Рішення

від 01.10.2021 по справі 910/12428/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа № 910/12428/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Статус-Д" (41300, Сумська обл., місто Кролевець, вулиця Поштова, будинок 3, квартира 1; ідентифікаційний код 35149083)

до Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604)

про стягнення 132 122,58 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Приватне підприємство "Статус-Д" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач, Київпастранс) про стягнення 132 122,58 грн, з яких 116 333,33 грн становить сума основної заборгованості, 11 340,91 грн - пеня, 2 107,35 грн - 3% річних та 2 340,99 грн - інфляційне збільшення заборгованості. Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № 53/19-305 від 03.09.2019 в частині здійснення своєчасно та в повному обсязі оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 вищенаведену позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12428/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

25.09.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 між Комунальним підприємством КИЇВПАСТРАНС та Приватним підприємством СТАТУС-Д було укладено Договір про надання послуг №53/19-305 (далі - договір) , відповідно до умов якого, Позивач зобов`язувався надати Відповідачу послуги, зазначені в п.1.2. Договору, а саме: послуги з ремонту і технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги, код 50220000-3 за ДК 021:2015 (обробка та покриття лакофарбовими матеріалами трамвайних вагонів типу T-3UA-3) (надалі - послуги ), а Відповідач - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги й на підставі відсутності будь-яких претензій зі сторони представників Відповідача щодо кількості, якості, порядку і строків надання послуг, а також з метою належного оформлення приймання-передачі наданих послуг, 04.11.2019 підписав з Відповідачем Акт здачі-прийняття робіт №ОУ- 1736 (далі - Акт надання послуг) на загальну вартість наданих послуг у розмірі 116 333,33 грн.

З метою належно оформлення бухгалтерської документації та здійснення розрахунків за надані послуги, Позивач також надав Відповідачу рахунок-фактуру №СФ-3125 від 04.11.2019 на суму 116 333,33 грн.

Згідно п.3.2. Договору оплата за Договором мала здійснюватися Відповідачем, як Замовником, у наступному порядку: у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Не зважаючи на вищевказане, в супереч вимогам укладеного Договору за наявності оформленого належним чином Акту надання послуг й вищезазначеного рахунку-фактури Відповідач не здійснив оплату наданих Позивачем послуг на суму 116 333,33 грн, а тому Позивач змушений був звернутися до нього з відповідною претензією №157/7889 від 19.05.2020, яка була проігнорована Відповідачем.

Станом на 10.08.2020 Відповідач не здійснив оплату наданих Позивачем послуг, що зумовило звернення із даним позовом до суду в межах якого Підприємство крім суми основного боргу простить стягнути три проценти річних. Інфляційні втрати та пеню.

Відповідач у своєму відзиві частково заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав невірного розрахунку інфляційної складової боргу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано судом вище, сторонами в умовах укладеного правочину погоджено оплату наданих послуг не пізніше шістдесятого календарного дня з дати підписання відповідного акту (04.11.2019), тобто 03.01.2020 є останнім днем строку виконання зобов`язання з оплати з боку відповідача, чого останнім здійснено було. Такий висновок суду обумовлений дотриманням приписів статті 253 ЦК України, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 116 333,33 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем та фактично не заперечував проти наявності вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 107,35 грн та 2 340,99 грн інфляційних втрат за період з 03.01.2020 по 10.08.2020.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених вище обставин, суд здійснив власний розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 04.01.2020 по 10.08.2020 та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 2 107,35 грн та 1 628,95 грн інфляційних втрат.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час суд звертає увагу на положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що нарахування вказаної штрафної санкції здійснено за період з 03.01.2020 по 03.07.2020 на суму заборгованості, яка існувала в зазначений ним період прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені з урахуванням початку періоду прострочення, як вказано судом вище, тобто за період з 04.01.2020 по 03.07.2020, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 11 255,42 грн, а тому позовна вимога про стягнення з Підприємства пені підлягає задоволенню частково.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин вимоги Підприємця підлягають задоволенню частково, а саме: 116 333,33 грн - основний борг, 1 628,95 грн - інфляційні втрати, 2 107,35 грн - три проценти річних та 11255,42 грн пеня.

З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Статус-Д" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 132 122,58 грн задовольнити частково .

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь з Приватного підприємства "Статус-Д" (41300, Сумська обл., місто Кролевець, вулиця Поштова, будинок 3, квартира 1; ідентифікаційний код 35149083) 116 333,33 грн (сто шістнадцять тисяч триста тридцять три гривні 33 копійки) основний борг, 1 628,95 грн (одну тисячу шістсот двадцять вісім гривень 95 копійок) інфляційні втрати, 2 107,35 грн (дві тисячі сто сім гривень 35 копійок) три проценти річних,11 255,42 грн (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 42 копійки) пені та 2 089,31 грн (дві тисячі вісімдесят дев`ять гривень 31 копійку) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.12.2021.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ