Рішення

від 27.01.2022 по справі 474/554/21

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/554/21

Провадження № 2/474/33/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.22 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Стахової Т.О.

прокурорки Жосан І.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки, -

встановив:

30.07.2021р. керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить витребувати у відповідача у власність територіальної громади в особі Врадіївської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822380400:01:000:0508 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9789/0/14-19-СГ від 15.11.2019р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4822380400:01:000:0508 площею 2 га, розташовану в межах території Великовеселівської сільської ради (рішенням Врадіївської селищної ради № 6 від 24.12.2020р. Великовеселівську сільську раду приєднано до Врадіївської селищної ради) Врадіївського району Миколаївської області (за постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020р. Врадіївський район реорганізовано у Первомайський).

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області 27.11.2019р. за №34381232 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на таку земельну ділянку.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Покровської сільської ради № 11 від 03.07.2017р. вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (рішенням Врадіївської селищної ради № 6 від 24.12.2020р. Покровську сільську раду приєднано до Врадіївської селищної ради). Право власності на таку земельну ділянку за останнім зареєстровано 24.07.2017р. за № 24003324.

Тобто, після отримання 03.07.2017р. земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 ОСОБА_3 мав право на отримання у власність земельної ділянки площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства, проте, як зазначено вище, 15.11.2019р. ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4822380400:01:000:0508) для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки ОСОБА_3 вперше отримав земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 4822380400:01:000:0508) для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у області № 9789/0/14-19-СГ від 15.11.2019р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Крім цього, установлено, що у подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1277 від 18.12.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Лавріненком М.І., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34725734.

На думку прокурорки, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь розпорядника земель.

Позов, в тому числі, в частині обраного прокурором способу захисту порушених прав обґрунтований посиланнями на ст.ст. 387, 388 ЦК України, правові позиції зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суд по справах № 338/180/17 від 05.06.2018р., № 925/1265/16 від 22.08.2018р., 183/1617/16 від 14.11.2018р, № 911/3681/17 від 21.08.2019р. № 911/2034/16 від 01.10.2019р., № 911/3749/17 від 15.10.2019р., 19/028-10-13 від 30.06.2020р.

Крім того у позові прокурор, посилаючись на ст.ст. 13, 14 Конституції України та на постанови Верховного Суду України у справі № 6-92цс13 від 18.09.2013р., Верховного Суду у справі № 373/1229/16-ц від 27.05.2020р., вказує на наявність, в даному випадку, суспільного інтересу та виправданість втручання держави в право власності фізичної особи.

Правомірність звернення прокурора до суду із даним позовом обґрунтовано приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та постановами Верховного суду у справах № 926/1111/15 від 26.07.2018р., № 924/1237/17 від 20.09.2018р., № 903/123/18 від 15.10.2019р., № 926/14/19 від 26.05.2021р., № 920/839/20 від 09.06.2021р.

Ухвалами від 18.08.2021р. та 19.08.2021р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, а також залучено до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_3 .

03.09.2021р. до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли письмові пояснення по суті позову, в яких останнє, посилаючись на ст.ст. 118, 122, 186-1 ЗК України правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду у справі № 1640/2594/18 від 06.03.2019р., вказує на незаконність наказу № 9789/14-19-ГС від 15.11.2019р. При цьому зазначає, що вказаний наказ прийнятий під впливом навмисного, цілеспрямованого введення в оману щодо фактів та обставин, які мають істотне значення, та які вплинула на його прийняття, та вини у цьому Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не має.

23.09.2021р. представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов прокурора є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню огляду на таке:

- ОСОБА_3 отримав у власність спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4822389400:01:000:0508) через повноважний на це державний орган виконавчої влади, з дотримання всіх належних документальних процедур. Державним реєстратором Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, 27.11.2019 року за №3481232 зареєстроване право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку. Тобто дотримано всі процедури набуття та реєстрації права власності, передбачені законодавством України;

- в подальшому, ОСОБА_3 , на власний розсуд розпорядився своєю приватною власністю, яка була отримана та оформлена належним чином, а саме уклав договір купівлі продажу належної йому земельної ділянки (кадастровий номер 4822389400:01:000:0508) № 1277 від 18.12.2019р. між ним та відповідачем, який було посвідчено приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Лавриненком М.І., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34725734. Таким чином, на момент купівлі спірної на даний час земельної ділянки, відповідач не знав і не міг знати що зазначена земельна ділянка можливо отримана з порушенням вимог земельного законодавства України, а від так він є належним набувачем;

- з огляду на приписи ст.ст. 388 та 396 ЦК України та вищевказані обставини, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

04.10.2021р. прокурор подав відповідь на відзив, у якому, посилаючись на приписи ст.ст. 13, 14 Конституції України та постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/2180/15-ц від 15.05.2018р., вказує на підставність та обґрунтованість позову, а також наявність суспільного інтересу.

Ухвалою від 06.10.2021р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурорка Жосан І.В. підтримала позов в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві і відповіді на відзив та просила його задовольнити.

Представник позивача Москаленко М.Л. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, водночас 04.01.2022р. звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просять розглянути справу за його відсутності у зв`язку із завантаженістю в роботі.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 заперечили проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість. Крім того представник відповідача додатково зазначив, що наказ № 9789/0/14-19-СТ від 15.11.2019р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки з кадастровим номером 4822389400:01:000:0508 площею 2 га, є чинними та не визнаний недійсним, тому в суду відсутні підстави для задоволення позову. Посилаючись на правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2776цс16 від 18.01.2017р., представник відповідача вказав, що а ні в позовній заяві, а ні під час розгляду справи по суті, позивачем не наведеної жодної обставини та не надано суду жодного доказу, які б вказував на наявність "суспільного", "публічного інтересу" та не визначено жодного критерію, які суд повинен дослідити та враховувати при вирішенні питання правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Також представник відповідача вважає, що не слід брати до уваги постанови Верховного суду постановлені не за правилами цивільного судочинства, так як вони не стосуються даного спору.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Шапран І. та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас 03.09.2021р. представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Шапран І. звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

У ракурсі вищевикладеного слід зазначити, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на приписи ст.ст. 12, 13, 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі третіх осіб за наявними у справі доказами.

Заслухавши доводи прокурорки Жосан І.В., відповідача та його представника ОСОБА_2 , дослідивши докази, суд вважає встановленим таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви ОСОБА_3 від 19.08.2016р., рішенням Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області 9 сесії сьомого скликання № 2 від 12.10.2016р. ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 30.06.2017р. рішенням Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області 9 сесії сьомого скликання № 11 від 03.07.2017р. затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 0,6 га по АДРЕСА_1 на території Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та передано вказану земельну ділянку у власність останнього.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246373371 від 01.03.2021р. за ОСОБА_3 24.07.2017р., на підставі рішенням Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області 9 сесії сьомого скликання № 11 від 03.07.2017р., зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001, площею 06 га.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 4858/0/14-19/СГ від 18.07.2019р., ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського, розташованої в межах Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 01.11.2019р., наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9789/0/14-19/СГ від 15.11.2019р., затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4822380400:01:000:0508 площею 2 га, розташовану в межах території Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Також слід зазначити, що рішенням Врадіївської селищної ради № 6 від 24.12.2020р. Великовеселівську сільську раду приєднано до Врадіївської селищної ради, а Врадіївський район Миколаївської області, згідно постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020р., реорганізовано у Первомайський район Миколаївської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246373371 від 01.03.2021р. та 254789259 від 28.04.2021р., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9789/0/14-19/СГ від 15.11.2019р., за ОСОБА_3 27.11.2019р. зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 4822380400:01:000:0508.

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1277 від 18.12.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Лавріненком М.І., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь відповідача, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34725734.

Згідно довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2021, що передбачає відповідні значення згідно з даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4822380400:01:000:0508 складає 54076,00 грн. (тобто 27 038 грн/1 га х 2 га).

Судом також встановлено, що на запит прокурора № 54/2.1828-вих-21 від 22.06.2021р., Врадіївська селищна ради Первомайського району Миколаївської області листом № 136-12-01 від 24.06.2021р., повідомила прокурора, що вона не зверталася до суду із позовом у зв`язку з відсутністю у місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору.

Встановивши вказані обставини суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 , на підставі рішення Покровської сільської ради № 11 від 03.07.2017р., отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Покровської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Право власності на таку земельну ділянку за останнім зареєстровано 24.07.2017 за № 24003324.

Таким чином, ОСОБА_3 на час звернення до ГУ Держгеокадастру в області у 2019 році із заявою про надання ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_3 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використав.

Після отримання 03.07.2017р. земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 ОСОБА_3 мав право на отримання у власність земельної ділянки площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства, проте, як зазначено вище, 15.11.2019р. ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4822380400:01:000:0508) для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Статтею 27 цього ж Закону передбачено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, у тому числі: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; тощо.

За такого поділ земельної ділянки може здійснюватись лише за ініціативою її власника, а прокурор у даному випадку не має можливості вирішити, яка саме частина земельної ділянки підлягає поділу і подальшому поверненню у власність держави.

Оскільки ОСОБА_3 вперше отримав земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4822380800:06:001:0001 на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 4822380400:01:000:0508) для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у області №9789/0/14- 19-СГ від 15.11.2019р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Водночас слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. у справі № 1640/2594/18 зазначив, що згідно ч.ч. 8-10 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1277 від 18.12.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Лавріненком М.І., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь відповідача, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34725734.

Тобто відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеркадастру у Миколаївській області за ОСОБА_3 27.11.2019р. зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 34381232, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу, то зазначений договір згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

В той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 ЗК України одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановлену Земельним кодексом України норму не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника - ОСОБА_1 - на користь розпорядника земель.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018р.), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019р.), у справі № 911/2034/16 (постанова від 01.10.2019р.), у справі № 911/3749/17 (постанова від 15.10.2019р.), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019р.) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020р.).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позов слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втручання держави в право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією України право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї, та права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене та положення ч.ч, 1, 2 ст. 84, ст. 122 ЗК України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі, в силу норм ст. 13 Конституції України, позбавляє Український народ правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє його статус.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

При цьому, в разі порушення органом влади, якому законом надано повноваження із здійснення розпорядження землями державної власності, вимог закону при прийнятті рішення щодо передачі таких земель у власність судами констатується обставина вибуття земельної ділянки з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких умов є всі підстави для вирубання земельної ділянки з володіння добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц

Також слід зазначити, що усталена практика Європейського суду з прав людини стверджує на існування у органів влади держави обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

Зі змісту положень ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 324 ЦК України передбачено що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до чинного на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки законодавства, власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської області було Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Однак з 27.05.2021р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Врадіївська селищна рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребування у власність територіальної громади в особі саме цьому органу.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Враховуючи викладене Врадіївська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим селищною радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів до повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито, що підтверджується листом Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області № 136-12-01 від 24.06.2021р. наданим на запит прокурора.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021р. у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021р. у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отриманий інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку не вжиття органами, уповноваженими на захист прав Українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 та Верховним судом у постанові від 26.07.2018р. у справі № 926/1111/15.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Врадіївською селищною радою - не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

З огляду на вищевикладене доводи наведенні у відзиві на позов та у виступі в судових дебатах представника відповідача ОСОБА_5 щодо безпідставності та обґрунтованості позовних вимог прокурора спростовуються вищевикладеним. Крім того правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 18.01.2017р. у справі № 6-2776цс16, на який посилався представник відповідача узгоджується та не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, які покладені в основу даного рішення, як і рішенням Європейського суду з прав людини, які покладені в основу вищезазначених правових висновків Верховного Суду.

Окремо слід зазначити щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_2 про те, що постанови Верховного суду постановленні не за правилами цивільного судочинства не мають враховуватися судом при вирішенні даного спору.

Так ч.ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус судів", які кореспондуються зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже вказані твердження представника відповідача ОСОБА_2 не базуються на приписах чинного законодавства та принципах судочинства, а в їх основу покладено виключно суб`єктивне трактування останніх вказаною особою.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є підставним, обґрунтованим та прокурором доведено, що втручання в право приватної власностіє законним, переслідує "суспільний", "публічний" інтерес, та що такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у відповідача ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) у власність територіальної громади в особі Врадіївської селищної ради (ЄДРПОУ 04376699) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4822380400:01:000:0508 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано "31" січня 2022 року.

Суддя Ф.Г. Сокол