Рішення

від 24.01.2022 по справі 903/1058/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2022 року Справа № 903/1058/21

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Луцького міського центру зайнятості, м. Луцьк

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 14 168,35 грн.

за участю секретаря судового засідання

від позивача: Захарчук Наталія Валеріївна, довіреність № 2 від 24.01.2022;

від відповідача: Шульгач Катерина Юріївна, довіреність № 2 від 04.01.2022;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Луцький міський центр зайнятості звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення 14 168,35 грн. суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка, яка полягає у неправомірній відмові Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зарахування громадянину ОСОБА_1 періодів роботи на посадах, що мають право на пенсію за вислугу років; 2) шкода, завдана у формі збитків - виражена у формі виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та завданою шкодою - наявний у формі неправомірної відмови відповідача щодо зарахування громадянину ОСОБА_1 періодів роботи на посадах, що мають право на пенсію за вислугу років, що стало підставою звернення безробітного до центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, та спричинило завдання шкоди центру зайнятості; 4) наявність вини за періоди роботи на посадах з 01.02.1991 по 28.02.1991, з 01.08.1992 по 31.08.1992, з 29.03.1994 по 31.03.1994, з 01.01.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 30.06.1995, з 01.12.1995 по 31.12.1995, з 01.02.1996 по 31.05.1996, з 01.08.1996 по 31.08.1996, з 01.11.1996 по 28.12.2004 - календарно, має місце у формі: право на пенсію за вислугу років не були зараховані періоди роботи до стажу саме з вини головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24 січня 2022.

Відповідач 17.01.2022 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові, оскільки відповідно до пункту д статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» про призначення пенсії за вислугу років має плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

-для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

-для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно рішення Комісії при головну управління пенсійного фонду України у Волинській області від 18.03.2020 №15/1176 про підтвердження періодів роботи, було встановлено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 36 років 09 місяців 07 днів, в тому числі стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років - 5 років 17 років.

За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення №03235008372 від 26.03.2020 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №140/6555/20 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років та призначенні пенсії відповідно до п. д ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення . Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №140/6555/20 виконано. Представник відповідача доводить, що повідомлення Луцького міського центру зайнятості від 11.058.2021 про повернення виплачених коштів є безпідставним, оскільки позивачем не наведено правових підстав, які б визначили його право вимоги на кошти та правові підстави для відповідача перерахувати кошти, а тому просить відмовити в позові.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив за вх..№01-57/419/22 від 21.01.2022 в якій просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити позов в повному об`ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов заперечив та просить відмовити в позові.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

23.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Луцького міського центру зайнятості з метою пошуку роботи на підставі поданих документів та відповідно п.1 ст. 36 КЗпП України та ч.1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення , гр. ОСОБА_1 було надано статус безробітного та відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , призначено виплату допомоги по безробіттю з 04.02.2020 (наказ №НТ200206 від 06.02.2020).

Відповідно до витягу з наказу №НТ200211 від 11.02.2020 ОСОБА_1 з 11.02.2020 по 04.02.2021 призначено допомогу по безробіттю.

Згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №140/6555/20 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періодів роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років та призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту д статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення . Скасовано рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.03.2020 №15/1176 в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періодів роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (протокол) від 26.03.2020 № 032350008372. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту д статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 06 березня 2020 року, з врахуванням періодів роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років у товаристві з обмеженою відповідальністю Волинський річковий порт з 01.02.1991 по 28.02.1991, з 01.08.1992 по 31.08.1992, з 29.03.1994 по 31.03.1994, з 01.01.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 30.06.1995, з 01.12.1995 по 31.12.1995, з 01.02.1996 по 31.05.1996, з 01.08.1996 по 31.08.1996, з 01.11.1996 по 28.12.2004 - календарно.

21.08.2020 Луцьким міським центром зайнятості прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до п. 7, ч. 1, ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , припинення реєстрації згідно абз. 14 пп.1 п. 30 Порядку 792, та повернення допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

05.08.2021 позивач надіслав н адресу відповідача повідомлення про повернення коштів №1348/08/21 в якому просив в добровільному порядку повернути в розмірі 14 168,35 грн., виплачені ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю за період з 06.03.2020 по 09.09.2020.

30.08.2021 на адресу Луцького міського центру зайнятості надійшла відповідь Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області №0300-0801-8/34232 від 26.08.2021, у якій відповідач не визнав претензійних вимог.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, які виникли у сторін суд виходив із такого:

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювана шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17 та від 18.06.2018 року у справі №904/1284/17.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №140/6555/20 позов гр. ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років та призначенні пенсії відповідно до п. д ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України Про зайнятість населення ).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України Про зайнятість населення зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відтак, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України Про зайнятість населення .

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 .

Внаслідок неправомірних дій відповідача гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Луцький міський центр зайнятості безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 , що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, відповідач завдав матеріальної шкоди (збитків) Луцькому міському центру зайнятості у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 14 168,35 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами довів факт завдання збитків останньому, а відповідач не спростував дані докази , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь Луцького міського центру зайнятості (43025, м. Луцьк, вул. Ярощука,2, код ЄДРПОУ 13352315) 14 168,35 грн. заборгованості та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

01.02.2022.

Суддя В. М. Дем`як