Ухвала

від 24.01.2022 по справі 757/66204/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/580/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/66204/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу з доповненнями представника володільця майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року,

за участі:

володільця майна ОСОБА_6 ,

представника володільця майна адвоката ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2021 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та АТ «ОЩАДБАНК», ЄДРПОУ: 00032129: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник володільця майна подав апеляційну скаргу з доповненнями у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2021 року, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Мотивуючи апеляційні вимоги адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на матеріалах клопотання та порушує норми процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що кримінальне провадження було розпочато в порушення вимог ст. 214 КПК України на підставі рапорту, який не передбачений законодавством України та внутрішніми інструкціями, якими мав би керуватись оперуповноважений працівник Служби безпеки України. Більш того клопотання про накладення арешту та додані до нього матеріали не містять відомостей щодо підстав складання оперуповноваженим співробітником вищезазначеного рапорту про внесення відомостей щодо виявлення кримінального правопорушення.

Поряд з цим, посилаючись на матеріали, додані прокурором до клопотання, автор апеляції наголошує, що інформація наявна у рапортах, які містяться в матеріалах провадження не стосується приватного виконавця ОСОБА_6 , а інші докази, додані до клопотання, зокрема виписки з реєстру юридичних осіб, довідки про відкриті рахунки юридичних осіб не мають жодної доказової бази, а лише інформативний характер. При цьому зазначає, що в рамках кримінального провадження органами досудового розслідування приватному виконавцеві ОСОБА_6 повідомлення про підозру не здійснювалось, а відтак відсутні правові підстави для накладення арешту на майно останнього.

Крім того автор апеляційної скарги звертає увагу суду, що в розумінні вимог ст. 44 Закону України « Про виконавче провадження», грошові кошти, які знаходяться на рахунках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам та зарахування коштів виконавчого провадження не належать приватному виконавцю. При цьому зазначає, що рахунки, грошові кошти на яких ухвалою слідчого судді накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом використання і накладення на них арешту заборонено чинним законодавством України.

Представник власника майна зауважує, що накладення арешту на рахунки приватного виконавця ОСОБА_6 фактично обмежує права та законні інтереси стягувачів на своєчасне та належне виконання судових рішень, які перебувають на примусовому виконанні у останнього, що порушує основний принцип процесуального законодавства України - обов`язковості виконання судових рішень.

Автор апеляційної скарги з посиланням на законодавство зазначає, що безготівкові кошти на банківському рахунку не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами і режим поводження з ними не можу бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів, а відтак накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і не індивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказу кримінальному провадженні. Вони не є матеріальними об`єктами, які можуть бути знаряддями злочину, зберегти сліди або відомості, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Одночасно апелянт зазначає, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно відбувся без повідомлення власника майна, що позбавило ОСОБА_6 права надати заперечення та клопотання, усні пояснення для забезпечення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не попередив, доказів поважності причин неявки судове засідання до суду не надав, хоча належним чином та завчасно був повідомлений шляхом направлення на адресу Київської міської прокуратури виклику в судове засідання. Вказані обставини обумовлюють підстави апеляційному суду розглядати справу за відсутності процесуального керівника.

Більш того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи володільця майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Апелянт зазначив, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без виклику та участі володільця арештованого майна та його представника, що підтверджується ухвалою та журналом судового засідання. Копію оскаржуваного судового рішення представник володільця майна отримав зі слів 20.12.2021 року. Матеріали провадження за клопотанням взагалі відомостей щодо отримання володільцем майна або його представником оскаржуваної ухвали не містять, а відтак неможливо визначити з якої дати копію судового рішення слід вважати отриманою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001336 від 22.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України.

13.12.2021 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення про накладення арешту на майно.

Клопотання прокурора мотивовано необхідністю накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

13.12.2021 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та АТ «ОЩАДБАНК», ЄДРПОУ: 00032129: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42021000000001336 від 22.06.2021 року про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що грошові кошти, розміщені на рахунках, визнано речовими доказами, а відтак є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках з метою забезпечення збереження речових доказів. Зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна у даному випадку є співрозмірним завданням кримінального провадження.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є у тому числі збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_6 зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження з наданих матеріалів не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для: обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам; зарахування коштів виконавчого провадження; зарахування винагороди.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» кошти, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої цієї статті, не є доходом приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Вказане свідчить, що фактично грошові кошти, які знаходяться на рахунках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам та зарахування коштів виконавчого провадження не належать приватному виконавцю, а являють собою грошові суми, стягнуті з боржника, які підлягають розподілу в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів окремо звертає увагу, що всі рахунки, які відкриваються приватним виконавцем є рахунками зі спеціальним режимом використання. Так, зі змісту наданих матеріалів вбачається, що арешт грошових коштів накладено на рахунках, що мають код «2621» та 2624». Рахунки зобліку коштів суб`єктів незалежної професійної діяльності з кодом «2621» та 2624» діють 2020 року у зв`язкуіз запровадженням нових рахунків, внесених Постановою Правління Національного банку України від20.08.2020№?123 доПлану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених постановою Правління НБУ від11.09.2017№?89.

Відповідно до Зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою правління Національного банку України 20.08.2020 року № 123, рахунки 2621 «Кошти на вимогу суб`єктів незалежної професійної діяльності» мають призначення: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, у тому числі поточні рахунки суб`єктів незалежної професійної діяльності, використання яких передбачене законодавством України; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, у тому числі винагорода суб`єкта незалежної професійної діяльності за виконання професійних обов`язків; кошти, призначені для авансування витрат на здійснення незалежної професійної діяльності, та інші надходження, передбачені законодавством України; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки з обліку відповідних кредитів.

Рахунки 2624 «Кошти, що отримані суб`єктами незалежної професійної діяльності» мають призначення: облік коштів, що отримані суб`єктами під час здійснення ними незалежної професійної діяльності, у тому числі грошові суми, прийняті в депозит нотаріуса, депозитні суми і стягнуті з боржників кошти для їх виплати стягувачам, кошти для розрахунків з кредиторами арбітражним керуючим, використання яких передбачене законодавством України. За кредитом рахунку проводиться надходження коштів, отриманих суб`єктом незалежної професійної діяльності для їх подальшого перерахування за призначенням. За дебетом рахунку проводяться суми перерахування коштів за призначенням.

За таких обставин колегія суддів об`єктивно переконана, що арешт грошових коштів на рахунках, які мають спеціальний режим використання у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам закону та не зможе забезпечити мету та завдання такого арешту. Оскільки грошові кошти на вищезазначених рахунках не належать ОСОБА_6 , який в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» є фактично володільцем, а не власником такого майна. Надходження грошових коштів на вказані рахунки відбувається від здійснення професійної діяльності, спрямованої на виконання судових рішень, а відтак відсутні правові підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Матеріали провадження, додані до клопотання про арешт майна на даному етапі досудового розслідування взагалі не містять відомостей, щодо відношення ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Більш того, наразі ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого. Колегія суддів приймає до уваги цей факт, оскільки клопотання прокурора про арешт майна, крім збереження речових доказів мало також на меті відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі взагалі не надав оцінки вказаним обставинам.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи, що відомості щодо ОСОБА_6 в Єдиний реєстр досудових розслідувань не внесені, а також що вказана особа не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за таких обставин колегія суддів приходить до остаточного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Вказані обставини свідчать про порушення вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, і в свою чергу унеможливлюють забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи

Враховуючи, що за матеріалами даного клопотання відсутні достатні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ОСОБА_6 , то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна цього суб`єкта господарської діяльності, взагалі спростовується.

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2021 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та АТ «ОЩАДБАНК», ЄДРПОУ: 00032129: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та АТ «ОЩАДБАНК», ЄДРПОУ: 00032129: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4