Постанова

від 26.01.2022 по справі 221/4599/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/98/22

221/4599/19

Єдиний унікальний номер 221/4599/19 Номер провадження 22-ц/804/98/22

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

учасники справи: позивач (відповідач) - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач (позивач) - ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у складі суду Безрук Т.В., у цивільній справі за позовом про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки та за зустрічним позовом про виділ в натурі частки нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки.

Позов обґрунтувала тим, що 12 травня 2003 року вона разом з ОСОБА_5 придбали нежитлове приміщення у ОСОБА_6 , розташоване по АДРЕСА_1 , загальною площею 228,1 кв.м., по 1/2 частині, кожен.

17.06.2008 року позивачка разом з ОСОБА_5 придбали у Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області у власність земельну ділянку площею 0,0461 га, призначену для обслуговування магазину та кафе за вказаною адресою, кадастровий номер земельної ділянки 1421510100:00:002:0013, в рівних частках, по 1/2 кожен.

Між власниками була досягнута домовленість, що позивачка для функціонування кафе буде використовувати частину приміщення, де відповідно до технічного паспорту виготовленого в 2000 році, розташовані кімнати 1-4, 7-17, а ОСОБА_5 для функціонування магазину буде використовувати кімнати 5, 6, 18-21. З цією метою позивачкою було проведено переобладнання приміщення, укладено договори на користування електричною енергією та водою, встановлено лічильники обліку.

В подальшому позивачка та ОСОБА_5 вирішили здати все приміщення в оренду. З 2012 по 2016 магазин орендував ОСОБА_3 . У листопаді 2018 року позивачці стало відомо, що 18.10.2018 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 належну їй 1/2 частку вказаного нерухомого майна

Після оформлення нерухомого майна на себе ОСОБА_3 перешкоджає позивачці користуватися належною їй ? часткою нерухомого майна, що підтверджується актом про не допуск до приміщення від 26.05.2019, проводить в ньому переобладнання. Врегулювати вказані правовідносини позасудовим шляхом відповідач не погоджується.

В уточненому позові просила виділити в натурі 1/2 частини нежитлової будівлі яка складається з частини торгівельної зали 1 площею 47,05 кв.м., частини приміщення 7 площею 2,6 кв.м., приміщення 8 площею 3,7 кв.м., приміщення 9 площею 3,8 кв.м., коридор 10 площею 2,9 кв.м., коридор 11 площею 2,0 кв.м., вмивальник 12 площею 1,8 кв.м., туалет 13 площею 1,5 кв.м., приміщення 14 площею 20,8 кв.м., коридор 15 площею 4,2 кв.м., приміщення 16 площею 12,7 кв.м., тамбур 1 площею 3,4 кв.м., тамбур ІІ площею 5,7 кв.м., загальною площею 112, 15 кв.м., що відповідає ? частці; частину ганку літ.аІV-1; ганок літ.аІІІ-1.

Крім того просила виділити в натурі 1/2 земельної ділянки, для обслуговування магазину і кафе по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 14,60 м з боку АДРЕСА_1 ; 4,9 м по межі в глибині ділянки; 16,55 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м., 2,0 м, 4,55 м, 1,95 м, 1,60 м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50 м по межі з іншим власником.

В червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору дарування він є власником 1/2 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1 та власником 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою.

Внаслідок неприязних стосунків, що скалились між ним та відповідачкою, вони не можуть дійти порозуміння щодо виділу в натурі належних їм часток тому змушені звернутися до суду. Згідно експертного висновку № 18 від 01.06.2020 року поділ 1/2 частки вказаної нежитлової будівлі можливий за запропонованим експертом варіантом.

Просив припинити право спільної часткової власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; виділивши в натурі співвласнику ОСОБА_1 відповідно до експертного висновку, частину нежитлових приміщень, а саме приміщення: II (тамбур) - 3,3 кв.м; - 1 (торгівельний зал) частково - 47.35 кв.м; - 2 (приміщення) - 6,3 кв.м; приміщення - 3 (комора) - 2,8 кв.м; приміщення - 4 -21,2 м.кв; приміщення - 5 - 5,8 м.кв; приміщення - 7 частково - 9,7 м.кв; приміщення - 8 - 3,7 м.кв; приміщення - 9 (приміщення) - 3,8 м.кв; приміщення - 10 (коридор) - 2,9 м.кв; приміщення - 11 - 2,0 м.кв; приміщення - 12 (рукомийник) - 1,8 м.кв; приміщення - 13 (туалет) - 1,5 м.кв, де площа внутрішніх приміщень складає 112,15 кв.м. А також виділити а1 (ганок); а11 (ганок); а111 (ганок) частково; Б-1 туалет. Всього забудову площею 174, 3 кв.м.

ОСОБА_3 виділити частку нежитлових приміщень, а саме: приміщення -1 (тамбур) - 3,4 м.кв; приміщення - III (тамбур) - 5,7 м.кв; приміщення - 1 (торгівельний зал) частково - 50,55 м.кв; приміщення - 6 (приміщення) - 4,8 м.кв; приміщення - 7 (приміщення) частково - 10,00 м.кв; приміщення - 14 (приміщення) -20,8 м.кв; приміщення - 15 (коридор) - 4,2 м.кв; приміщення - 16 (приміщення) - 12,7 м.кв, всього площею 112,15 кв.м. А також виділити: а11 - ганок; а*- ганок(частково). Всього площею 174,3 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , загальною площею 224, 3 кв.м, виділивши їй в натурі наступні приміщення: частину торгівельної зали 1 площею 47,05 кв.м, частину приміщення 7 площею 2,6 кв.м, приміщення 8 площею 3,7 кв.м, приміщення 9 площею 3,8 кв.м, коридор 10 площею 2,9 кв.м, коридор 11 площею 2,0 кв.м, вмивальник 12 площею 1,8 кв.м, туалет 13 площею 1,5 кв.м, приміщення 14 № 12 площею 20,8 кв.м, коридор 15 площею 4,2 кв.м, приміщення 16 площею 12,7 кв.м, тамбур 1 площею 3,4 кв.м, тамбур ІІ площею 5,7 кв.м, а всього загальною площею 112, 15 кв.м, що відповідає ? частці; частину ганку літ.аІV-1; ганок літ.аІІІ-1.

Зобов`язано ОСОБА_1 при виділенні в натурі 1/2 частки вказаного нежитлового приміщення провести його переобладнання шляхом влаштування глухої перегородки в приміщенні 1 на відстані 1, 27 м до її вісі від перегородки з приміщенням 15 та на відстані 7,67 м до її вісі від перегородки з приміщенням 16. В приміщенні 7 встановити перегородку для організації коридору площею 2,6 другому власнику. За потребою закласти віконний пройом в приміщенні 1 до якого підійде влаштована перегородка у цьому ж приміщенні та влаштувати туалет в приміщенні 5. Влаштувати дверний пройом між приміщенням 4 та 6.

Роботи з перевлаштування інженерних мереж та встановлення обладнання зобов`язано ОСОБА_1 виконувати за участю спеціалізованих організацій згідно з розробленим проектам у разі їх необхідності.

Виділено ОСОБА_1 в натурі ? частину земельної ділянки для обслуговування магазину і кафе по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 14,60 м з боку АДРЕСА_1 ; 4,9 м по межі в глибині ділянки; 16,55 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м., 2,0 м, 4,55 м, 1,95 м, 1,60 м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50 м по межі з іншим власником.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки нерухомого майна відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з можливості виділу в натурі кожному з співвласників частини спірної нежитлової будівлі та частини спірної земельної ділянки за варіантами виділу в натурі, які запропоновані у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.11.2019 № 13/с.

Висновок експертного дослідження будівельно-технічної експертизи від 01.06.2020 № 18, наданий ОСОБА_3 суд відхилив, так як ним не було запропоновано варіантів поділу спірної земельної ділянки, яку сторони також не можуть поділити, що унеможливлює вирішення спору про користування нерухомістю в повному обсязі.

Крім того експертний висновок наданий ОСОБА_3 не спростовує висновків судової будівельно-технічної експертизи №13/с від 26.11.2019 року, наданої в якості доказу первинним позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з рішенням, відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу підписану адвокатом Гайтан К.О., в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального прав, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, у задоволенні первісного позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не врахував висновок експерта, наданий ОСОБА_3 , хоча ним встановлена можливість розподілу нежитлового приміщення в рівних частках.

Суд першої інстанції не врахував, що після виділу частки із спільного нерухомого майна, право спільної часткової власності припиняється для особи якій воно виділено, проте залишається у особи якій частка не виділена, чим порушуються її права.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за первинним позовом та судом не були доведені обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу в якому зазначив, що на думку відповідача за первинним позовом постановленим рішенням порушені його права оскільки він буде позбавлений можливості вільного підходу до частини виділених йому приміщень, проте це твердження жодним чином не доведено.

Доводи ОСОБА_3 , що на суміжній земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою, яка запропонована експертом для виділу другому співвласнику, ним розташований торгівельний павільйон площею 30 кв.м., вважає безпідставними, так як згода на його розміщення надана лише на рік.

Крім того експерт Спірідонов В.А. , який готував висновок для ОСОБА_3 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Відповідач ОСОБА_3 не навів переконливих доводів чому він має переважне право на вибір частини нерухомого майна та земельної ділянки.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечували проти вимог скарги, просили відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони та їх представники підтримали вимоги заявлені в розглянутих судом першої інстанції позовах, наміри до укладення мирової угоди відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Рух справи

19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки.

18 червня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , про виділ в натурі частки нерухомого майна.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 судом першої інстанції відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, підписану адвокатом Гайтан К.О.

Постановою апеляційного суду від 22.04.2021 року апеляційну скаргу відповідача частково задоволено, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року скасовано, провадження у справі за первинним та зустрічним позовом закрито.

Ухвалою апеляційного суду від 21.05.2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_4 задоволено, справу передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, постанову Донецького апеляційного суду від 22.04.2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що вимогам, передбаченим ст. 263 ЦПК України оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, як наслідок висновки в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 зроблені помилкові.

Заслухавши сторони, їх представників, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно договору купівлі-продажу нежилої будівлі (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 12.05.2003 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купили в рівних частках у ОСОБА_9 нежилу будівлю (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купили в рівних частках у Волноваської міської ради Донецької області земельну ділянку площею 0,0461 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.7).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником ? частини нежилої будівлі магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 442586 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належить по ? частині земельної ділянки площею 0,0461 га, для комерційного використання (обслуговування магазину і кафе) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1421510100010020013 (т. 1 а.с. 10).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що на підставі договору дарування від 18.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Яценко О. М., відповідач ОСОБА_3 набув у власність ? частину нежитлової будівлі магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 224,3 кв.м., та ? частини земельної ділянки площею 0,0461 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування магазина і кафе, кадастровий номер 1421510100010020013, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої ? частини вказаного нежитлового приміщення є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11).

Згідно акту про не допуск до приміщення від 26.05.2019 року, ОСОБА_3 не допустив ОСОБА_1 о 13.00 годині 26.05.2019 року до нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20).

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 15.10.2019 року призначено судову будівельну-технічну експертизу.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 13/с від 26.11.2019 року поділити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом в натурі приміщень для ? частки можливо.

Експертом запропоновано наступний варіант поділу. Одному співвласнику ? частки пропонується виділити: частину торгівельної зали 50,85 кв.м; приміщення 6,3 кв.м; комору 2,8 кв.м; приміщення 21,2 кв.м; приміщення 5,8 кв.м; приміщення 4,8 кв.м; частина приміщення 17,1; ІІ тамбур 3,3 кв.м, загальною площею 112,15 кв.м, що відповідає ? частки; ганки літ.а1-1 , аІІ-1; частину ганку літ.а1V-1; туалет літ.Б-1.

Другому співвласнику ? частки пропонується виділити: частину торгівельної зали 47,5 кв.м; частину приміщення 2,6 кв.м; приміщення 3,7 кв.м; приміщення 3,8 кв.м; коридор 2,9 кв.м; коридор 2,0 кв.м; вмивальник 1,8 кв.м; туалет 1,5 кв,м; приміщення 20,8 кв.м; коридор 4,2 кв.м; приміщення 12,7 кв.м; тамбур 3,4 кв.м; тамбур 5,7 кв.м, загальною площею 112, 15 кв.м, що відповідає ? частки; частину ганку літ.а1V-1; ганок літ.аІІІ-1.

Вказаний розподіл потребує переобладнання: влаштувати перегородку в приміщенні 1 на відстані 1,27 м до її вісі від перегородки з приміщенням 15 та на відстані 7,67 до її вісі від перегородки з приміщенням 16. В приміщенні 7 встановити перегородку, як вказано в Додатку 1 для організації коридору площею 2,6 другому власнику. За потребою закласти віконний пройом в приміщенні 1 до якого підійде влаштована перегородка в цьому ж приміщенні та влаштувати туалет в приміщенні 5. Влаштувати дверний пройм між приміщеннями 4 та 6. Роботи по перевлаштуванню інженерних мереж та встановленню обладнання виконувати спеціалізованим організаціям згідно розробленим проектам у разі їх необхідності.

Експертом запропоновано варіант поділу (виділу) в натурі ? частини земельної ділянки площею 0,0461 га, кадастровий номер: 1421510100010020013, призначеної для обслуговування нежитлової будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 224, 3 кв.м.

Одному власнику пропонується виділити частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,02305га. Розміри ділянки: 8,41 м - з боку АДРЕСА_1 ; 18,25м - з бокової вулиці; 3,39 м, 11,38 м, 3,82 м - по межі в глибині ділянки; 3,70 м - по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м, 2,0м, 4,55м, 1,95 м, 1,60м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50 м - по межі з другим власником.

Другому власнику пропонується виділити частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,02305 га. Розміри ділянки: 14,60 м з боку АДРЕСА_1 ; 4,90 м - по межі в глибині ділянки; 16,55 м - по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70 м, 2,0 м, 4,55 м, 1,95 м, 1,60 м, 1,32 м, 9,30 м, 2,50м - по межі з іншим власником (т. 1 а.с. 63-69).

Не погоджуючись з доводами позивача відповідач по первинному позову надав висновок експертного дослідження, згідно будівельно-технічної експертизи № 18 від 01.06.2020 року, за яким можливий виділ ? частки нежитлових приміщень та приміщень буд. АДРЕСА_1 в натурі для двох співвласників.

Співвласнику 1 відводиться частина нежитлових приміщень, а саме приміщення II (тамбур) - 3,3 кв.м; приміщення - 1 (торгівельний зал) частково - 47,35 кв.м; приміщення - 2 (приміщення) - 6,3 кв.м; приміщення- 3 (комора) - 2,8 кв.м; приміщення - 4 (приміщення) -21,2 кв.м; приміщення - 5 (приміщення) - 5,8 кв.м; приміщення - 7 (приміщення) частково - 9,7 кв.м; приміщення - 8 (приміщення) - 3,7 кв.м; приміщення - 9 (приміщення) - 3,8 кв.м; приміщення - 10 (коридор) - 2,9 кв.м; приміщення - 11 (приміщення) -2,0 кв.м; приміщення - 12 (раковіна) - 1,8 кв.м; приміщення - 13 (туалет) - 1,5 м.кв. Всього площа внутрішніх приміщень: 112,15 кв.м, а1 (ганок); а11 (ганок); а111 (ганок) частково; Б-1 туалет. Всього площа забудови: 174,3 кв.м.

Другому співвласнику відводиться частина нежитлових приміщень, а саме: приміщення -1 (тамбур) - 3,4 кв.м; приміщення - III (тамбур) - 5,7 кв.м; приміщення - 1 (торгівельний зал) частково - 50,55 кв.м; приміщення - 6 (приміщення) - 4,8 кв.м; приміщення - 7 (приміщення) частково - 10,00 кв.м; приміщення - 14 (приміщення) - 20,8 кв.м; приміщення - 15 (коридор) - 4,2 кв.м; приміщення - 16 (приміщення) - 12,7 кв.м. Всього площа внутрішніх приміщень - 112,15 кв.м. А також виділити: а11 - ганок; а*- ганок(частково). Всього площа забудови - 174,3 кв.м (т. 1 а.с. 171-182).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок № 7 від 04 жовтня 1991 року, із змінами, виділ в натурі частки жилого будинку можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства з житлово - комунального господарства України від 18.06.2007 року.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення, тощо) тобто, складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Мвністрів України від 08.12.2010 року №117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них .

Відповідно до статей 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ приміщення) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини приміщення із самостійним виходом, яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані частини.

Колегія суддів апеляційної інстанції врахувала позицію Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справа N 310/7011/17, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Отже, аналізуючи ст. 364 ЦК України можна зробити висновок, про те що передбачено тільки два випадки коли виділ в натурі частки із спільного майна є неможливим: - згідно із законом або у зв`язку з тим, що річ є неподільною і її не можливо поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

В даній конкретній справі розглядається питання порушене двома співвласниками, які кожен окремо, позивач в первинному позові, а відповідач в зустрічному позові, посилаючись на ст. 364 ЦК України, просять виділити в натурі по ? частини нежитлової будівлі та земельної ділянки та припинити право спільної часткової власності на зазначене майно.

Тобто, фактично сторони просили здійснити поділ майна, і їх вимоги висунуті не в порядку ст. 364 ЦК України, а у відповідності до положень ст.372 ЦК України.

Вказана норма закону передбачає, що майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками і у разі поділу майна, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів дійшла висновків, що оскільки позивачка не оскаржує постановлене рішення, а відповідач не навів достатніх підстав для його скасування, рішення суду в частині задоволених позовних вимог не може бути скасовано лише з формальних підстав.

Як пояснила Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19 активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia ( суд знає закони ), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Норми чинного законодавства не забороняють виділити позивачці в натурі частку із спільного майна, така можливість підтверджена експертом у висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 13/с від 26.11.2019 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначеного варіанту виділу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 запропонованого експертом Новіковим В.С. у висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 13/с від 26.11.2019 року, виготовленого на замовлення позивачки.

Його невідповідність не доведена наданими відповідачем та його представником доказами.

В уточненій позовній заяві позивачка ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі у користування частку нежитлового приміщення в експертному висновку № 13/с від 26.11.2019 року, як другому співвласнику.

Відповідач не навів переконливих доказів, чому він має переважне право на частку нежитлового приміщення на яку претендує позивач, яка є власником ? частини вказаного приміщення з 12.05.2003 року, а він є власником ? частини вказаного приміщення лише з 18.10.2018 року.

При визначенні варіантів поділу земельної ділянки загальною площею 0,0461га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 експертом враховано частки співвласників, розташування будівлі на земельній ділянці, фактичне землекористування.

З наведеного вбачається, що річ є подільною, виділ є можливим з технічної точки зору без втрати цільового призначення. оскільки позивач зареєструвала право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0461 га, кадастровий номер 1421510100:010020013, цільове призначення якої: для використання (обслуговування магазина і кафе).(т.1 а.с.10)

Дослідивши висновок експертного дослідження №18 від 01.06.2020 виготовлений судовим експертом Спиридоновим В.А. на замовлення відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що запропонований ним варіант спрямований в першу чергу на задоволення потреб замовника, а не для забезпечення паритетності прав співвласників.

Незважаючи на те, що частки нежитлового приміщення визначені у висновку є рівними, проте вище вказане застереження вбачається з того, що одна частина на яку претендує відповідач має компактне планування з двома зовнішніми стінами, а друга частина розгалужена по периметру, має значну видовженість порівняно з першою частиною та три зовнішні стіни, що під час обслуговування потягне за собою додаткові витрати на опалення приміщення, витрати на прокладення комунікацій та підтримання їх в належному стані, витрати щодо обслуговування зовнішніх стін.

Посилання відповідача в своїх поясненнях, що біля ? частки нежитлового приміщення на яку претендує позивачка розташований торгівельний павільйон площею 30кв.м., щодо якого ним з Військово-цивільною адміністрацією міста Волноваха укладено договір про пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою на території міста - не є переконливими.

По-перше вказаний договір було укладено 10.08.2020 року, тобто після того, як відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом 18.06.2020 року і на той час йому було відомо, які вимоги заявлені позивачкою.

По-друге вказаний договір було укладено лише на рік.

В той же час колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

По-перше позивач по зустрічному позову просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на ? частку спірної нежитлової будівлі.

Його вимоги в цій частині відповідають вимогам закону, оскільки після виділення ? частки належної ОСОБА_1 , право спільної часткової власності щодо виділеного їй майна припинено в силу ч.2 ст.364 ЦК України. Залишати в статусі спільної часткової власності частину спірного майна в розмірі ? частки належну лише ОСОБА_3 , враховуючи його вимоги, - нелогічно.

З огляду на вказане його вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім вказаного позивач по зустрічному позову просив виділити йому приміщення 1(торгівельний зал) частково - 50,55 м.кв, приміщення 6 - 4,8кв. та приміщення 7 частково -10 м.кв. ганок літ.аІІ-1, частину ганку літ.аІV-1.

Перелічені приміщення, не були виділені позивачці за первинним позовом, а тому не має жодних перепон в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Враховуючи, що вище перелічені приміщення включені до переліку приміщень передбачених для першого співвласника, колегія суддів вважає необхідним визнати право власності за позивачем по зустрічним позовом і на решту приміщень перелічених у висновку, щоб частки співвласників були рівними, а саме приміщення 2 площею 6,3 кв.м, комору 3 площею 2,8 кв.м, приміщення 4 площею 21,2 кв.м, приміщення 5 площею 5,8 кв.м, частину приміщення 7 площею 17,1 кв.м, тамбур ІІ площею 3,3 кв.м, а всього загальною площею 112,15 кв.м, що відповідає ? частці; ганки літ.аІ-1; туалет літ Б-1.

Крім того Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю переходить право власності, на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закону відображає загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доцільним виділити ОСОБА_3 в натурі ? частину земельної ділянки для обслуговування магазину і кафе по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 8,41 м з боку АДРЕСА_1 ; 18,25 м з бокової вулиці: 3,39 м, 11,38м, 3.82 по межі в глибині ділянки; 3,70 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70м, 2,0м, 4,55м, 1,95 м, 1,60м, 1,32м, 9,30м, 2,50м по межі з іншим власником, припинивши на неї право спільної часткової власності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вказані норми матеріального права, з врахуванням встановлених судом першої інстанцій фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, проте, є обґрунтованими в частині відмовлених позовних вимог зазначених в зустрічному позові.

Як наслідок рішення щодо відмовлених зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення, зміст якого відповідає обґрунтуванню мотивувальної частини постанови.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2022 року.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , підписану представником ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та постановити нове.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , загальною площею 224, 3 кв.м, виділивши йому в натурі наступні частини нежитлового приміщення: частину торгівельної зали 1 площею 50,85 кв.м, приміщення 2 площею 6,3 кв.м, комору 3 площею 2,8 кв.м, приміщення 4 площею 21,2 кв.м, приміщення 5 площею 5,8 кв.м, приміщення 6 площею 4,8 кв.м, частину приміщення 7 площею 17,1 кв.м, тамбур ІІ площею 3,3 кв.м, а всього загальною площею 112,15 кв.м, що відповідає ? частці; ганки літ.аІ-1; ганок літ.аІІ-1, частину ганку літ.аІV-1, туалет літ Б-1.

Виділити ОСОБА_3 в натурі ? частину земельної ділянки для обслуговування магазину і кафе по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1421510100:00:002:0013, а саме: частину 0,02305 га, розміром 8,41 м з боку АДРЕСА_1 ; 18,25 м з бокової вулиці: 3,39 м, 11,38м, 3.82 по межі в глибині ділянки; 3,70 м по боковій межі ділянки; 3,82 м, 3,70м, 2,0м, 4,55м, 1,95 м, 1,60м, 1,32м, 9,30м, 2,50м по межі з іншим власником.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на ? частку нежитлової будівлі та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А. Зайцева

О.М.Пономарьова