Рішення

від 27.01.2022 по справі 132/4188/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/4188/21

Провадження № 2/132/267/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2022 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області цивільну справу №132/4188/21 за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить здійснити тлумачення заповіту, складеного 19.10.2016, який було посвідчено 19.10.2016 приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Марценюк С.А., та зареєстровано в реєстрі за № 73, таким чином, що земельна частка (пай), яка згідно сертифіката серії ВН № 0422180 від 26.08.1997, входить до складу спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідає майну, яке належало померлому згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 0521686800:03:000:0573. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який життя склав заповіт, зокрема на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності ПП Радівське , визначену в розмірі 2,36 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Після смерті останнього вона звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, оскільки згідно заповіту спадкодавець заповів право на земельну частку (пай), однак на день відкриття спадщини, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 на підставі сертифіката на прво на земельну частку (пай) серії ВН № 0422180 від 26.08.1997 зареєстровано 08.12.2017 право приватної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573. Відтак, наявні правові підстави для тлумачення заповіту, а тому вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надавши письмову заяву, де просить справу розглянути за її відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Відповідач - представник Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, згідно заяви від 24.01.2022 представник за довіреністю від 11.01.2022 №03-15-38 - начальник відділу правового забезпечення та з питань управління персоналу міської ради Трохименко М.В. просить справу розглянути за відсутності органу місцевого самоврядування, позовні вимоги визнає.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який життя склав заповіт на її користь, зокрема на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності ПП Радівське , визначену в розмірі 2,36 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Після смерті останнього позивач звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, оскільки згідно заповіту спадкодавець заповів право на земельну частку (пай), однак на день відкриття спадщини, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 на підставі сертифіката на прво на земельну частку (пай) серії ВН № 0422180 від 26.08.1997 зареєстровано 08.12.2017 право приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573.

За своїм змістом розпорядження спадкодавця ОСОБА_2 було спрямоване на те, щоб заповісти позивачу земельну ділянку, на яку у спадкодавця на момент складання заповіту було право, підтверджене сертифікатом. Однак пізніше, коли спадкодавець зареєстрував право приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573 на підставі сертифіката, не вніс до заповіту відповідних змін, не будучи обізнаним у суттєвості різниці між поняттями земельна частка (пай) та земельна ділянка, розуміючи їх як одне й те саме.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із спадкуванням, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною другою статті 1256 ЦК України передбачена можливість тлумачення заповіту судом, яке здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до статей 77, 78, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не може оформити спадщину по заповіту після смерті ОСОБА_2 , оскільки у заповіті предметом спадкування вказано земельна частка (пай), на яку спадкодавець мав право згідно Сертифіката серії ВН № 0422180, однак фактично, предметом спадкування є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд вважає, що з метою захисту права позивача на оформлення спадщини, слід розтлумачити зміст заповіту, складеного ОСОБА_2 , який було посвідчено 19.10.2016 приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Марценюк С.А., та зареєстровано в реєстрі за № 73.

При цьому, здійснюючи тлумачення змісту заповіту, суд виходить із такого.

Тлумачення судом змісту заповіту не повинно змінювати волі спадкодавця, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права спадкодавця щодо розпоряджання його майном. Тлумачення змісту заповіту є лише інструментом з`ясування волі спадкодавця, а отже, суд, здійснюючи тлумачення змісту заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю спадкодавця.

Як зазначалося вище, згідно зі статтями 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п.17 Розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто, на момент складання заповіту право ОСОБА_2 на земельну ділянку було підтверджене сертифікатом, однак на момент відкриття спадщини це майно йому вже не належало, оскільки на підставі даного сертифіката було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте спадкодавцем не було внесено змін до заповіту.

Згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Отже, право приватної власності на земельну ділянку площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частини перша та друга статті 1236 ЦК України).

Таким чином, оскільки на час складання заповіту на вказану вище земельну ділянку ще не було зареєстровано за спадкодавцем право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на час смерті ОСОБА_2 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573, очевидним є те, що складаючи заповіт на користь позивача останній заповідав їй саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої він був.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 1216-1218, 1220-1222, 1233, 1235, 1236, 1256, 1267, 1269-1270 ЦК України, ст.ст.12, 80-82, 200, 206, 211, 247, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розтлумачити заповіт, складений ОСОБА_2 , який було посвідчено 19.10.2016 приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Марценюк С.А., та зареєстровано в реєстрі за № 73, таким чином, що земельна частка (пай), яка згідно сертифіката серії ВН № 0422180 від 26.08.1997, входить до складу спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідає майну, яке належало померлому згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3292 гектари в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район Радівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:0521686800:03:000:0573.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя