Рішення

від 24.01.2022 по справі 904/6948/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6948/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з приміщення

Представники:

Від Позивача: Іванченко І.С., посвідчення № 377 від 02.10.2009, представник

Від Відповідача: не з`явився

Від Третьої особи: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати - 2753,21 грн., неустойки - 11021,72 грн. та виселення з приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 12/02-6595-ОД від 03.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати за орендоване приміщення.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження, справу № 904/6948/20 призначено до розгляду в засіданні на 25.01.2021. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Університет митної справи та фінансів місцезнаходження.

25.01.2021 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.01.2021 зупинено провадження у справі до закінчення розгляду Верховним судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/11131/19.

За результатами контролю відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, господарському суду стало відомо про закінчення розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/11131/19, про що свідчить постанова від 19.04.2021.

Ухвалою суду від 30.11.2021 провадження у справі №904/6948/20 поновлено. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи по суті на 20.12.2021.

20.12.2021 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 20.12.2021 вирішено відкласти розгляд справи по суті на 24.01.2022 .

24.01.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

24.01.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

03.04.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" (далі - Відповідач) укладено договір №12/02-6595-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір).

На підставі Акту приймання-передачі від 03.04.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення, площею 58,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів.

Згідно п. 10.1. договору, він діє з 03.04.2018 по 02.04.2019 включно.

Позивач зазначає, що повідомив відповідача листом від 26.02.2019 за № 11-02-01332 про те, що договір діє до 02.04.2019, та, з урахуванням приписів Закону України «Про освіту» , буде припинено з 05.04.2019, а також про необхідність повернення майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

09.04.2019 позивач направив відповідачу заяву від 09.04.2019 № 11-02-01332 про припинення договору та про повернення майна за актом приймання-передачі.

Позивач наголошує, що відповідач не виконав свої зобов`язання в частині своєчасної оплати орендної плати за майно за період з жовтня 2019 по листопад 2020 у розмірі 2 753,21 грн.

Крім того, за порушення умов п. 5.5. договору в частині своєчасності повернення майна, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з квітня 2019 по листопад 2020 у розмірі 11 021,72 грн.

Також позивач просить виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" з нежитлового вбудованого приміщення, площею 58,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ПОЗИЦІЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Третя особа про наявність справи у суді повідомлена належним чином, пояснення по справі не надала.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, припинення договору оренди та повернення орендованого майна, а також правомірність заявлених до стягнення розміру орендної плати та неустойки та виселення з приміщення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" укладено договір №12/02-6595-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 03.04.2018.

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування оренду державне нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, площею 58,0 кв.м. (корисна площа 48,0 кв.м., площа загального користування 10,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.02.2018 і становить за незалежною оцінкою 395 878,00 грн.

Майно передається в оренду з метою: розміщення школи з навчання водіїв транспортних засобів, погодинно згідно графіку (погодинне використання). Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.(п.1.2.Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі від 03.04.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення, площею 58,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 172,58грн.;

- 50 % балансоутримувачу у розмірі 172,58 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору (п. 3.6. договору).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.5.11.Договору)

Відповідно до п.5.15. Договору, орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

Згідно п. 10.1. договору, він діє з 03.04.2018 по 02.04.2019 включно.

Листом від 26.02.2019 за № 11-02-01332 позивач повідомив відповідача про те, що договір діє до 02.04.2019. У разі наміру подальшого використання орендованого майна, позивач повідомив відповідача про необхідність надання заяви щодо пролонгації договору оренди, а також про те, що, з урахуванням приписів Закону України «Про освіту» , буде припинено з 05.04.2019, а також про необхідність повернення майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Відповідач вищевказану заяву про пролонгацію договору не направив.

09.04.2019 позивач направив відповідачу заяву від 09.04.2019 № 11-02-01332 про припинення договору та про необхідність повернення майна за актом приймання-передачі.

Згідно розрахунку заборгованості з орендної до державного бюджету за Договором оренди №12/02-6595-ОД від 03.04.2018, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2019 по листопад 2020 становить 2 753,21 грн.

Згідно розрахунку заборгованості з неустойки до державного бюджету за Договором оренди за №12/02-6595-ОД від 03.04.2018, заборгованість відповідача зі сплати неустойки за період з квітня 2019 по листопад 2020 становить 11 021,72 грн.

Наведене і є причиною звернення з позовом до суду.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п.10.9. договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем. Обов`язок щодо складання акту покладається на орендаря (п.10.10. договору).

Доказів повернення орендованого майна за спірним договором оренди матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що договір оренди припинив свою дію з 05.04.2019, орендар безпідставно використовує майно у власних цілях, наявні усі підстави для виселення орендаря із орендованого майна.

Враховуючи відсутність доказів повернення спірного майна в матеріалах справи, суд позовні вимоги в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" з нежитлового вбудованого приміщення, площею 58,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів підлягають задоволенню.

За період використання орендарем майна, що належить державі та перебуває на балансі Дніпровського Унііверситету митної справи та фінансів, після закінчення строку дії договору, позивач нарахував відповідачу 2 753,21 грн. орендної плати за період з жовтня 2019 по листопад 2020 та 11 021,72 грн. неустойки за період з квітня 2019 по листопад 2020.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2).

У відповідності до ст.ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, із закінченням строку договору оренди, такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є неправомірним користуванням майном.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому слід застосовувати або положення ст. 762 ЦК України, або 785 ЦК України.

Ці норми не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Верховний Суд в постанові у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 зазначив, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди) , оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Щодо правомірності одночасного стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати за прострочення повернення орендованого майна за той самий період користування орендованим майном.

Користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. В такому випадку у наймодавця виникає право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи викладене, стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця є застосування неустойки - самостійної форми майнової відповідальності.

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі за відповідним актом.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки пояснюється тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Здійснюючи оцінку правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення майна в контексті його поведінки як контрагента за договором оренди.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки. Застосування неустойки з огляду на викладене згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України не виключається.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у відповідача.

Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), який було підтримано постановою колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Після закінчення договору оренди відповідач не виконав обов`язку щодо повернення позивачу об`єкта оренди, продовжує ним користуватися.

Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося з вини орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності як неустойка, що передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що здійснені Позивачем розрахунки неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди є невірними та підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 863,59 грн. (з врахуванням сплати відповідачем 1 766,68 грн. після закінчення дії договору, з яких 608,55 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості з орендної плати).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, зі стягненням з відповідача 3 602,57 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Університет митної справи та фінансів про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з приміщення - задовольнити частково.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 23, кв.2, код ЄДРПОУ 39924486) з нежитлового вбудованого приміщення площею 58,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Аржанова, 12, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Альфа" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 23, кв.2, код ЄДРПОУ 39924486) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) 9 833, 59 грн. - неустойки та 3 602,57 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 2 753,21 грн. - основного боргу, 1158,13грн. - неустойки, 601,43 грн. - судового збору - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 31.01.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко