Рішення

від 01.02.2022 по справі 517/6/22

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/6/22

Провадження № 2/517/53/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року смт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,8800 гектара, кадастровий номер земельної ділянки 5125283800:01:001:0071, що належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 092042 виданого головою Фрунзівської районної державної адміністрації від 10.12.2004 року на підставі розпорядження Фрунзівської районної адміністрації Одеської області від 07 жовтня 2004 року № 411/2004, яка розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області.

Померлою ОСОБА_2 на ім`я позивача було складено заповіт від 12 жовтня 2006 року в с. Павлівка Фрунзівського району Одеської області, відповідно до якого, все майно, що належало їй на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого не складалось, на що вона за законом буде мати право, заповіла позивачу.

Для отримання спадщини позивач не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту.

Позивач про існування заповіту дізнався випадково від знайомих в вересні місяці 2021 року, перебуваючи в с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, так як проживає постійно в с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, що пояснює наявністю у нього поважних причин та підстав для визначення йому за судовим рішенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини матері.

Позивач у судове засідання не з`явився, але попередньо надав до суду клопотання, в якому вказав, що вимоги позовної заяви підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та розглядати справу без його участі (а.с. 19).

Представник відповідача Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про визнання позовних вимог, в якій вказав, що повністю визнає позовні вимоги і не заперечує проти їх задоволення, просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18 листопада 2021 року Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Родільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,8800 гектара, кадастровий номер земельної ділянки 5125283800:01:001:0071, що належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 092042 виданого головою Фрунзівської районної державної адміністрації від 10.12.2004 року на підставі розпорядження Фрунзівської районної адміністрації Одеської області від 07 жовтня 2004 року № 411/2004, яка розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області (а.с. 11).

Згідно довідки Павлівського старостинського округу, Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 723 від 08.10.2021 року, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті в АДРЕСА_1 . У житловому будинку, який розташований за вищевказаною адресою, зареєстрованих проживаючих громадян немає (а.с. 7).

Померлою ОСОБА_2 на ім`я позивача було складено заповіт від 12 жовтня 2006 року в с. Павлівка Фрунзівського району Одеської області, відповідно до якого, все майно, що належало їй на день смерті, де б воно не знаходилось, і з чого не складалось, на що вона за законом буде мати право, заповіла позивачу (а.с. 12).

ОСОБА_1 не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту, відповідно до якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,8800 гектара, кадастровий номер земельної ділянки 5125283800:01:001:0071, що належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 092042 виданого головою Фрунзівської районної державної адміністрації від 10.12.2004 року на підставі розпорядження Фрунзівської районної адміністрації Одеської області від 07 жовтня 2004 року № 411/2004, яка розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, оскільки постійно проживає в с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, а стосунки між ними були не дуже доброзичливі.

Позивач постійно не проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шести місяців не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини померлої, що пояснює наявністю у нього поважних причин та підстав для визначення йому за судовим рішенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2

ОСОБА_1 , дізнавшись про існування заповіту у вересні місяці 2021 року і відразу звернувся із відповідною заявою до Захарівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення права на спадщину. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 листопада 2021 року державний нотаріус Романова Ірина Сергіївна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, в зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 8).

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17 (яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом при застосуванні норм права) висловлено правову позицію стосовно того, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач є спадкоємцем за заповітом, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є.

У позовній заяві позивач зазначає, що на день посвідчення заповіту і відкриття спадщини, які мали місце у Фрунзівському районі Одеської області, він на відміну від спадкодавця проживав у Великомихайлівському районі, тому не знав, що спадкодавець заповідала йому вказану земельну ділянку, вважає, що шестимісячний строк був пропущений ним з поважних причин. Про існування заповіту йому стало відомо лише у вересні 2021 року, тобто після спливу шестимісячного строку, який встановлено для подання заяви про прийняття спадщини та який закінчився 07 жовтня 2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у встановлений строк до нотаріуса з питанням прийняття спадщини не звернувся, оскільки він не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про існування заповіту ніхто йому не повідомляв та не знав про наявність даного заповіту.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідач визнав позов, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 1220, 1222, 1223, 1254, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , уродженцю та мешканцю с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: