Ухвала

від 31.01.2022 по справі 335/910/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/910/22 1-кс/335/457/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082060000038 від 07.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до Орджонікідзевського районного суду із вищезазначеним клопотанням, погодженим з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , в обґрунтування якого зазначив наступне.

Слідчим відділенням відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено 23.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером №12022082060000038 від 07.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що Підставами для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_5 , який є діючим директором у ТОВ «Клаксон ЛТД» код 43152724.

В ході допиту останнього в якості потерпілого стало відомо, що єдиним учасником вищезазначеного товариства була з моменту створення товариства і є на момент звернення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На посаду директора заявника призначено згідно рішення учасника товариства № 5 від 26 жовтня 2021 року та наказу № 40 від 27.10.2021 року. До призначення останнього на посаду директора товариства, з моменту відкриття товариства він займав посаду фінансового директора цього ж товариства. У період з моменту відкриття і до призначення ОСОБА_5 на посаду директора товариства цю посаду займав ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Офіс товариства та фактичне місцезнаходження знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Брянська, б.6. Приміщення знаходиться у приватній власності товариства, що підтверджено витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Приблизно з 15.09.21 по 15.10.21 ОСОБА_5 перебував на лікарняному та був відсутній у офісі товариства, та коли повернувся з лікарняного, не знайшов документів підприємства, а саме статуту та свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, та інших документів Товариства. Також останній не знайшов автомобіля RENAULT DOKKER 2018 року випуску у білому кузові, номер кузова НОМЕР_1 , держ.номер НОМЕР_2 , що був зареєстрований за підприємством ТОВ «Клаксон ЛТД», яким керував водій ОСОБА_8 і працював на підприємстві водієм-завідуючим господарством підприємства. Звичайним місцем стоянки автомобіля у робочий час є офіс (нежитлове приміщення, що належить товариству) за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 пояснив, що зателефонував ОСОБА_8 і запитав де сам ОСОБА_8 та де на даний час знаходиться автомобіль, але ОСОБА_8 , сказав що його не буде. Після чого ОСОБА_5 зателефонував до органів поліції, де йому стало відомо, що автомобіль вже не є у власності підприємства. Через деякий час директор підприємства ОСОБА_7 та вводій ОСОБА_8 прийшли до підприємства та подали заяви про звільнення.

Після чого ОСОБА_5 звернувся до адвоката ТОВ «Клаксон ЛТД» ОСОБА_9 з проханням розібратися, яким чином підприємство позбавилося автомобіля. Адвокат зробив адвокатський запит до сервісного центру 2341 ГСЦ МВС у Запорізькій області та торгівельної організації ТОВ «Автодрім» (код ЄДРПОУ 39645929) , які обидва знаходяться за адресою м. Запоріжжя, провулок Парковий, буд.12.

У відповідь на адвокатський запит від торгівельної організації ТОВ «АВТОДРІМ» було отримано пакет документів, відповідно до якого стало відомо, що коли ОСОБА_5 перебував на лікарняному і не був присутнім в офісі товариства, ОСОБА_8 , з метою продажу вищезазначеного автомобіля, попередньо отримавши довіреність вих. №15 від 24/09/2021 від тоді ще діючого директора підприємства ОСОБА_7 звернувся до торгівельної організації ТОВ «АВТОДРІМ» та уклав з нею договір комісії № 7259/21/1/003981 від 24.09.2021р., відповідно до якого ТОВ «КЛАКСОН ЛТД» (Комісіонер) доручає, а комітент ТОВ «АВТОДРІМ» зобов`язується вчинити правочин щодо продажу цього автомобіля. Вже на наступний день, 25.09.2021р. на підставі цього договору ТОВ «АВТОДРІМ» уклало договір купівлі-продажу транспортного засобу 7259/21/003981 (вищезазначеного автомобіля) з ОСОБА_10 за 120000 грн. Звісно а ні грошей, а ні автомобіля підприємство назад не отримувало.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів у зв`язку із їх продажем затверджено Постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року. Пунктами 33-39 цієї постанови регулюється питання саме перереєстрації автомобілів у зв`язку із зміною їх власника. Частина 2 пункту 33 цієї постанови встановлює, що під час перереєстрації транспортних засобів, що належать юридичним особам недержавної форми власності, крім документів, визначених цим Порядком, додаються копії відповідних рішень власників, засвідчених у встановленому порядку, або документи про перехід права власності.

Зі слів представника потерпілого, у складі пакету документів, що вдалося отримати за допомогою адвокатського запиту була копія протоколу № 2/2021 від 24.09.2021 року загальних зборів ТОВ «Клаксон ЛТД» відповідно до якого начебто учасник товариства ОСОБА_6 була присутня на зборах та надала згоду на продаж вищезазначеного автомобіля.

Адвокат звернувся до ОСОБА_6 з метою надання пояснень з її боку, і ОСОБА_11 приїхала до офісу компанії для надання таких пояснень. За результатами опиту Спірідонової з`ясувалося, що 24/09/2021 вона знаходилася у Полтавській області у пгт. Диканька на своєму робочому місці у аптеці, участі у загальних зборах ТОВ «Клаксон ЛТД» у м. Запоріжжі не приймала, не голосувала, згоди директору товариства на продаж автомобіля не надавала, протокол не підписувала.

Виходячи з вищевказаного слідство вважає, що у вищезазначених осіб, а саме попереднього директора ОСОБА_7 та його сина колишнього водія підприємства ОСОБА_8 , а також можливо, у діючого бухгалтера товариства - виник злочинний умисел, спрямований на заволодінням чужим майном (автомобілем) шляхом підробки офіційного документа, який видається товариством, а саме протоколу № 2/2021 від 24.09.2021 року. При цьому, заявник вважає, що ці особи, усвідомлюючи, що одноособово вчинення кожним із них вказаного злочину неможливе, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, вступили у попередню злочинну змову між собою, для надання своїм діям вигляду реальних цивільно-правових відносин, які вони вчинили від імені ТОВ «КЛАКСОН ЛТД» та подальшого безперешкодного заволодіння автомобілем товариства.

Відповідно до бази даних НАІС МВС України, на теперішній час автомобіль RENAULT DOKKER 2018 року випуску у білому кузові, номер кузова НОМЕР_1 , належить ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 11.12.2021 року та має державний номер НОМЕР_4 .

Слідчий, посилаючись на те, що зазначений автомобіль має доказове значення для доведення обставин, що підлягають доказуванню у ході досудового розслідування, у зв`язку із чим необхідно забезпечити його збереження, просив клопотання задовольнити та накласти арешт на вищевказане майно.

Слідчий підтримав клопотання про арешт майна, надавши відповідну заяву.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання слідчого проведено без фіксації судового процесу.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділенням ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12022082060000038 від 07.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з вимогами ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Клопотання слідчого не містить будь-яких посилань на докази, а матеріали провадження і самих доказів, на підтвердження того, що транспортний засіб, на який слідчий просить накласти арешт, дійсно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, речовими доказами, відповідно до вимог ст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Проте, в клопотанні конкретно не зазначено, яке саме доказове значення має зазначений в клопотанні транспортний засіб з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Тобто, клопотання слідчого, всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК України, не містить належного обґрунтування необхідності вказаного арешту.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КПК України, є виключно документи, печатки, штампи та бланки. Транспортний засіб не може бути предметом зазначеного кримінального правопорушення.

Відтак транспортний засію не може бути визнано речовим доказом, оскільки з огляду на ст. 98 КПК він не є знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди, не містить у собі відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, не є предметом кримінально протиправних дій, відповідальність за які передбачена ст. 358 КК України.

Слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, та не доведено що унаслідок застосування вищевказаного арешту може бути дієвості кримінального провадження.

З врахуванням викладених обставин, а саме того, що слідчим не доведено необхідність арешту зазначено в клопотанні майна, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого - відмовити.

Копію ухвали, після проголошення негайно вручити слідчому, прокуророві.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2022.

Слідчий суддя ОСОБА_1