Рішення

від 19.01.2022 по справі 392/1673/21

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1673/21

Провадження № 2/392/215/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань - Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/1673/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області про допущення до роботи,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області та просила скасувати Наказ Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г,М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 08.11.2021 року №172-к/тр про відсторонення її ( ОСОБА_1 ) від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року та допустити її до виконання професійних обов`язків вчителя вказаного закладу, а також зобов`язати Комунальний заклад Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області виплатити їй середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 08.11.2021 і до часу фактичного допущення до роботи.

Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позову зазначила, що працює вчителем англійської мови у КЗ Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області. 28.10.2021 року повідомленням відповідач вказав позивачу про необхідність профілактичного щеплення проти COVID-19. Наказом відповідача від 08.11.2021№172-к/тр її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до проходження нею повного курсу вакцинації (дві дози). Позивач не погоджується з наказом про її відсторонення, вказує, що повідомленням від 28.10.221 №300 її ознайомлено про зміну істотних умов трудового договору, відсторонення відбулося з 08.11.2021 року, тобто із порушення двомісячного терміну, передбаченому ч.3 ст.32 КзпП України та є незаконним. Крім того, вважає таке відсторонення суперечить її правам закріпленим в Конституції України, Цивільному кодексу України та Кодексі законів про працю. Зазначає, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, роботодавець немає права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити. Відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема ст.46 Кодексу законів про працю. В позові, крім іншого, позивач посилається на ст.3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до ч.2 ст.27, ч.1 ст.49 Конституції України обов`язок держави - захищати життя людини; кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Вважає, її відмова від вакцинації не повинна стати причиною дискримінації і не може бути підставою для відсторонення її від роботи чи зменшення нарахування заробітної плати, чи будь-яка інша дискримінація.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, при цьому звертала увагу суду, що її відсторонення від роботи є незаконним та суперечить її правам, закріпленим у Конституції України. Зазначила, з посиланнями на норми ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , що не давала ні письмової згоди, ні письмової відмови щодо проходження нею експериментальної вакцини проти COVID-19, вказана вакцина не належить до обов`язкових. Крім того, вказала, що роботодавець примушував її пройти клінічне випробування, що належить до медичних дослідів та суперечить ст.28 Конституції України.

Представник відповідача в судове засідання подала заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, у позовних вимогах просила відмовити. Крім того, надала письмові заперечення, у яких вважає, що наказ від 08листопада 2021 року №172-к/тр Про відсторонення від роботи вчителя ОСОБА_1 без збереження заробітної плати відповідає приписам чинного законодавства. Як постанова №1236, так і наказ №2153, зареєстровані Міністерством юстиції України згідно висновку про відповідність зазначених нормативних актів положенням Конституції України, законам України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, станом на 19.01.2022 року зазначені нормативні акти не змінено та не скасовано, а тому є обов`язковими для їх виконання. Вказує, що повідомленням від 28.10.2021 року №30 відповідач завчасно повідомив позивача про необхідність надання до початку роботи 8 листопада 2021 року о 8.30 документа, що підтверджує отримання працівником принаймні однієї доки дводозової вакцини проти COVID-19 чи медичної довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не посилається на ту обставину, що з поважних причин вона не мала можливості в строк з 28 жовтня 2021 року до 8 листопада 2021 року отримати принаймні одну дозу вакцини чи пройти медичне обстеження на предмет отримання відповідної медичної довідки про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, а навпаки заявляє про свою відмову від вакцинації та неповагу її вибору не робити щеплення. Більше того, вважає помилковою думку позивача в частині обґрунтування незаконності наказу про відсторонення від роботи зміною істотних умов трудового договору та порушення роботодавцем ч.3 ст.32 КЗпП України. Виконання законодавства України про захист населення від інфекційних хвороб не може розцінюватися як зміна істотних умов праці.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення від 28.10.2021 за вих.№300 про необхідність проходження профілактичного щеплення проти COVID-19, адресованого позивачу, останній роз`яснено , що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Та позивачу необхідно до початку роботи 08.11.2021 (до 08.30 години) надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, ненадання такого документа до початку роботи 08.11.2021 ( 08.30 год) буде розцінено як відмова або ухилення від вакцинації та наслідком матиме відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП та статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Із повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена та отримала другий примірник 08.11.2021 року о 08.37 год., про що мається відмітка та підпис останньої у відповідній графі (а.с. 7)

Наказом №172-к/тр від 08 листопада 2021 року в.о. директора А. Самченко Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області відповідно до ст.46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , п. 46-6 постанови КМУ від 20.10.2021 р. №1096, у зв`язку з відмовою (ухилянням) ОСОБА_1 від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом, респіраторної хвороби COVID-19, обов`язковість яких встановлена наказом МОЗ від 04.10.2021 р. №2153, відсторонити від роботи ОСОБА_1 , вчителя англійської мови КЗ Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса , без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до проходження нею повного курсу вакцинації (дві дози). (а.с. 8).

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначає, що 08 листопада 2021 року начальником відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Маловисківської міської ради видано наказ №203 Про відсторонення працівників закладів освіти , відповідно якому керівникам закладів дошкільної, загальної та позашкільної освіти відсторонити без збереження заробітної плати працівників, які не мають документа про підтвердження профілактичного щеплення з 08 листопада 2021 року до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВОЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, міжнародного, внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозової вакцини чи двома дозами дводозової вакцини (зелений сертифікат), які включені ВОЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, а в разі протипоказань до вакцинації від COVID-19, довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених МОЗ від 16.09.2011 року №595 та додала копію вказаного наказу до заперечень (а.с.)

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у статті 46 Кодексу законів про працю України або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Наказ про відсторонення ОСОБА_1 мотивований статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Згідно ч. 1, 2 якої профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Відповідно до п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби "COVID-19", спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу ;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Таким чином, з аналізу наведених норм убачається, що працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, мають бути відсторонені від роботи у разі встановлення керівником підприємства, установи, організації факту відмови таких працівників від проходження щеплення або ухилення їх від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, за відсутності у цих працівників медичних протипоказань.

При цьому у статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року N 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у ч. 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року N 1645-III , де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.

Враховуючи викладене, посилання відповідача у Наказі №172-к/тр від 08.11.2021 р, як на підставу для відсторонення позивача від роботи на відмову (ухиляння) останньої від профілактичних щеплень проти COVID-19, є порушенням вимог ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 200 року №1645-ІІІ, оскільки оскаржуваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи не містить відомостей про медичний огляд позивача та відібране у неї лікарем відповідне письмове підтвердження.

Більше того, відповідачем не подано суду належних доказів того, що позивач відмовилася від вакцинації, у матеріалах справи відсутні письмова відмова позивача або відповідні акти, медичних працівників, якими б була зафіксована відмова позивача від вакцинації.

Отже, відповідач, виніс наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 28.20.2021 року, та суд звертає увагу, що вказане повідомлення отримане позивачем в день винесення та отримання наказу про її відсторонення, а саме - 08.37 год. 08.11.2021 року, про що свідчить відповідна відмітка ОСОБА_1 на копії повідомлення, долученого до позовної заяви.

Тобто, вказане повідомлення саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує, у встановленому Законом порядку (процедурі), юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про скасування Наказу від 08.11.2021 №172-к/тр про відсторонення від роботи, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

При цьому, вирішуючи позовну вимогу про скасування Наказу від 08.11.2021 №172-к/тр, суд погоджується із запереченнями відповідача в цій частині, та вважає помилковим посилання позивача на незаконність наказу, у зв`язку із зміною істотних умов трудового договору та порушення роботодавцем ч.3 ст.32 КЗпП України, як на підставу своїх вимог, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.32 КЗпП України під змінами істотних умов праці слід розуміти зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, щодо яких працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, в той час в оскаржуваному позивачем наказі йдеться про законодавство України про захист населення від інфекційних хвороб, що визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. А тому, постановлення відповідачем оскаржуваного наказу не може розцінюватися як зміна істотних умов праці.

В іншій частині суд не приймає до уваги позицію відповідача, викладену в письмових запереченнях, оскільки вона суперечить обставинам, встановленим судом під час розгляду справи.

Також суд зазначає, що скасуванням судом наказу про відсторонення позивача від роботи поновлюється порушене її право та усуваються перешкоди доступу до роботи, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача допустити позивача до роботи , адже ця вимога є передчасно заявленою, у зв`язку із чим в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити, так як суд відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України здійснює захист порушених прав, а не прав, які можуть бути порушені у майбутньому.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу , починаючи з 08.11.2021 року і до часу фактичного допущення до роботи, суд виходить із наступних норм права.

Як визначено в ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 08.11.2021 - дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних на те підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного Наказу від 08.11.2021 №172-к/тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 , виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 08.11.2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи, що позивач при подачі позову, в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача в дохід держави, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області про допущення до роботи - задовольнити частково.

Наказ Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 08.11.2021 року №172-к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року - скасувати.

Зобов`язати Комунальний заклад Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області виплатити їй середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 08.11.2021 і до часу фактичного допущення до роботи.

Допустити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса Маловисківської міської ради Кіровоградської області на користь держави судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 28 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач Комунальний заклад Маловисківський ліцей , місце знаходження: вул. Шкільна, буд.3, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 26504324.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова