Постанова

від 16.12.2021 по справі 509/5831/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/465/21

Номер справи місцевого суду: 509/5831/18

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

від правонаступника відповідача Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області - не з`явились,

переглянувши справу №509/5831/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав, визнання права користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року у складі судді Гандзій Д.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 12 грудня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що виконкомом Новоградківської сільської ради від 22 лютого 2002 року їй надано згоду на відкриття торгівельної точки по АДРЕСА_1 ; 25 лютого 2002 року радою надано згоду на вибір земельної ділянки за вказаною адресою для відкриття торгової точки. Відповідно до Акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 22 липня 2002 року державною комісією прийнято в експлуатацію торговий павільйон площею 18,60 кв.м. Рішенням №58-У від 28 жовтня 2010 року Виконавчого комітету Новоградківської сільської ради надано дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на розширення торгівельної площі - добудову підсобного приміщення до торгівельного павільйону площею 18,60 кв.м по АДРЕСА_1 . Рішенням Новоградківської сільської ради №125 від 27 березня 2012 року надано їй ОСОБА_1 згоду на відкриття торгової точки по продажу продовольчих і не продовольчих товарів в АДРЕСА_1 ; комісією по вибору земельних ділянок на території Овідіопольського району складено акт вибору земельної ділянки під розміщення торговельного павільйону приватного підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 загальною площею 28,0 кв.м та погоджений проект торгового павільйону (мала архітектурна форма). У зв`язку з тим, що Новоградківською селищною радою було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на вказаний павільйон, звернулась до суду і рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2014 року було визнано за нею ОСОБА_1 право власності на торговий павільйон загальною площею 18,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на підставі судового рішення право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказані обставини ОСОБА_1 вважає, що торговий павільйон загальною площею 18,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є її власністю, знаходиться правомірно на земельній ділянці площею 0,02 га, яка перебуває у її фактичному користуванні з 2002 року. Під час надання дозволу на розміщення торгового павільйону та прийняття його в експлуатацію було зазначено, що їй виділяється 0,028 га із земель, які знаходяться у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 .

Позивач зазначила, що після того, як їй було надано згоду на розміщення торгового павільйону на земельній ділянці, яка начебто знаходиться у користуванні ОСОБА_5 , останній 20 жовтня 2002 року приватизував дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,250 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану на території Новоградківської сільської ради, АДРЕСА_2 (державний акт П-ОД №068904 на право приватної власності на землю від 20 жовтня 2002 року), та земельну ділянку площею 0,154 га в межах згідно з планом для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новоградківської сільської ради, АДРЕСА_2 (державний акт П-ОД №068992 на право приватної власності на землю від 20 жовтня 2002 року).

Торговий павільйон розташовувався на земельній ділянці площею 0,154 га на час її приватизації. Оскільки вважала, що торговий павільйон розташований на чужій земельній ділянці, то домовилась з ОСОБА_5 про продаж їй 0,20 га земельної ділянки. Рішенням №1 від 16 грудня 2015 року виконкому Новоградківської сільської ради на підставі заяви ОСОБА_5 та проектної документації на поділ земельної ділянки було встановлено адресу земельним ділянкам внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,1538 га, що надана для ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка площею 0,1338 га АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0200 га АДРЕСА_1 для обслуговування торгового павільйону. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, спадщину прийняла дружина померлого в тому числі й на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362. Наразі за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 2017 року належить ОСОБА_3 , яка як новий власник земельної ділянки проти розміщення торгового павільйону та вимагає його знесення.

Із аналізу даних погосподарських книг за 1996-2000, 2001-2005 роки, позивач ОСОБА_1 дійшла висновку, що у постійному користуванні ОСОБА_5 перебувало лише 0,35 га землі, а оскільки згідно державних актів ним було приватизовано землі загальною площею 0,404 га, то вважає, що ОСОБА_5 безпідставно приватизував 0,054 га із земель комунальної власності, що належний їй торгівельний павільйон розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Новоградківської територіальної громади та помилково передана у приватну власність ОСОБА_5 . Спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності незаконно, а органом місцевого самоврядування в особі Новоградківської сільської ради не вжито жодних заходів щодо відновлення порушеного права територіальної громади на неї, тому вона вимушена самостійно звернутися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 після уточнення 22 березня 2019 року позовних вимог остаточно просила:

визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Новоградківської сільської ради народних депутатів від 20 жовтня 1997 року №3, яким передано ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,154 га, розташовану на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в АДРЕСА_2 та призначену для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії П-ОД №068992, виданий 20 жовтня 2002 року Новоградківською сільською радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,155 га, розташовану на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в АДРЕСА_2 та призначену для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом Кураловою Т.Д. 26 жовтня 2016 року за реєстровим №1-1031 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 площею 0,1538 га на ім`я ОСОБА_6 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , розташованої на адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123783000:02:002:0162 площею 0,1538 га від 22 травня 2017 року №1-475, посвідчений державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Кураловою Т.Д.;

скасувати державну реєстрацію ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ довідки 135275604 від 22 серпня 2018 року) 22 травня 2017 року земельної ділянки кадастровий номер5123783000:02:002:0362 площею 0,1538 га за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 2017 року №1-475, посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Кураловою Т.Д.;

визнати право користування земельною ділянкою площею 0,020 га в АДРЕСА_4 із земель, що знаходяться в комунальній власності Новоградківської територіальної громади, за ОСОБА_1 для обслуговування належного їй торгового павільйону (т.1 а.с.3-13, 210-211).

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.62-63).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 набула на підставі нотаріально посвідченого 22 травня 2017 року договору купівлі-продажу, продавцем ділянки була ОСОБА_6 , якій земельна ділянка належала на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 жовтня 2016 року державним нотаріусом Кураловою Т.Д. за реєстровим №1-1031 після смерті ОСОБА_5 , якому земельна ділянка належала згідно державного ату на право власності на землю П-ОД №068992 від 20 жовтня 2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Новоградківської сільської ради від 20 жовтня 1997 року №3. Відсутність в архіві Овідіопольської районної державної адміністрації рішення виконкому Новоградківської сільської ради від 20 жовтня 1997 року №3 про передачу земельної ділянки у власність не може бути підставою позбавлення особи власності. Відповідно до положень частини 1 статті 155 ЗК України підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Отже, якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Законодавством передбачено, що акт органу місцевого самоврядування може визнаватися недійсним лише у випадку, коли він порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою (ст.155 ЗК України), а визнаватися незаконним та скасовуватися правовий акт органу влади чи місцевого самоврядування може лише за позовом власника майна у випадку невідповідності закону чи порушення прав власника (ст.393 ЦК України). ОСОБА_3 , отримавши право власності на земельну ділянку та, на її думку, виконавши всі вимоги закону при отриманні земельної ділянки у власність, явно сподівалась, що матиме право вільно безперешкодно та на законних підставах користуватись нею. ОСОБА_3 у сенсі положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень, а тому її не може бути позбавлено конституційного права, оскільки вона добросовісно, відкрито та на законних підставах набула право власності на земельну ділянку. На уточнені позовні вимог відповідачем надано відзив, за змістом якого рішення органів місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок є актами індивідуальної дії, тому не можуть бути скасовані, так як вони вичерпали свою юридичну дію після їх прийняття. Позбавлення ОСОБА_3 права на земельну ділянку у разі скасування рішення органу, на підставі якого було видано державний акт незаконно. Спадкоємцю померлого ОСОБА_5 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. Право на землю є непорушним, будь-яке втручання в це право є не протиправним. Особу може бути позбавлено права власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, при цьому при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (т.1 а.с.79-85, т.2 а.с.7-10).

Відповідач Новоградківська сільська рада позов визнала частково, зазначивши у відзиві, що визнає вимоги в частині визнання незаконним рішення виконкому Новоградківської сільської ради народних депутатів від 20 жовтня 1997 року №3 та в частині визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії П-ОД №068992, виданого 20 жовтня 2002 року на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, з тих підстав, що в постійному користуванні ОСОБА_5 згідно з погосподарськими книгами Новоградківської сільської ради з 1996 по 2002 рік перебувало лише 0,35 га землі, однак згідно державних актів П-ОД №068904 та П-ОД №068992 ним було приватизовано дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,404 га. Згідно зазначених державних актів підставою для передачі землі у власність ОСОБА_5 були рішення №2 та №3 від 20 жовтня 1997 року. Новоградківською сільською радою всі рішення за період з 1997 по 2011 рік здані в архівний відділ Овідіопольської РДА. У зв`язку з відсутністю даних відносно рішень №2 та №3 від 20 жовтня 1997 року та відсутністю відомостей стосовно передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельних ділянок з 1997 по 2002 рік на підставі зазначених державних актів, останній безпідставно приватизував 0,054 га з земель комунальної власності. За зверненням у лютому 2018 року ОСОБА_1 до ради комісією з питань аграрної політики було встановлено, що приватизація земельних ділянок по АДРЕСА_3 відбулася з порушенням, так як на момент приватизації в 2002 році (погосподарська книга №1 за 2001-2005 роки) за житловим будинком ОСОБА_5 була закріплена земельна ділянка загальною площею 0,35 га, в приватизацію увійшла земельна ділянка загальною площею 0,40 га. Тому, ОСОБА_5 мав право на приватизацію земельної ділянки 0,25 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,10 га в межах згідно з планом для ведення особистого селянського господарства. В решті позовних вимог рада поклалася на розсуд суду (т.1 а.с.200-203).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 травня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.3-4).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.100-115).

Висновок суду мотивовано усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, з дотриманням при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. ОСОБА_3 , отримавши право власності на земельну ділянку та виконавши всі необхідні вимоги закону при отриманні земельної ділянки у власність, явно сподівалася і розраховувала, що матиме право вільно безперешкодно та на законних підставах користуватися своєю власною землею. Неналежний документообіг в Новоградківській сільській раді Овідіопольського району та в архівному відділі Овідіопольської районної державної адміністрації, за даними яких в архіві немає рішень виконкому Новоградківської сільської ради №2, №3 від 20 жовтня 1997 року про передачу ОСОБА_5 у власність земельних ділянок, не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 законного права власності. Суд встановив і це не заперечувалось сторонами, що на земельній ділянці площею 0,154 га на час приватизації землі ОСОБА_5 знаходився і знаходиться на сьогоднішній день павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі судового рішення. Позивач стверджувала, що домовилась з ОСОБА_5 про продаж їй частини земельної ділянки площею 0,020 га, у зв`язку з чим ОСОБА_5 замовляв проектну документацію на поділ земельної ділянки площею 0,1538 га на дві окремі ділянки площею 0,1338 га та 0,020 га; суд доводи щодо продажу визнав неприйнятними. Суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що павільйон позивача знаходився на городі ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 право власності на спірну земельну ділянку успадкувала його дружина, яка безперешкодно на підставі нотаріально посвідченого договору продала земельну ділянку ОСОБА_3 . Суд дійшов висновку, що спадкодавець ОСОБА_5 був законним користувачем земельної ділянки з 1 січня 1982 року (запис в погосподарській книзі), що підтверджується довідкою Новоградківської сільської ради від 21 січня 2019 року №55, показаннями свідків, чиї покази суд прийняв до уваги як такі, що підтверджуються іншими матеріалами справи. Суд виходив з того, що рішення органів місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок, як акти індивідуальної не можуть бути скасовані, оскільки вони вичерпали свою юридичну дію після їх прийняття і це суперечило б правовим аспектам запоруки права власності у розумінні рішень ЄСПЛ. Право на землю є непорушним, будь-яке втручання в ці права є протиправним, тому суд вважав, що ОСОБА_3 , отримавши в установленому Законом порядку право власності на нерухоме майно, має законне право вільно безперешкодно та на законних підставах користуватися землею. Суд відмовив у визнанні за позивачем права користування земельною ділянкою за безпідставністю, у задоволенні інших вимог за недоведеністю порушення прав, свобод, інтересів позивача.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залучено Дальницьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380270) в якості правонаступника Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380293) до участі в справі №523/7556/19.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2 а.с.123-133).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права з тих підстав, що вказані у позові.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що й відзив на позов та уточнену позовну заяву (т.2 а.с.170-171).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судового рішення без змін з огляду на наступне.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю П-ОД №068992, виданого Новоградківською сільською радою народних депутатів, зареєстрованого 20 жовтня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №126, ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,154 га, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, розташована на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району в АДРЕСА_3 , передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення виконкому Новоградківської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 20 жовтня 1997 року №3 (т.1 а.с.155).

Інформацію про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,154 га цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі Державного акту на право приватної власності на землю П-ОД №068992, виданого Новоградківською сільською радою народних депутатів 20 жовтня 2002 року, внесено 7 серпня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.156).

На земельну ділянку, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,1538 га у Державному земельному кадастрі зареєстровано 31 липня 2015 року обмеження, які поширюються на частину земельної ділянки площею 0,0172 га (вид обмеження: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи), встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року №209 Про затвердження Правил охорони електричних мереж ; строк дії обмеження безстроково (т.1 а.с.157-158).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років.

Спадкову справу №259/2016 до майна померлого ОСОБА_5 заведено 5 вересня 2016 року Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_6 як спадкоємця (дружини) померлого (т.1 а.с.127-189).

Свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №259/2016 видано 26 жовтня 2016 року державним нотаріусом Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Кураловою Т.Д., зареєстровано в реєстрі за №1-1031, ОСОБА_6 як спадкоємцю (дружині) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1538 га, в тому числі по угіддям: рілля 0,1338 га, під господарськими будівлями і дворами - 0,0200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 5123783000:02:002:0362, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала померлому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю П-ОД №068992, виданого Новоградківською сільською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №3 від 20 жовтня 1997 року, зареєстрованого 20 жовтня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №126 (т.1 а.с.185, 186).

Інформацію про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,154 га, цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 жовтня 2016 року державним нотаріусом Кураловою Т.Д. за реєстровим №1-1031, внесено 26 жовтня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.186).

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області Кураловою Т.Д. 22 травня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-475, ОСОБА_3 купила земельну ділянку, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,154 га цільового призначення для ведення особистого селянського господарства . Земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 жовтня 2016 року державним нотаріусом Кураловою Т.Д. за реєстровим №1-1031 (т.1 а.с.227-270).

Інформацію про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,154 га, цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Кураловою Т.Д. 11 травня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-475, внесено 22 травня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.49).

Докази в справі вказують на те, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, площею 0,154 га, цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , набуто у приватну власність з дотриманням вимог законодавства ОСОБА_5 20 жовтня 2002 року на підставі рішення виконкому сільської ради безоплатно (перебувала у постійному користуванні), ОСОБА_6 26 жовтня 2016 року в порядку спадкування, ОСОБА_3 22 травня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого правочину купівлі-продажу.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 оформлено з дотримання вимог законодавства щодо кожного з власників, інформація про земельну ділянку як об`єкт нерухомого майна наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 703615651237), наявна в Державному земельному кадастрі, в тому числі й з обмеженнями, зареєстрованими 31 липня 2015 року, які поширюються на частину земельної ділянки площею 0,0172 га (вид обмеження: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи), встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року №209 Про затвердження Правил охорони електричних мереж ; строк дії обмеження безстроково.

Державний акт на право приватної власності на землю П-ОД №068992 був виданий Новоградківською сільською радою народних депутатів 20 жовтня 2002 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,154 га, кадастровий номер 5123783000:02:002:0362, як таку, що передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення виконкому Новоградківської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 20 жовтня 1997 року №3.

У власника земельної ділянки кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 наявна належним чином посвідчена копія рішення виконкому Новоградківської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 20 жовтня 1997 року №3, тому сама по собі відсутність з невідомих причин оригіналу рішення в архіві ради чи державної районної адміністрації не є доказом незаконності набуття ОСОБА_5 земельної ділянки у власність. Рішення Новоградківської сільської ради від 20 жовтня 1997 року №3 як рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну дію після видачі ОСОБА_5 державного акту на право приватної власності на землю, реєстрації державного акту, а потому й права в державних реєстрах.

Ні Новоградківська сільська рада як уповноважений власник землі територіальної громади села Новоградківка, ні будь-яка інша уповноважена органом місцевого самоврядування чи органом держави особа з 1997 року по даний час не зверталась до суду з позовними вимогами щодо незаконності набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 площею 0,154 га.

Послідуючі рішення ради свідчать про те, що площа переданої ОСОБА_5 земельної ділянки 0,154 га для органу місцевого самоврядування не була спірною.

Позов до суду щодо спірної земельної ділянки подано фізичною особою ОСОБА_1 , при тому позов подано після смерті ОСОБА_5 , після спадкування права на земельну ділянку спадкоємцем ОСОБА_6 , після відчуження земельної ділянки за правочином ОСОБА_3 . Заявляючи вимоги про визнання недійсним рішення виконкому ради, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним правочину тощо позивач ОСОБА_1 не залучає до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_5 (спадкоємців, які прийняли спадщину), не залучає до участі у справі ОСОБА_6 , прав та обов`язків якої безпосередньо стосується спір в частині свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 є останнім власником земельної ділянки, але вона не є правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки набула право власності на земельну ділянку на підставі правочину, тобто ОСОБА_3 є відповідачем власне за вимогами до неї про визнання недійсним правочину, скасування реєстрації права власності тощо.

Апеляційний суд хоч і звертає на дане увагу (коло відповідачів за вимогами), проте виходить з того, що визначальним у відмові в позові є безпідставність матеріально-правової вимоги. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 суб`єктивного матеріального права та недоведеність його порушення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , сільською радою тощо.

Дійсно, на початку 2002 року ОСОБА_1 зверталась до органу місцевого самоврядування для вибору земельної ділянки під розміщення торговельного павільйону приватного підприємця, щодо цього складались акти вибору земельної ділянки, обстеження, висновки тощо, при цьому йшлося про те, що вибір земельної ділянки площею під павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , проводиться із земель, які знаходяться в постійному користуванні гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_5 .

Але, ОСОБА_1 не оформила належним чином землекористування під розміщення торгового павільйону, користувалась частиною ділянки ОСОБА_5 за усною домовленістю з ним та до поки останній не помер у ОСОБА_1 не виникало жодних питань щодо ділянки.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2014 року в справі №509/4177/14-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на торговий павільйон площею 18,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.60-61).

Законність даного судового рішення в справі №509/4177/14-ц в апеляційному порядку не перевірялась, звернення до суду було обумовлено тим, що Новоградківська сільська рада відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на торговий павільйон. Матеріали цивільної справи №509/4177/14-ц (копія справа витребувана судом) містять Договір оренди земельної ділянки від 2 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), згідно якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 в оренду на строк два роки земельну ділянку площею 0,01 га (частину) із земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю П-ОД №068992. Відомості про речове право оренди на підставі даного договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, проте даний договір ОСОБА_1 використала у справі №509/4177/14-ц, доводячи на підставі статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудований об`єкт (торговий павільйон) (т.2 а.с.41).

Отже, до смерті ОСОБА_5 ні у ОСОБА_1 , ні у сільської ради не виникало жодних питань до розміру земельної ділянки ОСОБА_5 , що перебувала у користуванні, підстав набуття такої у власність, технічної документації на ділянку тощо.

Та обставина, що теперішній власник земельної ділянки ОСОБА_3 проти, щоб на земельній ділянці кадастровий номер 5123783000:02:002:0362 площею 0,154 га цільового призначення для ведення особистого селянського господарства знаходився торговий павільйон, право власності на який ОСОБА_1 визнала за собою в судовому порядку, не є підставою для перегляду фактично підстав набуття права на земельну ділянку (користування, а потому власності) ОСОБА_5 (право постійного користування було до 1997 року, рішенням виконкому ради від 20 жовтня 1997 року ділянку передано у власність, право власності оформлено 20 жовтня 2002 року).

Що ж до вимоги про визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою для розміщення торгового павільйону, то це питання відноситься виключно до компетенції сільської ради, рішення якої не може бути підмінено рішенням суду.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, застосував практику ЄСПЛ та дійшов правильного висновку про відмову в позові за безпідставністю вимог. Суд надав вмотивоване обґрунтування по кожній позовній вимозі, правильно оцінив докази у справі, апеляційний суд погоджується в мотивуванням висновків суду та не вбачає підстав для переоцінки доказів та інших висновків.

Доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу не є відмінними від позицій учасників справи в суді першої інстанції.

Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав, визнання права користування земельною ділянкою - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова