Рішення

від 31.01.2022 по справі 910/18089/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2022Справа № 910/18089/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (49106, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КАМСЬКА, будинок 64) до фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 106 172,10 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" до фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича про стягнення заборгованості у розмірі 106 172,10 грн. та передана 09.11.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" заборгованість у розмірі 106 172,10 грн, з яких 64 860,00 грн - сума основної заборгованості, 15964,83 грн - пені, 1945,80 грн - 3% від загальної суми боргу за користування грошовими коштами (згідно п. 5.3 Договору), 10037,57 грн - інфляційні збитки, 3634,90 грн - сума відсотків за користування грошовими коштами, 9729,00 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору поставки товару на умовах відстрочення платежу №1281/20/16 від 03.08.2020, відповідачем не сплачено вартість поставленого товару.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 15.11.2021, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 01.12.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105481284747) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481284747 зазначена ухвала суду вручена відповідачу 08.12.2021.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.08.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Трейд" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Бас Валентином Миколайовичем (покупець) укладено Договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 1281/20/16.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) Покупцеві автомобільні товари в асортименті (надалі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар, і сплатити за нього (них) визначену даним Договором грошову суму. Поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями.

Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії Товару погоджуються Сторонами у видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками Сторін, уповноваженими на отримання й видачу Товару (пункт 1.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач 03.08.2020 та 06.08.2020 здійснив відповідачу поставку Товару на загальну суму 628860,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

№ 41083 від 03.08.2020 на суму 303900,00 грн;

№ 41803 від 06.08.2020 па суму 324 960,00 грн.

Будь-яких претензій щодо кількості/якості поставленого Товару зі сторони відповідача не надходило.

Відповідно до п.3.5 Договору Сторони погодилися, що у разі наявності дебіторської заборгованості Покупця перед Постачальником, грошові кошти, які надходять від Покупця, в першу чергу зараховуються в оплату існуючої дебіторської заборгованості незалежно від призначення платежу.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого Товару в розмірі 564000,00 грн.

На підтвердження часткового погашення заборгованості позивачем до справи долучено копії платіжних доручень:

№ 24 від 07.08.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 47 від 10.08.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 57 від 11.08.2020 на суму 26000,00 грн;

№ 70 від 13.08.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 79 від 18.08.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 87 від 20.08.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 105 від 01.09.2020 на суму 153000,00 грн;

№ 150 від 10.09.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 167 від 16.09.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 185 від 21.09.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 227 від 30.09.2020 на суму 25000,00 грн;

№ 234 від 29.10.2020 на суму 20000,00 грн;

№ 429 від 19.11.2020 на суму 50000,00 грн;

№ 718 від 28.12.2020 на суму 50000,00 грн;

№ 786 від 30.12.2020 на суму 20000,00 грн;

№ 828 від 12.01.2021 на суму 20000,00 грн;

У зв`язку з наведеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 64860,00 грн.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу в розмірі 64860,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача 15964,83 грн - пені, 1945,80 грн - 3% від загальної суми боргу за користування грошовими коштами (згідно п. 5.3 Договору), 10037,57 грн - інфляційні збитки, 3634,90 грн - сума відсотків за користування грошовими коштами, 9729,00 грн - штрафу.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору 1281/20/16 поставки на умовах відстрочення платежу від 03.08.2020.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які зазначені вище.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата вартості Товару та/або Послуг здійснюється Покупцем у строк не пізніше ніж 30 днів з дати поставки Товару/надання Послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, підписаними уповноваженими особами. Сторін.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач повністю не оплатив вартість поставленого товару, доказів погашення заборгованості не надав.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку порушення строків оплати вартості Товару та/або Послуг Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов`язання Покупцем. При цьому Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною Стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від Покупця оплати Товару та/або Послуг та 3 % від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами Постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений Товар та/або з моменту надання Послуги.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку в пункті 5.3. Договору Сторонами врегульовано розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, та визначено його у розмірі 3%, тобто, у відповідності до положень статті 625 ЦК України.

А відтак, суд не вбачає підстав для подвійного стягнення з відповідача 1945,80 грн - 3% від загальної суми боргу за користування грошовими коштами (згідно п. 5.3 Договору) та 3634,90 грн - сума відсотків за користування грошовими коштами.

Враховуючи принцип заборони подвійного притягнення до одного й того ж виду відповідальності за одне й те саме порушення, вимога про стягнення 1945,80 грн 3 % штрафу не підлягає до задоволення.

Суд звертає увагу сторін, що у постанові Великої Палати ВС від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 були чітко розмежовані поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами".

Уточнюючи правовий зміст цих термінів, у пункті 6.20 постанови у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях: перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; а друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що поняття які нараховуються за надані в користування грошових коштів поділяються на дві категорії:

"проценти за користування кредитом" - проценти які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України.

"проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, суд встановив, що вони виконані невірно, оскільки позивачем не враховано, положення ст. 253 Цивільного кодексу України, за умовами якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А також не враховано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за умовами якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так позивачем взято початкову дату 06.09.2020 (неділя) отже останнім днем коли відповідач мав здійснити оплату є 07.09.2020, а розрахунок необхідно було здійснювати з 08.09.2020.

Окрім того, позивачем не враховано, що день оплати не враховується при нарахуванні 3% річних.

Відтак за розрахунком суду розмір 3% річних становить 3415,35 грн. в задоволенні іншої частини вимог в цій частині слід відмовити.

За порушення зобов`язання щодо оплати позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15964,83 грн. та штрафу на суму 9729,00 грн.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку порушення строків оплати вартості Товару та/або Послуг Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов`язання Покупцем. При цьому Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною Стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд встановив, що вони виконані невірно, оскільки позивачем не враховано, положення ст. 253 Цивільного кодексу України, за умовами якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А також не враховано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за умовами якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так позивачем взято початкову дату 06.09.2020 (неділя) отже останнім днем коли відповідач мав здійснити оплату є 07.09.2020, а розрахунок необхідно було здійснювати з 08.09.2020.

Окрім того, позивачем не враховано, що день оплати не враховується при нарахуванні пені.

Відтак за розрахунком суду розмір пені становить 15085,69 грн. в задоволенні іншої частини вимог в цій частині слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.5.2 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною Стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 9729,00 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

При цьому суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Стосовно нарахування позивачем інфляційних нарахувань у розмірі 10037,57 грн, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 8934,39 грн. в задоволенні іншої частини вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 64860,00 грн основного боргу, 15085,69 грн пені, 9729,00 грн 15 % штрафу, 3415,35 грн 3 % річних та 8934,39 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 64860,00 грн основного боргу, 15085,69 грн пені, 9729,00 грн 15 % штрафу, 3415,35 грн 3 % річних та 8934,39 грн інфляційних втрат, в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129 , 233 , 236 , 237 , 238 , 240 , 241 , 254 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (49106, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КАМСЬКА, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи: 31497076) 64860 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 00 коп. - сума основної заборгованості, 15085 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят п`ять) грн 69 коп - пені, 9729 (дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 00 коп - 15 % штрафу, 3415 (три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 35 коп. - 3 % річних, 8934 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 39 коп - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) грн 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ