Ухвала

від 25.01.2022 по справі 634/946/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 634/946/20

провадження № 61-247ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського (селянського) господарства Криниці , треті особи: Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання права оренди земельних ділянок в порядку спадкування та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати протиправними та скасувати розпорядження першого заступника голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Сахновщинська РДА) Кравця В. І. від 22 грудня 2017 року № 321 і № 322 про передачу Сільськогосподарському фермерському господарству Криниці (далі - СФГ Криниці ) в оренду спірних земельних ділянок; визнати за нею право оренди земельної ділянки площею 53,7372 га, кадастровий номер 632488500:02:000:1010, із земель резервного фонду реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) ім. Чапаєва, розташованої за межами населених пунктів на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , на умовах договору оренди земельної ділянки, укладеного 27 листопада 2017 року між Сахновщинською РДА та ОСОБА_4 , замінивши орендаря в договорі на неї; визнати за нею право оренди земельної ділянки площею 72,2742 га, кадастрові номери: 6324882500:01:000:0767, 6324882500:01:000:0768, 6324882500:01:000:0769, 6324882500:01:000:0770, 6324882500:01:000:0771, 6324882500:01:000:0772, 6324882500:01:000:0773, 6324882500:01:000:0774, 6324882500:01:000:0775, 6324882500:01:000:0776, 6324882500:01:000:0777, 6324882500:01:000:0778, 6324882500:01:000:0779, 6324882500:01:000:0780, із земель не витребуваних земельних часток (паїв) реформованого КСП Победа , розташованої на території Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , на умовах договорів оренди земельної ділянки, укладених 27 листопада 2017 року між Сахновщинською РДА та ОСОБА_4 , замінивши орендаря в договорах на неї; зобов`язати нинішнього орендаря - СФГ Криниці звільнити спірні земельні ділянки.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на підставі відповідних розпоряджень голови Сахновщинської РДА 11 травня 2017 року між названою адміністрацією та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були укладені договори оренди земельних ділянок площею 53,7372 га і 72,2742 га. Після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди входить до складу спадщини і не припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Однак, незважаючи на те, що вона як спадкоємець після смерті фізичної особи - орендаря набула відповідне право оренди і не відмовилася від такого права, 22 грудня 2017 року на підставі розпоряджень першого заступника голови Сахновщинської РДА Кравця В. І. № 321 і № 322 спірні земельні ділянки були передані в оренду СФГ Криниці .

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Сахновщинської РДА - Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди входить до складу спадщини і не припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Отже, смерть ОСОБА_4 не може бути підставою для припинення договорів оренди землі від 11 травня 2017 року, укладених між ним та Сахновщинською РДА, оскільки в померлого орендаря є спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовилися від виконання вищевказаних правочинів. Укладаючи 29 грудня 2017 року, тобто до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, з СФГ Криниці договори оренди спірних земельних ділянок, Сахновщинська РДА порушила передбачене частиною першою статті 7 Закону України Про оренду землі право ОСОБА_1 , а також інших спадкоємців померлого орендаря - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , на користування такими ділянками. Разом з тим ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушених прав з огляду на те, що вона не заявила вимог про скасування рішень державного реєстратора, який здійснював реєстрацію припинення права оренди спадкодавця на земельні ділянки та набуття такого права новим орендарем - СФГ Криниці , і не залучила реєстратора до участі у справі як відповідача. Вимоги позивача про визнання за нею права оренди в порядку спадкування із зобов`язанням СФГ Криниці звільнити спірні земельні ділянки є похідними від вирішення спору щодо неправомірності дій державного реєстратора.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року (в частині наведених цим судом правових підстав для відмови в задоволенні позову) змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право оренди земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями. Отже, при вирішення спору про визнання права оренди в порядку спадкування, слід з`ясувати: наявність спадкоємців в орендаря, які прийняли спадщину; чи передбачено умовами договору оренди перехід права на оренду в порядку спадкування; наявність осіб, які використовували земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вона є спадкоємцем після померлого батька - ОСОБА_4 і має право оренди спірних земельних ділянок в порядку спадкування. Разом з тим з копії спадкової справи вбачається, що спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , прийняли його дружина - ОСОБА_2 та доньки - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . При цьому матеріали справи не містять доказів того, що між вказаними спадкоємцями було укладено договір про поділ спадкового майна, за яким право оренди спірних земельних ділянок перейшло б лише до позивача. Однак при розгляді цієї справи ОСОБА_1 не заявляла клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачами інших спадкоємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а суд першої інстанції фактично вирішив питання про їх права та обов`язки, що є порушенням норм процесуального права. Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

31 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 615/724/17 та від 20 січня 2021 року у справі № 656/447/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, пропустили трирічну позовну давність. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями. Однак суди не врахували, що договорами оренди земельної ділянки від 11 травня 2017 року, укладеними між Сахновщинською РДА та ОСОБА_4 , не передбачено заборони переходу права на оренду в порядку спадкування.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами встановлено, що розпорядженнями голови Сахновщинської РДА Котули І. І. від 05 травня 2017 року № 112 і № 114 ОСОБА_4 надано в оренду земельну ділянку площею 53,7372 га із земель внутрішньогосподарського резервного фонду реформованого КСП ім. Чапаєва, розташовану за межами населених пунктів на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та земельну ділянку площею 72,2742 га із земель не витребуваних земельних часток (паїв) реформованого КСП Победа , розташовану на території Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

На підставі вищезгаданих розпоряджень 11 травня 2017 року між Сахновщинською РДА та ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельних ділянок (невитребуваних земельних часток (паїв)), кадастрові номери: 632488500:02:000:1010, 6324882500:01:000:0767, 6324882500:01:000:0768, 6324882500:01:000:0769, 6324882500:01:000:0770, 6324882500:01:000:0771, 6324882500:01:000:0772, 6324882500:01:000:0773, 6324882500:01:000:0774, 6324882500:01:000:0775, 6324882500:01:000:0776, 6324882500:01:000:0777, 6324882500:01:000:0778, 6324882500:01:000:0779, 6324882500:01:000:0780, площею 53,7372 га та 72,2742 га. Договорами оренди не передбачено заборони переходу права на оренду в порядку спадкування.

18 травня 2017 року між ОСОБА_4 та СФГ Криниці були укладені договори суборенди вищезгаданих земельних ділянок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , прийняли його дружина ОСОБА_2 та дочки - ОСОБА_1 і ОСОБА_3

22 грудня 2017 року право померлого ОСОБА_4 на оренду спірних земельних ділянок було припинено на підставі листів-заяв Сахновщинської РДА, направлених органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у зв`язку зі смертю фізичної особи-орендаря). Також припинено дію вищезгаданих договорів суборенди, укладених між ОСОБА_4 та СФГ Криниці .

Розпорядженнями першого заступника голови Сахновщинської РДА Кравця В. І. від 22 грудня 2017 року № 321 і № 322 спірні земельні ділянки площею 53,7372 га та 72,2742 га передано в оренду СФГ Криниці .

На підставі вказаних розпоряджень 29 грудня 2017 року між Сахновщинською РДА та СФГ Криниці були укладені договори оренди земельних ділянок площею 53,7372 га та 72,2742 га. Право оренди СФГ Криниці на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з частиною першою статті 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди землі припиняється, зокрема в разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки (частина перша статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Апеляційним судом також встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вона є спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_4 і має право оренди спірних земельних ділянок в порядку спадкування.

Разом з тим спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , прийняли, крім позивача, дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3 .

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що між вказаними спадкоємцями було укладено договір про поділ спадкового майна, за яким право оренди спірних земельних ділянок перейшло б лише до позивача.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

В пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Змінюючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що при розгляді цієї справи позивач не заявляла клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачами інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а місцевий суд фактично вирішив питання про їх права та обов`язки, що є порушенням вищенаведених норм процесуального права. Вирішення заявлених позовних вимог, спрямованих на втручання у право особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу.

Доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 615/724/17 (провадження № 61-2861св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 656/447/18 (провадження № 61-6642св19), за якими за змістом частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. Якщо умовами оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця, не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі судами не заперечувався сам факт переходу до спадкоємців померлого орендаря права на оренду спірних земельних ділянок в порядку спадкування. Водночас апеляційний суд не вирішував спір по суті, а відмовив у задоволенні позову у зв`язку з незалученням до участі в цій справі як відповідачів всіх осіб, які мають відповідати за пред`явленими вимогами.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали. При цьому Верховним Судом враховано, що в касаційній скарзі заявником не наведено будь-яких обґрунтувань і мотивів щодо необхідності винесення такого судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського (селянського) господарства Криниці , треті особи: Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання права оренди земельних ділянок в порядку спадкування та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко