Рішення

від 20.01.2022 по справі 905/1163/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.2022 Справа №905/1163/21 (905/1926/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Краматорськ, Донецька область, та ОСОБА_2 , м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , м.Краматорськ, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив , м.Краматорськ, Донецька область

про визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019; визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

в межах справи №905/1163/21

про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , код ЄДРПОУ 22031811, м. Краматорськ, Донецька область

розпорядник майна Татіщев О.Є.

Представники учасників справи:

від позивачів: Макаренко М.І., адвокат на підставі ордерів ВІ №1051137 від 27.07.2021 та №1051138 від 27.07.2021

від відповідача: Борозенцев С.В., адвокат на підставі довіреності від 20.01.2021

від третьої особи: не з`явився

присутні розпорядник майна Татіщев О.Є.,

вільний слухач: Гордієнко А.Г.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивачі, ОСОБА_1 , м. Краматорськ, Донецька область, та ОСОБА_2 , м.Краматорськ, Донецька область, звернулись до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , м. Краматорськ, Донецька область, Товариства з обмеженою відповідальністю Торій , м. Краматорськ, Донецька область, про визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019 за реєстровим номером 1395, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій щодо 67/1000 нежитлового приміщення (будівля інституту, площею 2570,7 кв.м), посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського округу Баженовою Ларисою Василівною; визнання недійсним і скасування рішення приватного нотаріусу Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В. про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Торій на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97551614129): нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; індексний номер 47216032 від 05.06.2019, номер запису про право власності 31873045.

Рух справи

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Донецької області від 09.11.2020 для розгляду справи №905/1926/20 обрано суддю Паляницю Ю.О.

Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження у справі №905/1926/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на відчужене за оспорюваним договором нежитлове приміщення та заборону здійснювати його подальше відчуження, в задоволенні якої ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено.

Ухвалою суду від 14.01.2021 за наслідком задоволення клопотання позивачів витребувано у приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Лариси Василівни засвідчену копію договору дарування від 05.06.2019 за реєстровим номером 1395, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут та Товариством з обмеженою Торій щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Копію договору одержано судом 10.02.2021.

Ухвалою суду від 25.02.2021 за результатом часткового задоволення заяви позивачів від 23.02.2021 про забезпечення позову судом постановлено до набрання законної сили судовим рішенням накласти арешт на нерухоме майно, а саме: 67/1000 нежитлового приміщення (будівля інституту, площею 2570,7 кв. м), що знаходиться за адресою: м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97551614129, яке відчужено Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торій відповідно до оспорюваного договору дарування та в подальшому передане у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив ; Товариству з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив заборонено здійснювати відчуження нерухомого майна, а саме: 67/1000 нежитлового приміщення (будівля інституту площею 2570,7 кв. м), що знаходиться за адресою: м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97551614129.

Ухвалою суду від 24.02.2021 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив , м. Краматорськ, Донецька область; відмовлено у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви від 23.02.2021.

Ухвалою суду від 28.04.2021 провадження у справі №905/1926/20 зупинено до набрання законної сили рішеннями Господарського суду Донецької області у справах №905/2294/18 від 14.01.2021 та №905/2295/18 від 28.01.2021 про стягнення на користь позивачів як колишніх учасників Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут вартості часток майна в статутному капіталі відповідача.

Ухвалою суду від 27.08.2021 провадження у справі №905/1926/20 поновлено та згідно з вимогами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №905/1926/20 передано для розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут .

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Донецької області №02-01/283 від 10.09.2021 призначений повторний автоматичний розподіл справи №905/1926/20.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2021 справу №905/1926/20 передано до провадження судді Аксьонової К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з причини перебування у провадженні судді справи №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , код ЄДРПОУ 22031811, м.Краматорськ, Донецька область. Справі присвоєно єдиний унікальний номер 905/1163/21 (905/1926/20).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.09.2021 справу №905/1163/21 (905/1926/20) прийнято до провадження судом в новому складі; розгляд справи розпочато заново.

Підготовчі засідання проведено 30.09.2021, 11.10.2021, 27.10.2021, 11.11.2021, 01.12.2021, 13.12.2021; строк підготовчого провадження продовжувався за ініціативою суду на 30 днів до 13.12.2021.

Ухвалою від 27.10.2021 закрито провадження у справі щодо відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торій , м. Краматорськ, Донецька область, на підставі п.6 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з припиненням цієї юридичної особи, що відбулось 03.09.2021.

Ухвалою від 13.12.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.12.2021.

Розгляд справи розпочато у судовому засіданні 22.12.2021 з подальшим оголошенням перерви до 20.01.2022.

У судове засідання 20.01.2022 з`явились представники позивачів, відповідача, розпорядник майна; третя особа у підготовче засідання представників не направила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

Стислий зміст підстав позовних вимог

Позов обґрунтований тим, що спірний правочин є фіктивним, не відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, підписаний між пов`язаними особами, його укладання зумовлено намаганням зменшити розмір активів Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут з метою уникнення від виконання грошових зобов`язань перед позивачами, що порушує права позивачів як колишніх учасників Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , які не отримали виплат установленої на момент їх виходу зі складу учасників вартості частини майна пропорційно їх часткам в статутному капіталі. Нормативно позивачі посилаються на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимога про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав обґрунтовується її похідністю від вимоги про визнання недійсним договору дарування.

Стислий зміст позиції розпорядника майна

Розпорядник майна Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що поданий позивачами позов на його думку підлягає задоволенню.

Стислий зміст позиції відповідача

Відповідач, Приватний вищий навчальний заклад Краматорський економіко-гуманітарний інститут , проти позову заперечив з посиланням на те, що договір дарування від 05.06.2019 укладений у відповідності до вимог законодавства України. Пояснив, що приписи ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства в частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, вчинених до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 21.10.2019; до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст.20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Зміст позицій третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Товариство з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив (поточний власник відчуженого за оспорюваним договором нерухомого майна) у відзиві на позовну заяву проти позову заперечило з посиланням на відповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач, Приватний вищий навчальний заклад Краматорський економіко-гуманітарний інститут , утворений в результаті перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський економіко-гуманітарний інститут ; державну реєстрацію проведено 15.03.2005; номер запису 12701230000000514.

Позивачі є колишніми засновниками Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут із часткою у статутному капіталі по 13%.

Рішеннями Господарського суду Донецької області від 14.01.2021 у справі №905/2294/18 та від 28.01.2021 у справі №905/2295/18 (набрали законної сили за наслідком апеляційного оскарження в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України) встановлені обставини виключення 07.04.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за їх заявами зі складу учасників Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут (протокол №10 загальних зборів засновників ПВНЗ Краматорський економіко-гуманітарний інститут ), що зумовило виникнення у відповідача обов`язку здійснити виплату вартості частини майна юридичної особи пропорційно часткам позивачів у статутному капіталі відповідача. Виплати мали бути проведені після затвердження звіту за 2017 рік в строк до 05.04.2018, однак здійснені не були, що й стало підставою для висновку суду у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 про порушення прав позивачів як колишніх учасників Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут та стягнення з відповідача ринкової вартості частин майна відповідача на час виходу зі складу учасників у розмірі 8909359,55грн - на користь ОСОБА_1 та у розмірі 8909359,55грн - на користь ОСОБА_2 відповідно.

Наведені обставини в силу приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді справи №905/1163/21 (905/1926/20).

На виконання судових рішень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 господарським судом видано відповідні накази, однак з огляду на відсутність достатніх активів Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут для повного виконання судових рішень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 заборгованість перед позивачами в повному обсязі не погашена, що відповідачем не оспорюється.

Вказані обставини стали причиною для звернення позивачів до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут , код ЄДРПОУ 22031811, м.Краматорськ, Донецька область; визнано вимоги кредиторів ОСОБА_1 на суму 8909359,55грн та ОСОБА_2 на суму 8909359,55грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Татіщева О.Є. На час розгляду справи в межах справи про банкрутство триває процедура розпорядження майном боржника.

Слід зазначити, що неможливість виконання грошових зобов`язань перед позивачами відповідачем з огляду на недостатність активів не заперечується.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що 05.06.2019 (тобто після виникнення обов`язку відповідача сплатити на користь позивачів належні їм частки вартості майна на момент виходу зі складу учасників та, відповідно, під час тривання судових проваджень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18) між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут (дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій (обдарований) укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до умов якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,1626га, кадастровий номер: 1412900000:00:006:0058, у власність обдарованого безоплатно.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженовою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1395.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженовою Л.В. на підставі договору дарування від 05.06.2019, реєстраційний номер №1395, було внесено запис №31873045 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Торій на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 97551614129): нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення від 05.06.2019, індексний номер 47216032.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торій , оформленим протоколом №2 від 09.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив (код ЄДРПОУ 43938552, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань створено 24.11.2020) виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торій ; при виході зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торій у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив як його долю у майні Товариства з обмеженою відповідальністю Торій передано нерухоме майно, зокрема будівлю інституту А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97551614129.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Торій , м. Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 42793300, припинило діяльність 03.09.2021; статус юридичної особи - припинено.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час розгляду даної справи судом право власності на нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив , м. Краматорськ, Донецька область,

Розглядаючи позов в частині визнання недійсним укладеного між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій договору дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1395, суд виходить з такого.

Обґрунтуванням позову є фіктивність договору дарування від 05.06.2019.

Фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним, і недійсним може бути визнаний виключно за рішенням суду.

Вказане узгоджується з тим, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Отже при розгляді справи судом має бути вирішено питання щодо спростування правомірності оспорюваного правочину, яка презюмується в силу закону.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, прямо передбачених ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Отже обраний позивачами спосіб захисту суд розцінює як належний.

Слід зазначити, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Розгляд та захист порушених прав кредиторів в межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст.42 Кодексу України у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України у справі про банкрутство правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (ч.1) Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч.2). У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч.3).

Отже ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальною щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ) введено в дію 21.10.2019.

При цьому спірний договір дарування укладено сторонами 05.06.2019, тобто у період дії Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , чинного до 21.10.2019 (далі - Закон про банкрутство), умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано положеннями статті 20.

За змістом ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З урахуванням того, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст. 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст. 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019, за висновком суду положення ст. 42 КУзПБ в частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019; до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.

З урахуванням викладеного посилання позивачів на положення ст. 42 КУзПБ в якості нормативного обґрунтування позову суд вважає безпідставним.

Водночас суд зазначає, що укладення договору боржником поза межами визначеного ст. 20 Закону про банкрутство підозрілого періоду (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), та відсутність в даному випадку підстав для застосування ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію Кодексу України з процедур банкрутства, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредиторів) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.

Такий висновок узгоджується з тим, що Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Як зазначалось, визнання правочину недійсним є одним способів захисту цивільних прав та інтересів сторін правочину та інших зацікавлених осіб

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність законодавчо встановлених підстав для визнання недійсним правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Встановлюючи наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, судом враховано, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Разом з тим, загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Отже, згідно із ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин зокрема має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; протилежне є підставою для визнання правочину недійсним.

Своєю чергою відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників та приховування справжніх намірів учасників правочину.

З`ясовуючи питання щодо фіктивності оспорюваного договору як укладеного всупереч інтересам позивачів, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.3 Цивільного кодексу України), отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст.13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зокрема правочини не можуть використовуватися боржником для уникнення сплати боргу або ускладнення виконання судового рішення, оскільки особа, яка є боржником, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Вказане зумовлює висновок, що вчинення власником майна правочину щодо розпорядження належним йому майном з метою унеможливлення задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника є зловживанням правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Матеріали справи свідчать, що з огляду на невиконання Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут зобов`язань із виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартості частини майна (у зв`язку з виходом позивачів зі складу засновників) пропорційно їх часткам в статутному капіталі юридичної особи, у відповідача утворилась заборгованість у загальній сумі 18818719,10грн, наявність якої підтверджена судовими рішеннями у справах №905/2294/18 та №905/2295/18.

Слід вказати, що виплати як вказано у зазначених судових рішеннях мали бути проведені відповідачем в строк до 05.04.2018, тобто грошові зобов`язання перед позивачами як колишніми учасниками на час укладання Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут оспорюваного договору дарування від 05.06.2019 у відповідача вже існували.

За відомостями складеного 01.06.2020 оцінювачем ТОВ Галтекс Плюс ОСОБА_3 звіту про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі інституту літ.А-4, а-а2 площею 2570,7 кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.04.2017 складає 16731526 грн.

Водночас, зміст спірного правочину свідчить про те, що боржник безоплатно здійснив відчуження нерухомого майна за укладеним 05.06.2019 між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут (дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій (обдарований) договором дарування нежитлового приміщення, відповідно до умов якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,1626га, кадастровий номер: 1412900000:00:006:0058, у власність обдарованого безоплатно. Отже спірний договір не мав очевидної економічної мети для відповідача як дарувальника.

При цьому будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Однак наявності мотивів, які б могли пояснити поведінку відповідача при укладанні договору дарування, та спростували твердження позивачів щодо відчуження нерухомого майна саме з наміром зменшити власні активи та унеможливити задоволення вимог позивачів за рахунок цього майна відповідачем не доведено. Жодного доказу, який би свідчив про легітимну мету спірного правочину відповідачем не надано.

Посилання позивачів на те, що укладення Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут договору дарування від 05.06.2019 внаслідок неправомірного зменшення обсягу майнових активів боржника фактично призвело до його неплатоспроможності, відповідачем також не спростовано; наявності інших активів, за рахунок яких є можливим виконати грошові зобов`язання перед кредиторами відповідачем не доведено.

Отже безоплатне передання Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут нерухомого майна на користь іншої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю Торій , суд розцінює як порушення інтересів позивачів як кредиторів.

Своєю чергою укладання спірного договору дарування на шкоду кредиторам з метою унеможливлення задоволення їх грошових вимог за рахунок цього майна свідчить про фіктивність спірного правочину.

Слід зазначити, що вчинення сторонами оспорюваного правочину дій з виконання його умов не спростовує встановлених судом обставин щодо вчинення відповідачем оспорюваного правочину без очевидної економічної мети з наміром зменшити обсяг власних майнових активів боржника та подальшим виникненням ознак його неплатоспроможності, отже фактичні дії сторін договору з його виконання не можуть бути підставою для висновку, що оспорюваний договір не є фіктивним.

Підсумовуючи, суд констатує, що дії відповідача з укладання договору дарування від 05.06.2019, з безоплатного відчудження нежитлового приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на уникнення задоволення грошових вимог відповідача перед його кредиторами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на таке суд вважає правомірними та доведеними матеріалами справи заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1395, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій , отже позов в означеній частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині вимоги про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47216032 від 05.06.2019, номер запису про право власності 31873045, суд виходить з такого.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16.01.2020) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Разом з тим у ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень, звернення з позовом у цій справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Предметом оскарження є рішення приватного нотаріусу Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В. про державну реєстрацію речового права за Товариством з обмеженою відповідальністю Торій на об`єкт нерухомого майна

При цьому позивачі посилаються на те, що положення ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції Закону № 340-IX від 05.12.2019, не передбачають такої підстави для внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно як скасування за рішенням суду запису про проведену державну реєстрацію прав, з чим суд погоджується, оскільки після набрання чинності з 16.01.2020 Законом України №340-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству такий спосіб захисту як скасування запису про державну реєстрацію прав є неналежним.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що неналежність такого способу захисту як скасування запису про державну реєстрацію прав не зумовлює висновок про належність за будь-яких умов такого способу захисту як визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Слід зауважити на тому, що правомірність дій приватного нотаріуса при прийнятті оскаржуваного рішення під час проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за набувачем одночасно із вчиненням нотаріальної дії з посвідчення договору дарування відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачі не оспорюють.

Отже обрання такого способу захисту як скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора не відповідає обґрунтуванню позовних вимог, отже такий спосіб захисту в даному випадку є неналежним.

Окремо суд зазначає, що як поточна, так і попередня редакція ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містила таку підставу державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Отже скасування рішення про державну реєстрацію прав не є новелою ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній з 16.01.2020) та не замінює таку підставу для внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно як скасування судом запису про державну реєстрацію прав.

Новелою є скасування державної реєстрації прав на підставі судового рішення, на відміну від попередньої редакції ст.26 цього Закону (у редакції, чинній до 16.01.2020), яка передбачала скасування записів про державну реєстрацію прав .

Як було вказано предметом оскарження є рішення приватного нотаріусу Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В. (прийняте на підставі договору дарування від 05.06.2019, реєстраційний номер №1395) про державну реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна за набувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Торій .

Вимога про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав обґрунтовується виключно посиланням позивачів на її похідність від вимоги про визнання недійсним договору дарування. При цьому метою звернення до суду з позовом в цій частині є виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Торій прав на нежитлове приміщення, передане за оспорюваним договором дарування.

Разом з тим, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97551614129): нежитлове приміщення А-4, а-а2 площею 2570,7кв.м, що складає 67/1000 часток комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на поточний час зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Крамфінанс-Актив . Дата, час державної реєстрації: 10.12.2020, державний реєстратор Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області Мороз А.В.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55702186 від 15.12.2020; підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна від 09.12.2020, засвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Меркуловим П.Ю.

Отже скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47216032 від 05.06.2019, на підставі якого внесено запис №31873045 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 97551614129) за Товариством з обмеженою відповідальністю Торій , в будь-якому разі не призведе до відновлення державної реєстрації прав власності на відчужене за договором дарування нерухоме майно за Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут , а лише спричинить виникнення прогалин в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належності права власності на це майно у певний період.

Оцінюючи критерій ефективності обраного позивачем способу захисту в вигляді вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ТОВ Торій , суд зазначає, що такий спосіб захисту не може призвести до настання наслідків у вигляді отримання боржником права власності на відчужене за спірним договором майно, що зумовить збільшення активів боржника та сприятиме відновленню прав позивачів як кредиторів у спірних правовідносинах з боржником.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що обраний спосіб захисту не є ефективним в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає меті правосуддя, якою є забезпечення ефективного поновлення порушених прав заявників позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47216032 від 05.06.2019, номер запису про право власності 31873045.

Розподіл судових витрат

З огляду на задоволення позову в частині однієї з двох заявлених позовних вимог немайнового характеру, за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів зі сплати судового збору у загальній сумі 4204,00грн, покладаються на відповідача у розмірі 2102,00грн. В іншій частині витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів.

З урахуванням заяви позивачів, що подана до закінчення судових дебатів в порядку ст.221 Господарського процесуального кодексу України, питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу буде вирішено судом шляхом постановлення додаткового рішення.

Відповідач та третя особа судових витрат до розподілу за наслідком розгляду спору не заявляли.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1395, укладений між Приватним вищим навчальним закладом Краматорський економіко-гуманітарний інститут та Товариством з обмеженою відповідальністю Торій .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Краматорський економіко-гуманітарний інститут (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, б.43А, код ЄДРПОУ 22031811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.01.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова