Рішення

від 11.01.2022 по справі 917/1355/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2022 Справа № 917/1355/21

м.Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет", вул.Бакуніна, 3, м.Київ, 03061

про стягнення 804850,,49грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення 804850,49грн. безпідставно збережених коштів.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що в період з 01.002.2020 по 31.07.2021 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.08.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.10.2021.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2021

Відповідно до Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011 товариству з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» (далі - відповідач) належить на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м. Кременчуці.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці» , товариству з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5. Передано відповідачеві в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 35296 кв. м (кадастровий № 5310436500:10:001:0198) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що використовуються у виробничих цілях по вул. Ярмарковій, 5. Припинено право постійного користування землею ВАТ «Полтававтормет» , що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за № 204. Зобов`язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації згідно з чинним законодавством. Встановлено орендну плату у розмірі 3% від НГО щорічно.

Однак відповідач не оформив право користування спірною земельною ділянкою.

18.02.2020 Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «Вторстальмет» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 677765,95грн.

Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 по справі №917/320/20, апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Вторстальмет» безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 274012,48грн.

Вказані кошти були сплачені відповідачем у добровільному порядку

Однак, в період з 01.002.2020 по 31.07.2021 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Так, відповідачу нараховано 804850,49грн. заборгованості.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2020 №638/212-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29886535,04 грн.

За період з 01.02.2020 по 31.12.2020 орендна плата за земельну ділянку площею 35296 кв. м становить:

29 886 535,04*3% = 896596,05 (річна сума орендної плати на 2020рік);

896 596,05*0,6 = 537957,63 (річна сума орендної плати на 2020 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту).

537957,63*335:366=492392,91 (річна сума орендної плати за 2020 рік за період з 01.02.2020 по 31.12.2020).

Розраховуючи розмір орендної плати за 2021 рік, Кременчуцька міська рада виходила з наступного.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.07.2021 №3312 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29886535,04 грн.

За період з 01.01.2021 по 31.07.2021 орендна плата за земельну ділянку площею 35296 кв. м становить:

29 886 535,04*3% = 896596,05 (річна сума орендної плати на 2021рік);

896 596,05*0,6 = 537957,63грн (річна сума орендної плати на 2021 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту).

537957,63*212:365=312457,58 (річна сума орендної плати за 2021 рік за період з 01.01.2021 по 31.07.2021).

Разом за період з 01.02.2020 (включно) по 31.07.2021 (включно) - 804850,49грн.

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

На підтвердження сформованості земельної ділянки Кременчуцькою міською радою Полтавської області надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2021 за № НВ-0006406882021 та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2020 № 638/0/212-20 та від 26.07.2021 №3312

Відповідно до зазначених Витягів земельна ділянка, розташована за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Ярмаркова, 5, має кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Також, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2021 за № НВ-0006406882021 у графі «дата державної реєстрації земельної ділянки» вказано 29.07.2019.

Зазначене свідчить, що матеріалами справи підтверджується існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав з 29.07.2019.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що останній проведено вірно.

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати верховного Суду від 13.04.2021 по справі №922/1352/20, від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц)

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 804850,49грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" (вул.Бакуніна, 3, м.Київ, 03061, код ЄДРПОУ 37427659) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 804850,49грн. заборгованості та 12072,76грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.01.2022

Суддя Кльопов І.Г.