товариства.

Збитки, завдані акціонерному товариству внаслідок вчинення такого правочину (у тому числі різниця між ціною правочину та ринковою ціною), відшкодовуються солідарно особою, заінтересованою у вчиненні товариством такого правочину, а також членами наглядової ради товариства , які проголосували за надання згоди на вчинення такого правочину (у разі надання наглядовою радою згоди на вчинення правочину) .

Згідно з п. 2 ч. 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX ці зміни набрали чинність з 01.01.2020 .

Отже, до 02.03.2011 у Законі України Про акціонерні товариства прямо був визначений такий правовий наслідок вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, як: право акціонера вимагати визнання цього правочину судом недійсним.

У період з 02.03.2011 по 01.05.2016 було зазначено, що такий правочин може бути визнано судом недійсним (без виокремлення кола осіб, що мають звертатися з таким позовом), а також зазначено, що відповідальність за шкоду несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

У період з 01.05.2016 по 01.01.2020 - взагалі була відсутня норма про те, що такий договір може бути визнаний судом недійсним. Водночас положення про відповідальність залишались незмінними.

З 01.01.2020 - знову прямо обумовлено про право акціонера товариства на такий позов, але за наявності певних умов . Окремо застережено про солідарну відповідальність особи, яка порушила вимоги цього Закону, та особи, заінтересованої у вчиненні акціонерним товариством такого правочину, за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням.

Отже, при розгляді аналогічних спорів визначальним є саме момент звернення акціонера з позовом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушення будь-ким, в т.ч. третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатись тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Отже, за загальним правилом акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Легітимні інтереси господарського товариства формулюються його вищими органами і захищаються в суді виконавчими органами останнього, а не окремим акціонером (учасником) . Така судова практика є сталою.

Лише у виключних випадках, що прямо визначені законом , акціонери (учасники) господарського товариства мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів товариства поза відносинами товариства. Зокрема, таке право передбачено у ч. 12 ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства , у ст. 54 ГПК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 916/1914/20 у постанові від 30.06.2021 та по справі № 904/9839/16 у постанові від 14.04.2021.

На момент укладення спірної угоди (13.06.2006) та на момент звернення позивачами з позовом (19.08.2019) була відсутня норма, яка передбачала можливість визнання недійсною угоди, вчиненої з заінтересованістю.

Отже, позивачами в цій частині обґрунтування позовних вимог обрано неправильний спосіб захисту. При цьому, місцевий господарський суд правильно зауважив на тому, що позивач - Руденко А.П. , визнаний кредитором у справі про банкрутство № 908/3468/13 не мав жодного відношення до господарських відносин відповідача-1 та відповідача-2 у 2006 році.

Позивачами не надано й доказів, що керівництво ТОВ ТД Метизи при укладенні зазначеного правочину діяло з метою незаконного збагачення, тобто в їх діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Вироків відносно винних осіб відповідача-2 суду не надано.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що набуття права власності за Договором є правомірним, а тому відсутні підстави вважати спірний Договір нікчемним, у задоволенні позовів в цій частині судом відмовлено правомірно.

Також, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 по справі № 908/3263/13, судом установлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2013 порушено провадження у справі № 908/3263/13 про банкрутство ТОВ ТД Метизи . За результатами підсумкового засідання ухвалою від 25.02.2014 введено процедуру санації ТОВ ТД Метизи , керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Остапенка Євгена Сергійовича.

Ухвалою від 05.03.2014 затверджено представлений суду план санації ТОВ ТД Метизи , схвалений комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів № 5 від 26.02.2014).

Ухвалою від 27.05.2014 затверджено зміни до плану санації ТОВ ТД Метизи , схвалені комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів № 7 від 29.04.2014).

Ухвалою від 23.09.2014 встановлений шестимісячний строк санації ТОВ ТД Метизи продовжувався на три місяці.

У відповідності до плану санації ТОВ ТД Метизи одним із джерел надходжень грошових коштів для погашення кредиторської заборгованості є продаж частини майна боржника, що узгоджується з положеннями ст. 35 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, що діяла на момент проведення санації.

Ухвалою від 15.05.2014 по справі № 908/3263/13 суд визнав організатора аукціону - Правобережну товарну біржу учасником провадження у справі № 908/3263/13 про банкрутство ТОВ ТД Метизи .

Ухвалою від 27.05.2014 по справі № 908/3263/13 суд визнав керуючого санацією ТОВ ТД Метизи арбітражного керуючого Остапенка Євгена Сергійовича замовником аукціону з продажу активів боржника - ТОВ ТД Метизи .

13.10.2014 судом отримано клопотання голови комітету кредиторів про затвердження звіту керуючого санацією та дострокове припинення процедури санації боржника. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Ухвалою від 11.11.2014 суд клопотання комітету кредиторів про скорочення процедури санації боржника задовольнив. Припинив процедуру санації ТОВ ТД Метизи . Звіт керуючого санацією ТОВ ТД Метизи арбітражного керуючого Остапенка Є.С. затвердив. Припинив повноваження керуючого санацією ТОВ ТД Метизи Остапенка Є.С. Провадження у справі припинив.

На підставі протоколу Правобережної товарної біржі № 1 від 11.08.2014, судом установлено, що ТОВ ТД Метизи в особі керуючого санацією Остапенко Є.С. реалізований лот № 1 - нерухоме майно за переліком ТОВ Запоріжальянс за кінцевою ціною продажу - 6561551,25 грн.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ракитянська Т.Г., відповідно до ст. 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 13.08.2014 і протоколу № 1 про проведення аукціону, складеного Правобережною товарною біржею від 11.08.2014, видала свідоцтво від 14.08.2014, зареєстроване в реєстрі за № 739, яким посвідчила, що ТОВ ТД Метизи , місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 20-Г, код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 30958370, належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: інв. № 221001, інв. № 221002, інв. № 221003, інв. № 221004, інв. № 221005, інв. № 221006, інв. № 221007, інв. № 221008, інв. № 221009, інв. № 221010, інв. № 221011, інв. № 221012, інв. № 221013; інв. № 221014; інв. № 221016, інв. № 222001, інв. № 222010, інв. № 224001, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 32, розташоване на земельній ділянці площею 7,9452 га. На земельній ділянці знаходиться: адміністративний корпус літ. Ж (інв. № 221001), спальний корпус літ. А (інв. № 221002), спальний корпус літ. Б (інв. № 221003), спальний корпус літ. У (інв. № 221004), спальний корпус літ. Г (інв. № 221005), спальний корпус літ. Д (інв. № 221006), спальний корпус літ. Е (інв. № 221007), гуртожиток літ. М (інв. № 221008), гуртожиток літ. П (інв. № 221009), будівля обслуговуючого персоналу літ. Л (інв. № 221010), ізолятор літ. Н (інв. № 221011), їдальня літ. В (інв. № 221012), пральня літ. О (інв. № 221013), склад літ. Р (інв. № 221014), будівля сторожа літ. З (інв. № 221016), льодник з овочесховищем літ. К (інв. № 222001), будівля естради літ. С (інв. № 222010), трансформаторна підстанція літ. И-2 (інв. № 224001), а також вбиральні інв. № 222006, інв. № 222005, інв. № 222007, інв. № 222011, інв. № 222023, паркани № 1, 2-6, танцювальний майданчик № 8, пожежна водойма № 9, водопроводи № 10,11, замощення І,ІІ, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Калініною О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 13 червня 2006 року за реєстровим № 2074, яке придбане ТОВ Запоріжальянс , місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40, код платника згідно з ЄДРПОУ 36803456, за 651551,25 грн, що раніше належало ТОВ ТД Метизи .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачі у своїх позовах не навели доводів та не надали суду доказів, які конкретні охоронювані законом їх права та інтереси порушені та які реальні збитки їм спричинені та безпосередньо якими особами.

Суду не надано доказів та не приведені аргументи щодо допущених конкретних порушень діючого законодавства при укладені угоди від 14.08.2014 між ТОВ ТД Метизи та ТОВ Запоріжальянс про придбання на аукціоні нерухомого майна розташованого по вул. Ленській. 32 в м. Запоріжжі, яке продавалося відповідно до затвердженого судом плану санації ТОВ ТД Метизи . У судовій господарській справі № 5/5009/6592/11 не встановлені обставини маніпуляцій з нерухомим майном, яке було предметом продажу за Договором, та розташовувалось на земельній ділянці за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленська, 32 житлового комплексу було отримання прибутків для власних потреб родини Любімових у розмірі 3178080,00 доларів США .

Рішення у судових справах № 908/602/16 та № 908/3468/13 (про визнання 6 правочинів недійсними в зв`язку з порушенням наглядовою радою заводу порядку укладання правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість) не доводять незаконності укладення Договору та продажу майна на аукціоні 14.08.2014.

Крім того, ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, при цьому, чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувана за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання результатів торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.

Відтак, статтею 388 ЦК України встановлено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, коли майно вибуло із володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним враховувати, що Закон України Про акціонерні товариства не передбачає право акціонера в судовому порядку витребувати від третіх осіб майно, що було предметом правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, на користь акціонерного товариства.

Таке право суд має лише, якщо обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту (постанова ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

У даному випадку обраний позивачами спосіб захисту прямо суперечить вимогам статей 387, 388 ЦК України, які визначають, що лише власник майна може звернутися до суду з вимогою про його витребування із чужого незаконного володіння (чи від добросовісного набувача). Застосування речового способу захисту можливе лише носієм речового права. У такому разі - це саме товариство .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним правочину щодо придбання ТОВ Запоріжальянс вказаного вище нерухомого майна та витребування його на користь ПАТ ЗСЗ .

Доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд неправильно визначився з тим, що єдиним і обов`язковим доказом вини членів Наглядової ради ПАТ ЗСЗ може бути вирок суду, постановлений в кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не недав суду інших належних і допустимих доказів в підтвердження вини вказаних осіб в порушенні публічного порядку з укладанням договору.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд не надав належної оцінки тому факту, що ТОВ ТД Метизи не могло продавати ТОВ Запоріжальянс спірне нерухоме майно без належного оформлення земельної ділянки та передачі права користування землею, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, а неналежне оформлення земельної ділянки не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог щодо продажу нерухомого майна.

Інші доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладених та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки аргументи наведені вище апеляційний господарський суд вважає достатніми для прийняття рішення у справі, а інші доводи не впливають на вирішення спору.

За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ФОП Руденка А.П. та ПАТ ЗСЗ .

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем судового рішення, колегією суддів не виявлено, а тому його слід залишити без змін.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у справі.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 по справі № 908/3468/13 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30.01.2022.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд